1.380.2019.002109 Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 12.05.2020 Прийняття

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістіктранссервіс" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Галицької митниці Держмитслужби (далі - митний орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 28.03.2019 № UA 209000/2019/000175/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00508.

30 вересня 2019 року Львівський окружний адміністративний суд рішенням позов задовольнив, визнав протиправною та скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00508, визнав протиправним та скасував рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 28.03.2019 № UA 209000/2019/000175/2.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції висновувався з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, а відтак протиправності винесених рішень відповідача.

11 лютого 2020 року Восьмий апеляційний адміністративний суд скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року та прийняв постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що митний орган з дотриманням вимог статті 58 Митного кодексу України здійснив визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу із застосуванням резервного методу, за достатніх на те підстав та з дотриманням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59- 63 Митного кодексу України, а тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті правомірно і підстави для їх скасування відсутні.

У січні 2020 року позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статей 53, 55, 58 Митного кодексу України без врахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №809/1469/16 та від 19 лютого 2019 у справі № 805/2713/16-а.

За висновком Верховного Суду в цих справах позивач під час митного оформлення подав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору. Натомість відповідач всупереч вимогам частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваних рішень.

Наведені правові висновки Верховного Суду, зазначені позивачем у касаційній скарзі, вказують на те, що істотні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи у кожному конкретному випадку встановлюються на підставі належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів відповідно до процесуальних принципів їх оцінки, встановлених статями 73- 76 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак узагальнюючою ознакою правозастосування є єдині підходи оцінки доказів в митних правовідносинах.

Позивач доводить, що до митного оформлення подані документи в необхідному обсязі, які містили достатню інформацію для визнання заявленої митної вартості.

21 квітня 2020 року Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача після усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі цього ж суду від 30 березня 2020 року, витребував справу №1.380.2019.002109 з Львівського окружного адміністративного суду.

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №1.380.2019.002109 є оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, тобто пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем відзив на касаційну скаргу позивача до Суду не наданий, що не перешкоджає перегляду судових рішень.

30 квітня 2020 року справа №1.380.2019.002109 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

З метою митного оформлення товару - легкового автомобіля, який був у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марка MERCEDES-BENZ модель Е400, рік випуску - 2017, модельний рік - 2017, дата введення в експлуатацію - 01.01.2018, номер кузова НОМЕР_1, представник позивача подав електронну митну декларацію ВМД №UA209190/2018/039973 від 27.03.2019. У цій декларації зазначений шостий метод визначення митної вартості товару (а. с. 34), при цьому митна вартість встановлена за ціною договору та становить 23 200 доларів США.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару до вказаної митної декларації долучив рахунок-фактуру (інвойс) № 462342 від 25.03.2019, свідоцтво про списання (реєстрацію) транспортного засобу № QTZ484 від 02.02.2019, зовнішньоекономічний договір (контракт) №0010/FROM20/01/2019, митну декларацію UA209190.2019.030192 від 27.03.2019, за якою відмовлено у випуску товарів, довідку № 27.03.2019-36 від 27.03.2019, ДКД-ЕЕ № UA 209190/2019/29782, уніфіковану митну квитанцію МД-1 серії 20906 Н № 0048300.

Не погоджуючись з митною вартістю, зазначеною у поданій до митного оформлення ВМД, відповідач прийняв рішення про коригування вартості товарів від 28.03.2019 № UA209000/2019/000175/2 та визначив загальну вартість товару у розмірі 40500,00 доларів США. У вказаному рішенні відповідач зазначає, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: метод 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та метод 2б (стаття 60 Митного кодексу України) у зв`язку з відсутністю в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, метод 2в (стаття 62 Митного кодексу України) та метод 2 г (статті 63 Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органі доходів і зборів. Застосовано резервний метод 2ґ (стаття 64 Митного кодексу України).

28.03.2019 за результатами розгляду поданої електронної митної декларації та доданих до неї документів, митним органом винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000175/2, згідно з яким митна вартість товару визначена за резервним методом та становить 40500,00 доларів США.

У графі 33 цього рішення "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначено, що заявлена декларантом митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, визначеною автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) та складає 40500,00 доларів США. У рішенні відповідач зазначає, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: метод 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та метод 2б (стаття 60 Митного кодексу України) у зв`язку з відсутністю в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, метод 2в (стаття 62 Митного кодексу України) та метод 2 г (стаття 63 Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органі доходів і зборів. Застосовано резервний метод - 2ґ (стаття 64 Митного кодексу України). Отже митна вартість вищезазначеного автомобілю визначена за резервним методом у розмірі 40500,00 доларів США. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР.

