3-88к10 Про стягнення попередньої оплати за договором поставки продукції - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі – Комбінат) на постанову Вищого господарського суду України від 11 листопада 2009 року у справі №20/16-09 (rs6869638) за позовом Комбінату до відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" (далі – Завод) про стягнення суми; за зустрічним позовом Заводу до Комбінату про зобов’язання виконати умови договору та стягнення суми,

У січні 2009 року Комбінат звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що 7 квітня 2008 року між ним та відповідачем було укладено договір поставки №730д, за умовами якого останній взяв на себе обов’язок поставити позивачу металопродукцію на загальну суму 91 082 880 грн. 00 коп. Відповідно до пункту 4.1 даної угоди позивач платіжним дорученням №3793 від 10 квітня 2008 року перерахував Заводу як передплату за вказаний товар 90 885 311 грн. 00 коп. Оскільки відповідач свої зобов’язання за договором №730д від 7 квітня 2008 року по поставці продукції не виконав, позивач, посилаючись на статті 615, 693 Цивільного кодексу України, просив суд зобов’язати Завод повернути суму попередньої оплати.

Заперечуючи проти позову, відповідач звернувся із зустрічним позовом про зобов’язання Комбінату виконати умови договору №730д від 7 квітня 2008 року в частині прийняття металопродукції відповідно до специфікації №1, яка є невід’ємною частиною вищезазначеного договору, а також просив суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом залишок несплаченої вартості товару, що складає 197 569 грн. 00 коп. Зазначені позовні вимоги мотивовано тим, що Комбінат в порушення умов договору повністю не сплатив 100 % попередньої оплати за товар, а також не направив на адресу продавця в письмовому вигляді свої реквізити на відвантаження металопродукції, що в свою чергу свідчить про односторонню відмову покупця від виконання взятих на себе зобов’язань за договором.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11 червня 2009 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 липня 2009 року, провадження у справі в частині первісних позовних вимог про стягнення 88 523 694 грн. 72 коп. попередньої оплати припинено за відсутності предмету спору; первісний позов задоволено частково; у зустрічному позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 листопада 2009 року вказані судові рішення скасовано в частині задоволення первісного позову та відмови у зустрічному позові, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11 червня 2009 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 липня 2009 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 28 січня 2010 року за касаційною скаргою Комбінату порушено провадження з перегляду у касаційному порядку вказаної постанови Вищого господарського суду України.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови з підстав різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах, а також порушення судом касаційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України встановив, що до моменту прийняття вказаних судових рішень Комбінат направив Заводу пропозицію продовжити дію договору поставки №730д до 31 грудня 2009 року, а також пропозицію змінити умови поставок у майбутньому. Оскільки вказані пропозиції були прийняті Заводом, висновки судів нижчих інстанцій щодо порушення останнім строків поставки продукції, а відтак і щодо наявності у позивача права вимагати повернення попередньої оплати в порядку статті 693 Цивільного кодексу України є передчасними.

Проте з таким твердженням погодитись не можна, оскільки висновку про незаконність рішень судів першої та апеляційної інстанцій Вищий господарський суд України дійшов з перевищенням наданих йому повноважень, визначених статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

Так відповідно до вказаної статті касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Стягуючи на користь Комбінату суму попередньої оплати товару та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з фактичних обставин, викладених у позовних заявах сторін, на підставі яких було встановлено факт порушення Заводом взятого на себе за договором обов’язку щодо своєчасної поставки оплаченої кількості продукції, у зв’язку з чим ймовірність продовження загального строку дії договору, а також зміни умов поставок у майбутньому, що нібито мали місце після встановленого факту порушення зобов’язання, вказаними судовими інстанціями не перевірялися за відсутності такої потреби. Відтак, суд касаційної інстанції визнав установленими обставини, які в судах першої та апеляційної інстанцій не з’ясовувались, а отже не можуть вважатись доведеними.

Водночас Вищий господарський суд України не вказав, яким чином встановлення факту пролонгації договору могло поставити під сумнів висновок судів нижчих інстанцій про порушення продавцем умов та строків поставки, передбачених попередньою редакцією зазначеної угоди, а відтак чи може дана обставина негативно впливати на право покупця вимагати від свого контрагента повернення суми попередньої оплати, яке закріплено у статті 693 Цивільного кодексу України.

Інші мотиви, які б свідчили про незаконність рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11 червня 2009 року та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 липня 2009 року, в оскарженій постанові Вищого господарського суду України відсутні.

За таких обставин у суду касаційної інстанції не було визначених Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) підстав для скасування законних і обґрунтованих рішень судів нижчих інстанцій, у зв’язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Виходячи з положень статей 6, 8 Конституції України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням статей 125, 129 Конституції України, статей 2, 39 Закону України "Про судоустрій України" (2453-17) щодо визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність у здійсненні правосуддя, і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законної постанови суду апеляційної інстанції. Отже, наведений у статті 111-18 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не є процесуальною перешкодою для залишення в силі Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 липня 2009 року.

Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України (rs6869638) від 11 листопада 2009 року скасувати, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 липня 2009 року залишити в силі.