Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - Гнатюк Г.М.

суддів - Кравчук Н.М.

- Мирутенка О.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Ужгород від 07.06.2013р.

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 05.06.2013р.

у справі № 5008/784/2012

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Ужгород

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття", м.Ужгород

про: стягнення 24894,44грн.

За участю представників :

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

14.06.2013р. на адресу суду поступила апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 05.06.2013р. у даній справі.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2013 року у склад колегії для розгляду справи №5008/784/2012 введено суддів Кравчук Н.М. та Кордюк Г.Т.

Ухвалою суду від 17.06.2013р. зазначена вище апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 27.06.2013р.

У зв'язку із зайнятістю судді Кордюк Г.Т. в іншому судовому засіданні, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 року у склад колегії для розгляду справи №5008/784/2012 замість судді Кордюк Г.Т. введено суддю Мирутенка О.Л.

Сторони не забезпечили явки в судове засідання уповноважених представників. Враховуючи те, що у відповідності до п.2 ст. 102 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, а також те, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, колегія вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Щодо клопотання скаржника від 25.06.2013р. (вх.№05-04/3518/13 від 26.06.2013р.), в якому він просить розгляд апеляційної скарги відкласти у зв'язку з неможливістю забезпечити участь уповноваженого представника, слід зазначити наступне. Згідно з Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 (v0018600-11) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції", господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК). З огляду на викладене, беручи до уваги документальну непідтвердженість клопотання відповідача, зважаючи на те, що відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч. 1 ст. 77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, колегія суддів в задоволенні клопотання апелянта відмовляє. При цьому слід зазначити, що апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, однак у своєму клопотанні апелянт не просить продовжити строк розгляду апеляційної скарги.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 05.06.2013р. у справі №5008/784/2012 (суддя Кадар Й.Й.) заяву публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття" про розстрочку виконання рішення суду від 19.11.2012 по справі №5008/784/2012 задоволено частково та розстрочено виконання рішення від 19.11.2012р. по справі №5008/784/2012 на 1 рік (дванадцять місяців) таким чином, що починаючи з 06.07.2013р. по 06.06.2014р. щомісячно до стягнення підлягає 2208,57 грн.

З даною ухвалою суду позивач не погодився і оскаржив її в апеляційному порядку і вважає, що вона винесена з порушенням норм процесуального права, оскільки ця ухвала не є обґрунтованою, так як суд не об'єктивно дослідив обставини справи. Зокрема, апелянт зазначає про те, що суд не врахував витягу досудових розслідувань як доказу тривалого порушення керівниками відповідача норм ст..ст. 382 та 388 КК України, не надав можливості позивачу надати докази, чим порушив принцип рівності сторін перед законом, а також не врахував майнових інтересів Позивача і надавши таку розстрочку позбавив останнього можливості розпоряджатися належними йому коштами.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх. №05-04/3638/13 від 02.07.2013р.) Публічне акціонерне товариство "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття" доводи скаржника спростовує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що ухвалу господарського суду Закарпатської області від 05.06.2013р. у справі №5008/784/2012 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 без задоволення, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Закарпатської області від 19.11.2012р. у справі № 5008/784/2012 частково задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та стягнено з публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття" на користь позивача суму 24893,50 грн. заборгованості в т.ч. 19620 грн. - основного боргу, 3506,09 грн. інфляційних втрат, 1767,41 грн. - 3% річних та суму 1609,43 грн. відшкодування судового збору.

На виконання Рішення господарського суду Закарпатської області від 19.11.2012р. у справі № 5008/784/2012 судом видано наказ від 10.12.2012р.

