Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Тарасенко К.В.

розглянув апеляційну скаргу ЗАТ "ПВІ "Київагропроект" на рішення господарського суду м. Києва від 04.04.2013 року № 910/1759/13 (суддя Бондарчук В.В)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Проектно-

вишукувальний інститут "Київагропроект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Київпроект-центр"

про стягнення 86 424,90 грн.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, суд

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.04.2013р. у справі № 910/1759/13 відмовлено ЗАТ "ПВІ "Київагропроект" у задоволенні позову до ТОВ "Київпроект-центр" про стягнення 86 424,90 грн.

Не погоджуючись з рішенням, позивач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду - без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 27.09.2010 р. сторонами укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Б/2010/057-1, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язується належним чином прийняти наступні цінні папери і сплатити за них грошову суму, загальною номінальною вартістю 434 441,35 грн.

27.09.2010 р. між сторонами підписано акт прийому-передачі векселів до договору купівлі-продажу цінних паперів №Б/2010/057-1 від 27.09.2010 р.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525- 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо оплати переданих цінних паперів за договором купівлі-продажу цінних паперів №Б/2010/057-1 від 27.09.2010 р., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 86 424,90 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що за наслідками зарахування між сторонами однорідних вимог в частині боргу в сумі 434 441,35 грн., в результаті чого, зобов'язання в цій частині є припиненими.

Заперечуючи проти рішення, позивач зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач надав до справи копію угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, яка 30.09.2010 р. ніби-то укладена між сторонами. Відповідно до и. 1 зазначеної угоди, відповідач і позивач, маючи один до одного зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижчевказаних договорів, у яких відповідач і позивач є сторонами. Підпунктом 1.1. вищевказаної угоди встановлено, що: - за договорами оренди об'єкта нерухомості № 1 від 05.11.2008 р. та оренди об'єкта нерухомості № 5 від 01.12.2009 р. відповідач є кредитором, а позивач є боржником при виконанні грошового зобов'язання в загальній сумі 434 441,35 грн.; - за договором придбання векселів № Б/2010/057-1 від 27.09.2010 р. відповідач є боржником, а позивач є кредитором при виконанні грошового зобов'язання в сумі 434 441,35 грн. За таких обставин, суд прийшов до висновку про зарахування між сторонами однорідних вимог в частині боргу в сумі 434 441,35 грн., в результаті чого, зобов'язання в цій частині припинилися.

Між тим, суд першої інстанції зобов'язаний був перевірити наявність підписаних між сторонами договору оренди об'єкта нерухомості № 1 від 05.11.2008 р. та оренди об'єкта нерухомості № 5 від 01.12.2009р.,факт виникнення зобов'язань за ними, розмір грошового зобов'язання та строк його виконання, проте не зробив цього, чим допустив недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Крім того, клопотання про проведення технічної експертизи фальшивої угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.09.2010р., також безпідставно та в порушення вимог ст. ст. 38, 86 ГПК України судом у встановленому законом порядку не розглянуто, відповідної ухвали з висновком з розглянутого питання не винесено. Всупереч висновку суду, надання відповідачем в судовому засіданні оригіналу зазначеної угоди не може повністю спростувати сумніви у її достовірності, адже візуально визначити давність виконання документа, послідовність нанесення штрихів, що перетинаються, спосіб виконання підпису тощо неможливо.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статей 509, 510, 513, 520, 521 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з статтею 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні правила містить і стаття 601 ЦК України.

Заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

Між тим, місцевим господарським судом до матеріалів справи залучено копію угоди від 30.09.2010 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог (оригінал оглядався у судовому засіданні), з якої вбачається, що відповідач і позивач, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижчевказаних договорів, у яких відповідач і позивач є сторонами. Підпунктом 1.1. вищевказаної угоди встановлено, що : - за договорами оренди об'єкта нерухомості №1 від 05.11.2008 р. та оренди об'єкта нерухомості №5 від 01.12.2009 р. відповідач є кредитором, а позивач є боржником при виконанні грошового зобов'язання в загальній сумі 434 441,35 грн.; - за договором придбання векселів №Б/2010/057-1 від 27.09.2010 р. відповідач є боржником, а позивач є кредитором при виконанні грошового зобов'язання в сумі 434 441,35 грн.

Щодо посилань на те, що суд першої інстанції не розглянув клопотання про проведення судової експертизи не відповідають дійсності, оскільки описова частина рішення має викладену думку суду щодо недоцільності проведення судової експертизи.

Відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Тому колегія суддів вважає доводи місцевого суду про відмову у проведенні судової експертизи правомірними, так як угода про зарахування зустрічних однорідних вимог має відтиск печатки товариства, доказів того, що печатка була втрачена або використана у шахрайський спосіб не надано.

Висновки позивача про те, що розгляд справи відбувався більш ніж у передбачені два місяця є помилковими з огляду на приписи ст. 69 ГПК України з якої випливає, що строк розгляду справи починається спочатку у випадку, коли відбувається зміна складу суду.

Так, 30.01.2013р. господарський суд порушив провадження у справі (суддя Бондарчук В.В.,), але в зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, справа передана іншому судді.

З урахуванням прийняття суддею справи до провадження по виходу з лікарняного 04.03.2013р. та прийняттям рішення 04.04.2013р. порушень щодо процесуальних строків розгляду справи не углядається.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

1. Апеляційну скаргу ЗАТ "ПВІ "Київагропроект" залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 910/1759/13 від 04.04.2013 року -без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду міста Києва.