Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою приватного підприємця ОСОБА_1справу за позовом приватних підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Знам'янської міської ради Кіровоградської області (далі - Виконком), треті особи - приватний підприємець ОСОБА_1 і Товариство з обмеженою відповідальністю "Марсель", про визнання нечинними акта, рішення, визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії,

У вересні 2006 року приватні підприємці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог порушили питання про визнання частково нечинними: дозволу на виконання будівельних робіт від 2 жовтня 1998 року № 6/98; акта Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 25 травня 1999 року; рішення Виконкому від 24 червня 1999 року № 313 у частині його затвердження та зобов'язання Знам'янського бюро технічної інвентаризації видати реєстраційне посвідчення про право власності на автозаправну станцію (перша черга) підприємцю ОСОБА_1 пункту 10 рішення Виконкому від 12 серпня 2005 року № 316 про присвоєння окремої адреси приміщенню автозаправної станції; а також визнання незаконними дій останнього щодо видачі підприємцю ОСОБА_1на 1\2 частину майна свідоцтв про право власності від 31 серпня 2005 року та 8 вересня 2006 року № 232 на 1/2 частину нерухомого майна.

Господарський суд Кіровоградської області постановою від 1 листопада 2006 року позов приватного підприємця ОСОБА_2 задовольнив частково, визнавши нечинними: рішення Виконкому від 24 червня 1999 року № 313 у частині надання дозволу підприємцю ОСОБА_1експлуатувати першу чергу автозаправної станції по вул. Фрунзе, Дзержинського в м. Знам'янці та зобов'язання Знам'янського бюро технічної інвентаризації видати реєстраційне посвідчення про право власності на автозаправну станцію зазначеній особі; визнавши недійсним пункт 10 рішення Виконкому від 12 серпня 2005 року № 316 про присвоєння окремої адреси приміщенню автозаправної станції, побудованої Відкритим акціонерним товариством "Будсервіс" на замовлення підприємців ОСОБА_2., ОСОБА_1: АДРЕСА_1визнавши незаконними дії Виконкому щодо видачі свідоцтв про право власності на 1/2 частину нерухомого майна підприємцю ОСОБА_1 У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1відмовив. У задоволенні аналогічних за змістом позовних вимог приватного підприємця ОСОБА_2 відмовив.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 3 травня 2007 року постанову суду першої інстанції скасував та постановив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 серпня 2008 року постанову суду апеляційної інстанції скасував, постанову суду першої інстанції залишив у силі.

У скарзі про перегляд за винятковими обставинами ухвали суду касаційної інстанції приватний підприємець ОСОБА_1 просить рішення судів першої та касаційної інстанцій скасувати та залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції.

Скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Постановляючи рішення, суди всіх інстанцій виходили з того, що вирішуваний спір є справою адміністративної юрисдикції. Однак цей висновок не можна визнати обґрунтованим.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У пункті 1 частини 1 статті 3 КАС справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Предметом спору у справі, що розглядається, є безпосередньо право власності на об'єкт нерухомого майна. Тобто заявлені позовні вимоги мають приватноправовий характер.

Цей позов не є адміністративним, оскільки вимоги позивачів не стосуються захисту прав, свобод та інтересів цих осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

Як передбачено пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС, суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 157, 241- 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу приватного підприємця ОСОБА_1задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 серпня 2008 року, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 3 травня 2007 року та постанову Господарського суду Кіровоградської області від 1 листопада 2006 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі закрити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.