826/19599/16 Про визнання протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк" в частині визнання нікчемним договору зарахування коштів на рахунок, зобов'язання уповноваженої особи ФГВФО на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про особу вкладника, яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором вкладу (депозиту) - 21.12.2020 Прийняття

- визнати протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про визнання нікчемним правочину зарахування 19.05.2016 коштів на рахунок № НОМЕР_1, який належить позивачу - ОСОБА_1 з рахунку ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" № НОМЕР_2 в загальній сумі 163 766,83 грн.

- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача - як вкладника ПАТ "Банк Михайлівський", який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які обліковуються на поточних рахунках № НОМЕР_3, № НОМЕР_1, які належать позивачу - ОСОБА_1 .

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що уповноваженою особою Фонду протиправно не включено позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 10 березня 2017 року Окружний адміністративний суд міста Києва вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що отримані позивачем кошти від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на його поточний рахунок, згідно укладених між позивачем та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" двосторонніх договорів, за своєю природою не є вкладом в розумінні, передбаченому Законом України "Про банк та банківську діяльність" (2121-14) . Таким чином на думку суду першої інстанції, рахунок позивача правомірно не був включений відповідачем до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 14 червня 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2017 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення (наказ) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича від 01.06.2016 року №42/2 в частині визнання нікчемним правочину зарахування 19 травня 2016 року коштів на рахунок № НОМЕР_1 (який належить ОСОБА_1 ) з рахунку ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" № НОМЕР_2 в загальній сумі 163 766,83 грн.

Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича включити ОСОБА_1 до Переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Стягнути з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича на користь ОСОБА_1 сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі - 1102,40 грн. (одна тисяча сто дві грн., 40 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича шляхом їх безспірного списання несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в розмірі 3031,60 грн. (три тисячі тридцять одна грн., 60 копійок) на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції правильно і в повному обсязі встановив обставини справи, прийняв обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, проте вирішив змінити резолютивну частину рішення суду першої інстанції шляхом доповнення виразу "перелік вкладників" словом "рахунків", з огляду на вимоги нової редакції Закону 4452-VI.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 04 липня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Гриценко В.В.

У касаційній скарзі скаржник просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у справі №826/19599/16 скасувати та залишити без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.03.2017.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не встановлено правову природу походження коштів на поточному рахунку позивача, які були ним залучені за договором позики.

Також скаржник вважає, що судом першої інстанції було неправомірно стягнуто з нього судовий збір, з огляду на відсутність бюджетних асигнувань.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Михайлівський" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у справі № 826/19599/16, а також відмовлено скаржнику у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

9. 06 лютого 2018 року вказана касаційна скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

10. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 лютого 2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Гімон М.М., суддів Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.

11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 18.06.2019 року, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценко С.Г., Тацій Л.В.

12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 грудня 2020 року прийнято до провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у справі № 826/19599/16, а також відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи за участі представника скаржника.

13. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 18.12.20р. № 2529/0/78-20, у зв`язку з перебування судді Стеценко С.Г. у відпустці, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Рибачук А.І., Тацій Л.В.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Як було встановлено судами попередніх інстанцій між позивачем та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" був укладений договір № 980-016-000231564 від 29.04.2016, відповідно до умов якого позивачем було передано у власність товариства 5 000,00 грн., та договір № 980-016-000237960 від 12.05.2016, відповідно до умов якого позивачем було передано у власність товариства 158 000,00 грн.

Окрім того, позивачем також укладено договір, за умовами якого ПАТ "Банк Михайлівський" відкриває клієнту на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3 в гривні для зберігання грошей клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів, відповідно до вимог чинного законодавства України.

На поточні особові рахунки позивача в банку позивачем було здійснено перерахування сума 5 000,00 грн. та 158 000,00 грн. на рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3, відкриті у ПАТ "Банк Михайлівський".

У подальшому на підставі рішення Правління НБУ від 23.05.2016 №14/БТ виконавча дирекція ФГВФО прийняла рішення від 23.05.2016 № 812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Відповідно до рішення Правління НБУ від 12.07.2016 №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавча дирекція цього Фонду прийняла рішення від 12.07.2016 №1213 про початок процедури ліквідації банку з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно та делегування повноважень ліквідатора банку Ірклієнку Юрію Петровичу. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду № 1702 від 01.09.2016 року призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича з 05.09.2016.

З 15.07.2016 розпочато виплати гарантованої суми вкладникам.

На звернення позивача щодо повідомлення про включення до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, або підстав щодо не включення його до реєстру вкладників у ПАТ "Банк Михайлівський", 31.08.2016 року листом за № 3Г1/1659/1 Уповноваженою особою Фонду повідомлено про нікчемність правочинів, а саме, що перекази коштів, здійснені ТОВ "Інформаційно-розрахунковий центр" (код ЄДРПОУ 39140702) 19.05.2016 року в сумі 5000,00 грн. з призначенням платежу "повернення коштів згідно з договором № 980-016-000231564 від 29.04.2016" та 67,49 грн. з призначенням платежу "оплата процентів по договору № 980-016-000231564 від 29.04.2016" та в сумі 158 000,00 грн. з призначенням платежу "повернення коштів згідно з договором № 980-016-000237960 від 12.05.2016" та 699,34 грн. з призначенням платежу "оплата процентів по договору № 980-016-000237960 від 12.05.2016" на рахунок, що належить ОСОБА_1 .

Під час судового розгляду справи представником відповідача надано виписку по особовим рахункам позивача, копію наказу № 42/2 від 01.06.2016 року "Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними", копію Акту № 2 від 01.06.2016 року "Про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності" з додатком 1 до акту "Ознаки нікчемності правочинів (транзакцій) виконання Банком платіжних документів ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" з перерахування коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973,74 гривень, копію наказу № 27/1 від 24.05.2016 року "Про створення комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними", копію наказу № 2 від 13.07.2016 року "Щодо діяльності комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, копію постанови Правління НБУ від 22.12.2015 року № 917/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку", копію Постанови Правління Національного банку України від 27.04.2016 року № 295/БТ "Про окремі питання діяльності ПАТ "Банк Михайлівський" та внесення змін до постанови Правління НБУ від 22.12.2015 року № 917/БТ, копію рішень Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.01.2017 року № 265 "Про визначення повноважень уповноважених осіб Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" та від 01.09.2016 року № 1702 "Про зміну уповноваженої особи на ліквідацію та делегування повноважень ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський".

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування гарантованої суми за рахунок Фонду; кошти на поточному рахунку позивача є вкладом у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , що є підставою для включення позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування гарантованої суми за вкладами за рахунок Фонду.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

16. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) (далі - Закон № 4452-VI (4452-17) , у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченою Законом № 4452-VI (4452-17) ; для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25 Закону № 4452-VI).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн.

Отже, Закон № 4452-VI (4452-17) пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн.; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI, Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, називається тимчасовою адміністрацією.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI, не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України".

Частинами третьою, п`ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI, з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

При цьому, правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними (частина третя статті 36 Закону № 4452-VI). Закон № 4452-VI (4452-17) визначає порядок складання Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду не здійснюється.

Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI, Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком правочинів протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, уповноважена особа Фонду не включила позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду у зв`язку з тим, що трансакції, здійснені ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на розрахунковий рахунок позивача є нікчемними на підставі статей 215, 216 Цивільного кодексу України, статті 37, пунктів 7-9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.

Як було зазначено вище, у частині третій статті 38 Закону № 4452-IV, якою врегульовано заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку, визначено підстави, з яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Законом України від 16.07.2015 № 629-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" (629-19) (далі - Закон № 629-VIII (629-19) ), який набрав чинності 12.08.2015 частину третю статті 38 Закону № 4452-IV доповнено пунктом 9 згідно із яким правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у разі здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Дійсно, у зв`язку із зарахуванням коштів на поточний рахунок позивача у Фонду з`явились відповідні зобов`язання, що зумовило збільшення витрат держави в особі Фонду, пов`язаних з виведенням банку з ринку.

Водночас, збільшення витрат Фонду, пов`язаних з виведенням банку з ринку може мати негативні наслідки для вкладника у вигляді невключення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, у разі якщо таке зарахування відбулось після віднесення банку до категорії проблемних, а операції, укладення (переоформлення договорів), що передували збільшенню таких витрат - вчинені (укладені) саме з порушенням закону.

Таким чином, вчинення (укладення) банком, віднесеним до проблемних, правочинів (у тому числі договорів) з порушенням норм законодавства, зокрема Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) , Закону України "Про Національний банк України" (679-14) , може бути підставою для невключення до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у зв`язку із віднесенням таких правочинів (у тому числі договорів) до числа нікчемних відповідно до пункту 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI.

Разом з цим, Суд враховує, що дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України).

За загальним правилом, особа не може бути позбавлена права власності і права на вклад внаслідок внесення змін до закону. Разом з тим гарантії цього права, у тому числі обов`язок держави нести додаткову відповідальність через систему гарантування вкладів фізичних осіб, можуть зазнавати змін шляхом прийняття відповідних законів, у тому числі задля забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків.

Так, 19.11.2016 набрали чинності положення пункту 15 Прикінцевих Положень Закону №4452-VІ (4452-17) , внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" №1736-VІІІ від 15.11.2016 (1736-19) (далі - Закон № 1736-VІІІ (1736-19) ), яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом № 1736-VІІІ (1736-19) віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом № 1736-VІІІ (1736-19) розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв`язку з їх прирівнянням до вкладників.

Тобто, з метою поширення гарантій Закону № 4452-VI (4452-17) до вкладу були прирівняні кошти фізичних осіб за чітко визначеними ознаками, які при цьому не є вкладом згідно із чинним законодавством, а саме: до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом № 1736-VІІІ (1736-19) віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

У справі, яка розглядається, встановлено, що правочин по наданню позивачем позики ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та операції по перерахуванню коштів позичальнику та повернення коштів з рахунку вказаного товариства на рахунок позивача були вчинені до віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних.

Поряд з цим, під час розгляду справ судами різних юрисдикцій, у рішеннях, які набрали законної сили та, зокрема, у адміністративній справі № 826/20089/16, суди встановили, що 11.11.2014 між ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та ПАТ "Банк Михайлівський" було укладено Договір доручення № 1, згідно з умовами якого ПАТ "Банк Михайлівський", в якості повіреного, мав здійснювати пошук, залучення та надання фізичним особам (далі - клієнти) консультацій про умови та можливість передачі останніми у позику грошових коштів на користь ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", як Довірителя, на умовах строковості та платності.

У відповідності до предмету Договору доручення ПАТ "Банк Михайлівський" мав укладати договори, що передбачають отримання/залучення ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" грошових коштів у позику від фізичних осіб, за формою, передбаченою відповідним додатком до даного Договору доручення.

На виконання вищезазначеного Договору доручення ПАТ "Банк Михайлівський" від імені ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" укладались з фізичними особами (Клієнтами) договори позики за встановленою формою, та залучались кошти на рахунок ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (далі - Договір позики).

Зміст вказаних фактичних обставин свідчить про те, що у межах спірних правовідносин ПАТ "Банк Михайлівський" виступав повіреним, хоча про це й не було зазначено у договорах, укладених між ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та позивачем.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач був повідомлений банком під підпис про непоширення гарантій, передбачених Законом № 4452-VI (4452-17) , на кошти, які станом на 19 травня 2016 року повернуті на рахунок позивача за вказаним вище договором з небанківською фінансовою установою.

Отже, у справі, яка розглядається, кошти позивача відповідають чітко визначеним критеріям, визначеним змінами, внесеними до Закону № 4452-VI (4452-17) Законом № 1736-VІІІ (1736-19) , а тому вони прирівнюються до вкладу, а позивач, відповідно - до вкладника.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2019 року у справі №823/1674/18.

Крім того колегія суддів щодо тверджень скаржника, висловлених в касаційній скарзі, вважає за необхідне зазначити наступне.

Скаржником вірно було процитовано положення п. п. 3 та 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VІ щодо визначення поняття "вклад", проте в частині даної дефініції акцентовано увагу суду лише на одній умові залучення коштів від вкладника - на умові договору банківського вкладу (депозиту) та проігноровано, що законодавцем було визначено інші умови формування вкладу, а саме на умовах банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Пунктом 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачу йому у готівковій формі.

Згідно з п. 1.30 даного Закону визначено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання та кореспондентські рахунки, при цьому зазначені види рахунків відкриваються на договірній основі, що укладаються між клієнтами та обслуговуючими їх банками.

Як було зазначено вище, між позивачем та публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський" укладено договір та на виконання вказаного договору публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський" відкрито на ім`я позивача поточні рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3

ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" відповідними платіжними дорученнями зі свого розрахункового рахунку, ініціював 19.05.2016 переказ коштів позивачу на його поточні рахунки у загальній сумі 163 766,83 грн. з призначенням платежів повернення коштів по договору №980-016-000237960 від 12 травня 2016 року та "оплата процентів по договору № 980-016-000237960 від 12 травня 2016 року".

Таким чином кошти надійшли на банківський рахунок позивача, а отже в розумінні вище наведених положень законодавства, такі кошти є вкладом і підпадають під дію статті 26 Закону № 4452-VІ.

При цьому варто зазначити, що підстава надходження коштів від третьої особи до позивача не має правового значення для відповідача, оскільки з моменту зарахування коштів на банківський рахунок ці кошти вважаються вкладом позивача у даному банку. Натомість скаржник намагається маніпулювати юридичними поняттями, стверджуючи, що кошти повернуті позивачу за договором позики, не можуть вважатися вкладом в розумінні Закону № 4452-VІ (4452-17) , залишаючи поза увагою факт, що згідно положень даної норми вкладом являються саме кошти у тій чи іншій формі та в певній грошовій одиниці, чітких обмежень щодо підстав їх походження даним нормативно-правовим актом не визначено.

