5011-36/4894-2012 Про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу - 04.07.2013 Прийняття

За первісним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг";

до Фізичної особи - підприємця Рудича Сергія Григоровича;

про стягнення 97 585,35 грн.

За зустрічним

позовом Фізичної особи - підприємця Рудича Сергія Григоровича;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг";

про визнання недійсними додаткових угод до договору фінансового лізингу.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники за первісним позовом:

Від позивача: не з'явилися;

Від відповідача: Фізична особа - підприємець Рудич Сергій Григорович.

Представники за зустрічним позовом:

Від позивача: Фізична особа - підприємець Рудич Сергій Григорович;

Від відповідача: не з'явилися.

рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2012 року позовні вимоги Товарсивта з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг" задоволено повністю: стягнуто з Фізичної особи - підприємця Рудича Сергія Григоровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг" 92 808,39 грн. основного боргу, 3 516,24 грн. пені.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 року рішення Господарського суду міста Києва у справі № 5011-36/4894-2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.03.2013 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 року та рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2012 року у справі № 5011-36/4894-2012 скасовано, справу № 5011-36/4894-2012 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києвавід 12.03.2013 року № 04-1/138 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ", справа № 5011-36/4894-2012 передана для розгляду судді Мандриченку О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2013 року призначено розгляд справи на 02.04.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2013 року відкладено розгляд справи до 25.04.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2013 року прийнято зустрічний позов Фізичної особи - підприємця Рудича Сергія Григоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг" про визнання недійсними додаткових угод №3 і №4 до договору фінансового лізингу для спільного розгляду з первісним позовом.

В судовому засіданні 25.04.2013 року було оголошено перерву до 16.05.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2013 року відкладено розгляд справи до 04.06.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року відкладено розгляд справи до 20.06.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2013 року відкладено розгляд справи до 04.07.2013 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач за первісним позовом у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті лізингових платежів у розмірі 94 069,11 грн., 3 516,24 грн. пені, а також 1 951,70 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 92 808,39 грн. заборгованості і 3 516,24 грн. пені.

Відповідач за первісним позовом у своєму відзиві на первісну позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з наступним:

- позивач штучно створив умови при яких відповідач не може виконувати договір фінансового лізингу;

- світова фінансова криза призвела до зменшення доходів відповідача, внаслідок чого йому не вдавалося своєчасно здійснювати лізингові платежі;

- загальна сума боргу лізингоодержувача перед позивачем становить 67 450,64 грн.;

- припинення договору фінансового лізингу шляхом відмови від договору позивача розуміється також як відмова продавця від договору купівлі-продажу. Утримання продавцем як і вимога про оплату частини відшкодування вартості предмета лізингу при відмові від договору, незалежно від правових підстав такої відмови суперечить законодавчим положенням, зокрема пункту 2 статті 14 Цивільного кодексу України, згідно з яким особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї;

- з урахуванням постанови ВГСУ від 07.03.2013 року заборгованість відповідача складає 754,23 грн.;

- при цьому загальна переплата відповідача у зв'язку з поверненням предмета лізингу за період з 17.12.2007 року по 20.10.2011 року складає 76 007,97 грн.

Позивач за зустрічним позовом у поданій до господарського суду позовній заяві просить суд визнати недійсною додаткову угоду №3 до договору фінансового лізингу №07000487 від 17.12.2007 року та додаткову угоду №4 до договору фінансового лізингу №07000487 від 17.12.2007 року з мотивів, вказаних у зустрічній позовній заяві.

Відповідач за зустрічним позовом у своєму запереченні на зустрічну позовну заяву просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з наступним:

- враховуючи норми Закону України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) , ТОВ "Н - Лізинг" з 10.01.2011 року набуло всіх прав та обов'язків лізингодавця за договором лізингу №07000487 від 17.12.2007 року;

- хибним є твердження позивача за зустрічним позовом стосовно того, що ТОВ "Н-Лізинг" набув статусу нового лізингодавця відповідно до умов додаткової угоди №3 до договору фінансового лізингу;

- укладення вказаної додаткової угоди лише засвідчило згоду сторін на подальше виконання всіх зобов'язань, взятих на себе по договору лізингу, один перед одним та затвердження нового графіку сплати лізингових платежів за користування предметом лізингу;

- підписанням додаткової угоди №3 до договору фінансового лізингу відповідач сам надав згоду на подальше виконання своїх зобов'язань перед новим кредитором, що свідчить про недоцільність посилання відповідача на норми статті 515 Цивільного кодексу України;

- оскільки відповідач за зустрічним позовом набув право власності на предмет лізингу вже на стадії виконання договору фінансового лізингу, у діях ТОВ "Н - Лізинг" відсутні певні ознаки надання послуги з фінансового лізингу, наведені у визначенні поняття, закріпленого пп. 1.3.1. та п. 1.3. Положення про надання окремих фінансових послуг юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами;

- оскільки договір уступки права вимоги, у даному випадку, було укладено на стадії виконання договору фінансового лізингу після передачі предмету лізингу лізингодавцем лізингоодержувачу, слід дійти висновку, що попереднім лізингодавцем вже було надано фінансову послугу відповідачу до моменту укладення договору відступлення права вимоги. У разі ж заміни власника предмету лізингу, права і обов'язки щодо предмету лізингу переходять до нового власника, а у даному випадку до ТОВ "Н - Лізинг";

- додаткові угоди №3 і №4 до договору фінансового лізингу не суперечать нормам законодавства, моральним засадам суспільства, а лише спрямовані на внесення певних змін до основного правочину;

- чинне законодавство не встановлює необхідності наявності будь-яких дозволів або ліцензій для укладення даного виду договорів, що свідчить про правомірність та законність їх укладення;

- законодавством не передбачено обов'язку наявності певних дозвільних документів у сторін при внесенні змін до договорів та укладенні додаткових угод.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників відповідача за первісним позовом, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

17.12.2007 р. між Закритим акціонерним товариством "Єврофінанс" (лізингодавець) та Фізичною особою-підприємцем Рудич Сергієм Григоровичем (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № LA 07000487, відповідно до умов якого лізингодавець зобов'язується надати, а лізингоодержувач прийняти предмет лізингу згідно Додатку № 1 на умовах цього договору.

Предметом лізингу є автобус Etalon БАЗ А079.24 ТАТА 697 TC55L EURO II, 5,675л дизель, 138 к.с. (номер кузова Y7FA0792480005296) державний номер АА 7639 НВ.

Пунктом 1.1. загальних умов договору фінансового лізингу, що є додатком № 2 до Договору і його невід'ємною частиною, лізингодавець зобов'язується, після підписання лізингоодержувачем договору фінансового лізингу, придбати і передати у володіння та користування лізингоодержувачу предмет лізингу - транспортний засіб, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти відповідний транспортний засіб та використовувати його у відповідності до умов договору фінансового лізингу.

На виконання умов договору лізингодавцем було передано, а лізингоодержувачем прийнято у фінансовий лізинг транспортний засіб, про що свідчить наявний в матеріалах справи акт приймання-передачі предмета лізингу "БАЗ А079.24" (номер кузова Y7FА0792480005296, реєстраційний номер АА 7639НВ) від 20.03.2008 року.

Сторонами в договорі погоджено такі лізингові платежі: одноразові лізингові платежі та щомісячні платежі. Розмір щомісячних лізингових платежів становить 6 169, 83 грн.

Відповідно до п. 8.1. загальних умов договору, нарахування щомісячних лізингових платежів розпочинається з дати підписання сторонами акта прийому-передачі предмета лізингу, але не пізніше п'яти днів з дати повідомлення лізингоодержувача про готовність предмета лізингу до передачі.

10.01.2011 року між Закритим акціонерним товариством "Єврофінанс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг" (позивачем по справі) було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор (Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврофінанс") відступає, а новий кредитор (Товариством з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг") набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із положеннями договорів лізингу, перелік яких вказаний у додатку № 1 до даного договору, укладених між первісним кредитором та лізингоодержувачами, згідно додатку № 1 до даного Договору.

