3-2909к09/45/17 Про витребування майна з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користування майном - Текст документа

розглянувши за участю представників Генеральної прокуратури України – Попенка О.С., Товариства сприяння обороні України – Пантія О.А., Бондика В.А., Сімферопольської міської громадської організації "Сімферопольський авіаспортклуб" Товариства сприяння обороні України – Посунько Ю.О. касаційну скаргу Товариства сприяння обороні України на постанову Вищого господарського суду України від 23 квітня 2009 року у справі № 2-1/6471.1-2008 за позовом Товариства сприяння обороні України до Сімферопольської міської громадської організації "Сімферопольський авіаспортклуб" Товариства сприяння обороні України за участю Генеральної прокуратури України про витребування майна з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні майном,

У серпні 2007 року Товариство сприяння обороні України звернулось до господарського суду Автономної республіки Крим з позовом до Сімферопольської міської громадської організації "Сімферопольський авіаспортклуб" Товариства сприяння обороні України про витребування майна з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні майном, що знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Данилова, 62.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що позивач є власником спірного майна, а відповідач володіє та користується цим майном без достатніх правових підстав.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду АР Крим від 15 грудня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від

11 березня 2009 року рішення господарського суду АР Крим від 15 грудня 2008 року скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23 квітня 2009 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 березня 2009 року скасовано, а рішення господарського суду АР Крим від 15 грудня 2008 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України з мотивів її невідповідності рішенням Верховного Суду України, виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду України від 2 липня 2009 року порушено провадження у справі з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 23 квітня 2009 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін і прокурора, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що спірне нерухоме майно та авіаційна техніка знаходилося на балансі організацій ДТСААФ УРСР, а потім його правонаступника Товариства сприяння обороні України і перебувало у їх володінні та користуванні.

Предметом даного судового розгляду є вимоги Товариства сприяння обороні України до Сімферопольської міської громадської організації "Сімферопольський авіаспортклуб" Товариства сприяння обороні України про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні майном у зв’язку з наявністю права власності на це майно.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, Вищий господарський суд України, виходив з того, що позивачем не доведено права власності на спірне майно та незаконного володіння відповідачем цим майном, оскільки, згідно облікових посвідчень спірна авіаційна техніка у червні 2004 року та червні 2005 року була зареєстрована за відповідачем.

З огляду зазначеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що у зв’язку з недоведеністю позивачем права власності на спірне майно Сімферопольська міська громадська організація "Сімферопольський авіаспортклуб" Товариства сприяння обороні України є власником цього майна.

У той же час, з такими висновками не можна погодитись, оскільки під час розгляду справи господарські суди всіх інстанцій не з’ясували питання про правовий режим майна, яке знаходилося на балансі організацій ДТСААФ УРСР, а потім Товариства сприяння обороні України, Сімферопольського авіаційного-спортивного клубу Товариства сприяння обороні України, Сімферопольської міської громадської організації "Сімферопольський авіаспортклуб" Товариства сприяння обороні України і перебувало у їх володінні та користуванні, а також чи мали останні право власності на спірне майно.

У зв’язку з цим для правильного вирішення даного спору судам необхідно було з’ясувати організаційно-правовий статус ДТСААФ УРСР у структурі організацій ДТСААФ СРСР і, відповідно, - чи було воно власником спірного майна.

При з’ясуванні зазначених питань судам слід було врахувати наявну законодавчу базу, що регулює правовий режим майна загальносоюзних громадських організацій, яке перебуває на території України. Зокрема, статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" № 1540-XII від 10 вересня 1991 року (далі – Закон № 1540-XII від 10 вересня 1991 року (1540-12) ) встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об’єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України; згідно з постановою Верховної Ради України № 2268-XII від 10 квітня 1992 року (2268-12) до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об’єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, тимчасово передані Фонду державного майна України; відповідно до пункту першого постанови Верховної Ради України № 3943-XII від 4 лютого 1994 року (3943-12) до законодавчого визначення суб’єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно тимчасово є загальнодержавною власністю.

Враховуючи вищенаведене, судами всіх інстанцій справа розглянута без залучення до участі в її розгляді Фонду державного майна України незважаючи на те, що рішення у даній справі зачіпає його права та обов’язки. Відтак, правовий режим спірного майна не було з’ясовано, що унеможливлює прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , якою визначено підстави для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду є порушення норм процесуального права, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

За таких обставин, всі ухвалені у даній справі судові рушення попередніх інстанцій не можуть вважатися законними й обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об’єктивної оцінки наявних у ній доказів, з’ясувати дійсні права та обов’язків сторін, і залежно від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111-17 — 111-21 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу Товариства сприяння обороні України задовольнити частково

Постанову Вищого господарського суду Ук (rs3498011) раїни від 23 квітня 2009 року, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 березня 2009 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 грудня 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.