3-17гс11 Про витребування майна з чужого незаконного володіння, та про зустрічну вимогу щодо визнання права власності - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 8 вересня 2010 року у справі № 18/76-09 (rs14758921) за позовом державного підприємства "Нікопольський трубний завод" (далі – Завод) до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об’єднання "Оскар" (далі – ТОВ "Оскар"), третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нікопольський трубний завод" (далі – Торговий дім), про витребування майна з чужого незаконного володіння; за зустрічним позовом ТОВ "Оскар" до Заводу про визнання права власності,

У грудні 2010 року Генеральний прокурор України звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України вищезазначеної постанови суду касаційної інстанції на підставі неоднакового застосування останнім положень статей 387 та 388 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування заяви додано копію постанови Вищого господарського суду України від 23 червня 2010 року у справі № 13/189-ПД-09, а також копію постанови цього ж суду від 25 жовтня 2010 року у справі № 2-1/9741-2008 (2-25/9741-2008, 2-25/9866-2008).

Крім того, на підтвердження неоднакового застосування вищезазначених норм матеріального права заявником додано копію постанови Верховного Суду України від 3 жовтня 2006 року у справі № 11/449-05 (v11_4700-06) , а також копії ухвал Верховного Суду України від 2 грудня 2009 року та від 16 червня 2010 року.

Посилаючись на вказані судові рішення, Генеральний прокурор України у своїй заяві дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова суперечить судовій практиці та прийнята з порушенням вимог статей 387 та 388 ЦК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені заявником обставини, Верховний Суд України дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Під час розгляду даної справи місцевим господарським судом було встановлено, що у травні 2007 року Торговий дім звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення справи про банкрутство Заводу.

18 квітня 2008 року в ході провадження у справі № Б15/77-07 позивача визнано банкрутом, у зв’язку з чим 30 квітня 2008 року між боржником та кредиторами було укладено мирову угоду, затверджену ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2008 року, за умовами якої кредиторські вимоги Торгового дому було задоволено шляхом передачі йому у власність нерухомого майна позивача. У перелік цього майна також увійшов спірний майновий комплекс, розташований за адресою: Дніпропетровська область, місто Нікополь, вулиця Трубників, 56, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі від 14 травня 2008 року.

Після набуття права власності на цей комплекс, 4 червня 2008 року Торговий дім уклав з відповідачем договір купівлі-продажу, за умовами якого передав останньому вказане майно.

У той же час, визнавши законною передачу даного майна у власність ТОВ "Оскар" та дійшовши висновку про відсутність підстав для витребування від вказаної особи спірного об’єкта, суди нижчих інстанцій у даній справі проігнорували постанову Верховного Суду України від 30 грудня 2008 року у справі № Б15/77-07, якою ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2008 року про затвердження мирової угоди, постанову цього ж суду від 18 квітня 2008 року про визнання позивача банкрутом та призначення його ліквідатором арбітражного керуючого Новікова О.В., а також ухвалу цього ж суду від 14 травня 2007 року про порушення провадження у справі про банкрутство Заводу було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції зі стадії прийняття заяви про порушення справи про банкрутство.

Ухвалюючи зазначене рішення, Верховний Суд України виходив із того, що Завод був створений на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 липня 2002 року № 357-р "Про створення на базі трубоволочильного цеху № 4 ВАТ "Нікопольський Південнотрубний завод" (357-2002-р) державного підприємства".

Відповідно до пункту 1.1 Статуту Заводу вказане підприємство засноване на державній власності й підпорядковане Національному космічному агентству України.

За змістом статті 73 Господарського кодексу України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Розглядаючи справу, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що боржник є державним унітарним підприємством, яке утворено на базі майна, що становить державну власність, і знаходиться в управлінні держави через уповноважений орган, яким відповідно до вищезазначеного розпорядження є Національне космічне агентство України.

Скасовуючи рішення судів нижчих інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд України визнав незаконною укладену між боржником та кредиторами мирову угоду в зв’язку з тим, що останню в порушення вимог пункту 18 статті 11 Закону України "Про управління об’єктами державної власності" не було погоджено з Фондом державного майна України (далі – Фонд) та державним органом з питань банкрутства.

Також у своїй постанові від 30 грудня 2008 року Верховний Суд України зазначив, що згідно з вимогами статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до повноважень державного органу з питань банкрутства віднесено надання пропозицій господарському суду щодо кандидатур арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств, щодо яких порушена справа про банкрутство.

Проте в порушення зазначеної норми Закону суд призначив арбітражного керуючого Новікова О.В. (який підписав оспорену мирову угоду від імені позивача) ліквідатором Заводу без пропозиції державного органу з питань банкрутства, а також без погодження з органом, уповноваженим управляти майном боржника.

За таких обставин Вищий господарський суд України у даній справі дійшов хибного висновку про те, що спірний майновий комплекс вибув з державної власності за наявності на це згоди законного розпорядника вказаного майна, у зв’язку з чим оскаржувана постанова в частині відмови в первісному позові є незаконною, оскільки суперечить вимогам частини 1 статті 388 ЦК України.

З огляду на викладене також є передчасним висновок судів нижчих інстанцій щодо обґрунтованості зустрічних позовних вимог ТОВ "Оскар" про визнання права власності на спірне майно.

У зв’язку з цим оскаржувана постанова Вищого господарського суду України є незаконною та підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 111-23, 111-24 та 111-25 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Верховний Суд України

Заяву Генерального прокурора України задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України (rs14758921) від 8 вересня 2010 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Вирішуючи спір про витребування майна з чужого незаконного володіння в порядку статей 387- 388 Цивільного кодексу України, судам необхідно встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника, або особи, якій він передав його у володіння, за наявності на це згоди законного розпорядника вказаного майна.