Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді

суддів

розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства ДАК “Х” “ЗЕ” на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.07.2003р.

у справі № 2-2/7246.1-2003 господарського суду АР Крим

за позовом Дочірнього підприємства ДАК “Х” “ЗЕ”

до відповідача Паливно-енергетичного комплексу “С”

про стягнення 9 378,60грн.

за участю представників:

ДП ДАК “Х“ ”ЗЕ”

ПЕК “С” – не з’явилися в с т а н о в и л а :

Рішенням господарського суду АР Крим від 24.06.2003р. частково задоволені позовні вимоги Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Х” “ЗЕ”. Відповідно до рішення суду поставлено стягнути з Паливно-енергетичного комплексу “С” на користь позивача 1 172,05грн. основної заборгованості; в іншій частині заявлених вимог - відмовлено (а.с.53-55).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційної скаргою, яка ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.07.2003р. повернута без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України (1798-12) (а.с.63).

01.12.2003р. Вищим господарським судом України порушено касаційне провадження за скаргою ДП “ДАК “Х “ЗЕ” на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.07.2003р.

У поданій касаційній скарзі скаржник просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для розгляду поданої скарги.

Оспорюючи законність прийнятого у справі судового акта, ДП ДАК “Х” “ЗЕ” посилається на те, що апеляційна скарга ним була оформлена з дотриманням встановлених вимог та своєчасно подано, у зв’язку з чим суд апеляційної інстанції безпідставно повернув її відповідно до оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів, приймаючи до уваги, що в силу положень ч. 2 ст. 111-13 ГПК України (1798-12) , касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ч. 2 ст. 34 ГПК України (1798-12) , обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України (1798-12) , на скаржника при поданні апеляційної скарги покладається обов’язок додати докази, зокрема, сплати державного мита. Недотримання зазначеної вимоги тягне за собою, в силу п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України (1798-12) , повернення апеляційної скарги.

Згідно ст. 46 ГПК України (1798-12) , державне мито сплачується в доход держаного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України, при цьому, відповідно до ст. 45 ГПК України (1798-12) , позовні заяви і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

За змістом ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (7-93) , одним з об’єктів справляння державного мита є апеляційна скарга на рішення суду.

Порядок сплати державного мита встановлений Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита (z0050-93) , яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. № 15. Так, відповідно до п. 14 Інструкції, при перерахуванні мита з рахунку платника, до документа щодо якого вчиняється відповідна дія, додається останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи про зарахування мита до бюджету, який скріпляється першим і другим підписами посадових осіб та відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції щодо того, що допустимим доказом сплати державного мита, у разі перерахування мита з рахунку платника, є останній примірник платіжного доручення з відповідним, скріпленим підписами посадових осіб, написом щодо зарахування державного мита, правильний.

Оскільки додане до апеляційної скарги платіжне доручення № 201 від 02.07.2003р., як встановлено Севастопольським апеляційним господарським судом та вбачається з його копії, долученій судом апеляційної інстанції до матеріалів справи (а.с.62), не містило вўдповўдного напису кредитної установи, а інших доказів сплати державного мита скаржником додано не було, суд апеляційної інстанції правомірно повернув подану скаргу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України (1798-12) .

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що державне мито скаржником перераховано без врахування реквізитів рахунку, відкритого для зарахування державного мита з апеляційних скарг, що розглядаються у Севастопольському апеляційному господарському суду.

Посилання скаржника на те, що до моменту прийняття оскаржуваної ухвали Севастопольським апеляційним господарським судом ним платіжним дорученням № 218 від 07.07.2003р. перераховано державне мито за визначеними реквізитами не може бути взято до уваги колегією суддів, оскільки скаржником не надано доказів надання зазначеного платіжного доручення з відповідним написом кредитної установи суду апеляційної інстанції до прийняття зазначеного судового акта.

За таких обставин, ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.07.2003р. прийнята у відповідності з нормами процесуального права, у зв’язку з чим підстав для її скасування немає.

Перераховане державне мито в сумі 549,86грн. відповідно до платіжного доручення від 04.08.2003р. № 279 підлягає поверненню на підставі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (7-93) , оскільки касаційна скарга на ухвалу суду про повернення апеляційної скарги державним митом не оплачується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47,111-5, 111-7, 111-9- 111-11, 111-13 ГПК України (1798-12) , колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.07.2003р. залишити без змін, а касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Х “ЗЕ” – без задоволення.

2. Видати Дочірньому підприємству Державної акціонерної компанії “Х” “ЗЕ” довідку на повернення з державного бюджету 549,86грн. державного мита, перерахованого відповідно до платіжного доручення від 04.08.2003р. № 279, повернувши з матеріалів, доданих до касаційної скарги, зазначене платіжне доручення.