Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді Плахотнюк С.О.,

суддів: Панченко Н.П. , Плюшка І.А.,

розглянувши касаційну

скаргу АТ “Вега”

на постанову від 21.10.03 Харківського апеляційного

господарського суду

та рішення від 21.08.03 господарського суду

Харківської області

у справі № 42/149-03

за позовом прокурора Фрунзенського району

м. Харкова в інтересах держави в особі

Харківського обласного відділення фонду

соціального захисту інвалідів

до АТ “Вега”

про стягнення 3144,09 грн.,

за участю представників:

позивача – Николюка Д.А., Окунева І.С.

відповідача – Бевзюк О.О.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.08.03 (суддя Яризько В.О.) позовні вимоги Харківського обласного відділення фонду України соціального захисту інвалідів про стягнення з АТ “Вега” 3144,09 гривень за нестворені місця для працевлаштування інвалідів були задоволені частково. З АТ “Вега” стягнуто 3111,11 гривень – штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів, 51,00 гривень –державного мита та 118,00 гривень – на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення мотивовано тим, що у відповідності з ст.ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (875-12) відповідач повинен був створити 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, що фактично не було зроблено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суду у складі головуючого, судді Бухана А.І., суддів Гончар Т.В., Шевель О.В.) від 20.10.2003 року рішення господарського суду Харківської області від 21.08.2003 року залишено без змін з тих же підстав.

У касаційній скарзі АТ “Вега” просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2003 року та рішення господарського суду Харківської області від 21.08.2003 року та припинити провадження у справі № 42/149-03.

Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що попередніми судовими інстанціями постанова та рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, зокрема ст.ст. 18, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності громадян”.

Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами норм матеріального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що прийняті рішення і постанова суду першої і апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (875-12) , працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів. Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, судоми першої і апеляційної інстанціями не з’ясовано, чи вчиняли уповноважені на те органи дії щодо працевлаштування інвалідів у відповідача, чи звертались вони з пропозиціями щодо такого працевлаштування.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (875-12) підприємства (об'єднання), установи і організації, на яких працює інвалідів менше, ніж встановлено нормативом, зобов'язані щорічно відрахову вати до відділень Фонду цільові кошти на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і на здійснення заходів щодо їх соціально-трудової та професійної реабілітації. Відрахування коштів до відділень Фонду за невиконання статті 19 Закону (875-12) підприємствами (об'єднан нями), установами і організаціями здійснюється у встановленому порядку за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).

Також судами першої та апеляційної інстанцій не з’ясовано, чи був прибуток у АТ “Вега” (ч. 3 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (875-12) ), що підтверджується належними доказами. Посилання відповідача на те, що відсутність прибутку підтверджується балансом, судом першої та апеляційної інстанції взято до уваги помилково, оскільки доказом наявності чи відсутності прибутку крім того є ще і звіти до податкових органів. Ретельно ці обставини судами попередніх інстанцій не досліджувались.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що рішення від 21.08.2003 року господарського суду Харківської області та постанова від 21.10.2003 року Харківського апеляційного господарського суду у справі № 42/149-03 прийнято при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права і тому підлягає скасуванню, з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір у відповідності з вимогами Закону.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. ст. 111-9 - 111-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу АТ “Вега” на постанову від 21.10.03 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 42/149-03 задовольнити частково.

Постанову від 21.10.2003 року Харківського апеляційного господарського суду та рішення від 21.08.2003 року господарського суду Харківської області у справі № 42/149-03 скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.