10.01.2011 року між Закритим акціонерним товариством "Єврофінанс", позивачем та відповідачем була підписана додаткова угода №3 до договору фінансового лізингу №LA 07000487 від 17.12.2007 р., відповідно до якої всі лізингові платежі по договору №LA 07000487 від 17.12.2007 р. з 10 січня 2011 року підлягають сплаті новому лізингодавцю (позивачу по справі).

В п. 11 додаткової угоди сторонами внесені зміни в п. 3.4 договору, відповідно -щомісячні платежі становлять 9 306, 64 грн.

Сторонами підписаний додаток №4 до додаткової угоди №3, яким погоджено графік щомісячних лізингових платежів в наступному періоді: з 01.01.2011 р. по 19.03.2012 р.

Відповідно до п. 13 додаткової угоди №3, сторони внесли зміни до п. 8.2 додатку №2 до договору та виклали його в новій редакції, згідно з якою лізингоодержувач зобов'язується сплачувати лізингодавцю лізингові платежі згідно договору фінансового лізингу, протягом 5 календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків лізингодавцем, але не пізніше 7 числа кожного місяця шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок позивача.

Правовідносини сторін щодо фінансового лізингу регулюються нормами Закону України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) та нормами Господарського кодексу України (436-15) .

Відповідно до частин 1, 3 ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу (надалі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Первісний позов.

Отже, лізингодавець за договором фінансового лізингу передав відповідачеві у справі предмет лізингу, що підтверджується актом прийому-передачі, який міститься в матеріалах справи. З цього моменту відповідач зобов'язався сплачувати лізингові платежі, передбачені умовами договору фінансового лізингу.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Позивач за первісним позовом у поданій до господарського суду позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, зазначає, що в порушення умов договору фінансового лізингу відповідач не виконав зобов'язання щодо сплати щомісячних лізингових платежів, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 92 808,39 грн., яку позивач і просить стягнути.

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що до складу лізингових платежів можуть включатися сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсація відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до статті 11 цього Закону, лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Пунктом 8.2. загальних умов договору передбачено, що лізингоодержувач зобов'язується сплачувати лізингодавцю лізингові платежі згідно з договором фінансового лізингу, протягом 5 календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків лізингодавцем, але не пізніше 7 числа кожного місяця, шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок лізингодавця, зазначений в договорі та виставленому рахунку-фактурі. Неодержання рахунку лізингоодержувачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі.

Як вже зазначалося, 10.01.2011 року між Закритим акціонерним товариством "Єврофінанс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг" (позивачем по справі) було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор (Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврофінанс") відступає, а новий кредитор (Товариством з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг") набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із положеннями договорів лізингу, перелік яких вказаний у додатку № 1 до даного договору, укладених між первісним кредитором та лізингоодержувачами, згідно додатку № 1 до даного договору.

Отже, за договором про відступлення права вимоги до позивача перейшло право замість Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс" вимагати від відповідача сплати грошових коштів, визначених договором фінансового лізингу № LA 07000487 від 17.12.2007 року.

Крім того, до позивача перейшло право на стягнення штрафних санкцій за порушення вказаного договору, як це передбачено п. 1.3. договору про відступлення права вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України).

10.01.2011 року між Закритим акціонерним товариством "Єврофінанс", позивачем та відповідачем була підписана додаткова угода №3 до договору фінансового лізингу №LA 07000487 від 17.12.2007 р., відповідно до якої всі лізингові платежі по договору №LA 07000487 від 17.12.2007 р. з 10 січня 2011 року підлягають сплаті новому лізингодавцю (позивачу по справі).

В п. 11 додаткової угоди сторонами внесені зміни в п. 3.4 договору, відповідно щомісячні платежі становлять 9 306, 64 грн.

Сторонами підписаний додаток №4 до додаткової угоди №3, яким погоджено графік щомісячних лізингових платежів в наступному періоді: з 01.01.2011 р. по 19.03.2012 р.

Відповідно до п. 13 додаткової угоди №3, сторони внесли зміни до п. 8.2 додатку №2 до договору та виклали його в новій редакції, згідно з якою лізингоодержувач зобов'язується сплачувати лізингодавцю лізингові платежі згідно договору фінансового лізингу, протягом 5 календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків лізингодавцем, але не пізніше 7 числа кожного місяця шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок позивача.

