Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів:

розглянувши у Відкритого акціонерного товариства “Є”,

відкритому м. Євпаторія

судовому засіданні

касаційну скаргу

на постанову від 09.09.2003 Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі № 2-1/8324-2003

господарського Автономної Республіки Крим

суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Паливно-енергетичний комплекс “С”, м. Сімферополь

до Відкритого акціонерного товариства “ Є”, м. Євпаторія

про стягнення 12 000 грн.

за участю представників сторін

від позивача

від відповідача

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.06.03 з ВАТ “Є” на користь Паливно-енергетичного комплексу “С” стягнуто 12000 грн.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що згідно наданих позивачем накладних та довіреностей, позивачем на адресу відповідача за період з.01.по березень 2001 року, понад орендної плати, поставлено 13,5 тис.л. паливно-мастильних матеріалів. Відповідно до п. 5.3 договору оренди від 01.03.99 за додатково одержану кількість пального відповідач зобов'язаний здійснити оплату протягом місяця, однак своїх зобов'язань не виконав. Наявність заборгованості підтверджена також і постановою Севастопольського апеляційного суду від 07.11.2002 у справі № 2- 16/5355-2002.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.09.03 рішення господарського суду залишено без змін. У касаційній скарзі ВАТ “Євпаторійське АТП- 14363” ставить питання про скасування ухвалених у справі рішень і припинення провадження у справі, посилаючись на відсутність боргу перед “Паливно-енергетичним комплексом “С”.

Відсутність заборгованості скаржник обґрунтовує тим, що у постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.11.02 помилково зазначено про те, що “за період з.01.2001 до дня припинення дії договору оренди “Паливно-енергетичним комплексом “С” передано понад орендної плати ВАТ “Є” 13,5 тис.л. паливно-мастильних матеріалів”. Скаржник наводить свої розрахунки, за якими ним не оплачено лише 3,5 тонни на суму 3850 грн.

З вини апеляційного суду, який на думку скаржника, допустив арифметичну помилку, з підприємства безпідставно стягується 12000 грн. З вини адвоката касаційна скарга на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.11.02 не прийнята до провадження Вищим господарським судом України. До касаційної скарги скаржником додані додаткові матеріали, які на його думку свідчать про те, що заборгованість перед Паливно- енергетичною компанією “С” відсутня.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з тексту касаційної скарги, скаржник не погоджується з судовими рішеннями про стягнення з нього 12000 грн., оскільки в їх основу покладені розрахунки, що здійснені судом при розгляді справи за № 2-16/5355-2002 за позовом ВАТ “Є” до ПЕК “С” про розірвання договору оренди і стягнення 45687,39 грн. та зустрічному позову ПЕК “С” про стягнення 7215,00 грн. Скаржник вважає, що суд допустив арифметичну помилку при визначенні суми його заборгованості.

З доводами скаржника не можна погодитись, оскільки в постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.11.02 у справі № 2-16/5355-2002 суд аналізує розрахункові документи про поставку ВАТ “Є” бензину та дизельного палива і на їх основі приходить до висновку про суму боргу, що підлягає сплаті ПЕК “С” і саме ця сума заявлена позивачем до стягнення.

Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.11.02 у справі № 2-16/5355-2002 не скасована і не змінена. Відповідно до ст. 89 ГПК України (1798-12) , в разі допущення в рішенні арифметичної помилки, суд за заявою сторони може її виправити, не зачіпаючи суті рішення.

Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги, Вищий господарський суд України не вбачає.

Додані до касаційної скарги додаткові докази не приймаються до розгляду, оскільки відповідно до ст. 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.09.03 у справі № 2-1/8324-2003 без змін.