Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого: Барбари В.П.,

суддів: Берднік І.С., Вовка І.В., Гуля В.С., Колесника П.І., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., Шицького І.Б., Щотки С.О.,

розглянувши касаційне подання Генерального прокурора України на ухвалу Вищого господарського суду України від 23.02.2009 року у справі за позовом прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України, Фонду державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "ДМХ Груп" та державного комплексного торгівельного підприємства "Хрещатик"; третя особа – держане підприємство "Агроспецсервіс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,

Рішенням господарського суду м. Києва від 02.04.2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2008 року у позові відмовлено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.02.2009 року касаційне подання заступника прокурора м. Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2008 року повернуто без розгляду. Ухвала вмотивована посиланням на відсутність поважних причин пропуску строку в розумінні ст. 53 ГПК України.

04.06.2009 року Верховним Судом України за касаційним поданням Генерального прокурора України порушено касаційне провадження з перегляду ухвали Вищого господарського суду України від 23.02.2009 року. Подання мотивується невідповідністю ухвали рішенням Верховного Суду України та неправильним застосуванням норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційного подання та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 110 ГПК України, касаційна скарга може бути подана протягом одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили. Якщо встановлений законом процесуальний строк пропущено, суд може визнати причину пропуску строку поважною і відновити пропущений строк, як це передбачено ст. 53 цього Кодексу.

Відмовляючи у відновленні пропущеного процесуального строку, Вищий господарський суд виходив, зокрема, із того, що за змістом ст. 53 ГПК України поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об’єктивно непереборними та пов’язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Проте, зроблене судом витлумачення процесуальної норми не грунтується на її змісті, у зв’язку з чим при вирішенні питання про відмову у відновленні пропущеного процесуального строку допущено неправильне застосування норм процесуального права. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не пов’язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обгрунтуванні клопотання про його відновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Оскаржена ухвала цим вимогам не відповідає, оскільки Вищим господарським судом України фактично не дано оцінки доводам скаржника про те, що він не міг оскаржити у встановлений строк рішення суду, оскільки про прийняту апеляційним судом постанову прокуратурі м. Києва стало відомо лише при ознайомленні з матеріалами справи 07.10.2008 року.

За таких обставин, висновок Вищого господарського суду України щодо невідповідності касаційної скарги вимогам розділу XII-1 ГПК України (1798-12) не відповідає положенням процесуального законодавства.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 111, 111-17 – 111-20 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

касаційне подання Генерального прокурора України задовольнити.

Ухвалу Вищого господарського суду України від 23.02.2009 року скасувати.

Справу передати на розгляд до Вищого господарського суду України.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.