3-4320к09 Про визнання недійсним рішення селещної ради, припинення права на земельну ділянку та визнання права на оренду - 27.10.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні касаційне подання Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського суду України від 26 травня 2009 року у справі № 2-3/1437-2008 за позовом ТОВ "Морська зірка" до Гурзуфської селищної ради, Державного підприємства "Гурзуф" про визнання недійсним рішення, припинення права на земельну ділянку та визнання права на оренду,

У лютому 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Морська зірка" (далі – ТОВ "Морська зірка") звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Гурзуфської селищної ради про визнання недійсним її рішення від 25 грудня 2007 року № 42 "Про розгляд клопотання ДП "Гурзуф" та ТОВ "Морська зірка'' про вилучення та передачу в оренду земельної ділянки".

Позивач також просив припинити право землекористування державним підприємством "Гурзуф" (далі - ДП "Гурзуф") земельною ділянкою площею 1, 8145 га (кадастровий номер 0111946800:01:003:0275), розташованою за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ялтинська район будинку № 25 (СГПЧ-23); та визнати недійсним Державний акт про право постійного користування вказаною земельною ділянкою, серія ЯЯ № 0000171, виданий 28 лютого 2007 року ДП "Гурзуф"; визнати за ним право на складення проекту відводу земельної ділянки для передачі її в оренду та право на оренду земельної ділянки площею 1, 8145 га, розташованої за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ялтинська 27, з цільовим призначенням – для будівництва та благоустрою комплексу багатоквартирних будинків терасного типу.

Позов мотивований тим, що ТОВ "Морська зірка" на підставі рішення суду було отримано дозвіл на будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків терасного типу та було частково здійснено будівництво таких будинків на вказаній земельній ділянці, внаслідок чого на підставі ст. 377 Цивільного кодексу України, ним було набуто право користування відповідною земельною ділянкою.

Позивач вважав, що прийняття Гурзуфською селищною радою рішення від 25 грудня 2007 року № 42 порушує його права як власника об'єкта незавершеного будівництва.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 лютого 2008 року в якості другого відповідача до участі у справі залучено ДП "Гурзуф".

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 лютого 2008 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2008 року, позов ТОВ "Морська зірка" задоволено. Визнано недійсним рішення Гурзуфської селищної ради від 25 грудня 2007 року № 42 "Про розгляд клопотання ДП "Гурзуф" та ТОВ "Морська зірка" про вилучення та передачу в оренду земельної ділянки"; припинено права землекористування ДП "Гурзуф" земельною ділянкою площею 1, 8145 га, визнано недійсним Державний акт, серії ЯЯ № 0000171, від 28 лютого 2007 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 1, 8145 га, розташованою за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ялтинська, 25, а також визнано за позивачем право на складення проекту відводу земельної ділянки для передачі його в оренду та право на оренду вказаної вище земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та благоустрою комплексу багатоквартирних будинків терасного типу.

Постановою Вищого господарського суду України від 26 травня 2009 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2008 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 лютого 2008 року залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 24 вересня 2009 року за касаційним поданням Генерального прокурора України порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 26 травня 2009 року.

У касаційному подані ставиться питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України з підстав її невідповідності Конституції України (254к/96-ВР) , рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права та неправильного застосування судом норм матеріального й процесуального права.

Касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що земельна ділянка за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ялтинська район будинку № 25 (СГПЧ-23), перебувала у простійному користуванні ДП "Гурзуф", якому було видано Державний Акт, серія ЯЯ № 0000171, від 28 лютого 2007 року.

Рішеннями господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 серпня 2007 року та від 11 грудня 2007 року визнані недійсними рішення виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради від 26 липня 2007 року № 393 "Про відмову ТОВ "Морська зірка" у дозволі на будівництво" та рішення виконавчого комітету Гуруфської селищної ради від 25 жовтня 2007 року № 414 "Про відмову у наданні дозволу ТОВ "Морська зірка" на будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків терасного типу за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ялтинська район будинку № 25 (СГПЧ-23"); постановлено спонукати виконавчий комітет Гурзуфської селищної ради прийняти рішення про видачу ТОВ "Морська зірка" дозволу на виконання підготовчих будівельних робіт та будівництво комплексу житлових будинків терасного типу за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ялтинська, район будинку № 25 (СГПЧ-23).

Вказаними рішеннями був встановлений факт укладення між Державним підприємством радгоспзавод "Гурзуф" (правонаступником якого є ДП "Гурзуф") та ТОВ "Морська зірка" контракту про сумісну господарську діяльність від 1 липня 2004 року, відповідно до умов якого ТОВ "Морська зірка" виступало забудовником та власником комплексу багатоквартирних житлових будинків терасного типу за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ялтинська району будинку № 25 (СГПЧ-23).

На виконання судового рішення 20 вересня 2007 року Гурзуфська селищна рада прийняла рішення № З77 про надання дозволу ТОВ "Морська зірка" на здійснення робіт підготовчого періоду комплексу багатоквартирних житлових будинків терасного типу за адресою: смт Гурзуф, вул. Ялтинська, район будинку № 25 (СГПЧ-23).

ТОВ "Морська зірка" частково побудувало комплекс багатоквартирних будівель терасного типу по вул. Ялтинська в районі будинку № 25 у смт Гурзуф.

2 листопада 2007 року цьому комплексу було привласнено адресу: смт. Гурзуф, вул. Ялтинська, 27.

