3-10гс11 Про розірвання договору оренди - 21.02.2011 Прийняття

заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Роксана" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 9 листопада 2010 року у справі № 9/219-09 за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до товариства з обмеженою відповідальністю "Роксана" про розірвання договору оренди та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Роксана" до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення заборгованості в сумі 153 135 грн. 87 коп.,

У липні 2009 року публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (далі – Банк) заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Роксана" (далі – Товариство) про дострокове розірвання договору оренди нежитлового приміщення.

В обґрунтування позову Банк вказав, що 25 грудня 2008 року надіслав Товариству лист-пропозицію про розірвання договору оренди від

11 березня 2005 року, укладеного з Товариством. Проте відповіді не отримав. За таких обставин Банк вважає, що розірвання спірного договору оренди можливе в судовому порядку на підставі ст. 652 ЦК України, оскільки наявні всі умови, за яких спірний договір оренди може бути розірваним.

Заперечуючи проти позову, Товариство звернулося із зустрічним позовом до Банку про стягнення заборгованості за оренду приміщення в сумі 153 135 грн. 87 коп., зобов’язання повернути ключі від цього приміщення та підписати відповідний акт прийому-передачі.

Рішенням господарського суду Сумської області від 8 грудня 2009 року провадження у справі в частині позовних вимог припинено на підставі

п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України – за відсутності предмету позову, оскільки Товариством розірвано спірний договір в порядку ст. 782 ЦК України. Зустрічний позов задоволено частково, стягнуто з Банка на користь Товариства заборгованість у сумі 153 135 грн. 87 коп., зобов’язано Банк повернути приміщення та ключі від нього, в іншій частині позовних вимог за зустрічним позовом провадження у справі припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України – у зв’язку з відмовою Товариства від позову в цій частині.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від

24 лютого 2010 року рішення господарського суду Сумської області від

8 грудня 2009 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 9 листопада 2010 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від

24 лютого 2010 року залишено без змін.

В основу постанови касаційного суду покладено висновок апеляційного господарського суду про наявність одночасно чотирьох умов, визначених

ч. 2 ст. 652 ЦК України для дострокового розірвання договору оренди.

Товариством у порядку статті 11119 ГПК України (1798-12) подано заяву про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 9 листопада 2010 року в даній справі з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції статей 651, 652, 785 ЦК України та ст. 188 ГК України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

На обґрунтування неоднаковості застосування касаційним судом норм матеріального права заявником надано постанови Вищого господарського суду України від 20 січня 2010 року у справі № 34/254, від 18 листопада 2009 року у справі № 6/1, від 8 жовтня 2009 року у справі № 40/63-09, від 4 березня 2010 року у справі 44/277пд, від 4 лютого 2010 року у справі № 16/77, від

2 грудня 2009 року у справ № 4/65/09, від 22 квітня 2010 року у справі

№ 3/219-09, від 28 жовтня 2010 року у справі № 20/37-09-1067, від

18 березня 2010 року у справі № 13/496-08, від 23 лютого 2010 року у справі

№ 12/115, а також постанову Верховного Суду України від 15 травня 2007 року у справі № 30/110, у яких висловлено, зокрема, правову позицію про те, що настання фінансової світової кризи не є істотною зміною обставин, оскільки економічна криза носить загальний характер та стосується обох договірних сторін. За наявності одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, договір може бути розірвано.

Вищий господарський суд України ухвалою від 10 грудня 2010 року вирішив питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від

9 листопада 2010 року.

Ухвалою Верховного Суду України від 11 лютого 2011 року справу призначено до розгляду.

Ухвалами Верховного Суду України від 28 січня 2011 року:

- відкрито провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 9 листопада 2010 року у справі № 9/219-09;

- витребувано матеріали справи;

- доручено голові Науково-консультативної ради при Верховному Суді України підготовку відповідними фахівцями Науково-консультативної ради наукового висновку щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 188 ГК України, статей 651, 652 ЦК України у правовідносинах з розірвання договору оренди, зокрема, у зв’язку з істотною зміною обставин;

- визначено Міністерство юстиції України органом державної влади, представники якого можуть дати пояснення в суді щодо суті правового регулювання ст. 188 ГК України, статей 651, 652 ЦК України у правовідносинах з розірвання договору оренди, зокрема, у зв’язку з істотною зміною обставин.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені в заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами, 11 березня 2005 року між Банком та Товариством було укладено договір оренди нерухомого майна, розташованого в м. Суми вул. Петропавловська, 76, площею 242,7кв.м, строком на п’ять років з дати фактичного прийняття майна орендарем за актом та складено акт прийому - передачі майна.

Листом від 4 червня 2009 року № 10.3-05/2696 Банк звернувся до Товариства з пропозицією про дострокове розірвання договору оренди нерухомого майна на підставі ст. 652 ЦК України у зв’язку з істотною зміною обставин. Товариство пропозиції не прийняло.

Отже, предметом спору між Банком та Товариством є дострокове розірвання договору оренди нерухомого майна на підставі ст. 652 ЦК України.

Частиною першою ст. 652 ЦК України, на підставі якої пред’явлено даний позов, передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

Частиною другою ст. 652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, – змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов’язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Вказуючи, що у зв’язку з фінансовою кризою, виконання спірного договору оренди сторонами призвело до порушення їхніх майнових інтересів, позбавило Банк, який був заінтересований в укладенні даного договору, того, на що він розраховував, та зазначаючи про наявність одночасно чотирьох умов для розірвання спірного договору, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, апеляційний господарський суд, не навів доказів у розумінні ст.

33 ГПК України, які б підтверджували дані обставини та визначені законом умови.

Разом з тим, господарським судом першої інстанції обставин, які б підтверджували одночасну наявність чотирьох умов для розірвання спірного договору, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, не встановлено.

Таким чином, апеляційний господарський суд, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, не мав підстав для застосування ст. 652 ЦК України при розірванні спірного договору оренди.

Аналогічну правову позицію про те, що підстав для розірвання спірного договору оренди немає, якщо заінтересована сторона не довела одночасну наявність чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, викладено в постанові Вищого господарського суду України від 20 січня 2010 року у справі № 34/254.

Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду України від 9 листопада 2010 року у справі № 9/219-09 прийнята внаслідок неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права та підлягає скасуванню як незаконна і необґрунтована, а справа направленню на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.

Керуючись статтями 11124, 11125 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Верховний Суд України

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю " Роксана " задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 9 листопада 2010 року у справі № 9/219-09 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Підстав для розірвання спірного договору оренди немає, якщо заінтересована сторона не довела одночасну наявність чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України.