815/5332/16 Про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпродспоживслужби у справі про захист прав споживачів - 13.05.2020 Прийняття

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 травня 2020 року

Київ

справа №815/5332/16

адміністративне провадження №К/9901/33508/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал"

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Турецької І.О., Стас Л.В., Косцової І.П. від 01.02.2018

у справі №815/5332/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал"

до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області

про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (далі також - позивач, ТОВ "Інфокс") звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (далі також - відповідач, до ГУ Держпродспоживслужби), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", від 22.09.2016 № 32 в сумі 3 853,14 грн.

2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2017 позов задоволено повністю.

3. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2017 скасовано, ухвалено нову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено.

4. У березні 2018 року позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018, в якій просить її скасувати, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2017 залишити в силі.

5. Ухвалою Верховного Суду від 15.03.2018 відкрито касаційне провадження у справі.

6. 10.04.2018 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

7. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О. та Чиркіна С.М.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

9. На підставі звернення громадянки ОСОБА_1 щодо протиправних дій філії "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" стосовно блокування внутрішньобудинкової інженерної системи та каналізації в квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно з наказом на проведення позапланової перевірки від 07.04.2016 №106аг та направлення на проведення перевірки від 07.04.2016 №147 у період з 12.04.2016 по 25.04.2016 Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області проведено позапланову перевірку філії "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів.

10. За результатами вказаної перевірки відповідачем складено Акт позапланової перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 25.04.2016 №47/09, в якому міститься припис про зобов`язання усунення недоліків і вчинення певних дій, у висновках якого зазначено, що ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" всупереч вимогам частини другої пункту 10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (630-2005-п) , відмовило споживачам від врахування показань засобу обліку холодної води та допустило справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності у споживача ОСОБА_1 квартирного засобу обліку холодної води без урахування його показань, що не допускається за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 16 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (630-2005-п) , внаслідок чого на особовому рахунку споживача ОСОБА_1 виникла заборгованість у сумі 3728,26.

11. Також у вказаному акті міститься припис, яким зобов`язано позивача відновити послугу з водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 ; провести перерахунок розміру плати за фактично ненадані послуги з водовідведення у період з 27.07.2015 до дня відновлення послуги водовідведення відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №151, від 17.02.2010; провести коригування нарахувань за послуги з централізованого холодного водопостачання, які виставлені споживачу ОСОБА_1 за нормами споживання з урахуванням вимог частини другої пункту 10 Правил №630, а саме з урахуванням показників приладів обліку холодної води; виключити з договору несправедливі умови, зокрема пункт 3.3.3 та абзац 5 пункту 7.3, друге речення підпункту 3.4.5.

12. На підставі вказаного акта перевірки ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області прийнято постанову від 22.09.2016 №32 про накладення на ТОВ "Інфокс" стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 №1023-ХІІ. Згідно з вказаною постановою відповідачем відповідно до пунктів 4, 7 частини першої статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовано до ТОВ "Інфокс" штраф у розмірі 3853,14 грн у звязку із відсутністю необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги та реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів щодо безпеки для життя, здоров`я та майна споживачів.

13. Згідно з вказаною постановою підставою її прийняття було те, що ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" всупереч положенням абзацу 2 пункту 10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (630-2005-п) , допущено справляння плати за особовим рахунком ОСОБА_1 за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирного засобу обліку без урахування їх показань, що вводить в оману споживача, чим порушено пункт 4 частини першої статті 4, пункти 5, 7 частини першої 1 статті 21, частини четвертої статті 17 Закону України "Про захист прав споживачів", обмежено право споживача на одержання необхідної, достовірної та своєчасної інформації про фактичний об`єм та визначення належним чином ціни наданої послуги з водопостачання. ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" у період з 27.07.2015 допущено припинення безперебійного надання послуг водовідведення квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров`я та майна споживачів, чим порушено право споживачів на безпеку продукції.

14. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що 25.05.2011 ОСОБА_1 (далі також - споживач) та ТОВ "Інфокс" уклали договір №45600-5 про надання послуг постачання холодної води та водовідведення, підведення гарячої води.

