Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Грабінській Г.В.

за участі представників:

від позивача: Чайка О.І. - представник;

Липська Н.В. - представник;

Беседін В.І. - представник;

Юр О.Ю. - представник;

Микал Н.К. - представник;

Бережна М.П. - представник

від відповідача: Менюк С.А. - представник

від прокуратури: Некрасов О.М. - прокурор

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем"

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 20.03.2013 року

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем"

про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 06.06.2012 за нововиявленими обставинами

у справі № 5011-35/2276-2012 (суддя - Нечай О.В.)

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем"

за участю Прокуратури міста Києва

про стягнення 21 440 485,43 дол. США та 1 203 668,63 грн

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.03.2013 у справі № 5011-35/2276-2012 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами від 06.06.2012 відмовлено.

Не погодившись з вищевказаним ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Атем", через Господарський суд м. Києва направило апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 20.03.2013 та переглянути рішення за нововиявленими обставинами.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Скаржник зазначає, оскільки сума основного боргу по відсоткам за користування і розмір штрафних санкцій нараховується виходячи із суми 27 809 693,6 дол. США, а фактично було сплачено 21 519 959,9 дол. США і в основу всіх нарахувань повинна бути покладена саме фактично сплачена сума, то, у будь-якому випадку, стягнуті за судовим рішенням суми підлягають перерахуванню, що підтверджується рішенням Торгового суду Ла Рош-сюр-Іон Вандея від 11.12.2012.

Крім того, в апеляційній скарзі міститься твердження, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволені клопотання про витребування рішення Торгового суду Ла Рош-сюр-Іон Вандея (Франція) від 11.12.2012 з проставленим апостилем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2013 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 12.06.2013.

Представник позивача 11.06.2013 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2013 у справі № 5011-35/2276-2012 без змін.

У своєму відзиві позивач зазначає, що належні та допустимі докази, які підтверджують факт перерахування грошових коштів Банком NATIXIS на користь фірми "DMT SAS", були оцінені Господарським судом міста Києва під час розгляду даної справи, внаслідок чого було ухвалено законне та обґрунтоване рішення, яке залишене без змін апеляційною та касаційною інстанціями, а наданий відповідачем документ, який має назву "рішення Торгового суду Ла Рош-сюр-Іон Вандея від 11.12.2012", не відповідає вимогам чинного законодавства щодо належності та допустимості доказів.

Представник прокуратури письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечував, просив залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2013 у справі № 5011-35/2276-2012 без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" про стягнення 21 440 485,43 дол. США та 1 203 668,63 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2012 у справі № 5011-35/2276-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду 05.09.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2013, позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" прострочену заборгованість за кредитним договором №151107К77 від 10.12.2007 в розмірі 21 440 485,43 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 17.02.2012, 1 дол. США = 7,9875 грн. становить 171 255 877,38 грн. та 1 203 668,63 грн., в тому числі: 11 782 356,10 дол. США - простроченої заборгованості за кредитом, 7 251 005,13 дол. США - простроченої заборгованості за процентами, 914 152,91 дол. США - простроченої заборгованості по платі за управління Кредитом; 1 554 541,99 дол. США та 76 969,59 грн. - пені, 852 582,21 дол. та 42 985,36 грн. - 3% річних, 169 560,76 грн. - втрат від інфляції, 64 380,00 грн. - судового збору.

Відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2012 у справі № 5011-35/2276-2012 за нововиявленими обставинами.

Заява мотивована тим, що рішенням Торгового суду Ла Рош-сюр-Іон Вандея (Франція) від 11.12.2012, на думку заявника, встановлено, що банк сплатив фірмі "DMT SAS" не 23 530 283,93 доларів США, а тільки 18 041 517,00 доларів США.

Нормами ч. 1 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими, у відповідності до ч. 2 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 (v0017600-11) "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів зазначає наступне.

Нормами ст. 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року № 18 (v0018600-11) письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК (1798-12) . Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.

У відповідності до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року № 18 (v0018600-11) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи, що відповідачем не виконано вимоги ухвал Господарського суду міста Києва щодо надання копії рішення Торгового суду Ла Рош-сюр-Іон Вандея від 11.12.2012 з проставленим апостилем, надана копія рішення та переклад здійснений Челешевою Ольгою Валеріївною не приймається як належний та допустимий доказ існування обставин на які посилається заявник у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2012.

Аналогічна позиція міститься і у ч. 2 п. 2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року № 18 (v0018600-11) , в якій зазначено, що у разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК.

Стосовно посилань заявника на протиправну відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання про витребування доказів, колегія суддів зазначає, що оскільки заявником не надано належних та допустимих доказів неможливості отримання рішення від 11.12.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЕМ" у Торгового суду Ла Рош-сюр-Іон Вандея, вказане клопотання судом першої інстанції правомірно відхилене. Законом України "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" (2933-14) Україна приєдналась до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 з 10.01.2002.

Згідно з ст. 2 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими аґентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Враховуючи, що надана заявником копія рішення Торгового суду Ла Рош-сюр-Іон Вандея від 11.12.2012 не містить апостиля, зазначений документ не був легалізований на території України та не може бути прийнято в якості належного та допустимого доказу по справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2012 у справі № 5011-35/2276-2012 за нововиявленими обставинами, у зв'язку з недоведеністю наявності нововиявлених обставин.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає ухвалу суду по даній справі обґрунтованою та такою, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" залишити без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 20.03.2013 по справі № 5011-35/2276-2012 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 5011-35/2276-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

3. постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.