813/4311/14 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо сплати податку на прибуток підприємств - 12.05.2020 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року (суддя Сакалош В.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року (судді: Мікула О.І. (головуючий), Качмар В.Я., Курилець А.Р.) у справі № 813/4311/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" (далі - позивач, ТОВ "НВП "ІМВО") звернулось до суду з позовом до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.05.2014 № 0001822201.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.05.2014 № 0001822201 було прийнято контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідач зробив висновки про порушення позивачем чинного податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на відповідні обставини.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.05.2014 № 0001822201.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.05.2014 № 0001822201 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідачем не було доведено порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства. Суди попередніх інстанцій зазначили, що ТОВ "НВП "ІМВО" було правильно обчислено та сплачено податок на прибуток за період І кв. 2012 року, зокрема, правомірно не відображено зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за результатами попередньої перевірки у сумі 454 724,00 грн, оскільки податкове повідомлення-рішення № 0001592321, яким ТОВ "НВП "ІМВО" зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 454 724,00 грн, у судовому порядку визнане неправомірним та скасоване.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "НВП "ІМВО" у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 17 березня по 30 квітня 2014 року контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ "НВП "ІМВО" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року, якою встановлено, зокрема, порушення п. 44.1, п. 44.3, ст. 44, п. 138.2, ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1, ст. 139 ПК України, внаслідок чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за період І кв. 2012 року на суму - 454 724,00 грн шляхом невідображення зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування за результатами попередньої перевірки у сумі 454 724,00 грн, чим занижено податок на прибуток за 2012 рік у сумі 95 492,04 грн. За результатами проведення перевірки складено акт № 341/22-01/19177304 від 12 травня 2014 року.

26 травня 2014 року на підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001822201, яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 143 238,00 грн, в т.ч. основний платіж - 95 492,00 грн, штрафні санкції - 47 746,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновки контролюючого органу про завищення позивачем від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за період І кв. 2012 року на суму 454 724,00 грн шляхом невідображення зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування ґрунтуються на результатах попередньої перевірки. Зокрема, за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання ТОВ "НВП "ІМВО" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2011 року по 31 березня 2012 року, які оформлені актом перевірки № 123/22-10/19177304 від 23.07.2012, встановлено безпідставне завищення позивачем витрат на збут, що враховуються при обчислення об`єкта оподаткування у І кв. 2012 року на суму 139 222,00 грн у зв`язку з тим, що витрати, які відображені у головній книзі за І кв. 2012 року по 931 рахунку не відповідають задекларованим витратам на збут у рядку 06.3 ВЗ податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І кв. 2012 року. На підставі встановлених порушень 3 серпня 2012 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001592321, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 454 724,00 грн; № 0001602321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 5 366,00 грн (в т.ч. 4 293,00 грн - основний платіж, 1 073,00 грн штрафна санкція); № 0001612321, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 53 040,00 грн (в т.ч. 42 432,00 грн - основний платіж, 10 608,00 грн - штрафна санкція).

Однак, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "НВП "ІМВО" оскаржило вказані податкові повідомлення-рішення в судовому порядку. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2014 року (залишеної без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року) у справі № 813/3149/14 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС № 0001592321 та № 0001612321 від 3 серпня 2012 року та встановлено правомірність формування ТОВ "НВП "ІМВО" сум витрат, що враховуються при визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток за умови реальності проведених господарських операцій.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем та вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень Податкового кодексу України (2755-17) (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (z0168-95) ) щодо оформлення позивачем відповідних первинних документів, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (2755-17) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

10.2. Пункти 44.1, 44.3 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

10.3. Пункти 138.1, 138.2 статті 138.

Витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

10.4. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

11. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (996-14) (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Стаття 1.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина друга статті 3.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

11.3. Частини перша та друга статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

12. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (z0168-95) :

12.1. Пункт 2.4.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

12.2. Пункт 2.15.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

13. Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (у редакції Закону, чинній на момент розгляду судами справи):

13.1. Частина перша статті 72.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

15. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

16. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

18. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

19. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ").

20. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченнях на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанції вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

21. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.05.2014 № 0001822201, яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 143 238,00 грн, в т.ч. основний платіж - 95 492,00 грн, штрафні санкції - 47 746,00 грн, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

22. У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що висновки контролюючого органу про завищення позивачем від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за період - І кв. 2012 року на суму 454 724,00 грн шляхом невідображення зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування ґрунтуються на результатах попередньої перевірки, а саме - планової виїзної перевірки з питань дотримання ТОВ "НВП "ІМВО" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2011 року по 31 березня 2012 року, які оформлені актом перевірки № 123/22-10/19177304 від 23.07.2012. На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом 3 серпня 2012 року було прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001592321, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 454 724,00 грн; № 0001602321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 5 366,00 грн; № 0001612321, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 53 040,00 грн. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "НВП "ІМВО" було оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення в судовому порядку та постановою Львівського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2014 року (рішення набрало законної сили), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року, у справі № 813/3149/14 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС № 0001592321 та № 0001612321 від 3 серпня 2012 року та встановлено правомірність формування ТОВ "НВП "ІМВО" сум витрат, що враховуються при визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток за умови реальності проведених господарських операцій.

Таким чином, враховуючи вказані положення чинного законодавства та встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26.05.2014 № 0001822201.

23. Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у запереченні на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року слід залишити без задоволення.

25. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

26. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ").