923/61/13-г Про стягнення грошових коштів, безпідставно отриманих за неукладеним договором - 25.03.2013 Прийняття

від відповідача (позивач за зустрічним позовом) - Бєляков В.В. - керівник, виписка з ЄДР від 24.12.2012р., Шатохіна О.І., представник, дов. від 04.03.2013р., у судове засідання, призначене на 25.03.2013р., не прибули

Сутність спору: Позивач ( орендне підприємство Ужгородський коньячний завод, м.Ужгород, код ЄДРПОУ 00412122) звернувся з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача (сільськогосподарський виробничий кооператив "Ізумрудний", м.Генічеськ, код ЄДРПОУ 00233709) 774257грн. 40коп., з яких 630000грн. безпідставно отриманий авансовий платіж, перерахований на підставі платіжного доручення №287 від 22.02.2010р. за коньячні спирти згідно договору, факт неукладення якого встановлено постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2012р. по справі №5024/330/2011, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду від 25.12.2012р., а також 144257грн. 40коп. процентів, нарахованих на підставі ст.ст. 536, 1048, ч.2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у зв'язку із безпідставним одержанням і збереженням грошових коштів.

Відповідач, керуючись ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, до початку розгляду судом справи по суті подав до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, у якому просить стягнути з орендного підприємства Ужгородський коньячний завод 787605грн. 15коп., у тому числі 563106грн. 47коп. інфляційних втрат та 224498грн. 68коп. річних за прострочення боржником грошового зобов'язання по існуючій, починаючи з 01.04.2008р. по 08.12.2011р., заборгованості у сумі 1 898 591 грн. 37коп. по правовідносинах, що виникли на підставі укладених між сторонами договорів від 10.09.2007р. №75/7; від 25.06.2008р. №59/08 та від 03.11.2008р. №133, відповідно до яких СВК "Ізумрудний" зобов'язався поставити ОП "Ужгородський коньячний завод" купаж коньяку, а останній - сплатити його вартість у порядку, встановленому умовами договору.

На виконання договорів за період з 2005р. по 2009р. позивач за зустрічним позовом поставив відповідачу обумовлену продукцію на загальну суму 26 721 938 грн. 75коп., за яку останній розрахувався, частково заборгувавши 1 898 591 грн. 37коп.

На підставі рішення господарського суду Закарпатської області від 08.12.2011р. №5008/946/2011 відбулось зарахування зазначених коштів в рахунок існуючого боргу СВК "Ізумрудний" в розмірі 3 600 000 грн., перерахованих протягом 2007р. у якості пайового внеску в статутний фонд кооперативу з огляду на відсутність рішення орендного підприємства про прийняття до членів кооперативу та неповерненням коштів.

За прострочення боржником грошового зобов'язання по перерахуванню вартості одержаного товару позивач нарахував відповідачу за період з 01.04.2008р. по 01.07.2011р. 224 498 грн. 68коп. річних, перерахував борг із застосуванням встановленого Державним комітетом статистики України індексу інфляції протягом січня-грудня 2009р., січня 2010р., січня-травня 2011р., сума яких становить 563 106 грн. 47коп.

Враховуючи приписи ст. 60 ГПК України зустрічний позов прийнято для спільного розгляду з первісним, про що винесено відповідну ухвалу від 05.03.2013р.

Обгрунтовуючи первісний позов, позивач посилається на перерахування відповідачу авансового платежу в розмірі 630000грн. за поставку коньячного спирту згідно договору №15/10 від 22.02.2010р.

Відповідно до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2012р. по справі №5024/330/2011, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012р., по спору між тими ж сторонами встановлено, що договір №15/10 від 22.02.2010р. поставки спирту коньячного є неукладеним.

З посиланням на приписи статей 536, ч.1 ст. 1048, ст. 1212 та ч.2 ст. 1214 ЦК України позивач зазначає, що грошові кошти в розмірі авансового платежу відповідачем набуто без достатньої правової підстави, в зв'язку з чим вони мають бути повернуті власнику з виплатою процентів на рівні облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом періоду безпідставного користування цими коштами.

