Верховний Суд України у складі:

головуючого          Гуля В.С.,

суддів:              Балюка М.І.,     Барбари В.П.,     Берднік І.С.,    Глоса Л.Ф.,

                     Гошовської Т.В., Григор’євої Л.І., Гриціва М.І.,    Гуменюка В.І., 

                     Гусака М.Б.,     Ємця А.А.,        Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., 

                     Канигіної Г.В.,  Ковтюк Є.І.,      Колесника П.І.,  Короткевича М.Є., 

                     Коротких О.А.,   Косарєва В.І.,    Кривенди О.В.,   Кривенка В.В.,

                     Кузьменко О.Т.,  Луспеника Д.Д.,   Лященко Н.П.,    Маринченка В.Л., 

                     Охрімчук Л.І.,   Панталієнка П.В., Патрюка М.В.,    Пивовара В.Ф., 

                     Пилипчука П.П.,  Потильчака О.І.,  Пошви Б.М.,      Прокопенка О.Б.,

                     Редьки А.І.,     Романюка Я.М.,    Сеніна Ю.Л.,     Скотаря А.М., 

                     Таран Т.С.,      Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,     Шаповалової О.А., 

                     Шицького І.Б.,   Школярова В.Ф.,   Яреми А.Г., ?

за участю представників:

Міністерства юстиції України                    Станецької О.В.,

Донецької обласної ради                         Гончарової М.Ю,.

товариства з обмеженою 

відповідальністю "БізнесБудІнвест"              Савостьянової О.В,.

Головного фінансового управління

Донецької обласної державної адміністрації      Безбородової В.П.,

розглянувши заяву Головного фінансового управління Донецької обласної державної адміністрації про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 лютого 2011 року у справі №22/297 (rs14346414) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БізнесБудІнвест" до акціонерного комерційного банку "Європейський", Головного фінансового управління Донецької обласної державної адміністрації, комунального підприємства по обслуговуванню адміністративних будинків; третя особа – Донецька обласна рада, про визнання недійсними договорів,

У червні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "БізнесБудІнвест" (далі – Товариство) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до акціонерного комерційного банку "Європейський" (далі – Банк), Головного фінансового управління Донецької обласної державної адміністрації (далі – Головне фінансове управління), комунального підприємства по обслуговуванню адміністративних будинків (далі – КП) про визнання недійсними договору від 20 серпня 2009 року про переведення боргу, укладеного між Банком (Первісний боржник) та Товариством (Новий боржник) (далі – договір про перевід боргу), та договору від 21 серпня 2009 року про виконання зобов’язань (далі – договір про виконання зобов’язань). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Донецької обласної ради від 25 січня 2008 року № 5/14-415 Головному фінансовому управлінню надані повноваження лише на укладання договорів з установами банків про направлення коштів на депозитні рахунки. Укладений між Банком договір про перевід боргу у розмірі 76 290 349грн 32 коп. на Товариство без рішення Донецької обласної ради є недійсним. Недійсність спірного договору про перевід боргу тягне недійсність похідного договору про виконання зобов’язань, за умовами якого Новий боржник погашає борг кредитора шляхом передачі адміністративної будівлі у м. Донецьку по вул. Соловяненка, 115 "А" та майна на суму боргу, визначену договором банківського вкладу від 1 жовтня 2008 року Д/2-08/0401.

Відповідачі проти позову заперечували, посилаючись на безпідставність позовних вимог та відповідність спірних договорів нормам чинного законодавства.

Рішенням господарського суду м. Києва від 4 жовтня 2010 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 16 лютого 2011, року позов задоволено. Визнано недійсними договори про переведення боргу та про виконання зобов’язань. Судові рішення обґрунтовано тим, що рішенням Донецької обласної ради від 25 січня 2008 року № 5/14-415 Головному фінансовому управлінню було надано повноваження лише на укладання договорів з установами банків про направлення коштів на депозитні рахунки, без наділення повноваженнями щодо вирішення питань про переведення боргу шляхом надання згоди на заміну боржника в зобов’язанні.

У своїй заяві Головне фінансове управління просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 16 лютого 2010 року у справі № 22/297 (rs14346414) , а справу з касаційною скаргою направити до Вищого господарського суду України на новий розгляд.

Як на підставу для перегляду постанови заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм статей 513, 520 та 521 Цивільного кодексу України (далі – ЦК), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

На обгрунтування заяви додано копію постанови Вищого господарського суду України в аналогічній справі від 27 лютого 2007 року у справі № 1/720-26/253, яка, на його думку, підтверджує неоднакове правозастосування.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21 квітня 2011 року допущено до провадження господарську справу № 22/297 (rs14346414) для перегляду постанови Вищого господарського суду України від 16 лютого 2011 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи заявника, Верховний Суд України дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі – ГПК (1798-12) ) з аява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Обставини справи, що розглядається, відрізняються від обставин у справах, на рішення в яких посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстав для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 лютого 2011 року.

Зокрема, у справі № 1/720-26/253 предметом судового розгляду були вимоги про визнання недійсним договору про перевід боргу, який утворився внаслідок несплати орендодавцем вартості здійснених поліпшень орендарем орендованого майна за договором оренди відповідно до статей 230, 234 та 513 ЦК, як правочину укладеного під впливом обману, без нотаріального посвідчення і державної реєстрації у встановленому законом порядку.

Враховуючи те, що факт подібності правовідносин у розумінні статей 111-16 - 111-26 ГПК (1798-12) в наведених заявником випадках не підтвердився, то підстави для висновку про різне застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права відсутні.

Відповідно до статті 111-16 ГПК (1798-12) Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

За таких обставин заява Головного фінансового управління Донецької обласної державної адміністрації підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 111-23, 111-24 та 111-26 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Верховний Суд України

Заяву Головного фінансового управління Донецької обласної державної адміністрації про перегляд постанови Вищого господарського суду України (rs14346414) від 16 лютого 2011 року залишити без задоволення.

постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом другим частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .