490/236/16-а Про зміну постанови Державної архітектурно-будівельної інспекції про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності - 12.05.2020 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про зміну постанови про адміністративне правопорушення, за касаційною скаргою управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва у складі судді Гуденко О.А. від 10.03.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Турецької І.О., Стас Л.В., Косцової І.П. від 27.10.2016,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (далі - управління ДАБІ, відповідач), у якому просила змінити постанову головного інспектора будівельного нагляду управління ДАБІ від 18.12.2015 №314 про накладення штрафу у розмірі 6800 гривень та зменшити розмір штрафу до мінімального (далі - спірна постанова).

2. У позові наводились аргументи про те, що спірна постанова прийнята без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема, стосовно особи порушника, її ставлення до правопорушення, а також без врахування матеріального стану і стану здоров`я позивача, у зв`язку з чим остання вважає необґрунтованим застосування до неї штрафу в максимальному розмірі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 10.03.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016, позов задоволено частково. Скасовано спірну постанову відповідача про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною шостою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП (80731-10) ), справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 направлено на новий розгляд до Управління ДАБІ.

4. Приймаючи таку постанову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що при складенні оскаржуваної постанови, відповідачем були порушені вимоги Закону України від 17.02.2011 №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) (далі - Закон №3038-VI (3038-17) ) та приписи статей 251, 256, 268 КУпАП щодо вимог обґрунтованості постанови про адміністративне правопорушення, а також відповідності адміністративного стягнення суті скоєного правопорушення та особи правопорушника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з такими судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, на підставі направлення на проведення позапланової перевірки від 19.11.2015 №1059 на об`єкті "Реконструкція квартири АДРЕСА_1 " 04.12.2015 головним інспектором будівельного нагляду управління ДАБІ складено протокол про адміністративне правопорушення від 04 .12.2015.

7. Даним протоколом зафіксовано, порушення частини першої статті 34, статті 36, частини четвертої статті 26 Закону №3038-VI, статей 7, 9 Закону України від 20.05.1999 №687-XIV "Про архітектурну діяльність" (далі - Закон №687-XIV (687-14) ), а саме: виконання будівельних робіт на об`єкт І категорії складності з реконструкції квартири шляхом будівництва прибудови, розмірами у плані 1,37 х 2,7 без реєстрації управлінням ДАБІ декларації про початок будівельних робіт, без затвердженої проектної документації та без документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

8. 18.12.2015 управлінням ДАБІ винесено постанову №314 у справі про адміністративне правопорушення, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800 гривень на підставі частини шостої статті 96 КУпАП.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. В обґрунтуванні вимог касаційної скарги зазначено, що суди попередніх інстанцій не врахували факту звернення з цим адміністративним позовом поза межами строку звернення до суду, встановленого статтею 289 КУпАП, а також залишили поза увагою та, що вимоги позовної заяви ОСОБА_1 не узгоджуються з положеннями частини першої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) в редакції, чинній станом на момент звернення до суду, а саме - позивач не просила суд скасувати спірну постанову, натомість лише порушувала питання про зменшення розміру штрафу.

10. При цьому, ОСОБА_1 у ході розгляду справи не змінювала предмет або підстави позову, а тому суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог й за відсутності умов, передбачених статтею 11 КАС України у вищенаведеній редакції, скасував спірну постанову.

11. Посилався відповідач і на те, що станом на час ухвалення судових рішень у цій справі по суті спору, закінчився строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності, встановлений статтею 38 КУпАП, а тому, направлення справи про адміністративне правопорушення на новий розгляд до управління ДАБІ є недоцільним.

12. Скаржник наполягає на тому, що суди попередніх інстанцій мали достатній обсяг матеріалів для застосування іншого, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 293 КУпАП, а саме - змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, як того вимагала позивач і цього було б достатньо для забезпечення захисту її прав у тій мірі, яка є необхідною за даних конкретних обставин.

13. Заперечень на касаційну скаргу не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Перевіривши, у межах повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

15. Згідно з положеннями статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

16. Адміністративним правопорушенням (проступком), у розумінні частини першої статті 9 КУпАП визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

17. Питання, пов`язані із здійсненням провадження в справах про адміністративні правопорушення, унормовані Розділом IV КУпАП (80731-10) (статті 245-297-10).

18. Зокрема, у статті 245 зазначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

19. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (стаття 251 КУпАП).

20. Також, у відповідності з положеннями статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

21. Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності

22. При цьому, згідно з статтею 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

23. Своєю чергою, частиною першою статті 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

24. В порядку підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення, як передбачає стаття 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

25. За змістом же статей 279, 280 КУпАП головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

26. По справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи (стаття 284 КУпАП).

27. Окрім цього, частинами першою, третьою статті 99 КАС України, яка діяла станом на час подання цього позову до суду першої інстанції, було встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

28. Тобто, диспозиція наведеної норми процесуального закону є бланкетною та відсилає до інших законів.

29. Спеціальним законом у спірних правовідносинах є КУпАП (80731-10) , за змістом статті 289 якого скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

30. Порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення встановлює статті 288 КУпАП, пунктом 3 частини першої якої передбачено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , з особливостями, встановленими цим Кодексом.

31. В свою чергу, відповідно до статті 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

32. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що позивач пропустила встановлений статтею 289 КУпАП строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки, як випливає з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції 25.12.2015, тобто у межах десятиденного строку, встановленого вищеназваною статтею КУпАП (80731-10) , оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, спірна постанова винесена управлінням ДАБІ 18.12.2015.

33. Колегія суддів критично ставиться до аргументів касаційної скарги про те, що 25.12.2015 ОСОБА_1 зверталась не з позовною заявою, а з заявою про надання дозволу на узаконення прибудови та зміни розміру штрафу до 1000 гривень, а тому цей день не може вважатись датою звернення до адміністративного суду.

34. Так, форма і зміст адміністративного позову, а також вимоги до позовної заяви станом на час звернення позивача до суду визначались статтями 105, 106 КАС України.

35. Статтею 108 КАС України у цій же редакції визначалось, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

36. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

37. Колегія суддів також враховує, що частиною першою статті 8 КАС України у редакції процесуального закону, яка була чинною на час подання даного позову, передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

38. Названі положення процесуального закону кореспондується з приписами частини першої статті 2 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів, якою передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

39. Аналогічна правова регламентація наведена і у чинних станом на час розгляду цієї справи актах законодавства - статті 6 КАС України та Законі України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) .

40. Статтями ж 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (3477-15) передбачено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

41. Зокрема, Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29).

42. При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

43. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява №48778/99, пункт 25).

44. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним". Для того щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права" (рішення у справах "Bellet v. France" та "Nunes Dias v. Portugal").

45. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain")

46. У даному випадку, зміст поданої позивачем заяви до суду першої інстанції, не дивлячись на очевидні її недоліки в контексті встановлених до цього документу вимог процесуального закону, давав підстави стверджувати, що ОСОБА_1 фактично не погоджується з спірною постановою відповідача в частині розміру застосованого до неї штрафу. Тому, Верховний Суд вважає, що суддя Центрального районного суду м. Миколаєва правильно визначив суть поданої позивачем заяви й ідентифікував таку як адміністративний позов, який, після усунення його недоліків був прийнятий до провадження судом першої інстанції. При цьому, в силу приписів частини другої статті 108 КАС України, подана ОСОБА_1 позовна заява вважається прийнятою у день первинного її подання до адміністративного суду, тобто, у даному випадку - 25.12.2015.

47. Поряд із цим суд відзначає, що процедура оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, виходячи з положень пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП, здійснюється у порядку, визначеному КАС України (2747-15) , з особливостями, встановленими цим Кодексом. Тобто, у даному випадку, норми КУпАП (80731-10) і КАС України (2747-15) застосовуються субсидіарно. Зокрема, частиною другою статті 162 КАС України передбачено можливість прийняття судом іншої, ніж визначено у пунктах 1-8 цієї ж частини статті, постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Натомість, статтею 293 КУпАП закріплено повноваження орану за наслідками розгляду скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення, окрім іншого, змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

48. Із вищезазначеного вбачається, що суд, розглядаючи скаргу на постанову про адміністративне правопорушення, наділений повноваженнями, зокрема, змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.

49. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №660/575/16-а.

50. За наведеного, заявлені позивачем вимоги про зменшення розміру застосованого до неї штрафу до мінімального узгоджуються з вищезгаданими вимогами законодавства і могли бути розглянуті адміністративним судом.

51. Колегія суддів зауважує, що згідно з пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України, в редакції періоду розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

52. Як встановили суди попередніх інстанцій, під час судового розгляду цієї справи, відповідач склав протокол про адміністративне правопорушення у відсутності ОСОБА_1 і не вручив їй один з екземплярів протоколу під розписку, як того вимагає частина друга статті 254 КУпАП. Внаслідок відсутності позивача при складанні протоколу, остання не мала змоги реалізувати права, передбачені статтею 256 КУпАП, зокрема, подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу.

53. Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення відсутня відмітка про роз`яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, про її права, передбачені статтею 268 КУпАП, в тому числі, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання тощо.

54. Усе вищевикладене створило перешкоди позивачу, як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, реалізувати передбачені законодавством права при розгляді щодо неї справи про адміністративне правопорушення (надавати пояснення і зауваження до протоколу, подавати докази, в тому числі й ті, які підтверджують обставини, що пом`якшують відповідальність, заявляти клопотання тощо). Внаслідок цього справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 розглянута відповідачем з порушенням визначеної КУпАП (80731-10) процедури, не на підставі всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи та їх дослідження у сукупності, зокрема, без врахування пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

55. Разом з тим, Верховний Суд зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині частини другої статті 2 КАС України в редакції, яка діяла станом на час розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій, критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за наявними критеріями.

56. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

57. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства.

58. З огляду на положення КАС України (2747-15) щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

59. Ураховуючи те, що внаслідок недотримання відповідачем процедури провадження у справі про адміністративне правопорушення позивач не мала змоги належним чином і у повному обсязі реалізувати свої права, окрім іншого, подавати пояснення та заперечення до протоколу про адміністративне правопорушення, а також докази на підтвердження обставин, які пом`якшують відповідальність, й такі документи відповідачем не досліджувались і не враховувались під час розгляду справи відносно ОСОБА_1, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування спірної постанови і направлення вказаної справи на новий розгляд до управління ДАБІ, яке уповноважене оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

60. Обраний судами попередніх інстанцій спосіб задоволення позовних вимог, за даних конкретних умов, є виправданим і обґрунтовано обумовлений необхідністю повного захисту прав ОСОБА_1, про який вона просила, а також узгоджується з повноваженнями адміністративного суду, наданими процесуальним законом, чинним станом на час ухвалення остаточного судового рішення у цій справі по суті спору (статті 11, 162 КАС України).

61. Поряд із цим, колегія суддів критично оцінює доводи касаційної скарги стосовно неврахування судами приписів статті 38 КУпАП, оскільки закінчення строків накладення адміністративного стягнення, встановлених цією статтею, не є перешкодою для нового розгляду справи про адміністративне правопорушення уповноваженим органом (посадовою особою) і прийняття однієї з постанов, передбачених статтею 284 цього ж Кодексу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. Ураховуючи викладене, Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів і вимог касаційної скарги та повноважень, визначених статтею 341 КАС України, не виявив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені відповідно до закону.

63. Наведені ж у касаційній скарзі мотиви таких висновків не спростовують і не містять належних та обґрунтованих міркувань, що б давали підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, які, як встановлено за результатами касаційного розгляду справи, є законними і обґрунтованими.

64. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (2747-15) , пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-IX,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 10.03.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 - без змін.