15. Прибори обліку постачання холодної води відповідно до складених актів були встановлені в квартирі водокористувача представниками ТОВ "Інфокс".

16. Прилад обліку води, встановлений в квартирі ОСОБА_1, з 01.02.2014 по 25.02.2015 не пройшов періодичну повірку.

17. ТОВ "Інфокс" у зв`язку з простроченням міжповірочного інтервалу водоміра вирішило, що його показники неможливо враховувати при обліку та у розрахунках за послуги водопостачання та водовідведення, а тому змінило тарифи нарахування постачання води по даному рахунку в сторону їх збільшення за нормами споживання у відповідності до кількості зареєстрованих в квартирі осіб - на суму 3 728,26 грн.

18. Споживач з цим не погодився та вказану суму не сплатив.

19. З 26.02.2015 облік водопостачання в квартирі ОСОБА_1 здійснювався за новим, повіреним лічильником.

20. Спонукаючи боржника сплатити заборгованість, постачальник води 29.07.2015 припинив в односторонньому порядку водовідвід з квартири сім`ї ОСОБА_1

21. 12.09.2016 ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області направлено директору ТОВ "Інфокс" лист за №2138/06 щодо прибуття 22.09.2016 о 12:00 год. представника підприємства для розгляду справи про накладення стягнень, який доставлено та отримано ТОВ "Інфокс" 19.09.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

22. Також позивачу вручено лист ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області від 12.09.2016 №2139/06 щодо забезпечення явки посадових осіб філії "Інфоксводоканал" для розгляду справи про накладення стягнень, про що свідчить наявна на ньому відмітка вхідного номера 8017/04-63 філії "Інфоксводоканал".

23. Окрім цього, листом ТОВ "Інфокс" від 21.09.2016 №3779-04/8017, адресованим в.о. начальнику ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, повідомило відповідача про наявність судових спорів щодо результатів спірної перевірки та зазначило про недоцільність розгляду справи про притягнення ТОВ "Інфокс" до відповідальності.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

24. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що взаємовідносини ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" з абонентами здійснюються виключно на договірних засадах та договори вільно укладаються споживачами, які за їх умовами зобов`язані в незалежності від строку експлуатації своєчасно здійснювати державну повірку приборів обліку води та у строк, що не перевищує одного місяця. Засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію. Без наявності чинного документа про повірку засобів обліку води, яким посвідчується відповідність класу точності вимірювання, водолічильники не вважаються справними. Порядок надання послуг з водопостачання та водовідведення, їх якісні і кількісні показники відповідають умовам договорів та вимогам законодавства, а постанова Держспоживслужби від 22.09.2016 №32 не містить жодних відомостей щодо порушення позивачем умов укладених договорів, вимог Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" (1314-18) , Закону України "Про питну воду та питне постачання".

25. Відповідач заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на те, що позапланова перевірка ТОВ "Інфокс" проводилась відповідачем на підставі звернень споживачів щодо порушення водопостачальною організацією прав споживачів. При розгляді обставин звернень встановлено, що позивач за наявності у споживачів відповідних квартирних засобів обліку холодної води відмовився від врахування показань засобів обліку холодної води та допустив справляння плати за нормативами (нормами) споживання. Внаслідок виникнення боргу на особовому рахунку заявників ТОВ "Інфокс" здійснено припинення надання послуг з водовідведення, що є порушенням кількісних та якісних показників послуг. Відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

26. Суд першої інстанції, постановляючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що за відсутності належного повідомлення позивача ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області не мало права приймати спірне рішення про накладення фінансових санкцій. Такі дії суб`єкта владних повноважень суперечать приписам Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.08.2002 №1177 (1177-2002-п) та порушують права суб`єкта господарювання.

27. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при прийнятті рішення про задоволення позову суд першої інстанції лише констатував факт порушення прав особи, що притягається до відповідальності у зв`язку з неналежним її повідомленням про розгляд справи, що не відповідає дійсності, оскільки вказане порушення відповідачем допущеним не було та позивач був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи про накладення на нього стягнень. Перевіряючи, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення по суті спору, та якими доказами вони підтверджуються, суд апеляційної інстанції встановив наступне. До змісту договору, укладеного між ТОВ "Інфокс" та споживачем ОСОБА_1, внесені несправедливі умови, а саме: включені права та обов`язки сторін, які не передбачені чинним законодавством України. Обов`язок проведення періодичної повірки та відповідальність за своєчасність її проведення покладається виключно на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Натомість позивачем порушено право споживача та не виконані зобов`язання щодо своєчасного проведення періодичної повірки засобів вимірювальної техніки. Позивач не встановив та не довів факти несправності засобу обліку води споживача, що не підлягають усуненню, у зв`язку з чим стягування плати за послуги з централізованого холодного водопостачання згідно з нормативами (нормами) споживання з боку ТОВ "Інфокс" є безпідставним та таким, що вели в оману споживача, сприяли його обрахуванню та порушили пункт 5 частини першої статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів" в частині обмеження права споживачів на одержання достовірної інформації про розмір оплати за фактично спожиту холодну воду. У зв`язку із порушенням ТОВ "Інфокс" порядку нарахування плати за спожиту холодну воду та внаслідок виникнення необґрунтованої заборгованості позивачем припинено надання послуг з водовідведення споживачу ОСОБА_1 . Такі дії позивача є нечесною підприємницькою практикою, яка включає в себе агресивні неправомірні дії, що містять елементи неналежного впливу по відношенню до споживача та є порушенням вимог щодо кількісних та якісних показників послуг, визначених у додатку №1 до Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 №151 (151-2010-п) . Позивачем порушені права споживача на належну якість, обслуговування та безпеку продукції в частині безпечного для здоров`я та життя побуту. Оскільки ТОВ "Інфокс" є монополістом з водопостачання та водовідведення в м. Одесі, то його дії, пов`язані з обмеженням або припиненням водопостачання та водовідведення, суперечать Закону України "Про природні монополії" (1682-14) .

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

28. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що ним не враховано, що оскільки прилад обліку води, встановлений за адресою: м.Одеса, пр-т Добровольського, 100/ 87, своєчасно не пройшов періодичну повірку, його показання неможливо враховувати при обліку та у розрахунках за водопостачання та водовідведення, а відтак з 01.02.2014 нарахування по даному особовому рахунку здійснювалися з нормативами (нормами) споживання, виходячи з кількості зареєстрованих осіб та відповідно до діючих тарифів. Помилковим є висновок суду апеляційної інстанції, що дії позивача, пов`язані з обмеженням або припиненням водопостачання та водовідведення, суперечать Закону України "Про природні монополії" (1682-14) . Не є порушенням законодавства і зазначення у договорі обовязку споживача проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, оскільки даний обовязок покладений на споживачів законодавчими актами та відповідає істотним умовам договору. Докази, надані суду апеляційної інстанції щодо спростування факту повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про накладення фінансових санкцій відповідачем, є неналежними.

29. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України (2747-15) ), колегія суддів зазначає наступне.

31. Щодо доводів позивача про неналежність доказів, поданих відповідачем доказів щодо повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

32. У відповідності до частин 1, 2 статті 73 КАС України (в редакції, чинній на момент постановлення судового рішення судом апеляційної інстанції) належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

33. Оскільки суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у даній справі про задоволення позову, виходив з того, що ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області за відсутності належного повідомлення позивача про розгляд справи про накладення на нього санкцій не мало права приймати оспорюване рішення; апеляційна скарга відповідача обґрунтована, зокрема, доводами щодо протиправності вказаного висновку суду першої інстанції, колегія суддів відхиляє відповідні доводи позивача, викладені у касаційній скарзі.

34. Одночасно колегія суддів звертає увагу, що позивач у касаційній скарзі не оспорює сам факт його належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про накладення санкцій на нього відповідачем, а лише зазначає, що такий висновок сформований на підставі неналежних доказів.

