818/1073/16 Про стягнення боргу з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій - 13.05.2020 Прийняття

за позовом Роменського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Сумської області до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" в особі Роменської філії Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" про стягнення боргу з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Роменського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року (ухвалена в складі колегії суддів: головуючого судді - Бартош Н.С., суддів: Курило Л.В., Русанової В.Б.)

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Роменське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Сумської області (надалі також - позивач, Управління ПФУ) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" в особі Роменської філії Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (надалі також - відповідач, Товариство, Філія відповідно), в якому в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просив:

- стягнути з Товариства на користь Управління ПФУ заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за період травень - грудень 2016 року, січень 2017 року у розмірі 9891,51 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 позов Управління ПФУ задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Філія не є платником єдиного податку четвертої групи, проте, відповідно до положень спеціального закону є окремим платником збору, а тому, у відповідача є наявний обов`язок щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Харківський апеляційний адміністративний суду постановою від 31.05.2017 скасував постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Філія є відокремленим підрозділом Товариства, яке віднесено до четвертої групи платників єдиного податку, тому у відповідача відсутній обов`язок з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в 2016 році. Крім того, Товариством 26 січня 2017 року позивачу сплачено кошти в сумі 1240,21 грн. у рахунок відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за січень 2017 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2017 року Управлінням ПФУ подана до Вищого адміністративного суду України касаційна скарга, в якій заявник просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року.

У скарзі посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що Філія не є платником єдиного податку четвертої групи, водночас є окремим платником збору, тому має обов`язок з відшкодування Пенсійному фонду України витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого просить постанову Харківського апеляційного адміністративного суду залишити без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 червня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Роменського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Сумської області.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) . З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі -КАС).

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 березня 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців М.І., судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В. справу передано головуючому судді.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Шарапа В.М., Стеценко С.Г., справу передано головуючому судді.

Ухвалою від 12.05.2020 справу прийнято до провадження та призначено попереднє судове засідання.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 30382533.

До складу юридичної особи Товариства входить відокремлений структурний підрозділ - Роменська філія ПрАТ "Райз-Максимко", що не є юридичною особою.

Роменська філія Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", яка перебуває на обліку в Пенсійному фонді України в Роменському районі, як платник страхових внесків.

Відповідно до особового рахунку Філії обліковується заборгованість перед Пенсійним фондом України з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2 окремим громадянам, за період травень - грудень 2016 року, січень 2017 року в загальному розмірі 9891,51 грн.

Посилаючись на несплату структурним підрозділом відповідача заборгованості у визначені законом строки, Управління ПФУ звернулось до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року N 460-IX (далі- Закон №460-IX, набрав чинності 08.02.2020) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Касаційна скарга по справі № 818/1073/16 подана у березні 2017 року, розгляд касаційної скарги не закінчено до 08.02.2020, тому касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-IX (із застосуванням норм КАС України в редакції, чинній до 08.02.2020).

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (1058-15) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) . У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій було врегульовано Законом України від 26.06.1997 № 400/97-ВР "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) .

Так, відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 2 названого Закону, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам, відповідно до пунктів "б" - "з" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за списком № 1 та списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов`язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених Пенсійним фондом України після 01.01.2004, не пов`язаний з датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Указаний висновок кореспондується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема в постанові від 25.09.2012 в справі № 21-251а12.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 (z0064-04) та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за №64/8663 (z0064-04) (надалі - Інструкція).

В абзацах першому та другому підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Інструкції визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники - роботодавці: підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок).

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (п. 6.5 Інструкції).

За приписами пункту 6.7 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6.8 Інструкції у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона "Крим"). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.

Водночас, положеннями абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" визначено коло осіб, що зобов`язані відшкодовувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій.

Так, відповідно до наведеної норми Закону такими особами є платники збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, визначені пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону.

За змістом пунктів 1, 2 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є:

-суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників;

-філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади.

Згідно із пунктом 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України (2755-17) ), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що платники єдиного податку четвертої групи звільнені від обов`язку з відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пільгових пенсій.

Наданою представником відповідача копією довідки Гадацької об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавськой області за № 2269/10/16-07-12-54 від 21.12.2016 підтверджується, що Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко" відповідно до п.п. 295.9.1 п.295.9 ст. 295 Податкового кодексу України у 2016 році перебувало на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку четвертої групи.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами відповідача про те, що у Товариства відсутній обов`язок з відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пільгових пенсій у 2016 році.

Щодо витрат за січень 2017 року, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач у добровільному порядку здійснив оплату цієї суми, і наведена обставина не оспорюється позивачем.

З приводу доводів касаційної скарги про те, що Філія, як самостійний платник збору, має обов`язок з відшкодування Пенсійному фонду України витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Відповідно до частини четвертої статті 64 Господарського кодексу України підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

З огляду на зазначене, саме на підприємство, включаючи філії, може бути покладено обов`язок з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, окрім випадків, коли підприємство разом з філією віднесено до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України (2755-17) .

Відповідно до Положення про Філію вона не є юридичною особою, а є відокремленим підрозділом юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює частину регіональних (територіальних) функцій юридичної особи.

За правилами частини третьої статті 95 Цивільного кодексу України філії та представництва не є юридичними особами, вони наділяються майном юридичної особи, що її створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Частиною другою статті 80 Цивільного кодексу України встановлено, що саме юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю і може бути позивачем та відповідачем у суді.

Зважаючи на те, що Філія відповідно до наведених вище положень закону є відокремленим підрозділом Товариства, яке віднесено до четвертої групи платників єдиного податку, колегія суддів вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у неї обов`язку з відшкодування Пенсійному фонду України витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у 2016 році.

Інші аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою щодо обставин справи, які суди встановили у процесі її розгляду.

Водночас, за приписами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року N 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -