П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2011 року
місто Київ
 
Верховний Суд України у складі:
Головуючого:                         Барбари В.П.,
Суддів:                              Берднік І.С., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., 
                                     Гриціва М.І., Гуля В.С.,Гуменюка В.І., 
                                     Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В.,
                                     Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., 
                                     Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кузьменко О.Т., 
                                     Луспеника Д.Д., Лященко Н.П., Маринченка В.Л.,
                                     Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., 
                                     Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Пошви Б.М., 
                                     Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., 
                                     Скотаря А.М., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., 
                                     Шицького І.Б., Школярова В.Ф., Яреми А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті’Ком" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15 листопада 2010 року в справі № 15/27 (di_510808) за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті’Ком" про визнання права власності,
встановив:
До Верховного Суду України звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті’Ком" з заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 15 листопада 2010 року в справі № 15/27 (di_510808) . Заява мотивована тим, що суд касаційної інстанції у даній справі, застосувавши до спірних правовідносин положення ст. 37 Закону України "Про іпотеку", погодився з висновком суду першої інстанції про правомірність визнання права власності на майно, що перебуває в іпотеці, за іпотекодержателем. Разом із тим в аналогічній справі № 1/1114-21/315 (rs1555087) за тих же самих обставин, застосувавши ті ж самі положення закону, Вищий господарський суд України зробив висновок про те, що вимога про визнання права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, виходячи з положень Закону України "Про іпотеку" (898-15) є необґрунтованою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та перевіривши наведені заявником обставини, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Іпотечним договором № 7491/1007 від 24 жовтня 2007 року, укладеним між сторонами, було встановлено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання зобов’язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані чи будуть виконані неналежним чином. Якщо аукціон (публічні торги) по реалізації предмету іпотеки оголошено таким, що не відбувся, іпотекодержатель може залишити предмет іпотеки за собою без згоди на це іпотекодавця за початковою ціною, що була виставлена на аукціоні (публічних торгах).
Позивачем не було проведено відповідних дій щодо реалізації предмету іпотеки згідно з умовами договору № 7491/1007 від 24 жовтня 2007 року.
Ураховуючи викладене, висновок Вищого господарського суду України про правомірність задоволення вимоги публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" щодо визнання права власності на предмет іпотеки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
За таких обставин постанова Вищого господарського суду України від 15 листопада 2010 року підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Керуючись статтями 111-23 - 111-25 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Верховний Суд України
постановив:
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті’Ком" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України (rs12404083) від 15 листопада 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .
Головуючий
Барбара В.П.
Судді:
Берднік І.С.
Лященко Н.П.
Глос Л.Ф.
Маринченко В.Л.
Гошовська Т.В.
Охрімчук Л.І.
Гриців М.І.
Панталієнко П.В.
Гуль В.С.
Патрюк М.В.
Гуменюк В.І.
Пивовар В.Ф.
Ємець А.А.
Пилипчук П.П.
Жайворонок Т.Є.
Пошва Б.М.
Заголдний В.В.
Прокопенко О.Б.
Колесник П.І.
Романюк Я.М.
Короткевич М.Є.
Сенін Ю.Л.
Коротких О.А.
Скотарь А.М.
Косарєв В.І.
Терлецький О.О.
Кривенда О.В.
Тітов Ю.Г.
Кузьменко О.Т.
Шицький І.Б.
Луспеник Д.Д.
Школяров В.Ф.
Ярема А.Г.
Відповідно до ч. 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпокодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов"язання.
постанова ВСУ від 21.03.2011 р. № 3-7гс11 Код –VІ