ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 820/2859/16
адміністративне провадження № К/9901/39682/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року (головуючий суддя - Мельноков Р.В.)
та на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Зеленський В.В., судді - П`янова Я.В., Чалий І.С.)
у справі №820/2859/16
за позовом Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
до ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2016 року Київська об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - позивач, контролюючий орган, Київська ОДПІ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу.
На обґрунтування позовних вимог Київська ОДПІ зазначила, що за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 2955253,00 грн, що виник в результаті несплати останнім, у встановлений законом строк, сум узгодженого грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням - рішенням від 26.09.2014 за № 0061951702 та пені.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг у сумі 2955253,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за відповідачем рахується сума податкового боргу у розмірі 2955253,00 грн, що добровільно не сплачена ОСОБА_1 у встановлений законом строк, а тому підлягає стягненню з останнього в судовому порядку за відповідним позовом органу державної фіскальної служби.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на наявність касаційного провадження у справі за №820/1576/15, предметом розгляду якої є правомірність прийняття контролюючим органом податкового повідомлення - рішення від 26.09.2014 за № 0061951702, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання, що є предметом стягнення у цій справі. Вважає, що визначена податковим повідомленням - рішенням від 26.09.2014 за №0061951702 сума грошового зобов`язання дотепер є неузгодженою та не набула статусу податкового боргу, оскільки саме суд касаційної інстанції прийме остаточне рішення у справі №820/1576/15.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача відзиву на касаційну скарг не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
16 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) , в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (2747-15) (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами, посадовими особами позивача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку відповідача щодо своєчасності, достовірності та повноти сплати податку на доходи фізичних осіб, за 2011 рік за результатами якої складено акт від 11.08.2014 за №2927/20-31-17-02-08/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України, що призвело до несплати відповідачем суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на загальну суму 1933580,94 грн.
На підставі Акта перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 26.09.2014 за №0061951702, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 2416976,17 грн, у тому числі за основним платежем - 1933580,94 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 483395,23 грн.
Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (2755-17) (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Статтею 56 ПК України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Абзацом 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (п. 87.11 ст. 87 ПК України).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна сума податкового боргу виникла на підставі податкового повідомлення - рішення від 26.09.2014 за № 0061951702.
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням - рішенням, відповідач звернувся до суду з адміністративним позовом про його скасування.
Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2015 у справі №820/1576/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.11.2015, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2014 за №0061951702 відмовлено.
Вказане судове рішення 11.08.2015 набрало законної сили.
16 вересня 2015 року Київською ОДПІ прийнято податкову вимогу за №1024-23, що була направлена на адресу відповідача та отримана ним особисто 28.09.2015, що підтверджується наявним у матеріалах справи зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.
У подальшому відповідач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2015.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2015 у справі №820/1576/15 задоволено, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2015 по справі №820/1576/15 скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 26.09.2014 №0061951702. Стягнуто з Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 487,20 грн.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 апеляційну скаргу Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задоволено, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 у справі № 820/1576/15 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2015 у справі № 820/1576/15 за позовом ОСОБА_1 до Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 29.05.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі №820/1576/15. Клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору задоволено. Відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по суті. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2015 року у справі №820/1576/15.
Постановою Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №820/1576/15 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі - без змін.
Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача зазначеної суми податкового боргу.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, судові рішення - без змін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді І.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова