2а/1270/472/12 Про визнання протиправною бездіяльності контролюючого органу щодо неподання до органу державної казначейської служби висновку про суми відшкодування податку на додану вартість із зазначенням підтвердженої суми бюджетного відшкодування, зобов`язання контролюючого органу подати до органу державної казначейської служби висновок про суми відшкодування товариству податку на додану вартість - 24.11.2020 Прийняття

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС (Харківське управління) на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19.09.2016 (суддя Борзаниця С.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 (судді: Сіваченко І.В. (головуючий), Шишов О.О., Чебанов О.О.) у справі №2а/1270/472/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Офісу великих платників податків ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, контролюючи орган), Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, з урахуванням уточнень, про визнання протиправною бездіяльності контролюючого органу щодо неподання протягом п`яти днів до органу державної казначейської служби висновку про суми відшкодування податку на додану вартість із зазначенням підтвердженої суми бюджетного відшкодування за травень 2011 року, зобов`язання контролюючого органу подати до органу державної казначейської служби висновок про суми відшкодування ПАТ "Луганськтепловоз" податку на додану вартість за податковою декларацією за травень 2011 року у сумі 3 292 299,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством у відповідності до норм Податкового кодексу України (2755-17) було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2011 року, в якій заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ у загальному розмірі 17 102 337,00 грн. Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності та законності нарахування Товариством заявленого бюджетного відшкодування, за результатами якої сума бюджетного відшкодування ПДВ підтверджена в розмірі 17 102 337,00 грн. Частково 31.07.2012, 30.08.2012 та 27.06.2013 сума ПДВ була відшкодована в загальному розмірі 13 810 038,00 грн, невідшкодований залишок ПДВ складає 3 292 299,00 грн, у зв`язку з чим Товариство і звернулось з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19.09.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016, позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність контролюючого органу щодо неподання протягом п`яти днів органу державної казначейської служби висновку про суми відшкодування податку на додану вартість із зазначенням підтвердженої суми бюджетного відшкодування за травень 2011 року щодо ПАТ "Луганськтепловоз", зобов`язано контролюючий орган у п`ятиденний строк з дня набрання чинності судового рішення подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновок про суми відшкодування податку на додану вартість ПАТ "Луганськтепловоз" за податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2011 року у сумі 3 292 299,00 грн.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що довідкою за результатами перевірки контролюючий орган підтвердив бюджетне відшкодування ПДВ, проте не відшкодував суму в повному обсязі у визначеному Податковим кодексом України (2755-17) порядку, а тому бездіяльність відповідача щодо ненадання протягом п`яти днів органу державної казначейської служби висновку із зазначенням підтвердженої суми бюджетного відшкодування за травень 2011 року, є протиправною. З урахуванням вищенаведеного, для усунення наслідків порушених відповідачем прав позивача, позовні вимоги в частині зобов`язання контролюючого органу подати висновок до головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про відшкодування Товариству заборгованості з податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2011 року у сумі 3 292 299,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19.09.2016, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства.

6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до статті 345Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" зареєстроване в якості юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, перебуває на податковому обліку як платник податків у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (правонаступник - Офіс великих платників податків ДФС).

Позивачем до контролюючого органу було надано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2011 року з додатками, зокрема заявою про повернення суми бюджетного відшкодування. У вказаній податковій декларації позивачем заявлено до бюджетного відшкодування суми ПДВ в загальному розмірі 17 102 337,00 грн.

Контролюючим органом, у період з 05.09.2011 по 23.09.2011 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності та законності нарахування Публічним акціонерним товариством "Луганськтепловоз" заявленого бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за квітень та травень 2011 року, результати якої оформлено довідкою від 27.09.2011 №464/08-3/05763797.

В довідці №464/08-3/05763797 зазначено, що перевіркою підтверджено відображене позивачем у декларації з урахуванням уточнюючих розрахунків за травень 2011 року бюджетне відшкодування 17 102 337 грн та від`ємне значення у сумі: за лютий 2011 року - 16 635 502,00 грн, за березень 2011 року - 15 665 535,00 грн, за квітень 2011 року - 14 297 819,00 грн.

Перевіркою не підтверджено відображене ПАТ "Луганськтепловоз" у декларації за травень 2011 року бюджетне відшкодування у розмірі 1 298 797,28 грн у зв`язку з не отриманням матеріалів зустрічних звірок по ланцюгу постачання.

14 грудня 2011 року контролюючим органом була також проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, зокрема за травень 2011 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з 01.02.2011 по 28.02.2011, з 01.03.20111 по 31.03.201, з 01.04.2011 по 30.04.2011, за наслідками якої складено довідку №524/08-3/05763797.

В довідці 524/08-3/05763797 зазначено, що перевіркою підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування у декларації за травень 2011 року у розмірі 13 759 158,00 грн та не підтверджено заявлену ПАТ "Луганськтепловоз" у декларації за травень 2011 року суму бюджетного відшкодування у розмірі 3 343 179,00 грн у зв`язку з не отриманням матеріалів зустрічних звірок по ланцюгу постачання.

Суди також у своїх рішеннях вказали, що у розділі 2 Довідок № 464/08-3/05763797 та №524/08-3/05763797 зазначено, що під час перевірок документи надано позивачем у повному обсязі, суцільним порядком перевірені декларації та уточнюючи розрахунки до декларацій з ПДВ з додатками, всі податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, договори в сфері ЗЕД та вантажно-митні декларації на експорт та імпорт продукції за цей період; вибірковим порядком перевірені інші документи (виписки з банківських рахунків, касові та банківські документи, платіжні документи, зворотно-сальдові відомості, головні книги, акти виконаних робіт, товарно-транспортні документи, накладні на оприбуткування, рахунки - фактури).

На підставі зазначеного, враховуючи зміст довідки № 464 та її юридичний статус в розумінні вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, суди дійшли висновку, що відповідачем не виявлено порушень з боку позивача щодо правомірності визначення бюджетного відшкодування та його сума за травень 2011 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неповне з`ясування судом попередніх інстанцій обставин справи, зокрема контролюючий орган зазначає, що у результаті форс-мажорних обставин, що пов`язані з проведення АТО на сході країни та захоплення адміністративної будівлі контролюючого органу (Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС), у останнього відсутні первинні документи для надання висновку до казначейської служби. Тобто, контролюючий орган зазначає, що висновок, який позивач просить подати до ГУ ДКСУ України у Луганській області повинен бути підтверджений фактичними документами, які є втраченими, у зв`язку з чим не має законних підстав для надання відповідного висновку щодо відшкодування ПДВ у розмірі 3 343 179,00 грн. Також контролюючий орган вказує на те, що висновок судів про те, що контролюючий орган за результатами перевірки визнав право позивача на бюджетне відшкодування є безпідставним, оскільки у висновку було зазначено про не підтвердження заявленої у декларації за травень 2011 року суми бюджетного відшкодування у розмірі 3 343 179,00 грн.

Крім того, контролюючий орган посилається на листи Державної казначейської служби від 26.05.2017 №12-08/486-8648 та від 28.10.2016 № 1208/239-18027, в якому остання інформує Державну фіскальну службу з приводу бюджетного відшкодування Товариству податку на додану вартість та зазначає, що Службою безпеки України зупинено операції з бюджетними коштами на користь позивача в зв`язку з існуванням можливості витрачання цих коштів на фінансування терористичної діяльності, при цьому посилається на інформацію зазначену листами Служби безпеки України від 15.12.2015, від 25.02.2016, від 01.08.2016, від 26.08.2016.

9. Позивачем надано відзив (заперечення) на касаційну скаргу відповідача, у яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції просить залишити без змін з посиланням на необґрунтованість такої скарги.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (2755-17) (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 14.1.18 пункту 14.1 статті 14.

Бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

10.2. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.3. Підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

10.4. Підпункт 78.1.8 пункту 78.1 статті 78.

Документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, у разі якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова виїзна перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

10.5. Пункт 200.1 статті 200.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

10.6. Пункт 200.3 статті 200.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

10.7. Пункт 200.4 статті 200.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

10.8. Пункт 200.7 статті 200.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

10.9. Пункт 200.10 статті 200.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

10.10. Пункт 200.11 статті 200.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

10.11. Пункт 200.12 статті 200.

Орган державної податкової служби зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

10.12. Пункт 200.13 статті 200.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

11. Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (у редакції, чинній на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій):

11.1. Частини перша -четверта статті 70.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

11.2. Частини перша - друга статті 138.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

11.3. Частина перша, третя статті 143.

Письмові докази, у тому числі протоколи їх огляду, складені за судовим дорученням або в порядку забезпечення доказів, оголошуються в судовому засіданні та пред`являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам чи перекладачам.

Якщо доданий до справи або наданий суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності або є фальшивим, особа, яка бере участь у справі, може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вимагати проведення експертизи.

12. Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39 (39-2011-п) (який був чинний до 01.04.2017).

На підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п`яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

13. Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерств доходів і зборів України від 07.04.2016 № 422.

13.1. Пункт 2 Розділу 1.

Інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

13.2. Пункт 3 Розділу 1.

Оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

13.3. Пункт 1 Розділу 2.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

13.4. Пункт 2 Розділу 2.

ІКП відкривається:

за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців, самозайнятих осіб) (основне місце обліку);

за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням, або через які проводиться діяльність (неосновне місце обліку).

13.5. Пункт 2 Розділу 6 .

З метою обліку сум бюджетного відшкодування в ІКП відображаються облікові операції щодо сум, які: заявлені платниками до відшкодування згідно із податковою звітністю; знаходяться у стадії камеральних/документальних перевірок правомірності заявлених платниками сум до відшкодування; зменшені/збільшені за результатами камеральних/документальних перевірок правомірності заявлених платниками сум до відшкодування; знаходяться у процедурах адміністративного/судового оскарження платниками повідомлень-рішень органів ДФС про зменшення сум бюджетного відшкодування ПДВ (відмову у відшкодуванні); поновлені за результатами адміністративного/судового оскарження платниками повідомлень-рішень органів ДФС про зменшення сум бюджетного відшкодування ПДВ (відмову у відшкодуванні); підтверджені до відшкодування за результатами камеральних/документальних перевірок правомірності заявлених платниками сум до відшкодування; за якими органами ДФС сформований висновок про суми відшкодування ПДВ; за якими органами ДФС висновок про суми відшкодування ПДВ переданий до органів Казначейства; відшкодовані органами Казначейства на поточні рахунки платників за висновками органів ДФС; відшкодовані органами Казначейства на поточні рахунки платників за рішеннями судів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. На момент виникнення спірних правовідносин надання інспекцією висновку до органу казначейства щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, було передбачено статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком № 39.

15. Платники податку отримують бюджетне відшкодування за умови підтвердження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної чи документальної позапланової перевірки, а у випадках, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України.

Зокрема документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, у разі якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

16. З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП відкривається за місцезнаходженням юридичних осіб.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

17. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ (460-20) ).

18. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган безпідставно не подав до органу державної казначейської служби висновок з зазначенням ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 3 292 299,00 грн, оскільки сума бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за травень в розмірі 17 102 337,00 грн підтверджена результатами позапланової перевірки, проте протягом 2012 та 2013 років відшкодовано з вказаної суми лише 13 810 038,00 грн, а сума бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 3 292 299,00 грн не відшкодована.

19. Проте колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними, з огляду на наступне.

Як вбачається з апеляційної скарги, а також касаційної скарги, відповідач вказує на те, що у результаті форс-мажорних обставин, що пов`язані з проведення АТО на сході країни та захоплення адміністративної будівлі контролюючого органу, у останнього відсутні законні підстави для надання відповідного висновку щодо відшкодування позивачу ПДВ у розмірі 3 292 299,00 грн, оскільки втрачено первинні документи для надання відповідного висновку до казначейської служби, який повинен бути підтверджений фактичними документами.

Суд апеляційної інстанції відхиляючи вказані доводи зазначив, що вказана обставина вже виникла після обов`язку контролюючого органу надати відповідний висновок до органу казначейства, а також вказав, що наведена обставина не є правовою та не звільняє контролюючий орган від його обов`язків передбачених нормами чинного законодавства, які останній не виконав, крім того, вся необхідна інформація щодо платника податків централізовано консолідується на загальнодержавному рівні в електронній базі, зокрема податкова звітність.

Проте, як вже зазначалось вище, за діючого правового регулювання на час виникнення правовідносин платник податку отримує бюджетне відшкодування за умови підтвердження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування, зокрема за результатами позапланової перевірки.

Тобто контролюючий орган проводить перевірку, складає відповідний акт (довідку) з висновками, якими або підтверджує заявлену платником податків суму бюджетного відшкодування, або не підтверджує заявлену суму, вносить відповідні дані до ІКП.

Таким чином, підставою для надання висновку до органу державного казначейства є акт (довідка) перевірки в якому відображена сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню. Крім того, такі суми ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню мають також бути наявні (відображені) у відповідних базах даних контролюючого органу, зокрема в інтегрованій картці платника.

Отже колегія суддів приходить до висновку, що суди як першої так і апеляційної інстанцій не дотримались норм процесуального права та фактично не дослідили та не встановили, обставини відносно того, що висновок, який має бути поданий до казначейської служби повинен підтверджуватися фактичними документами, зокрема актом (довідкою) перевірки та даними ІКП, в якій відображаються всі облікові операції щодо сум, які платником заявлені до відшкодування згідно із податковою звітністю, сум податку, які підтверджені до відшкодування за результатами камеральних/документальних перевірок правомірності заявлених платниками сум до відшкодування, сум які не підтверджені, та ін.

Суд апеляційної інстанції вказав, що втрата контролюючим органом документів не може бути підставою для неподання відповідного висновку до органу казначейства, оскільки вся інформація щодо платника податків централізовано консолідується на загальнодержавному рівні в електронній базі, зокрема податкова звітність, проте фактично не встановив на підставі належних та допустимих доказів, зокрема даних ІКП, сум ПДВ, які підлягають бюджетному відшкодуванню по звітності позивача за травень 2011 року.

Вказані обставини мають визначальне значення для вирішення справи, ІКП, зокрема, є доказом, який повинен був бути досліджений судами з дотриманням приписів Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо доказів та доказування. Однак цього судами під час розгляду справи зроблено не було, проте за обставин, що склались, враховуючи, зокрема, і доводи контролюючого органу, суди з метою офіційного з`ясування всіх обставин у справі, зобов`язані були витребувати дані щодо позивача, які містяться в електронних базах даних, зокрема ІКП (особовому рахунку), системі електронного адміністрування податку на додану вартість та ін., і на їх підставі встановити фактичні обставини щодо бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 3 292 299,00 грн.

Отже, судами попередніх інстанцій не встановлено в повній мірі обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, не досліджено докази та не надано належної оцінки доводам як позивача так і контролюючого органу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. За змістом частини 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

21. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

22. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

23. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

24. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно дослідити та надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

25. Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

26. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

27. Відповідно до п. 2 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

28. За правилами ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ (460-20) ) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

29. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.