24.04.2013р. Відкрите акціонерне товариство "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття", звернулося до господарського суду Закарпатської області із заявою б/н б/д про розстрочення виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 19.11.2012р. у справі №5008/784/2012, в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, на сім років.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пунктом 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N9 (v0009600-12) "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в обґрунтування свого клопотання посилається на те, що підприємство тривалий час здійснювало свою діяльність в режимі дії мораторію, арешту майна та коштів, оскільки вже неодноразово порушувалося питання банкрутства ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття" (справи №5008/1483/2011, №5008/977/2012), що в свою чергу унеможливлювало проведення повноцінної господарської діяльності та отримання прибутку. Однак, провадження у даних справах були припинені, з огляду на платоспроможність підприємства. При цьому зазначає, що переважна більшість заборгованості товариства, була отримана стягувачами на підставі договорів про відступлення права вимоги в інших кредиторів, і їх зверненню до суду про стягнення заборгованостей передувало безпідставне їх накопичення попереднім керівництвом товариства, що підтверджується кримінальною справою проти колишнього директора ПАТ ГТК "Інтурист - Закарпаття". Тому розстрочка виконання рішення, на думку відповідача, єдиний можливий варіант розрахунку, з огляду на наявність у боржника ряду фактично штучно накопиченої заборгованості та необхідності поступового виконання зобов'язань перед усіма кредиторами. В підтвердження намірів погасити заборгованість, відповідач надав фінансовий план, згідно з яким, як стверджує заявник, наявна заборгованість перед кредиторами становить 7 453 071,86грн., чистий прибуток підприємства на місяць становить 113тис.грн. з яких 89тис.грн. товариство зможе використовувати для погашення заборгованості на протязі 7 років, надасть реальну можливість погасити наявні борги і зберегти підприємство від банкрутства.

Позивач натомість категорично заперечив щодо надання відстрочки відповідачу, мотивуючи це тим, що боржник перебував під дією мораторію з 26.10.2011р. по 06.06.2012р. та з 28.11.2012р. по 21.03.2012р. і зa цей час був звільнений від сплати пені та інших штрафних санкцій, тобто безоплатно користуватися грошима кредиторів протягом 12 місяців дії мораторію, отже фактично вже мав рік відстрочки виконання зобов'язання. При цьому, позивач зазначає, що відповідач є платоспроможним, що підтверджено судовими рішеннями, а отже додатковому встановленню ці факти не підлягають.

Оцінивши доводи і заперечення сторін, викладені у відповідних заявах, заперечення, відзивах та поясненнях, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення заяви відповідача та розстрочення стягнення заборгованості за рішенням господарського суду Закарпатської області від 19.11.2012р. у даній справі протягом одного року.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідачем обґрунтовано наявність дійсної загрози банкрутства ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття", що підтверджено поданими сторонами судовими актами у справах №5008/1483/2011, №907/274/13, №907/343/13 та №5008/977/2012, які свідчать про неодноразове звернення до суду для визнання боржника банкрутом. При цьому, суд першої інстанції вірно врахував рекомендації викладені в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N9 (v0009600-12) "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", зокрема щодо врахування, як майнового стану відповідача - неможливість одночасно погасити дійсну заборгованість та його реальну загрозу банкрутства, а також врахування майнових інтересів позивача, оскільки задоволив клопотання боржника лише частково, розстрочивши стягнення боргу протягом 1 року, а не 7 років, як цього просив заявник.

Щодо доводів позивача, про те, що судом не було надано йому можливості заперечити доводи заявника і надати суду додаткові докази, чим нібито порушено принцип рівності сторін перед законом і судом, то слід зазначити, що заява ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття" про розстрочку виконання рішення суду по даній справі розглядалася місцевим господарським судом на протязі 2-х місяців, а отже, позивач мав достатньо часу для підготовки та подання суду додаткових заперечень та доказів у їх підтвердження у разі наявності таких. Посилання апелянта на те, що судом нібито безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів та безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про залучення третьої особи, а також невзяття до уваги витягу із кримінального провадження, як доказу наявності вини заявника у виникненні боргу, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки судом першої інстанції відхилені правомірно, так як такі вимоги позивача, в контексті розгляду заяви про розстрочення виконання рішення, не відповідають процесуальним вимогам ГПК України (1798-12) .

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з врахуванням інтересів обох сторін, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105, 106 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

1. Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 05.06.2013 року у справі №5008/784/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 без задоволення.

2. постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу №5008/784/2012 повернути до господарського суду Закарпатської області.

Повний текст постанови

виготовлено 04.07.2013р.