5017/2722/2012 Про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за договором відповідального зберігання сільськогосподарської техніки - 19.02.2013 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта" 741 062,95 грн., з яких штраф у розмірі 471 252 грн. та компенсація збитків у розмірі 269 810,95 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.11.2012р. (суддя Желєзна С.П.) позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" компенсацію збитків, завданих втратою ринкової вартості непридбаного майна, в сумі 78 542 грн. 00 коп., судовий збір в сумі 1 570 грн. 84 коп. В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків на підставі ст. 267 ЦК України про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Приват Лізинг" в частині стягнення з ТОВ "Аванта" штрафу в сумі 471 252 грн. через сплив строку позовної давності; також про наявність підстав для відшкодування позивачу збитків, завданих зменшенням ринкової вартості непридбаного позивачем майна в розмірі 78 542 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги у названій частині підлягають задоволенню.

Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновків про відсутність у діях відповідача необхідних елементів складу цивільного правопорушення, наявність яких є обов'язковою підставою для покладення на ТОВ "Аванта" обов'язку відшкодувати витрати ТОВ "Приват Лізинг" на оплату відсотків за користування кредитом, а також витрат на сервісне та гарантійне обслуговування.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Одеської області від 14 листопада 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Приват Лізинг" щодо стягнення з ТОВ "Аванта" на користь ТОВ "Приват Лізинг" штрафу в сумі 471 252 грн., збитків, понесених ТОВ "Приват Лізинг" на сплату відсотків за користування кредитними коштами в сумі 253 224,84 грн. та понесення ТОВ "Приват Лізинг" витрат на гарантійне та сервісне обслуговування майна, його перевезення та консервацію після відмови ТОВ "Аванта" від придбання цього майна в сумі 16 586,11 грн., та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт вважає, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги докази ТОВ "Приват Лізинг" про те, що після закінчення терміну зберігання товару (15.07.2011р.) відповідач активно продовжував використовувати майно, про що свідчать сервісні акти виконаних робіт, а тому фактичним і юридичним підтвердженням відмови ТОВ "Аванта" від придбання товару і терміном, коли апелянт дізнався про порушення свого права, стало укладення сторонами акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки до договору зберігання від 28.09.2011р..

Також скаржник наголошує, що фактично у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки та договору зберігання скаржнику було завдано збитків на суму 269 810,95 грн. - втрата ринкової вартості у розмірі 25 відсотків ціни товару, тобто 103 800 євро, додаткова сплата позивачем відсотків за гривневим кредитним договором, за яким ТОВ "Приват Лізинг" придбав зернозбиральний комбайн CLAAS TUKANO 320, який використовувався відповідачем; оплата неодноразового сервісного та гарантійного обслуговування, додаткового сервісного обслуговування товару, транспортування товару від відповідача до місця зберігання комбайна.

Відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги, та надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи на предмет правильності встановлення обставин та застосування місцевим судом норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та часткове скасування рішення суду, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 17.05.2011р. між ТОВ "Приват Лізинг" (Продавець) та ТОВ "Аванта" (Покупець) було укладено договір поставки сільськогосподарської техніки на умовах 100% передоплати № А01/ОД, у відповідності до п.п.1.1, 1.2, 1.4 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця сільськогосподарську техніку (далі по тексту - товар) на умовах 100% передоплати, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену договором грошову суму. Найменування товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна товару в гривнях та її еквівалент в іноземній валюті, строк передачі товару Покупцю та базис поставки, а також інші умови, визначені крім тексту цього договору також і в додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору. У випадку, якщо товар має нестандартну комплектацію, вона наводиться у специфікації, що викладена в додатку № 2 до договору. Товар постачається на умовах EXW (Інкотермс 2000), місце отримання вказане в графі "Базис поставки" додатку № 1.

Згідно положень п. 3.2, 3.3, 3,4, договору поставки сільськогосподарської техніки на умовах 100% передоплати № А01/ОД від 17.05.2011р. Продавець зобов'язався передати товар Покупцеві протягом десяти днів з дати поставки, яку вказано в додатку № 1, та в місці, визначеному в графі "Базис поставки" цього ж додатку, проте в будь-якому разі зобов'язання Продавця передати товар виникає не раніше повної оплати Покупцем ціни товару. Покупець зобов'язався провести оплату за товар в наступному порядку: перший платіж в сумі 75 842 грн., еквівалент 6 920 євро, що складає 5% від вартості товару -в строк до 08.06.2011р.; другий платіж в сумі 1 492 298 грн., еквівалент 131 480 євро., що складає 95% від вартості товару -в строк до 21.06.2011р. Право власності на товар виникає у Покупця після повної оплати ціни товару.

Згідно п.8.3 договору поставки, покупець несе ризик випадкової загибелі, знищення, втрати, пошкодження, викрадення товару протягом всього часу знаходження товару у нього. Право власності на товар виникає у покупця після повної оплати ціни товару.

Також сторони підписали додатки №1 та №2 до договору поставки сільськогосподарської техніки на умовах 100% передоплати № А01/ОД від 17.05.2011р., якими погодили, що предметом названого договору є наступний товар: зернозбиральний комбайн CLAAS TUKANO 320 із жаткою та транспортним візком для жатки загальною вартістю 1 570 840,00 грн., що еквівалентно 138 400 євро за офіційним курсом 11,35 грн. за 1 євро станом на момент укладення договору.

На виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором поставки, ТОВ "Аванта" здійснило перший авансовий платіж в сумі 75 842 грн. відповідно до платіжного доручення № 47 від 08.06.2011р., в якості плати за товар, який є предметом договору поставки сільськогосподарської техніки на умовах 100% передоплати № А01/ОД від 17.05.2011р..

