Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого:                       Колесника П.І.,

суддів:                            Берднік І.С., Вовка І.В., Гуля В.С., 

                                   Карпечкіна П.Ф., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., 

                                   Шицького І.Б., Щотки С.О.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тельбін" на постанову Вищого господарського суду України від 29.01.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1. до товариства з обмеженою відповідальністю "Тельбін" про стягнення коштів,

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Тельбін" (далі - Товариство) про стягнення 100000 грн. у зв'язку з виходом учасника з ТОВ.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ТОВ "Тельбін", всупереч вимог ч.1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" (далі - Закон) не провело виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці учасника Товариства у зв'язку з виходом позивача 05.09.2003 року зі складу засновників ТОВ "Тельбін.

Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 500000 грн.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність позовних вимог та пропуск строку позовної давності Позивачем.

Рішенням господарського суду м.Києва від 02.10.2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 року відмовлено у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2009 року скасовано рішення господарського суду м.Києва від 02.10.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 року у даній справі, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

23.04.2009 року Верховним Судом України порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 29.01.2009 року за касаційною скаргою ТОВ "Тельбін". Скарга мотивована виявленням різного застосування Вищим господарським судом одного й того ж положення закону в аналогічних справах та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Скасовуючи судові рішення у справі з направленням її на новий розгляд Вищий господарський суд України обгрунтував тим, що господарські суди не повно з'ясували обставини справи про вихід ОСОБА_1. із засновників Товариства і не мали підстав для відмови у задоволенні позову за пропуском строку позовної давності.

З таким погодитись не можна з наступних підстав.

За статтею 50 Закону України "Про господарські товариства" статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Статутом Товариства підтверджується що на день подачі нотаріально завіреної заяви ОСОБА_1. про вихід із засновників Товариства від 30 січня 2003 року частка позивача у статутному фонді становила 20 відсотків.

При виході учасника із товариства з обмеженою відповідальністю на підставі ст. 54 Закону йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства і в строк до 12 місяців з дня виходу.

За заявою ОСОБА_1 будь-яких претензій майнового чи фінансового характеру до Товариства не має. Його частка в статутному фонді в сумі 54200 грн. виплачена Товариством в лютому 2004 року згідно з рішенням зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю "Тельбін" від 04.02.2003 року (протокол № 1).

Після спливу 12-місячного терміну для виплати вартості частини майна Товариства пропорційного його частці у статутному капіталі, встановленого ч.1 ст. 54 Закону, ОСОБА_1 нотаріально посвідченою заявою від 05.09.2004 року підтвердив відсутність будь-яких вимог майнового чи фінансового характеру до Товариства.

Штампом господарського суду підтверджено подачу позовної заяви до суду 13 листопада 2007 року.

Суди першої і апеляційної інстанції відповідності зі ст. 256, 257 ЦК України прийшли до обгрунтованого висновку про заявлення позову з пропуском строку позовної давності і з цих підстав законно відмовили в його задоволенні. Посилання касаційного суду на відсутність підстав для відмови у задоволенні позову за пропуском строку позовної давності помилковий, оскільки не відповідає фактичним обставинам справи.

Верховний Суд України в силу положень ст.ст. 6, 8 Конституції України не вважає необхідним направити справу на новий розгляд суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст. 125 Конституції України і ст.ст. 2, 39 Закону України "Про судоустрій України" в частині визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність в здійсненні правосуддя і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду апеляційної інстанції. В зв'язку з цим наведений в ст. 111-18 Господарського процесуального кодексу України перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не вважається правовою перешкодою для прийняття зазначеного рішення.

За таких обставин необгрунтована постанова касаційного суду підлягає скасуванню, а законна і обгрунтована постанова суду апеляційної інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. - 111-17 - 111-19 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата

касаційну скаргу ТОВ "Тельбін" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України (rs3085288) від 29.01.2009 року скасувати.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 року залишити в силі.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.