922/651/13-г Про стягнення страхового відшкодування - 20.06.2013 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" на рішення господарського суду м. Києва від 10.04.2013р.(повний текст підписано 15.04.2013р.)

у справі № 922/651/13-г (суддя Нечай О.В.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна

страхова компанія"

до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна

страхова компанія "Омега"

про стягнення страхового відшкодування

В судовому засіданні 20.06.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 23 220, 46 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну Карпенко Д.О., який є страхувальником позивача, було завдано матеріальної шкоди, яка була відшкодована позивачем в якості страхового відшкодування. У зв'язку з цим у відповідності до ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" позивач просив суд стягнути з відповідача 23 220, 46 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, оскільки цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП Кистерьова В.М. була застрахована відповідачем.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.03.2013р. справу №922/651/13-г передано за підсудністю до господарського суду м. Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.04.2013р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, оскільки, на думку позивача, судом не прийнято до уваги постанову по справі про адміністративне правопорушення, в якій зазначено, що ДТП сталася з вини Кистерьова В.М.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2013р. для розгляду справи № 922/651/13-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Мальченко А.О., Остапенко О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 20.06.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.06.2013р. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.06.2013р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України (1798-12) .

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.02.2011р. між Товариством з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (далі по тексту - страховик, позивач) та Карпенком Д.О. (далі по тексту - страхувальник) укладено Договір СНТ-К №1109/11-10 добровільного страхування наземного транспорту (далі за текстом - Договір), за умовами якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем "Рено", д.н. ВХ 1911 АТ.

01.11.2011р. по вул. Героїв праці, 2 в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Рено", д.н. ВХ 1911 АТ, під керуванням Карпенка Д.О., та автомобіля "Міцубіші", д. н. АХ 7615 ВО, під керуванням Кистерьова В.М.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 13.02.2012р. у справі № 2018/3-6519/11 н/п 3/2018/16/2012 провадження по справі у відношенні Карпенка Д.О. закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до звіту експертного авто товарознавчого дослідження №2933 від 26.03.2012р., проведеного Харківським НІІ судових експертиз ім. Засл. проф. Н.С. Бакаріуса, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (тобто матеріального збитку), завданого власнику автомобіля "Рено Меган", д. н. ВХ 1911 АТ, в результаті його пошкодження в ДТП, становить 23 726, 06 грн.

Позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором СНТ-К №1109/11-10 добровільного страхування наземного транспорту від 15.02.2011р., на підставі Страхового акту №5216 від 06.04.2009р. здійснив виплату своєму страхувальнику страхового відшкодування у сумі 23 220, 46 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 06.04.2012р., належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи.

У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" позивач просив стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 23 220, 46 грн.

Згідно ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Міцубіші", д. н. АХ 7615 ВО, - Кистерьова В.М. на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Омега", що підтверджується даними з бази МТСБУ (вих. №7/2-5/7826 від 27.03.2013р.) про наявність Полісу №АА/394756 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Термін дії полісу з 18.03.2011р. до 17.03.2012р., тип полісу - 3.

Згідно Полісу №АА/394756 передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) у розмірі 50 000, 00 грн. та франшизу в розмірі 1 000, 00 грн.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п.36.1 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Згідно з п.37.1.3 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Оскільки у матеріалах справи відсутня постанова суду про визнання винним водія автомобіля "Міцубіші", д. н. АХ 7615 ВО, - Кистерьова В.М. у скоєнні ДТП, що сталась 01.11.2011р. по вул. Героїв праці, 2 в м. Харкові та постанова про притягнення його у зв'язку з цим до адміністративної відповідальності, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що вина Кистерьова В.М. не доведена у встановленому законом порядку, а, отже, відсутні підстави для виплати відповідачем в порядку регресу страхового відшкодування.

Колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для відмови в позові з огляду на таке.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується заявником, протокол про вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП у зв'язку із вчиненням даної ДТП, відносно Кистерьова В.М. не складався.

Одні лише посилання суду в тексті постанови Київського районного суду м. Харкова від 13.02.2012р. у справі № 2018/3-6519/11 н/п 3/2018/16/2012 відносно Карпенка Д.О. за ст. 124 КУпАП на те, що відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №12194 від 31.01.2012р. дії водія автомобіля "Міцубіші", д. н. АХ 7615 ВО, Кистерьова В.М. в даній ДТП не відповідали вимогам п. п. 10.1 і 10.4 ПДР України (1306-2001-п) та перебували з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП, не свідчать про визнання компетентним органом винним Кистерьова В.М. у вчиненні даної ДТП.

З матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено, а позивачем не надано інших належних доказів встановлення вини Кистерьова В.М., цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем, у вчиненні ДТП (вирок суду в кримінальній справі, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою водія було б притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, постанова суду про закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення винної особи (Кистерьова В.М.) до адміністративної відповідальності, а не за відсутністю складу адміністративного правопорушення, прийнята на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП), в зв'язку з чим, Кистерьов В.М. не є в розумінні ч.1 ст. 1188 ЦК України винною особою, право вимоги до страховика якої (відповідача) виникло у позивача у заявленому розмірі страхового відшкодування.

За таких обставин, колегія суддів констатує про відсутність у господарського суду повноважень встановлювати вину страхувальника Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" Кистерьова В.М. у завданні шкоди позивачу внаслідок ДТП, за умов відсутності встановлення вини водія вироком суду в кримінальній справі або постановою у справі про адміністративне правопорушення, та на необхідність самостійного вирішення господарським судом питання щодо вини конкретних осіб за результатами дослідження всіх обставин, в тому числі матеріалів слідчих органів.

Тим більше, що встановлення вини особи у вчиненні такого адміністративного правопорушення, як порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів (ст. 124 КУпАП), має здійснюватися саме місцевим районним судом загальної юрисдикції, оскільки відповідно до ст. 12 ГПК України розгляд таких справ не віднесено до підвідомчості господарських судів.

Таким чином, місцевим господарським судом правомірно не було покладено обов'язок по відшкодуванню шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, на особу, вина якої у завданні такої шкоди не встановлена у передбаченому чинним законодавством порядку.

Преюдиційне значення для господарського суду можуть мати лише факти, встановлені рішенням суду в цивільній справі, яке набрало законної сили, або ж вироком суду з кримінальної справи по питаннях, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені (ч.ч.3, 4 ст. 35 ГПК України).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для виплати позивачу в порядку регресу страхового відшкодування, пославшись на відсутність належних та допустимих доказів вини страхувальника відповідача у скоєнні ДТП.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 12.02.2013р. у справі №5011-71/2767-2012.

Згідно зі ст.ст. 32- 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 10.04.2013р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" на рішення господарського суду м. Києва від 10.04.2013р. у справі № 922/651/13-г залишити без задоволення.