Згідно з п. 10.2. додатку № 2 до договору фінансового лізингу і ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Пунктом 10.3. договору визначено, що у разі дострокового припинення договору лізингоодержувач зобов'язаний власними силами та за власний рахунок повернути предмет лізингу в стані з урахуванням нормального зносу за адресою, вказаною лізингодавцем, крім випадків, коли відбулася крадіжка або знищення транспортного засобу. Стан транспортного засобу визначається спеціалістами лізингодавця та вказується в акті повернення транспортного засобу.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідач за первісним позовом повернув предмет лізингу позивачу, що підтверджується п. 1 акту повернення предмета лізингу від 20.10.2011 року. Крім того, позивач повідомив відповідача про односторонню відмову від договору фінансового лізингу листом від 31.10.2011 року № 2011/10-011.

Наявні в матеріалах справи рахунки на оплату та виписки з рахунку свідчать, що виставлені позивачем рахунки не були сплачені відповідачем в повному обсязі.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовано відповідачем факт наявності прострочення сплати лізингових платежів за договором. Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву також зазначав, що світова фінансова криза призвела до зменшення доходів відповідача, внаслідок чого йому не вдавалося своєчасно здійснювати лізингові платежі.

Посилання позивача на настання світової фінансової кризи, як на підставу для несплати лізингових платежів, не може вважатися обставиною, яка відповідно до положень законодавства та умов договору є форс-мажорною, а її наявність не звільняє сторону від обов'язку виконувати свої договірні зобов'язання та відповідальності, оскільки світова економічна криза носить загальний характер та стосується обох договірних сторін, а не лише відповідача. Крім того, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів важкого економічного становища, яке на його думку, негативно вплинуло на виконання зобов'язань за договором в частині сплати лізингових платежів.

В той же час, у постанові Вищого господарського суду України від 07.03.2013 року, якою справу №5011-36/4894-2012 передано на новий розгляд, зазначено, що складовою вимоги про присудження до стягнення лізингових платежів є сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу. Умова про оплату відшкодування вартості предмета лізингу передбачена договором фінансового лізингу і направлена на домовленість сторін про викуп предметів лізингу. Припинення договору фінансового лізингу шляхом відмови від договору позивача, розуміється також як відмова продавця від договору купівлі-продажу. Утримання продавцем як і вимога про оплату частини відшкодування вартості предмету лізингу при відмові від договору, незалежно від правових підстав такої відмови, суперечить законодавчим положенням, зокрема пункту 2 статті 14 Цивільного кодексу України, згідно з яким особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно з частиною 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи той факт, що відповідач фактично користувався предметом лізингу до 20.10.2011 року, а також те, що сам предмет лізингу повернуто позивачеві, у позивача немає достатніх правових підстав вимагати стягнення з відповідача частини вартості предмета лізингу. В даному випадку можна стягнути з відповідача комісію, передбачену договором лізингу, що слугуватиме в свою чергу, платою за фактичне використання предмету лізингу, внаслідок чого відбувалося його зношення.

Господарський суд погоджується із розрахунком позивача, який міститься в матеріалах справи. При цьому відповідач надав свій розрахунок, у якому зазначається про переплату грошових коштів за договором лізингу, з чим суд погодитись не може, виходячи з наступного.

Як вже було встановлено, стягненню з відповідача підлягають лише кошти, які повинні сплачуватися в якості банківських відсотків і комісії. До 10.01.2011 року розмір таких сплат становив 2 740,82 грн., а з 10.01.2011 року по 20.10.2011 року (до моменту повернення предмету лізингу) - 4 816,96 грн. в місяць.