З положень ст. 38 Закону № 4452-VІ вбачається, що законодавець надав Фонду прерогативу (можливість) щодо перевірки та віднесення певних правочинів, здійснених в межах діяльності банку, до нікчемних за наявності певних умов, при цьому основний загальний критерій цих умов, полягає в очевидній наявності певних преференцій, за наслідками вчинення відповідного правочину, у однієї сторони по відношенню до банку, при цьому останній перебуває дещо не в вигідному становищі ніж мав би бути за відсутності цих преференцій. Основним маркером для можливості віднесення правочину до "нікчемного" являється саме очевидна невідповідність такої операції нормам чинного законодавства.

З укладеного між позивачем та ТОВ "ІРЦ" договору позики не вбачається очевидних ознак його нікчемності, стороною відповідача не наведено підстав, з якими пов`язано можливе визнання такого правочину недійсним та не зазначено в чому саме полягають ті самі преференції позивача в порівнянні з іншими клієнтами банку в розрізі отриманих коштів на виконання укладеного між ним та ТОВ "ІРЦ" договору позики.

Отже, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, тому невнесення інформації про позивача як вкладника Банку до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивачів як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Банку за рахунок Фонду.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з приводу необхідності визнання протиправною бездіяльності уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Михайлівський щодо не включення позивача, до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві Банк Михайлівський за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у відповідності до положень ч. 2 ст. 9 КАС України.

Щодо обставин встановлених судом першої інстанції з приводу внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 218-1 Кримінального кодексу України (доведення до неплатоспроможності) та перебування в провадженні слідчого Національної поліції України кримінальне провадження № 420161000000000558 за підозрою посадових осіб у скоєнні правопорушень, передбачених ч.5 статті 191 (привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні в особливо крупних розмірах або організованою групою), ч. 1 ст. 218-1 Кримінального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорювані дії працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.

Такі неправомірні або оспорювані дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) є обов`язковими для адміністративних судів.

Разом з тим, жодних вироків, якими б було встановлено наявність протиправних дій з боку позивача чи працівників банку під час укладення договору банківського рахунку чи здійснення трансакції щодо зарахування суми коштів на поточний рахунок ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідачем надано не було.

Суд касаційної інстанції зауважує, що у випадку встановлення відповідним судовим рішенням у межах кримінального провадження обставин, які свідчать про нікчемність укладеного особою з банком правочину, Уповноважена особа не позбавлена права у відповідності до положень чинного законодавства подати до Фонду додаткову інформацію про зменшення кількості вкладників, а також застосувати наслідки нікчемності такого правочину.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Наведені ж у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів, але правильності висновків суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача вчинити певні дії не спростовують.

Щодо доводів скаржника з приводу протиправного стягнення судом першої інстанції з відповідача судового збору за розгляд даної адміністративної справи, колегія суддів стверджує, що відсутність бюджетного фінансування або його обмежене фінансування на цілі судового збору не є підставою для звільнення від законодавчо встановленого обов`язку з його сплати.

З приводу позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про визнання нікчемним правочину зарахування 19.05.2016 коштів на рахунок № НОМЕР_1, який належить позивачу - ОСОБА_1 з рахунку ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" № НОМЕР_2 в загальній сумі 163 766,83 грн., варто зазначити наступне.

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір в цій частині позовних вимог, неправильно встановили правову природу такого рішення.

Так, згідно із частинами першою, другою, десятою статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів Банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою Фонду, що здійснює повноваження органу управління Банку.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року (справа № 910/12294/16) та 16 травня 2018 року (справа № 910/24198/16).

Оскільки вказане рішення є внутрішнім документом Банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління Банку, не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), жодні права яких не можуть порушуватися внаслідок видачі цього наказу. Тобто права позивачів у цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа Банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами Банку як юридичної особи.

Отже, встановлена правова природа згаданого рішення унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його протиправним і скасування, а тому позовні вимоги в цій частині не можуть розглядатися в судах (у тому числі в адміністративних, цивільних, господарських).

За правилами абзацу першого частини першої статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відтак, у частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про визнання нікчемним правочину зарахування 19.05.2016 коштів на рахунок № НОМЕР_1, який належить позивачу - ОСОБА_1 з рахунку ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" № НОМЕР_2 в загальній сумі 163 766,83 грн., провадження у справі підлягає закриттю.

17. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України (2747-15) , внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX (394-20) .

18. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

19. За правилами абзацу першого частини першої статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

20. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

21. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Гриценко В.В. задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у справі №826/19599/16 скасувати в частині визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про визнання нікчемним правочину зарахування 19.05.2016 коштів на рахунок № НОМЕР_1, який належить позивачу - ОСОБА_1 з рахунку ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" № НОМЕР_2 в загальній сумі 163 766,83 грн., а провадження у справі в цій частині закрити.