905/240/13-г Про стягнення страхового відшкодування за завдані збитки - 22.07.2013 Прийняття

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відкритого акціонерного товариства "Будівельне управління №813", м. Сімферополь

про стягнення 21 329,53грн. збитків

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", м. Донецьк, про стягнення страхового відшкодування за завдані збитки в розмірі 21 329,53грн.

Ухвалою від 11.01.2013р. господарський суд Донецької області порушив провадження у справі №905/240/13-г та в порядку ст. 27 ГПК України залучив до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відкрите акціонерне товариство "Будівельне управління №813", м. Сімферополь.

Рішенням від 29.01.2013р. господарський суд відмовив позивачу у задоволенні позову з посиланням на те, що згідно з матеріалами справи власником постраждалого при ДТП транспортного засобу та власником застрахованого відповідачем автомобіля є одна і та сама особа - ВАТ "Будівельне управління №813", тобто в даному випадку згідно ст. 606 ЦК України зобов'язання припинилось поєднанням в одній особі боржника і кредитора.

Не погодившись з прийнятим рішенням позивач, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування", звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що при винесенні спірного рішення судом було порушено норми процесуального права (ст. 77 ГПК України), оскільки без участі представників сторін та за відсутності відповідних клопотань про розгляд справи без їх участі було вирішено закінчити розгляд справи прийняттям відповідного рішення. Крім того, заявник апеляційної скарги звертає увагу на те, що на адресу позивача не надходили заперечення на позовну заяву, що, на думку скаржника, порушило принцип змагальності, оскільки останній був позбавлений надати свої пояснення, заперечення чи докази на відзив відповідача.

Вищевикладене, на думку заявника, є підставою для скасування незаконного та необґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились з невідомих підстав, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 13.06.2013р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників за наявними у справі матеріалами.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення АІ1№093552, 01.10.2010р. о 01.20год. на території ДМА "Бориспіль" під час руху заднім ходом водій автомобіля Мерседес АК3064ВС (належить ВАТ БУ-813, м. Сімферополь) Каленський О.В. (працює водієм в БУ-813) допустив контактування з автомобілем Вольво АК9957ВВ (належить ВАТ БУ-813, м. Сімферополь) під керуванням Вельми М.І. (водій ВАТ БУ-813), чим порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3(Б), 10.9 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) .

Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22.12.2010р. у справі №3-2752/10 було встановлено факт вчинення Каленським О.В. правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а також застосовано відносно нього адміністративне стягнення у вигляді 340,00грн. штрафу.

З матеріалів справи вбачається, що на момент дорожньо-транспортної пригоди діяв укладений 03.08.2010р. договір добровільного страхування наземного транспорту №033-а/10, за умовами якого позивач застрахував Відкритому акціонерному товариству "Будівельне управління №813" транспорті засоби згідно додатку, зокрема, автомобіль Вольво АК9957ВВ.

Згідно п.21.2.2 договору, збитками внаслідок ДТП є будь-яке пошкодження або знищення ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

Пунктами 12.2 договору, 2 додатку №1 до договору визначено, що страхова сума за автомобіль Вольво АК9957ВВ складає 708 492,00грн., розмір франшизи за збитками - ДТП - 0,5% від страхової суми по відповідному ТЗ згідно додатку.

Згідно ремонтної калькуляції №542/10 від 13.10.2010р., витрати на ремонт автомобіля Вольво АК9957ВВ з ПДВ складають 24 871,99грн.

Згідно висновку спеціаліста №542/10 від 13.10.2010р. експертного автотоварознавчого дослідження, проведеного судовим експертом-автотоварознавцем Ковалем І.М., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Вольво АК9957ВВ в результаті його пошкодження при ДТП складає 24 871,99грн.

Страховим актом №033-а/10-1 від 23.12.2010р. позивач визначив, що ДТП від 01.10.2010р. є страховим випадком, а також вирахував суму страхового відшкодування - 21 329,53грн. (24 871,99грн. (вартість відновлювального ремонту) - 3 542,46грн. безумовної франшизи за договором).

Статтею 979 Цивільного кодексу України ( ЦК України (435-15) ) передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Таким чином, з огляду на викладене, в результаті дорожньо-транспортної пригоди від 01.10.2010р., за умовами вищевказаного договору, настав страховий випадок, та позивач за заявою страхувальника, на підставі страхового акту №033-а/10-1 від 23.12.2010р. перерахував ВАТ "Будівельне управління №813" 21 329,53грн. страхового відшкодування без ПДВ (платіжне доручення №26810 від 24.12.2010р.).

