Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі - ДПІ) справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Р. В. А. до ДПІ (за участю третьої особи - Приватного підприємства "Агро-Руму" (далі - ПП)), про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, встановила:

Р. В. А. звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ від 22 липня 2004 року N 254/1740/0 та від 14 жовтня 2004 року N 254/1740/1. Указував, що першим податковим повідомленням-рішенням, прийнятим на підставі акта перевірки від 14 липня 2004 року N 174/17-4, йому було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 64365 грн. та нараховано 32182 грн. 50 коп. фінансових санкцій. За результатами оскарження цього повідомлення-рішення ДПІ прийняла рішення про залишення його без змін і, з метою доведення до позивача граничного строку сплати податкового зобов'язання, надіслала йому податкове повідомлення-рішення від 14 жовтня 2004 року N 254/1740/1.

На думку ДПІ, Р. В. А. порушив підпункти 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", оскільки його контрагент - ПП - не підтвердив наявність із ним будь-яких комерційних та фінансово-господарських взаємовідносин.

Позивач зазначав, що не порушував вказані вище норми Закону, оскільки правомірність формування податкового кредиту у взаємовідносинах із ПП він може підтвердити належними документами.

Господарський суд м. Києва постановою від 26 липня 2006 року в задоволенні позовних вимог відмовив.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 24 жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2008 року, скасував судове рішення суду першої інстанції і ухвалив нове - про задоволення позову.

У скарзі заявник, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, просить скасувати судові рішення апеляційного та касаційного судів.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України визнала, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

На думку суду першої інстанції, дії ДПІ щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань є правомірними оскільки вона довела факт відсутності господарських відносин останнього саме з ПП та його уповноваженими особами. Суд урахував, що згідно з висновком експертизи відтиски печатки ПП на податкових накладних нанесені його оригінальною печаткою. Разом із тим, усі документи, надані позивачем (податкові накладні, накладні та корінці до прибуткових касових ордерів), підписані від імені ПП невстановленою особою без зазначення прізвища, ініціалів та посади. Варванін О.Л., засновник і директор ПП, указаних документів не підписував і нікого на це не уповноважував. ПП не здійснювало відвантаження товару позивачу, не отримувало від останнього кошти на свій банківський рахунок та в касу. Крім того, декларації за 2003 рік ПП подавало до податкового органу з нульовими показниками.

Зазначене підтверджується матеріалами кримінальної справи N 76-00141, порушеної за фактом ухилення від сплати податків Р. В. А., витребуваної господарським судом м. Києва з Печерського РУГУ МВС України в м. Києві та іншими доказами, дослідженими судом у судовому засіданні.

Висновок цього суду про правомірність дій ДПІ було зроблено з дотриманням вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , оскільки він, вживши заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об'єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення (статті 11, 71, 86, 159).

Апеляційний суд, з думкою якого погодився суд касаційної інстанції, помилково скасував рішення суду першої інстанції і безпідставно постановив нове - про задоволення позову, виходячи лише з наявності у позивача податкових накладних, на підставі яких він сформував податковий кредит.

Така позиція суду не відповідає вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість". На думку колегії суддів, наявність у позивача податкових накладних, виданих невстановленими особами, за умови встановлення судом факту нездійснення господарських операцій, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

За змістом частин першої та другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, а отже, вимоги цієї норми включають у себе обов'язок касаційного суду перевіряти повноту встановлення фактичних обставин.

Оскільки суди апеляційної та касаційної інстанцій при вирішенні справи порушили норми процесуального права, що потягло за собою неправильне її вирішення, і скасували законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, то їх судові рішення слід скасувати та залишити в силі постанову господарського суду м. Києва від 26 липня 2006 року.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2008 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2006 року скасувати і залишити в силі постанову господарського суду м. Києва від 26 липня 2006 року.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.