5011-38/10913-2012 Про витребування орендованого майна з підстав закінчення договору оренди майна - 21.02.2013 Прийняття

Заступник військового прокурора Дарницького гарнізону звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач-1), Військової частини А2215 (далі - позивач-2) та Київського квартирно - експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі - позивач-3) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А." (далі - відповідач) про 1) визнання договору № 52-с/2003/ГоловКЕУ від 26.05.2003 р. таким, що припинив свою дію; 2) витребування з користування у відповідача орендованого у позивача-2 майна, яке було передане відповідно до умов договору № 52-с/2003/ГоловКЕУ від 26.05.2003 р.; 3) зобов'язання відповідача актом прийому-передачі повернути позивачу-2 майно, набуте на підставі акту прийому-передачі від 30.06.2003 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.08.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-38/10913-2012.

09.10.2012 р. позивач подав до господарського суду м. Києва заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив: 1) визнати договір № 52-с/2003/ГоловКЕУ від 26.05.2003 р. таким, що припинив свою дію; 2) витребувати з користування у відповідача орендоване у позивача-2 майно на підставі договору № 52-с/2003/ГоловКЕУ від 26.05.2003 р. та акту прийому-передачі від 16.04.2003 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.10.2012 р. припинено провадження в частині позовної вимоги про зобов'язання відповідача за актом прийому-передачі повернути військовій частині А2215 майно, набуте на підставі акту прийому-передачі від 30.06.2003 р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 09.10.2012 р. позовні вимоги задоволено частково, витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю,,Ю.С.А.'' майно, орендоване у Військової частини А2215 за договором № 52-с/2003/ГоловКЕУ від 26.05.2003 р. та актом прийому-передачі від 16.04.2003р., а саме ангар інв. № 23 побудови 1973 року, загальною площею 315 кв. м.; насосну станцію № 1 інв. № 54 побудови 1955 року, загальною площею 85 кв. м.; насосну станцію № 2 інв. б/н побудови 1999 року, загальною площею 49,0 кв. м.; три резервуари казематного типу РВС-450 побудови 1955 року, загальним об'ємом 1350 куб. м. за адресою Київська обл., м. Бориспіль, соцмістечко, військове містечко № 1.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю,,Ю.С.А.'' (03680, м. Київ, бул. І. Лепсе, 4, корп. 21; код 25392923) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 1976 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят шість) грн. 00 коп.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 09.10.2012 р., відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2012 р. порушено апеляційне провадження у справі № 5011-38/10913-2012.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представники позивачів проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду без змін.

Крім того, у процесі перегляду справи відповідач надав додаткові докази, обґрунтування неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежать від нього. Відповідності до ст. 101 ГПК колегією суддів було долучено до матеріалів справи надані представником відповідача докази: Додаткову угоду від 20.05.2009 року № 6 до Договору оренди № 52-с/2003/ГоловКЕУ від 26.05.2003 р., акт взаєморозрахунків між ТОВ "Ю.С.А.'' та В/ч А 2215 станом на 01.11.2009 p., акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ "Ю.С.А.'' та В/ч А 2215 станом на 16.03.2011 p., копію листа № 5 в/ч А-2215 від 16.02.2010 року, . Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

26.05.2003 р. між Військовою частиною А2215 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А." (орендар) був укладений договір оренди № 52-с/2003/ГоловКЕУ нерухомого військового майна, розташованого в Бориспільському гарнізоні за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Соцмістечко (в/містечко № 1) (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове оплатне користування нерухоме військове майно - склад паливно-мастильних матеріалів, 3 шт. резервуари (1350 куб. м. куб.), будівлі № 54, 23, б/н-449 кв. м., розміщені за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Соцмістечко (в/містечко № 1), що знаходиться на балансі в/частини А2215, вартість якого зазначена згідно з актом оцінки і становить станом на квітень 2003 року за експертною оцінкою 98 848,00 грн. (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору відповідач вступає у строкове оплатне користування майном одразу після підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна (додаток № 2).

Згідно з п. 2.2 Договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у відповідача права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а відповідач користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п. 2.5 договору у разі припинення цього договору майно повертається відповідачем позивачу-2 (балансоутримувачу) в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Позивач-2 (балансоутримувач) повинен скласти акт приймання-передачі та прийняти майно протягом одного місяця.

Згідно з п. 2.6 Договору відповідач повертає майно позивачу-2 (Балансоутримувачу) аналогічно порядку, встановленому цим договором при передачі майна відповідачу. Майно вважається поверненим позивачу-2 (Балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Згідно з п. 5.7 Договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу. Відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря згідно з актом, складеним відповідною комісією МО України, за цінами, діючими на момент відшкодування.

Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір діє з 28.05.2003 р. строком на 5 років.

Згідно з п. 10.6. Договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 10.9 Договору чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

16.04.2003 р. між позивачем-2 та відповідачем був підписаний акт приймання-передачі нежитлових приміщень в оренду: ангару інв. № 23 побудови 1973 року, загальною площею 315 кв. м.; насосна станція № 1 інв. № 54 побудови 1955 року, загальною площею 85 кв. м.; насосна станція № 2 інв. б/н побудови 1999 року, загальною площею 49,0 кв. м.; трьох резервуарів казематного типу РВС-450 побудови 1955 року, загальним об'ємом 1350 куб. м. за адресою Київська обл., м. Бориспіль, соцмістечко, військове містечко № 1, що здаються в оренду відповідачу, генеральний директор Голубок С.В. вартістю 98848,00 грн. (згідно додатку № 3).

12.06.2003 р. між позивачем-2 та відповідачем була укладена додаткова угода № 1 до договору оренди № 52-с/2003/ГоловКЕУ від 26.05.2003 р. відповідно до умов якої сторони дійшли згоди викласти п. 10.1 зазначеного договору у наступній редакції: "Цей договір набирає чинності з 01 липня 2003 року і діє протягом 5 (п'яти) років - до 01 липня 2008 року".

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1 до договору оренди, з 01.07.2003 р. відповідач набув права строкового орендного користування майном згідно переліку, зазначеного в акті, який затверджено 16.04.2003 р. (Додаток № 2 до договору оренди нерухомого військового майна, розташованого в Бориспільському гарнізоні за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Соцмістечко (в/містечко № 1) № 52-с/2003/ГоловКЕУ від 26.05.2003 р.), а позивач-2 зобов'язався фактично передати майно позивачу у зазначений термін.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором найму (оренди) (ст. 759 ЦК України), за умовами якого наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

На думку прокуратури спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо повернення майна після припинення Договору оренди через закінчення строку на який його було укладено.

Згідно зі ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, принижують права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Вказаними нормами матеріального права визначені способи захисту прав та інтересів суб'єктів господарювання, в тому числі у вигляді визнання наявності або відсутності прав, припинення правовідношення, відновлення становища, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, проте вказаними нормами права не передбачено такого способу захисту прав та інтересів, як визнання договору припиненим.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога прокурора про визнання таким, що припинив свою дію договір № 52-с/2003/ГоловКЕУ від 26.05.2003 р., укладеного між позивачем-2 та відповідачем, є такою, що не ґрунтується на чинному законодавстві України, а отже задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2012 році прокуратурою Дарницького гарнізону міста Києва проведено перевірку додержання земельного кодексу України, Законів України та інших нормативно - правових актів при використанні та відчуженні земель оборони, а також на виконання вказівки щодо проведення перевірок щодо додержання Законів України "Про управління об'єктами державної власності" (185-16) та "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (1075-14) , під час якої прокуратурою було виявлено порушення інтересів держави з боку відповідача у зв'язку з неповерненням ним державного майна після закінчення терміну дії спірного договору оренди.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк позовної давності прокурором не пропущений, а тому заява відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги в частині повернення орендованого майна, суд першої інстанції виходив з того, що Договір оренди № 52-с/2003/ГоловКЕУ від 26.05.2003 р. припинив свою дію 01.07.2008 р., проте по закінченню строку дії договору відповідачем майно повернуто не було. При цьому жодних заяв на продовження умов договору відповідачем позивачу-2 не направлялось, в той час як позивач-2 неодноразово звертався до відповідача з листами, в яких повідомляв про закінчення строку дії договору та просив повернути майно.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції закону станом на момент виникнення спірних правовідносин) відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" (1076-14) .

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції закону станом на момент виникнення спірних правовідносин) фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону. У разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном. Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції закону станом на момент виникнення спірних правовідносин) передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. Орендоване майно (крім таких видів нерухомого майна, як приміщення, частини будівель, споруд, а також іншого окремого індивідуально визначеного майна) включається до балансу орендаря із зазначенням, що це майно є орендованим. Орендовані приміщення, частини будівель, споруд та інше окреме індивідуально визначене майно залишаються на балансі підприємства чи господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації), із зазначенням, що це майно передано в оренду, та зараховується на позабалансовий рахунок орендаря із зазначенням, що це майно є орендованим.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції закону станом на момент виникнення спірних правовідносин) термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі ст. ст. 193, 202 ГК України та ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначалося вище, умовами Договору (п. 10.6) сторони передбачили, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Тобто п. 10.6 Договору встановлює право орендодавця повідомити орендаря про припинення або зміну умов Договору саме впродовж одного місяця після закінчення строку його чинності.