Відповідач первісний позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні, посилаючись на існування у позивача заборгованості за одержану та неоплачену продукцію в розмірі 1 898 591грн. 37коп. та 498 000 грн. по нарахованих штрафних санкціях за незаконне користування чужими грошовими коштами, про що останьому повідомлялося претензією від 18.11.2009р. №2187.

Таким чином, на дату перерахування відповідачу 630 000грн. (22.02.2010р.) у позивача існувала заборгованість, яка значно перевищувала розмір перерахованих коштів.

Відповідач також не погоджується із сумою нарахованих процентів, виходячи з облікової ставки Національного банку України, оскільки не вважає суму перерахованого авансу безпідставно набутою, оскільки кошти було отримано в рахунок оплати за продукцію, що підлягала поставці на договірних засадах.

Посилається на подачу зустрічного позову про стягнення інфляційних збитків, річних та пені по простроченому грошовому зобов'язанню відповідача за цим позовом, сума яких перевищує заявлену до стягнення суму за первісним позовом.

Відповідач ( ОП Ужгородський коньячний завод) зустрічний позов не визнає.

Посилається на відсутність будь-яких доказів, які б підтверджували прострочення підприємством сплати коштів кооперативу.

Крім того, заявлені інфляційні збитки та річні були предметом розгляду господарської справи №5008/946/2011. рішенням господарського суду Закарпатської області від 08.12.2011р. по цій справі СВК "Ізумрудний" відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОП Ужгородський коньячний завод на користь кооперативу інфляційних нарахувань та річних, починаючи з січня 2009р. Зазначене рішення залишено без змін апеляційним та касаційним судами.

Як вбачається із доданих до зустрічної заяви розрахунків, позивач вважає початком порушення його прав: для нарахування річних - 1 квітня 2008р.; для інфляційних нарахувань - січень 2009р., тоді як зустрічний позов поданий 20.02.2013р., тобто за межами встановленої ст. 257 ЦК України загальної позовної давності.

Таким чином, зустрічний позов позивачем подано з пропуском позовної давності, у зв'язку з чим відповідач просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності, передбачені ст. 267 ЦК України, заявивши про це письмово у наданому відзиві.

Щодо зарахування 630000грн. в рахунок існуючої заборгованості за поставлені коньячні купажі, то відповідач за первісним позовом вводить суд в оману, оскільки не існує жодного судового акту або іншого належного доказу, який би підтвердив факт такого зарахування.

На дату, призначену для повторного розгляду справи - 25.03.2012р., представник відповідача Шатохіна О.І. надіслала повідомлення телеграфом про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання.

Позивач, представник якого вдруге особисто прибув для участі у розгляді справи, проти клопотання заперечує, посилаючись на те, що справа має бути вирішена протягом процесуального строку, встановленого приписами ст. 69 ГПК України, і те, що з врахуванням продовження строку розгляду спору на 15 днів, він (строк) закінчується 01.04.2013р.

Органи управління СВК "Ізумрудний" знаходяться у м.Генічеську Херсонської області, отже, за бажанням представник відповідача міг бути присутнім у судовому засіданні.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що в матеріалах справи наявні усі документи, необхідні для правильного вирішення спору; у судовому засіданні, яке відбулось 05.03.2013р., сторони виклали свої доводи і заперечення, правові позиції щодо предметів заявлених вимог; строк для вирішення спору з врахуванням його продовження на підставі ч.3 ст. 69 ГПК України, закінчується 01.04.2013р., господарський суд відхиляє заявлене відповідачем клопотання і закінчує розгляд справи без участі представників відповідача.

Позивачем за зустрічним позовом 22.03.2013р. до канцелярії господарського суду подано заяву про уточнення розміру зустрічних позовних вимог, у якій позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача 15188грн. 72коп. інфляційних втрат за період з 06.09.2011р. по 22.02.2012р. та 26528грн. 26коп. річних за прострочення боржником грошового зобов'язання по перерахуванню 1 898 591 грн. 37коп. боргу за коньячні купажі, а також стягнути 1 268 672 грн. збитків, пов'язаних із сплатою процентів за користування банківським кредитом, який не був вчасно повернутий з огляду на неправомірну поведінку відповідача, що мала місце внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язань по оплаті боргу.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на викладене, зважаючи на процесуальне право позивача до вирішення спору по суті зменшити розмір позовних вимог, господарський суд в цій частині задовольняє подану позивачем за зустрічним позовом заяву, залучає її до матеріалів справи і зменшує розмір зустрічних позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків до 15188грн. 72коп., річних - до 26528грн. 26коп., а всього 41 716 грн. 98коп.

Позивачу за зустрічним позовом повертається з Державного бюджету України сплачений по зменшеній сумі позовних вимог судовий збір в розмірі 14917грн. 76коп.

Інша частина поданої заяви про уточнення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 268 672 грн. збитків, пов'язаних зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, які позичальник своєчасно не повернув у зв'язку з порушенням ОП Ужгородський коньячний завод договірних зобов'язань по оплаті купажу коньяку за своєю правовою сутністю є заявою про зміну предмета і підстав позову.

За приписами ч.4 ст. 22 ГПК України подача заяви про зміну предмета або підстав позову можлива до початку розгляду господарським судом справи.

Розгляд справи по суті розпочато ще у судовому засіданні, яке відбулось 05.03.2013р.

До того ж, норма ст. 22 ГПК України не передбачає процесуального права на одночасну зміну і предмета і підстав позову.

Суд також зауважує, що подана заява не оплачена судовим збором.

З врахуванням викладеного, суд в цій частині не приймає подану заяву до розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

За первісним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами була складена у двох екземплярах факсимільна копія проекту договору від 22.02.2010р. №15/10 поставки спирту коньячного, за умовами якого відповідач мав поставити позивачу спирт коньячний загальною вартістю 2 100 000 грн.

У пункті 4.1 зазначеного проекту договору позивач зобов'язався здійснити 30% попередню оплату вартості продукції, що підлягала поставці.

Підписаний сторонами та скріплений печатками сторін договір відсутній.

Платіжним дорученням №287 від 22.02.2010р. позивач перерахував відповідачу 630000грн. авансу за коньячні спирти. Оскільки відповідач поставку товару не здійснив, позивач звернувся з вимогою №004 від 12.01.2011р. про повернення 630 000 грн.

Неперерахування зазначеної суми було підставою для звернення з позовом про її стягнення з врахуванням 2692грн. 60коп. річних за прострочення боржником грошового зобов'язання.

рішенням господарського суду Херсонської області від 16.05.2011р. по справі №5024/330/2011 позовні вимоги було задоволено з посиланням на приписи ст.ст. 515, 516, 530, 536, ч.2 ст. 625, ст.ст. 692, 693 ЦК України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2012р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25,12.2012р. по справі №5024/330/2011, рішення місцевого господарського суду було скасовано, а у задоволенні позову відмовлено.

Підставою для відмови у задоволенні позову було встановлення факту щодо того, що наявний в матеріалах справи примірник договору поставки спирту коньячного від 22.02.2010р. №15/10 є факсимільною копією, складеною у двох примірниках, тобто по формі укладання та кількості примірників не відповідає вимогам, встановленим нормативними актами, у ньому відсутня більшість істотних умов.

Платіжне доручення №287 від 22.02.2010р. на суму 630 000 грн. не містить відомостей: за яким саме договором перераховані кошти, як аванс за коньячний спирт.

Відтак, договір №15/10, на який посилався позивач, не може бути підставою для стягнення вказаної грошової суми.

Стаття 693 ЦК України, на яку послався позивач у позові в якості правової підстави для стягнення, передбачає можливість вимагати повернення попередньої оплати, сплаченої за договором, якщо умови його не виконано.

Однак, приймаючи до уваги встановлення факту неукладеності договору, ця стаття не може бути правовою підставою для стягнення зазначеної суми.

Апеляційним господарським судом було також зазначено у постанові, що відмова у задоволенні позову по справі №5024/330/2011 не позбавляє позивача можливості звернутись до господарського суду з позовом про стягнення цієї суми на підставах, встановлених ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до положень процесуальних норм ч.2 ст. 35, ст. 105 ГПК України постанова набирає законної сили з дня її прийняття, а факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З врахуванням викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 630000грн. безпідставно одержаних коштів та 144257грн. 40коп. процентів у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом періоду користування грошовими коштами - з 22.02.2010р. по 15.01.2013р.

Відповідно до глави 83 ЦК України (435-15) , яка регулює позадоговірні зобов'язання, що виникають у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, а саме статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено Одеським апеляційним господарським судом, СВК "Ізумрудний" отримав кошти в розмірі 630000грн. згідно платіжного доручення №287 від 22.02.2010р. без достатньої правової підстави і до наступного часу зазначена сума знаходиться у користуванні відповідача.

Оскільки, при цьому, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлено законом, договором або іншим актом цивільного законодавства застосовується аналогія закону щодо стягнення з відповідача процентів за користування коштами відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, на підставі якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Цивільні правовідносини, про які йдеться у позовній заяві, перебувають в межах правового простору, що регулюється цивільним законодавством, але не врегульовані конкретними правовими нормами, що містяться в законах, інших нормативних актах чи звичаях ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Починаючи з 22.02.2010р. по 15.01.2013р. позивач нарахував відповідачу проценти на рівні облікової ставки Національного банку України за користування безпідставно набутими грошовими коштами у сумі 630000грн., розмір яких становить 144 257грн. 40коп.

Така ж правова позиція щодо застосування аналогії закону в частині стягнення з відповідача процентів за користування безпідставно набутими коштами відповідно до статті 1048 ЦК України викладена й у постановах Вищого господарського суду України від 10.06.2008р. у справі №22/249, від 10.09.2012р. у справі№18/3341/11, від 14.08.2012р. у справі №22/5005/6958/2011 та інших справах.

Зважаючи на викладене, відсутність доказів, що підтверджують повернення відповідачем безпідставно набутих коштів, враховуючи положення ст. 536, ст. 1212, ч.2 ст. 1214, ч.1 ст. 1048 ЦК України, господарський суд визнав первісний позов обгрунтованим і задовольняє його у повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору в розмірі 15490грн. покладаються на відповідача.

Доводи відповідача до уваги не приймаються як безпідставні та такі, що не грунтуються на фактичних обставинах справи.

За правилами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Твердження відповідача про проведення зарахування 630000грн. в рахунок існуючого боргу ( майнових санкцій) не підтверджений жодним належним доказом.

За зустрічним позовом.

Як зазначає позивач за зустрічним позовом і встановлено в наданих судових актах, які набрали законної сили: рішення господарського суду Закарпатської області від 08.12.2011р. по справі №5008/946/2011, постанов Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2012р. та Вищого господарського суду України від 15.08.2012р. по цій справі, сторонами у якій були позивач і відповідач по господарській справі, що розглядається, між сторонами існували правовідносини, що виникли на підставі укладених між ними договорів від 10.09.2007р. №78/7; від 25.06.2008р. №58/08 та від 03.11.2008р. №133, відповідно до яких СВК "Ізумрудний" зобов'язався поставити ОП Ужгородський коньячний завод купаж коньяку, а останній - сплатити його вартість у порядку, встановленому умовами договору.

На виконання договорів за період з 2005р. по 2009р. позивач за зустрічним позовом поставив відповідачу обумовлену продукцію на загальну суму 26 721 938 грн. 75коп., за яку останній розрахувався частково, заборгувавши 1 898 591грн. 37коп.

На протязі 2007р. відповідач перерахував СВК "Ізумрудний" 3 600 000 грн. у якості пайового внеску до статутного фонду кооперативу на виконання досягнутих домовленостей між ними.

