Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого:                                              Барбари В.П.,

Суддів:                      Берднік І.С., Вовка І.В., Карпечкіна П.Ф.,

                       Колесника П.І., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського суду України від 21.07.2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кий-Луга-Сервіс" (далі – ТзОВ "Кий-Луга-Сервіс") до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі – РВ ФДМУ по м. Києву), третя особа – Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" (далі – ДП "Адміністрація річкових портів"), про спонукання укласти договір оренди,

У лютому 2006 року ТзОВ "Кий-Луга-Сервіс" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до РВ ФДМУ по м. Києву про спонукання укласти договір оренди. Позов мотивовано тим, що відмова відповідача в укладанні договору оренди вертикальної підпірної стінки довжиною 500 м., яка знаходиться в районі шостих та сьомих східців вище за течею від станції метро "Дніпро", є безпідставною та порушує законні права та інтереси позивача. Відповідач проти позову заперечував з тих мотивів, що вертикальна підпірна стінка є гідротехнічною спорудою, частиною набережної пасажирських причалів, яка не може бути об’єктом оренди згідно чинного законодавства.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.09.2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2008 року, позов задоволено з тих мотивів, що відповідачем не доведено, що вертикальна підпірна стінка відноситься до об’єктів, які не можуть бути предметом договору оренди відповідно до п.2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2009 року залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду України від 24.09.2009 року за касаційним поданням Генерального прокурора України порушено провадження з перегляду Верховним Судом України у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 21.07.2009 року.

У касаційному поданні ставиться питання про скасування оскарженої постанови з мотивів її невідповідності нормам матеріального права та різного застосування Вищим господарським судом України положень одного й того ж закону в аналогічних справах.

ДП "Адміністрація річкових портів" не використало наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ТзОВ "Кий-Луга-Сервіс", РВ ФДМУ по м. Києву та Генеральної прокуратури України, обговоривши доводи касаційного подання і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 111-12 ГПК України (1798-12) вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2008 року за результатами розгляду касаційної скарги ДП "Адміністрація річкових портів" було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 року та рішення господарського суду м. Києва від 16.02.2006 року, якими позов було задоволено, та справу направлено на новий судовий розгляд на підставі п.3 ч. 1 ст. 111-10 ГПК України (1798-12) , оскільки ДП "Адміністрація річкових портів" не було залучено до участі у справі, але вказані судові акти стосуються прав та обов’язків останнього, позаяк майно, яке є об’єктом договору оренди, входить до складу набережної пасажирських причалів, станція метро "Дніпро", та перебуває на балансі ДП "Адміністрація річкових портів" і виходячи з норм чинного законодавства не може бути об’єктом оренди.

При новому розгляді, залучивши до участі у справі ДП "Адміністрація річкових портів", судами першої та апеляційної інстанцій в порушення ч.1 ст. 111-12 ГПК України (1798-12) не були досліджені обставини, які стали підставою для направлення справи на новий розгляд. Суд касаційної інстанції при повторному розгляді справи на вказані обставини уваги не звернув.

Крім того, необхідно зазначити, що обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судами в порушення положень ст. ст. 34, 35, 43 ГПК України не було досліджено всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення даного спору, а було лише наголошено на листі ФДМУ від 26.09.2005 року за № 10-25-15110.

За таких обставин, всі постановлені по справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді слід врахувати викладене, належним чином встановити обставини справи і постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 111-17-111-20 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата,

Касаційне подання Генерального прокурора України задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України (rs4207686) від 21.07.2009 року у справі № 3/93-30/281, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2008 року та рішення господарського суду м. Києва від 16.09.2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України (1798-12) вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.