Право власності на об’єкти назавершеного будівництва, розташовані за вказаною адресою зареєстровано за ТОВ "Морська зірка".

25 грудня 2007 року на засіданні 20-ї сесії 5-го скликання Гурзуфська селищна рада прийняла рішення № 42 "Про розгляд клопотання ДП "Гурзуф" та ТОВ "Морська зірка'' про вилучення та передачу в оренду земельної ділянки", яким відмовила у задоволенні клопотання ДП "Гурзуф" про припинення його права користування та передачу в землі запасу Гурзуфської селищної ради земельної ділянки площею 1, 8145 га, розташованої за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ялтинська район дома № 25 (СГПЧ-23); та відмовила ТОВ "Морська зірка" у наданні дозволу на складання проекту відводу для передачі в оренду вказаної земельної ділянки для будівництва та благоустрою комплексу багатоквартирних будинків терасного типу.

Залишаючи без змін постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2008 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 лютого 2008 року, Вищий господарський Суд України погодився з висновками судів першої і апеляційної інстанції про невідповідність вимогам закону рішення Гурзуфської селищної ради від 25 грудня 2007 року № 42 "Про розгляд клопотання ДП "Гурзуф" та ТОВ "Морська зірка'' про вилучення та передачу в оренду земельної ділянки" та наявності правових підстав для задоволення пред?явлених позивачем позовних вимог у зв?язку з переходом до ТОВ "Морська зірка" права власності на комплекс багатоквартирних житлових будинків терасного типу, а тому на підставі ст. 377 ЦК України і на земельну ділянку, на який ці будинки розташовані.

Проте з таким висновком погодитись не можна.

Статтею 92 Земельного кодексу України ( у редакції, яка діяла на час прийняття Гурзуфською селищною радою оспорюваного рішення) було передбачено, що у постійному користуванні можуть перебувати тільки землі державної та комунальної власності, та передбачено можливість набуття права постійного користування земельною ділянкою тільки підприємствами, установами та організаціями державної або комунальної власності та громадськими організаціями інвалідів України, їх підприємствами, установами й організаціями.

Згідно із п. "ж" ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України (у редакції закону на той час) земельні ділянки, на яких розташовані державні підприємства, належали до земель державної власності.

Відповідно до ч. 3 п. 12 розділу 10 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) (в тій же редакції) розпорядження землями, на яких розташовані державні підприємства, здійснювали державні органи приватизацїї.

Таким чином, на час прийняття Гурзуфською селищною радою рішення від 25 грудня 2007 року № 42 "Про розгляд клопотання ДП "Гурзуф" та ТОВ "Морська зірка" про вилучення та передачу в оренду земельної ділянки", спірна земельна ділянка перебувала у державній власності та вирішення питань землекористування щодо земель державної власності не належало до компетенції селищної ради.

Вказані положення закону щодо належності земельних ділянок, на яких розташовані державні підприємства, до земель державної власності та щодо здійснення розпорядження цими землями державними органами приватизації не змінились і на час розгляду судом пред?явлених позивачем позовних вимог.

Відповідно до приписів ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою в разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади в порядку, передбаченому ст. 124 Земельного кодексу України.

Касаційний суд, залишаючи без задоволення касаційне подання Генерального прокурора України, не врахував вказані обставини та вимоги закону, не звернув уваги на те, що суд першої інстанції, усупереч положенням ст. ст. 4-3, 38, 43 ГПК України, не встановив обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема: не встановив правовий статус спірної земельної ділянки, порядок управління цією земельною ділянкою та порядок її відчуження; не звернув увагу на твердження Генерального прокурора України в касаційному поданні про те, що спірна земельна ділянка як така, на який розташовано державне підприємство, належить до земель державної власності, а припинення права користування ДП "Гурзуф" цією земельною ділянкою та передача її в оренду ТОВ "Морська зірка" відбулась за рішенням суду з порушенням положень закону.

Крім того, з адовольнивши позовні вимоги ТОВ "Морська зірка" про припинення права землекористування ДП "Гурзуф", визнання за позивачем права на складення проекту відводу та права на оренду земельної ділянки, яка є державною власністю, суд першої інстанції не врахував зазначених обставин та вимог діючого законодавства щодо розпорядження землями державної власності та передачі їх в оренду, не залучив до участі в справі державний орган приватизації, який здійснює розпорядження землями державної власності.

Згідно зі ст. 11110 ГПК України (1798-12) у будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду є порушення норм процесуального права, яке полягає у прийнятті господарським судом рішення, що стосується прав і обовязків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції у касаційному порядку, Вищий господарський суд України зазначені вимоги закону не виконав та залишив без змін рішення цього суду за наявності безумовних підстав для його скасування.

При новому розгляді слід урахувати викладене, всебічно й повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати їм правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 111-17 – 111-20 ГПК України (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Касаційне подання Генерального прокурора України задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 26 травня 2009 року, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2008 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 лютого 2008 року скасувати.

Справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Вирішуючи позов про припинення постійного користування земельною ділянкою державного підприємства та визнання права на оренду цієї земельної ділянки за товариством, суди мають враховувати, що такі земельні ділянки відповідно до п. "ж" ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України, належать до земель державної власності, розпорядження якими можуть здійснювати, згідно із ч. 3 п. 12 розділу 10 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , державні органи приватизації.