Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вищого господарського суду України від 23 березня 2009 року у справі №16/4/4360 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-97", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 - про визнання недійсним договору дарування,

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 6 жовтня 2008 року в позові відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 13 січня 2009 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 задоволено та відмовлено у позові товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-97".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23 березня 2009 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на вищезазначену постанову суду апеляційної інстанції повернуто на підставі пункту 3 частини 1 статті - 111-3 Господарського процесуального кодексу України. Ухвала мотивована тим, що надані скаржником копії реєстру відправлення листів та фіскальних чеків не є належними доказами надіслання копії касаційної скарги іншим сторонам у справі.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 21 травня 2009 року за касаційною скаргою ОСОБА_1 порушено провадження з перегляду у касаційному порядку вказаної ухвали Вищого господарського суду України.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали та передачу справи на розгляд до Вищого господарського суду України. В обґрунтування скарги зроблено посилання на різне застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах, а також порушення судом касаційної інстанції норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вимоги до форми і змісту касаційної скарги передбачено статтею 111 Господарського процесуального кодексу України, якою зокрема встановлено, що до скарги додаються докази надсилання її копії іншій стороні у справі.

Повертаючи касаційну скаргу, Вищий господарський суд України послався на недотримання скаржником вимог зазначеної норми. Проте з таким висновком погодитись не можна, оскільки він не відповідає дійсності та не ґрунтується на законодавстві.

Зі змісту частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Оскаржуючи прийняту у даній справі постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 13 січня 2009 року, ОСОБА_1 на підтвердження надсилання сторонам копій поданої касаційної скарги надав суду ксерокопії фіскальних чеків поштового відділення від 11 лютого 2009 року, а також ксерокопію реєстру відправлення листів (т. 3, а.с. 124-126).

Відповідно до визначення поняття доказів, що міститься у статті 32 Господарського процесуального кодексу України, такі документи є доказами. У разі сумнівів у їх достовірності, чи дійшовши висновку про недостатність таких доказів, суд вправі був витребувати додаткові докази, але не мав законних підстав для повернення касаційної скарги.

За таких обставин Вищий господарський суд України помилково застосував пункт 3 частини 1 статті - 111-3 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого касаційна скарга (подання) повертається судом, якщо до скарги (подання) не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Враховуючи викладене, оскаржену ухвалу слід скасувати як незаконну, а справу передати на розгляд до Вищого господарського суду України.

Керуючись статтями - 111-17 - - 111-21 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вищого господарського суду України від 23 березня 2009 скасувати, а справу передати на розгляд до Вищого господарського суду України.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.