Враховуючи те, що рішення про прийняття орендного підприємства у члени кооперативу не було прийнято, а перераховані 3600 тис.грн. коштів залишились в розпорядженні СВК "Ізумрудний", на підставі рішення господарського суду Закарпатської області від 08.12.2011р. по справі №5008/946/2011 відбулось зарахування залишку боргу за одержаний і не оплачений купаж коньяку в розмірі 1 898 591 грн. 37коп. в рахунок вищевказаної суми.

Цим же рішенням СВК "Ізумрудний" було відмовлено у позові в частині стягнення нарахованих на суму боргу за неоплачений товар 536 106грн. 47коп. інфляційних нарахувань, 224489грн. 68коп. річних та 2 245 762грн. 55коп. - збитків.

Підставою для відмови у стягненні збитків, інфляційних та річних було зарахування суми боргу за коньячний купаж у розмірі 1 898 591грн. 37коп. в рахунок коштів, перерахованих в якості пайового внеску відповідно до статті 601 ЦК України, а також те, що зобов'язання припинилося поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК України). У задоволенні збитків відмовлено за недоведенням належними та допустимими доказами причинного зв'язку між діями ОП Ужгородський коньячний завод та шкідливими наслідками у вигляді збитків.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У зустрічній позовній заяві позивач за прострочення відповідачем грошового зобов'язання по перерахуванню вартості коньячного купажу, у тому числі й заборгованості у розмірі 1 898 591грн. 37коп. (зобов'язання по якій припинилися збігом боржника і кредитора в одній особі), нарахував відповідачу за період з 01.04.2008р. по 01.07.2011р. 224 498грн. 68коп. річних, перерахував борг із застосуванням встановленого Державним комітетом статистики України індексу інфляції протягом січня-грудня 2009р., січня 2010р., січня-травня 2011р., сума яких становить 563 106 грн. 47коп.

Стягнення зазначених сум інфляційних нарахувань та річних є предметом зустрічного позову.

З врахуванням поданої СВК "Ізумрудний" 22.03.2013р. заяви про зменшення суми позову, їх розмір становить 41716грн. 98коп., у тому числі 26 528грн. 26коп. - річні та 15188грн. 72коп. інфляційні.

Відповідно до п.2 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

З наданих у справу належних доказів встановлено, що заявлені до стягнення інфляційні збитки та річні були предметом розгляду господарської справи №5008/946/2011, порушеної господарським судом Закарпатської області.

рішенням господарського суду Закарпатської області від 08.12.2011р. по справі №5008/946/2011 СВК "Ізумрудний" відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 536 106 грн. 47коп. інфляційних нарахувань та 224 489 грн. 68коп. річних за прострочення ОП Ужгородський коньячний завод грошового зобов'язання в розмірі 1 898 591 грн. 37коп.

Повторне звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Враховуючи викладене, суд, керуючись п.2 ст. 80 ГПК України, припиняє провадження у справі по зустрічній позовній заяві щодо стягнення інфляційних та річних, нарахованих за прострочення боржником грошового зобов'язання по перерахуванню 1 898 591 грн. 37коп. боргу за купаж коньяку.

Керуючись п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Первісний позов задовольнити.

Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний", м.Генічеськ, вул.40 років Перемоги, 2-а, код ЄДРПОУ 00233709, р.рахунки невідомі, на користь орендного підприємства Ужгородський коньячний завод, м.Ужгород, вул.Тімірязєва, 19, код ЄДРПОУ 00412122, р.рахунок 26003012900001 в АТ "КомІнвестБанк" м.Ужгород, МФО 312248, 630 000 грн. безпідставно отриманих коштів, 144 257 грн. 40коп. процентів та 15 490 грн. витрат по оплаті судового збору.

2. Провадження у справі за зустрічним позовом припинити.

3. Повернути сільськогосподарському виробничому кооперативу "Ізумрудний", м.Генічеськ, вул.40 років Перемоги, 2-а, код ЄДРПОУ 00233709, у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог за зустрічним позовом з Державного бюджету України 14917грн. 76коп. судового збору, сплаченого на підставі платіжного доручення №43 від 18.02.2013р.