Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" (далі – ТОВ "Агропромбудіндустрія") та ОСОБА_1 на постанову Вищого господарського суду України від 19 серпня 2009 року у справі №18/057-09 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Агропромбудіндустрія", треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 – про визнання права власності та зобов’язання вчинити певні дії,

У березні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про визнання за ним права власності на частку в статутному капіталі ТОВ "Агропромбудіндустрія" та зобов’язання відповідача зареєструвати відповідні зміни до установчих документів щодо нового складу учасників даного товариства.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 посилався на те, що декілька учасників ТОВ "Агропромбудіндустрія", дотримуючись вимог діючого законодавства, відступили на його користь, як третій особі, належні їм частки у статутному капіталі даного підприємства. Таким чином, учасниками товариства на підставі відповідного рішення загальних зборів було передано позивачу частку, що загалом складає 35,75% статутного фонду відповідача.

Оскільки ТОВ "Агропромбудіндустрія" в порушення приписів статей 4, 51 Закону України "Про господарські товариства" ухиляється від покладеного на нього обов’язку щодо проведення державної реєстрації відповідних змін до установчих документів відносно нового складу учасників вказаного підприємства, чим перешкоджає реалізації корпоративних прав позивача, набутих під час переходу до нього вищезазначеної частки в статутному капіталі, ОСОБА_2 просив суд про задоволення своїх позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16 квітня 2009 року позов задоволено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24 червня 2009 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19 серпня 2009 року постанову апеляційного господарського суду скасовано, рішення місцевого господарського суду залишено в силі.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 29 жовтня 2009 року за касаційними скаргами ТОВ "Агропромбудіндустрія" та ОСОБА_3 порушено провадження з перегляду у касаційному порядку зазначеної постанови Вищого господарського суду України.

У касаційних скаргах ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови з підстав порушення судом касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи справу за правилами господарського судочинства, суди виходили з того, що даний спір є корпоративним, а отже, підвідомчий господарським судам.

Проте такий висновок є передчасним і не ґрунтується на доказах, що наявні в матеріалах справи.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 вищезазначеної статті встановлено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 4) частини 1 статті 12 цього Кодексу господарським судам, зокрема, підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов’язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Зі змісту частини 1 статті 167 Господарського кодексу України вбачається, що корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (частина 3 цієї ж статті).

Статтею 116 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);

3) вийти у встановленому порядку з товариства;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом (частина 2 статті 116 ЦК України).

Отже, згідно вищезазначених приписів законодавства суб’єктом корпоративних прав відносно господарського товариства є учасник (засновник, акціонер) вказаного товариства.

Розглядаючи позов про визнання за ОСОБА_2, як фізичною особою, права власності на частку в статутному капіталі відповідача, суди нижчих інстанцій зосередили свою увагу на встановленні фактичних обставин справи, які підтверджують чи спростовують правомірність передачі вищезазначеної частки позивачу, як третій особі.

Так, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився Вищий господарський суд України, виходив із того, що законність набуття позивачем права власності на частку в статутному капіталі ТОВ "Агропромбудіндустрія" підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників даного товариства. Київський міжобласний апеляційний господарський суд під час розгляду справи дійшов протилежного висновку про те, що позивачем не доведено наявність юридичних фактів, з якими закон пов’язує виникнення у останнього права власності на вказану частку, оскільки позивач не надав суду достатніх доказів, які б свідчили про наявність вищезазначеного рішення загальних зборів. Крім того, учасники, які мали намір відступити свої частки на користь ОСОБА_2, не повідомили про це інших учасників товариства, чим порушили переважне право останніх на купівлю цих часток.

При цьому судами всіх інстанцій не з’ясовано питання про те, чи був ОСОБА_2 учасником ТОВ "Агропромбудіндустрія" на час виникнення спірних правовідносин, а відтак чи був він носієм корпоративних прав відносно вказаного товариства саме на момент звернення до господарського суду з даним позовом.

Також хибним є посилання Вищого господарського суду України на частину 3 статті 53 Закону України "Про господарські товариства", яка передбачала одночасний перехід до третьої особи всіх прав та обов’язків, що належали учаснику товариства, при передачі останнім своєї частки вказаній особі, оскільки Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України" від 27 квітня 2007 року (997-16) дану норму було виключено.

Враховуючи те, що помилкове застосування судами норм процесуального та матеріального права призвело до неправильного вирішення спору, всі постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При цьому суду необхідно з’ясувати дійсні права та обов’язки сторін, оцінити правовий зміст заявлених позовних вимог і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 11117-11121 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Касаційні скарги відкритого товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" та ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України (rs5537569) від 19 серпня 2009 року, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24 червня 2009 року та рішення Господарського суду Київської області від 16 квітня 2009 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.