35. Разом із тим, колегія суддів зауважує, що згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

36. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, про правомірність покладення обовязку проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку саме на споживача на підставі договору, укладеного з ним, колегія суддів зазначає наступне.

37. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

38. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

39. Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

40. Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 №1023-ХІІ (1023-12) (далі також - Закон №1023-ХІІ (1023-12) ), який також і встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

41. Відповідно до пунктів 4, 7, 11 частини першої статті 23 Закону №1023-ХІІ у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність:

- за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров`я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, - у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб`єкт господарської діяльності не веде обов`язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначених Законом України "Про електронну комерцію" (675-19) ) - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб`єкт господарської діяльності не веде обов`язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

42. Відповідно до частин другої, третьої статті 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 11.02.1998 № 113/98-ВР (в редакції, чинній на час прийняття в експлуатацію приладу обліку холодної води, встановленого у квартирі ОСОБА_1 ) засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповіркові інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади у сфері метрології. Підприємства, організації та фiзичнi особи зобов`язані своєчасно (з урахуванням установлених мiжповiрочних iнтервалiв) подавати засоби вимірювальної технiки на повiрку. Порядок подання фізичними особами, що не є суб`єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов`язані з повіркою, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

43. Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 05.06.2014 № 1314-VII, який набрав чинності 01.01.2016, періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, покладається на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Періодична повірка проводиться за рахунок тарифів на електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

44. Правовідносини, які виникають між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги) регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (630-2005-п) (далі також - Правила № 630 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

45. Пунктом 15 вказаних Правил передбачено, що засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці.

46. Відповідно до пункту 9 Правил №630 періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця.

47. Згідно з підпунктом 6 пункту 29 Правил №630 споживач має право на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку.

48. Зазначеному праву споживача кореспондує передбачений підпунктом 4 пункту 32 Правил №630 обов`язок виконавця контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.

49. Системний аналіз наведених положень дає змогу дійти висновку, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством обов`язок здійснювати повірку засобів обліку води покладено саме на позивача.

50. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №815/5331/16.

51. Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов пункту 3.5.6 договору про надання послуг постачання холодної води та водовідведення, підведення гарячої води №45600/5 від 25.05.2011, укладеного між ТОВ "Інфокс" та споживачем ОСОБА_1, споживач має право на періодичну повірку, обслуговування і ремонт (в тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) квартирних приладів обліку.

52. Однак друге речення пункту 3.4.5 цього договору містить обов`язок споживача проводити періодичну повірку квартирних приладів, що суперечить підпункту 6 пункту 29 Правил №630, згідно з яким споживач лише має право на періодичну повірку, обслуговування та ремонт квартирних засобів обліку.

53. На відміну від положення пункту 3.4.5 вказаного договору у підпункті 10 пункту 16 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 630, встановлено, що споживач має право на періодичну повірку, обслуговування та ремонт квартирних засобів обліку, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.

54. За наведених обставин вбачається конкуренція положень Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та конкретного договору, укладеного позивачем із споживачами.

55. Колегія суддів зауважує, що обов`язок споживача самостійно здійснювати повірку засобів обліку, закріплений у пункті 3.4.5 договору №45600/5 від 25.05.2011, укладеного між ТОВ "Інфокс" та споживачем ОСОБА_1, не вважається конкретизацією умов типового договору, адже це положення безпосередньо суперечить нормам чинного законодавства, у тому числі відповідним положенням типового договору.

56. З огляду на викладене, положення вказаного пункту всупереч чинному законодавству України покладають додатковий тягар на споживачів у вигляді обов`язку щодо самостійного здійснення повірки засобів обліку.

57. Згідно із частиною другою статті 207 Господарського кодексу України нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов`язану сторону певних обов`язків.

58. Частиною другою статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

59. Враховуючи вищенаведене, Суд констатує нікчемність вказаного положення договору №45600/5 від 25.05.2011, який покладає на споживача обов`язок щодо проведення повірки засобів обліку, адже таке положення взагалі не покладає на зобов`язану сторону (позивача) певних обов`язків, а саме обов`язку проводити повірку засобів обліку, який закріплений у підпункті 4 пункту 32 Правил № 630.

60. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №815/5331/16, від 03.04.2020 у справі №815/5329/16 та у справі №815/1715/16.

61. Як встановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ "Інфокс" у звязку із порушенням порядку нарахування плати за спожиту холодну воду та внаслідок виникнення необґрунтованої заборгованості припинено надання послуг з водовідведення споживачу ОСОБА_1 .

62. У даному контексті колегія погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" є монополістом з водопостачання та водовідведення в м. Одесі, то його дії, пов`язані з обмеженням або припиненням водопостачання та водовідведення, суперечать Закону України "Про природні монополії" (1682-14) , а відтак відхиляє відповідні доводи, викладені у касаційній скарзі.

63. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №815/3742/16 та від 03.04.2020 у справі №815/5329/16.

64. Окрім цього, колегія суддів зауважує, що питання нарахування споживачу плати за комунальні послуги із застосуванням нормативів (норм) споживання регламентовано у пункті 10 Правил № 630, де визначено, що справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

65. Колегія суддів звертає увагу, що у пункті 16 Правил № 630 встановлено, що у разі виникнення сумнівів щодо правильності показань квартирних засобів обліку споживач в установленому порядку може проводити їх позачергову повірку за власні кошти, про що інформує виконавця. Якщо виявлена у показаннях помилка виходить за межі, передбачені у паспорті квартирного засобу обліку, виконавець повинен здійснити перерахунок плати за споживання води та/або теплової енергії з дня останньої повірки або встановлення засобу обліку, якщо його повірка не проводилась, шляхом зменшення плати на відсоток, який перевищує встановлені межі точності для цього типу засобу обліку, до моменту виявлення помилки.

66. Разом із тим у вказаному пункті 16 Правил № 630 відсутній абзац п`ятий, а його зміст не встановлює будь-яких випадків застосування нормативів (норм) при нарахуванні вартості спожитих послуг.

67. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що застосуванню підлягає пункт 15 вказаних Правил, у абзаці 5 якого встановлено, що у разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання.

68. Аналогічний висновок щодо необхідності застосування за наведених обставин пункту 15 Правил №630 викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №815/6218/16 та від 28.03.2018 у справі №815/5331/16.

69. Колегія суддів зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 892 (892-2016-п) "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" внесено зміни у Правила №630, відповідно до яких у пункті 10 в абзаці другому цифри " 16" замінено на цифри " 15".

70. З огляду на викладене, правомірність застосування позивачем нормативів (норм) при нарахуванні плати за комунальні послуги залежить від того, чи мала місце несправність засобів обліку води, та чи була така несправність такою, що не підлягала усуненню. Крім того, застосування вказаних нормативів (норм) може мати місце з моменту виявлення таких несправностей.

71. Судом апеляційної інстанції встановлено, що прилад обліку води, встановлений в квартирі ОСОБА_1, з 01.02.2014 по 25.02.2015 не пройшов періодичну повірку, відтак позивачем прийнято рішення, що його показники неможливо враховувати при обліку та у розрахунках за послуги водопостачання та водовідведення, а відтак змінено тарифи нарахування постачання води по даному рахунку в сторону їх збільшення за нормами споживання у відповідності до кількості зареєстрованих в квартирі осіб. Разом із тим, позивачем не встановлено та не доведено фактів несправності засобів обліку води споживача, що не підлягають усуненню.

72. За таких обставин, враховуючи положення статті 341 КАС України, згідно з якою суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що наведені позивачем у касаційній скарзі доводи і наявні у справі докази не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

73. Інші аргументи касаційної скарги не були підставою позову, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів і свідчать про незгоду позивача із правовою оцінкою судів щодо обставин справи, які суди встановили у процесі її розгляду. Водночас, за приписами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

74. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

75. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

76. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

77. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

78. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

79. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що у рішенні суду апеляційної інстанції надана належна оцінка обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого судового рішення відсутні.

80. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

81. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Желєзний

Судді: Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін