3-3706к09 Про стягнення забогованості за договором облігаторного перестрахування - 08.09.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" на постанову Вищого господарського суду України від 4 серпня 2009 року у справі № 37/111 за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" про стягнення заборгованості в розмірі 7296784, 71 грн.

У березні 2009 року товариство з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" (далі – ТДВ "Альянс Україна") звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" (далі – ТДВ СК "Індіго") про стягнення заборгованості в розмірі 7296784, 71 грн. за договором облігаторного перестрахування на квотно-пропорційній базі № 206/01/071, укладеним між сторонами 1 березня 2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з липня 2008 року відповідач не проводив оплату своєї частки страхового відшкодування, внаслідок чого виникла заборгованість за період з липня 2008 року по січень 2009 року в розмірі 6652 980,04 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача цю суму основної заборгованості, 3% річних в розмірі 82 337, 52 грн., інфляційні втрати в сумі 561 467, 15 грн. та 349 080 грн. господарських витрат.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24 березня 2009 року з метою забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти відповідача в межах суми позову.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24 березня 2009 року позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 1 червня 2009 року рішення та ухвалу господарського суду м. Києва від 24 березня 2009 року скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 4 серпня 2009 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 1 червня 2009 року скасовано. Рішення господарського суду м. Києва від 24 березня 2009 року залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 20 серпня 2009 року за касаційною скаргою ТДВ "СК "Індіго" порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 4 серпня 2009 року.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 4 серпня 2009 року та залишення в силі постанови Київського апеляційного господарського суду від 1 червня 2009 року з мотивів виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 1 березня 2007 року між ТДВ "СК "Росно Україна" (після зміни назви – ТДВ "Альянс Україна") (перестрахувальник) та ТДВ "СК "Індіго" (перестраховик) був укладений договір облігаторного перестрахування на квотно-пропорційній базі № 206/01/07.

Предметом договору облігаторного перестрахування є ризик виконання ТДВ "Альянс Україна" частини обов’язків перед страхувальниками за договорами добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), які укладені від імені перестрахувальника посередниками.

Відповідно до умов договору власне утримання перестрахувальника складає 1 % від суми зобов'язань згідно умов оригінального договору страхування, укладеного між перестрахувальником та страхувальником. Відповідальність перестраховика за даним договором складає 99 % від суми зобов'язань перестрахувальника згідно умов оригінального договору страхування, укладеного між перестрахувальником та страхувальником.

Відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування по бордеро оплачених збитків за період липень 2008 року – лютий 2009 року з підстав неналежного його повідомлення про настання збитків та їх розмір у терміни та в порядку, передбаченому договором.

Вищий господарський Суд України, скасувавши постанову Київського апеляційного господарського суду від 1 червня 2009 року та залишивши без змін рішення господарського суду м. Києва від 24 березня 2009 року, погодився з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість відмови відповідача у здійсненні виплати своєї частки страхового відшкодування за спірний період, та виходив з того, що позивач повністю виконав свої зобовзання щодо належного повідомлення відповідача про настання страхових випадків за договором облігаторного перестрахування, а відповідач безпідставно відмовився від виконання своїх зобовязань щодо виплати своєї частки страхового відшкодування.

Проте такий висновок не грунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до п. 5 ст. 26 Закону України "Про страхування" та п. 5 ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитись від здійснення страхової виплати, зокрема, у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на то причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначені обставин, характеру та розміру збитків.

Відповідно до умов укладеного договору облігаторного перестрахування № 206/01/07 від 1 березня 2007 року сторони до 10 числа місяця, наступного за звітним, проводять погодження та підписують бордеро ризиків та премій, бордеро оплачених збитків та бордеро заявлених збитків. Відповідач до 12-го числа місяця, наступного за звітним, проводить оплату своєї частки збитків на рахунок позивача (ст. 9 додатку № 1).

Пунктом 11.1 договору перестрахування передбачено, що в щомісячних бордеро застрахованих ризиків та премій зазначається перелік укладених протягом місяця оригінальних договорів страхування із зазначенням перестрахувальної премії.

На підставі бордеро застрахованих ризиків і премій проводиться розрахунок перестрахувальної премії, яку сплачує позивач на рахунок відповідача.

Відповідно до п. 12.1 договору перестрахування в щомісячних бордеро оплачених збитків за оригінальними договорами страхування зазначається перелік оплачених збитків за оригінальними договорами страхування за кожен місяць із зазначення частки у збитку, яку відповідач відшкодовує позивачу.

Згідно із п. 17.3 договору перестрахування будь-які документи та повідомлення направляються сторонами одна одній засобом поштового зв’язку, кур’єром або особисто за адресами сторін у письмовій формі.

Ураховуючи, що судами було встановлено, з порушенням зазначених умов договору, неналежне повідомлення перестрахувальником (ТДВ "Альянс Україна") перестраховика (ТДВ "СК "Індіго") про настання страхових випадків за договором облігаторного перестрахування за спірний період електронною поштою та ухилення позивача від проведення погодження та підписання бордеро ризиків та премій, бордеро оплачених збитків та бордеро заявлених збитків, внаслідок чого були створені відповідачеві перешкоди у визначені обставин, характеру та розміру збитків; апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТДВ "Альянс Україна" про стягнення з ТДВ "СК "Індіго" частки страхового відшкодування на підставі п. 5 ст. 26 Закону України "Про страхування" та ч. 5 ст. 991 ЦК України.

За таких обставин постанова Вищого господарського суду України від 4 серпня 2009 року підлягає скасуванню, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 1 червня 2009 року – залишенню без змін.

Відповідно до положень ст. ст. 6, 8 Конституції України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст. ст. 125, 129 Конституції України, ст. ст. 2, 39 Закону України "Про судоустрій України" щодо визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність у здійсненні правосуддя і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законної постанови суду апеляційної інстанції. У звязку з цим наведений у статті - 111-18 ГПК України перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не є процесуальною перешкодою для прийняття Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України зазначеного рішення.

Керуючись ст. ст. 111--17 – 111--20 ГПК України (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 4 серпня 2009 року скасувати, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 1 червня 2009 року залишити без змін.