Статтею 993 ЦК України закріплено положення, згідно з яким до страховика (позивача), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи.

Таким чином, як випливає із приписів вищенаведених правових норм, перехід прав страхувальника до страховика після виплати страхового відшкодування, здійснюється на підставі договору, за яким страхувальник на добровільній основі фактично передає свої права страховику і приймає на себе зобов'язання сприяти останньому в здійсненні його суброгаційних прав. При цьому, право вимоги передається у тому ж обсязі, в якому воно могло б бути здійснено самим страхувальником.

З матеріалів справи вбачається, що на момент скоєння ДТП діяв поліс №ВЕ/3876977 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким ПрАТ "СК "ВУСО" застрахувало цивільно-правову відповідальність ВАТ "Будівельне управління №813" та автомобіль Мерседес АК3064ВС.

Відповідно до полісу, ліміт за заподіяну майну шкоду складає 25 500,00грн., франшиза - 0,00грн.

Згідно з матеріалами справи, позивач звертався до відповідача із претензією №РГ/033/10/1 від 01.11.2011р., в якій просив добровільно перерахувати регресну суму в розмірі 21 329,53грн., на що листом №8849/554070 від 05.12.2011р. відповідач відповів відмовою, пославшись на приписи ст.ст. 606, 1188 ЦК України, п.22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Таким чином, на теперішній час сума страхової виплати позивачу не відшкодована, у зв'язку з чим останній звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Як вже зазначалось вище, суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні заявлених вимог в повному обсязі

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 8 Закону України "Про страхування", страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно положень ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За матеріалами справи, позивач виконав зобов'язання перед своїм страхувальником, та на підставі страхового акту №033-а/10-1 від 23.12.2010р. перерахував ВАТ "Будівельне управління №813" 21 329,53грн. страхового відшкодування без ПДВ (платіжне доручення №26810 від 24.12.2010р.).

Статтею 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, а саме: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. При цьому, під шкодою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи майнового блага.

Таким чином, згідно з ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 ЦК України до позивача, як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат, перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за завдані збитки.

Разом з цим, статтею 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Крім того, відповідно до ст. 606 ЦК України, зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Отже, оскільки згідно з матеріалами справи власником учасників ДТП від 01.10.2012р. (пошкодженого автомобіля, застрахованого позивачем, та винуватця ДТП, застрахованого відповідачем) є одна і та сама особа - ВАТ "Будівельне управління №813", позовні вимоги про стягнення з ПрАТ "СК "ВУСО" суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 21 329,53грн. заявлені необґрунтовано та задоволенню не підлягають.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 29.01.2013р. у справі №905/240/13-г ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Що стосується доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати: 1) господарському суду - відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь в судовому процесі, - копію відзиву.

При цьому, зазначена дія відповідача є його процесуальним правом, а не обов'язком, тому твердження скаржника про те, що не направлення відзиву на адресу позивача є порушенням принципу змагальності судового процесу, є необґрунтованим та безпідставним. Крім того, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу апелянта на те, що в матеріалах справи наявна квитанція №2782 від 22.01.2013р. (а.с. 117), надана відповідачем в якості доказу направлення ПрАТ "СК "АХА Страхування" заперечень на позовну заяву №б/н від 22.01.2013р.

До того ж, згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Зазначений перелік обставин не є вичерпним. При цьому, необхідною умовою для відкладення розгляду справи є існування саме тих обставин які перешкоджають вирішенню спору по суті. Участь представника в судовому засіданні є процесуальним правом сторін встановлених ст. 22 ГПК України, яка, зокрема, зобов'язує сторони належно ними користуватись.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був належним чином повідомлений про час та місце проведення засідання суду по розгляду даної справи, отже доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм ст. 77 ГПК України є безпідставними.

Судові витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на заявника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст. 101, ст. 102, ст. 103, ст. 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

Рішення господарського суду Донецької області від 29.01.2013р. (повний текст від 04.02.2013р.) у справі №905/240/13-г - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ, на рішення господарського суду Донецької області від 29.01.2013р. (повний текст від 04.02.2013р.) у справі №905/240/13-г - залишити без задоволення.