Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого:                         Барбари В.П.,

суддів:                              Берднік І.С., Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., 

                                     Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вищого господарського суду України від 04.02.2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1; третя особа - Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання недійсними рішень загальних зборів,

У жовтні 2001 року ОСОБА_2. звернувся до Ватутінського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень загальних зборів.

В ході розгляду справи позивач неодноразово змінював позовні вимоги і просив визнати недійсними рішення загальних зборів ТОВ "Сапсан" від 02.02.1998 року про виключення позивача зі складу учасників товариства, про прийняття звіту генерального директора про фінансово-господарську діяльність товариства за 2007 рік та вихід зі складу учасників ОСОБА_5 та ОСОБА_1; визнання недійсним рішення загальних зборів від 15.01.1999 року про ліквідацію Товариства та скасування державної реєстрації.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що спірні рішення загальних зборів Товариства проведено з порушенням вимог Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , оскільки позивача, що володіє 50 відсотків голосів, не було повідомлено у встановленому законом порядку про проведення загальних зборів.

Відповідач - ОСОБА_3 проти позову заперечував, посилаючись на проведення загальних зборів Товариства у відповідності до вимог Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) .

Інші відповідачі відзиву на позов не надали.

Справа розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду м. Києва від 11.09.2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2008 року та постановою Вищого господарського суду України від 04.02.2009 року позов задоволено повністю. Судові рішення обгрунтовані тим, що загальні збори Товариства проведено з порушенням вимог Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) .

02.07.2009 року Верховним Судом України порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 04.02.2009 року за касаційною скаргою ОСОБА_1. Скарга мотивована виявленням різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах та невідповідністю постанови рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Залишаючи без змін судові рішення у справі касаційний суд визнав їх обгрунтованими і законними.

З таким погодитись не можна за наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що Товариство створено у відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" (далі - Закон), чинної на час виникнення спірних відносин, має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначений установчими документами.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників (ст.58 Закону) компетенція яких та порядок прийняття рішень зборами учасників визначена ст.56-60 Закону.

Пунктом 4.8 Статуту Товариства та ч.3 ст.50 Закону встановлено, що у випадках, передбачених установчими документами, учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товариства у межах невнесеної частини вкладу.

Тобто, законодавець передбачив конкретні випадки, коли учасники товариства виступають відповідачами по зобов'язанням Товариства.

Згідно з п.4 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі спори, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасниками (засновником, акціонером) господарських товариств, що пов'язано зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Отже, належним відповідачем у корпоративних спорах є господарське товариство.

Касаційний суд не звернув увагу, що предметом позову є визнання недійсними рішень загальних зборів учасників - вищого органу Товариства яке до участі у справі в якості відповідача не залучено.

Правила Цивільного кодексу України (435-15) про позовну давність на підставі п.6 Прикінцевих та перехідних положень застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше не сплив до набрання чинності цим кодексом.

Враховуючи що оспорюються рішення загальних зборів Товариства від 02.02.1998 року та від 15.01.1999 року господарські суди в залежності від часу заявлення позовних вимог, зобов'язані застосувати позовну давність, згідно з вимогами ст.ст. 71- 75 ЦК УРСР.

За таких обставин судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції

Керуючись ст.ст. - 111-17- 111-19 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата

касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України (rs4033787) від 04.02.2009 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2008 року та рішення господарського суду м. Києва від 11.09.2008 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд од суду першої інстанції

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.