Враховуючи той факт, що за договором про відступлення права вимоги до позивача перейшло право замість Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс" вимагати від відповідача сплати грошових коштів, визначених договором фінансового лізингу в сумі 45 448,63 грн. і сторонами не надано суду детального розрахунку саме цих позовних вимог, у господарського суду немає можливості встановити період прострочення і розмір банківських відсотків і комісії за цей період. Відповідно, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач просить стягнуть за рахунком №7000487/6 від 22 квітня 2011 року 826,56 грн., виходячи із пропорційного розміру двох складових одного платежу в місяць, розмір банківських відсотків і комісії 427,82 грн.; за травень 2011 року розмір банківських відсотків і комісії становить 4 816,96 грн.; за червень 2011 року - 4 816,96 грн.; за липень 2011 року - 4 816,96 грн.; за вересень 2011 року - 4 816,96 грн.; за жовтень 2011 року - 4 816,96 грн.

Отже, розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача становить 24 512,62 грн.

Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.9. загальних умов договору передбачено, що у разі прострочення сплати платежів за договором фінансового лізингу, лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця пеню, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Розмір пені становить 1 916,18 грн., тому позовні вимоги в цій частині теж підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зустрічний позов.

У зустрічній позовній заяві позивач просить визнати недійсною додаткову угоду №3 до договору фінансового лізингу №07000487 від 17.12.2007 року та додаткову угоду №4 до договору фінансового лізингу №07000487 від 17.12.2007 року.

Як вже зазначалося, у зв'язку зі зміною власника предмета лізингу 10.01.2011 року між позивачем, ЗАТ "Єврофінанс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг" укладено додаткові угоди №3 і №4 до договору фінансового лізингу.

10.01.2011 року між Закритим акціонерним товариством "Єврофінанс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг" (позивачем по справі) було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор (Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврофінанс") відступає, а новий кредитор (Товариством з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг") набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із положеннями договорів лізингу, перелік яких вказаний у додатку № 1 до даного договору, укладених між первісним кредитором та лізингоодержувачами, згідно додатку № 1 до даного договору.

Отже, за договором про відступлення права вимоги до позивача перейшло право замість Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс" вимагати від відповідача сплати грошових коштів, визначених договором фінансового лізингу № LA 07000487 від 17.12.2007 року.

Крім того, до позивача перейшло право на стягнення штрафних санкцій за порушення вказаного договору, як це передбачено п. 1.3. договору про відступлення права вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України).

10.01.2011 року між Закритим акціонерним товариством "Єврофінанс", позивачем та відповідачем була підписана додаткова угода №3 до договору фінансового лізингу №LA 07000487 від 17.12.2007 р., відповідно до якої всі лізингові платежі по договору №LA 07000487 від 17.12.2007 р. з 10 січня 2011 року підлягають сплаті новому лізингодавцю (позивачу по справі).

В п. 11 додаткової угоди сторонами внесені зміни в п. 3.4 договору, відповідно щомісячні платежі становлять 9 306, 64 грн.

Сторонами підписаний додаток №4 до додаткової угоди №3, яким погоджено графік щомісячних лізингових платежів в наступному періоді: з 01.01.2011 р. по 19.03.2012 р.

Відповідно до п. 13 додаткової угоди №3, сторони внесли зміни до п. 8.2 додатку №2 до договору та виклали його в новій редакції, згідно з якою лізингоодержувач зобов'язується сплачувати лізингодавцю лізингові платежі згідно договору фінансового лізингу, протягом 5 календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків лізингодавцем, але не пізніше 7 числа кожного місяця шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок позивача.

Позивач зазначив, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора; Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) чітко визначає необхідність наявності у кредитора відповідного статусу фінансової установи для надання послуг фінансового лізингу; юридичні особи, які мають намір надавати фінансові послуги, що відповідно до законодавства потребує набуття ними статусу фінансової установи, можуть надавати ці послуги лише після набуття ними такого статусу в установленому законодавством порядку; за змістом частини 1 статті 227 Цивільного кодексу України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним; відповідач не набув права надавати фінансові послуги шляхом отримання лізингових платежів згідно спірних угод.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною 4 статті 179 Цивільного кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 215 Цивільного кодексу встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 року (v0009700-09) визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмету і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Господарський суд погоджується з доводами відповідача за зустрічним позовом про те, що, враховуючи норми Закону України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) , ТОВ "Н - Лізинг" з 10.01.2011 року набуло всіх прав та обов'язків лізингодавця за договором лізингу №07000487 від 17.12.2007 року;