12.06.2003 р. між позивачем-2 та відповідачем була укладена додаткова угода № 1 до договору оренди № 52-с/2003/ГоловКЕУ від 26.05.2003 р. відповідно до умов якої даний Договір набирав чинності з 01.07.2003 р. і діяв до 01.07.2008 р.

Оскільки, від позивача-2 на адресу відповідача протягом одного місяця, тобто в передбачений п. 10.6 Договору період з 02.07.2008 р. по 02.08.2008 р. листи з пропозицією про припинення договірних відносин по договору оренди № 52-с/2003/ГоловКЕУ від 26.05.2003 р. не надходили, такий Договір був продовжений на той самий термін і діє до 01.07.2013 р.

Таким чином, позивач у передбачений законом термін не вчинив дії, які свідчать про його відмову від пролонгації Договору, внаслідок чого виключається настання наслідків у вигляді припинення дії Договору оренди № 52-с/2003/ГоловКЕУ від 26.05.2003 р. внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження позивачів про надіслання звернення відповідачу щодо не бажання пролонговувати договір оренди, оскільки в матеріалах справи не міститься належних доказів про те, що вказані звернення взагалі надсилались та були одержані відповідачем.

Також колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки зокрема твердженням відповідача щодо умов припинення договору, які визначені в договорі оренди № 52-с/2003/ГоловКЕУ від 26.05.2003 р., оскільки суд при вирішенні спору посилається на п. 10.9 договору, яким визначено, що чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, однак не бере до уваги п. 10.6 договору, яким визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Крім цього колегія зазначає, що відповідачем до матеріалів апеляційної скарги додані належним чином завірені копії актів приймання - передачі

наданих послуг оренди складу ПММ по Договору № 52-с/2003/ГоловКЕУ від 26.05.2003 р. за період з червня 2009 року по вересень 2010 року та актів звірки взаєморозрахунків між позивачем-2 та відповідачем станом на 01.11.2009 р. та 16.03.2011 р., які скріплені підписами та печатками сторін Договору та підтверджують існування між позивачем-2 та відповідачем правовідносин оренди по Договору № 52-с/2003/ГоловКЕУ від 26.05.2003 р.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду вважає належними доказом фактичного користування позивачем орендованим майном, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Соцмістечко, військове містечко № 1, - Додаткову угоду від 20.05.2009 року № 6 до Договору оренди № 52-с/2003/ГоловКЕУ від 26.05.2003 р., якою продовжено термін дії Договору № 52-с/2003/ГоловКЕУ до 26.05.2013 р. і яка не була подана та досліджена в ході розгляду справи судом першої інстанції.

Також судовою колегією були досліджені надані відповідачем докази: акт взаєморозрахунків між ТОВ "Ю.С.А.'' та В/ч А 2215 станом на 01.11.2009 p., який підтверджує взаємовідносини сторін договору оренди № 52-с/2003/ГоловКЕУ за період з 01.07.2009 по 01.11.2009 pp., акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ "Ю.С.А.'' та В/ч А 2215 станом на 16.03.2011 p., який також підтверджує взаємовідносини сторін договору оренди за період з 01.11.2009 по 16.03.2011 pp. Дані акти затверджені командиром В/ч А 2215 Філатовим Д.В. Також, командир в/ч А 2215 16.02.2010 р. листом за № 5 звертався до директора ТОВ "Ю.С.А.'' з проханням перераховувати кошти за оренду приміщень на рахунок, який вказаний в листі. Дані докази твердять про те, що договір оренди № 52-с/2003/ГоловКЕУ не припинив свою дію, як зазначено в рішенні суду першої інстанції від 09.10.2012 p., а є чинним.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А." належним чином довело обставини, що об'єктивно перешкоджали йому подати до суду першої інстанції зазначені вище докази.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Позивачем не доведено обставин, наявність яких відповідно до положень чинного законодавства, є підставою для задоволення позовних вимог в частині повернення орендованого військового майна.

Наведені порушення призвели до прийняття судом першої інстанції невірного рішення, що є підставою для його скасування із прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до статті 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, вимоги апеляційної скарги, судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1524,50 грн. відшкодовуються за рахунок позивача -2.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

1. Рішення господарського суду м. Києва від 09.10.2012 у справі № 5011-38/10913-2012 скасувати та прийняти нове рішення.

2. У позові відмовити повністю.

3. Стягнути Військової частини А2215 (08300, Київська область, м. Бориспіль, Соцмістечко № 1, код ЄДРПОУ 08081802) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А." (03680, м. Київ, бул. Івана Лепсе, 4, корп. 21, код ЄДРПОУ 25392923) 1524 (одну тисячу п'ятсот двадцять чотири) грн., 50 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.