Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., при секретарі судового засідання - Бурнишевій О. Е. (за участю представників: позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (далі - ТОВ) - Кравченка О. Б., відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі - СДПІ) - Глушка Д. В., Мезінова О. Г.), розглянувши за винятковими обставинами у відкритому судовому засіданні за скаргою СДПІ справу за позовом ТОВ до СДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, встановила:

У серпні 2006 року ТОВ звернулося з позовними вимогами до СДПІ про визнання недійсним її податкового повідомлення-рішення від 17 серпня 2006 року N 0000392302/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2006 року на 187351 грн., прийнятого у зв'язку із завищенням зазначеної суми, заявленої до бюджетного відшкодування внаслідок застосування позивачем нульової ставки з ПДВ до наданих супутніх послуг при експорті товарів нерезидентом.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акта від 15 серпня 2006 року N 1244/23-5/14291113 про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ СП "НІБУЛОН", згідно з яким, останнє неправомірно, в порушення положень статей 1, 3, 6 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон N 168/97-ВР (168/97-ВР) ), віднесло до обсягу експортних операцій вартість послуг із транспортної обробки і перевалки зернових вантажів, які надавалися нерезиденту, та оподаткувало їх за нульовою ставкою. Це, на думку податкового органу, призвело до збільшення від'ємного або зменшення позитивного значення з податку на додану вартість та, як наслідок, до завищення суми бюджетного відшкодування.

Господарський суд Миколаївської області постановою від 12 вересня 2006 року позов задовольнив.

Одеський апеляційний господарський суд ухвалою від 21 листопада 2006 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 5 грудня 2007 року, рішення суду першої інстанції залишив без зміни з виключенням із його мотивувальної частини окремих положень.

У скарзі до Верховного Суду України СДПІ, посилаючись на неоднакове та неправильне в цій справі застосування судом касаційної інстанції положень статей 1, 3 та 6 Закону N 168/97-ВР, просить скасувати судові рішення судів всіх інстанцій та прийняти нове рішення - про відмову ТОВ СП "НІБУЛОН" у задоволенні позову.

На підтвердження неоднакової практики скаржник наводить постанову Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2008 року в справі за позовом Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Миколаївський портовий елеватор" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про скасування податкових повідомлень-рішень, в якій, на думку скаржника, за аналогічних обставин застосовано норму права та спір вирішено інакше, ніж у цій справі.

Заслухавши представників сторін, перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі та запереченні проти неї доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи із такого.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону N 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно із пунктами 6.1, 6.2 статті 6 Закону N 168/97-ВР об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг). При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

В силу вимог пункту 1.14 Закону N 168/97-ВР (168/97-ВР) супутні послуги - послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Статтями 259, 260 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом ціна, що була сплачена або підлягає сплаті за товари, які переміщуються через митний кордон України, і обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Статтею 274 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; б) комісійні та брокерські винагороди; в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, що оцінюються.

Судами встановлено, що послуги по транспортній обробці і перевалці зернових вантажів, що належали резидентам-експортерам, на судна нерезидента, ТОВ СП "НІБУЛОН" (виконавець) здійснювало на виконання договорів від 2 вересня 2005 року N 7 та від 27 березня 2006 року N 5/2006 укладених з "НІБУЛОН ТРЕЙДІНГ Б.В.", Нідерланди, "Allseeds Trade A.G.", Невіс.

Акти передачі-прийому виконаних робіт, довідки, а також вантажно-митні декларації підтверджують вартість та обсяг послуг наданих нерезиденту через перевантажувальний термінал, та включення їх вартості безпосередніми резидентами-експортерами до митної вартості товарів, які експортуються.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що вказані послуги по транспортній обробці та перевалці товарів, які експортуються є супутніми такому експорту, а включення декларантом до вантажно-митної декларації їх вартості, як складової митної вартості експортованого товару, дає підстави для оподаткування цих послуг відповідно до пункту 6.2 Закону N 168/97-ВР (168/97-ВР) за нульовою ставкою.

За таких обставин суди всіх інстанцій застосували норми матеріального права та вирішили спір правильно, тому рішення, ухвалені судами підлягають залишенню без змін.

Керуючись частиною 2 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Відмовити Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві в задоволенні скарги.

Постанову господарського суду Миколаївської області від 12 вересня 2006 року, ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2006 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 5 грудня 2007 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.