На підставі рішення про коригування митної вартості, митним органом видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209190/2019/00508.

Перевіривши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги Суд приходить до висновку про необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для скасування судового рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Згідно зі статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У частині третій статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Передбачене частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України (частина третя статті 54 Митного кодексу України).

В частині шостій статті 54 Митного кодексу України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, зокрема такими підставами є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу та невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Вимоги частин третьої-четвертої статті 53 та частини другої статті 58 Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд апеляційної інстанції установив, що Львівська митниця ДФС, засобами електронного зв`язку, надсилала пропозицію відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Так, відповідачем пропонувалося надати, зокрема: оригінали документів зазначених у митній декларації або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів; документи, які підтверджують митну вартість та код товару згідно УКТ ЗЕД (усі наявні відомості товару, необхідні для підтвердження заявленого коду товару, поданого до митного оформлення); документацію на товар з визначенням показників (характеристик) за якими проводиться ідентифікація товару, зокрема: фотографії, технічну документацію, сервісну книжку, експертний висновок, сертифікат відповідності, реєстраційні (технічні) документи на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; митні документи країни придбання транспортного засобу. Вказане підтверджується звукозаписом судового засідання від 11 лютого 2020 року в суді апеляційної інстанції.

За висновком суду апеляційної інстанції Львівська митниця ДФС направляючи електронне повідомлення, вимагала подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу, шляхом подання визначеного переліку документів, а також документів, які, на думку позивача, можуть підтвердити заявлену митну вартість. Вимога контролюючого органу залишена без виконання та жодних документів позивачем подано не було. Зазначене не спростоване касаційною скаргою.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у відповідача були обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товару, оскільки позивачем на підтвердження цієї вартості не було подано, зокрема банківських платіжних документів, також до митного оформлення не подавалися: приходний касовий ордер, касовий чек чи інший документ про прийняття визначеної суми готівкою.

Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 7047 від 11.04.2019, оскільки вказаний висновок до митного оформлення надано не було, так як цей висновок виготовлений після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та картки відмови, тому не може бути використаний при оцінці правомірності винесення оскаржуваних рішень митного органу.

Суд першої інстанції визнав безпідставними аргументи відповідача щодо наявної розбіжності у способах здійснення оплати, оскільки відповідно до умов контракту оплата кожної партії товару здійснюється протягом 180 днів після отримання товару у нього на складі, або після повного виконання контракту в частині обсягів поставок, можлива попередня оплата, а відповідно до фактури - позивач сплатив 23200,00 USD в касу постачальника (юридична особа оплатила вартість транспортного засобу готівкою). Суд першої інстанції зазначив, що в рахунку-фактурі BLA №462342 від 25.03.2019 вказано суму 23200 доларів США. Зазначений документ складений литовською мовою і такий є стандартизованим документом для правовідносин такого виду. Представник позивача підтвердив в судовому засіданні, що розрахунок за транспортний засіб ще не проведений. Вказана обставина також підтверджується листом продавця UAB INFODATA б/д і б/н, наявним в матеріалах справи.

Суд апеляційної інстанції не погодившись з таким висновком суду першої інстанції зазначив, що подані позивачем до митного органу документи підтверджують лише договірну ціну автомобіля, а не її фактичну сплату, що не дає можливості підтвердити вартість ввезеного автомобіля у сумі 23 200 доларів США. Суд апеляційної інстанції вважав, що на виконання умов контракту №0010/FROM20/01/2019 від 20.01.2019, укладеного позивачем з фірмою "UAB INFODANA", оплата кожної партії товару здійснюється протягом 180 днів після отримання товару у нього на складі, та враховуючи, що з моменту поставки вже минув термін у 180 днів, тому позивач мав надати документи, що підтверджують оплату товару. Однак доказів сплати вартості товару, а саме банківських платіжних документів або інших документів митному органу та до суду не надано.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів прийняті правомірно і підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду на встановлені у цій справі обставини, Суд визнає неприйнятними доводи заявника касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, а саме неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм статей 53, 55, 58 Митного кодексу України без врахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №809/1469/16 та від 19 лютого 2019 у справі №805/2713/16-а, оскільки висновки у кожній з цих справ здійснені за результатами оцінки доказів, які підтверджують обставини, пов`язані з правами та обов`язками учасників справи. У кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справи, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази.

Суд апеляційної інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи, детально дослідив докази наявні в матеріалах справи, надав об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з посиланнями на норми матеріального права, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду апеляційної інстанції.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Митного кодексу України (4495-17) дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).