В подальшому, між ТОВ "Приват Лізинг" (Депонент) та ТОВ "Аванта" (Охоронець) було укладено договір відповідального зберігання сільськогосподарської техніки № А01/2011 від 15.06.2011р., у відповідності до положень якого Депонент передає, а Охоронець приймає на безоплатне відповідальне зберігання сільськогосподарську техніку (далі по тексту договору -майно), а саме: зернозбиральний комбайн CLAAS TUKANO 320 у кількості 1 шт., загальною вартістю 1 570 840 грн.. Сторони погодили наступний строк зберігання майна: з 15.06.2011р. по 15.07.2011р. Право власності на отримане майно до охоронця переходить після повної оплати ціни майна, із наданням Охоронцю права користування майном протягом строку зберігання.

Згідно п.2.1.7 договору, Охоронець зобов'язався протягом строку зберігання майна, визначеного цим договором, виконати умови договору поставки сільськогосподарської техніки на умовах 100% передоплати № А01/ОД від 17.05.2011р. в повному об'ємі.

Викуп майна, що знаходиться на зберіганні проводиться шляхом перерахування коштів згідно умов вказаного договору поставки, не пізніше 10 днів з моменту закінчення строку зберігання майна. Право власності на майно переходить до охоронця після повної оплати ціни майна.

Відповідно до п.2.1.8 договору, у випадку відмови від придбання майна після закінчення строку його зберігання, Охоронець повертає майно і сплачує депоненту штраф у розмірі 30% від ціни майна та компенсує збитки, завдані зменшенням ринкової вартості майна внаслідок його використання Охоронцем, які сторони визначають в фіксованому розмірі - 5% від ціни майна. Сторони встановлюють, що ненадходження повної суми коштів в якості оплати майна в строк, вказаний в п.п.2.1.7 цього договору є фактом відмови від придбання майна.

Згідно з п.п. 1.1, 2.1.7 договору відповідального зберігання сільськогосподарської техніки № А01/2011 від 15.06.2011р., викуп майна, яке знаходиться на зберіганні, проводиться шляхом перерахування коштів згідно умов вищезазначеного договору поставки, не пізніше 10 днів з моменту закінчення строку зберігання майна, тобто, в даному випадку, до 25.07.2011р..

На виконання умов договору відповідального зберігання сільськогосподарської техніки № А01/2011 від 15.06.2011р. ТОВ "Приват Лізинг" передало відповідачу на зберігання зернозбиральний комбайн CLAAS TUKANO 320, а ТОВ "Аванта" вказане майно прийняло, що підтверджується актом приймання передачі сільськогосподарської техніки від 15.06.2011р., підписаним представниками сторін та скріпленим відповідними печатками.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ТОВ "Аванта" не здійснило другий платіж в розмірі 1 492 298 грн. в рахунок оплати вартості зернозбирального комбайну CLAAS TUKANO 320 в десятиденний строк з моменту закінчення терміну зберігання цього майна, тобто до 25.07.2011р.

Відповідно до акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 28.09.2011р., ТОВ "Аванта" було передано, а позивачем прийнято із відповідального зберігання вищезазначений зернозбиральний комбайн у відповідній комплектації (а.с.21).

Згідно зі ст. 936, 938, 944 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом першим ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з ТОВ "Аванта" збитків, завданих внаслідок зменшення ринкової вартості непридбаного відповідачем зернозбирального комбайну CLAAS TUKANO 320 в розмірі 5% від ціни майна, що становить 78 542 грн..

При цьому, доводи скаржника про те, що втрата вартості товару фактично становить 25 відсотків ціни майна, відхиляються судовою колегією, оскільки пунктом 2.1.8 договору відповідального зберігання майна від 15.06.2011 року прямо передбачений фіксований розмір збитків у розмірі 5 відсотків від ціни майна, тобто 78542 грн.. Отже, оскільки ТОВ "Приват Лізинг" та ТОВ "Аванта" при укладенні договору відповідального зберігання погодили як істотну умову компенсації збитків в фіксованому розмірі, то посилання скаржника на інший розмір збитків суперечить нормам матеріального права та умовам укладеного між сторонами договору.

Відносно компенсації відсотків за кредитним договором №П225Г/С від 28.02.2011р., укладеного між ПАТ "Приватбанк" та ТОВ "Приват лізинг", за яким ТОВ "Приват лізинг" отримав у власність зернозбиральний комбайн CLAAS TUKANO 320, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у їх стягненні та зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2011р. між ПАТ КБ "Приватбанк" (Банк) та ТОВ "Приват Лізинг" (Позичальник) було укладено кредитний договір № П225Г/С (а.с.58), у відповідності до умов якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії із лімітом кредитування в сумі 56 175 064 грн. Цільове використання кредиту: поповнення оборотних засобів. За користування кредитом Позичальник сплачує проценти в розмірі 12% річних. Датою погашення процентів є 25 число кожного шостого місяця, починаючи з 25.04.2012р. Зобов'язання Позичальника забезпечуються договором застави майнових прав на отримання товару за контрактом № 172/101123PL від 23.12.2010р., укладеним між CLAAS Global Sales GmbH, Німеччина та ТОВ "Приват Лізинг".

Апелянт посилається на те, що зернозбиральний комбайн CLAAS TUKANO 320, проданий відповідачу, був придбаний із залученням грошових коштів, отриманих у власність від ПАТ КБ "Приватбанк" за даним кредитним договором, а внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань в спірних правовідносинах, апелянтом було додатково сплачено на користь ПАТ КБ "Приватбанк" відсотків за гривневим кредитним договором у розмірі 12% річних, що станом на сьогодні складає суму 253 224,84 грн.. З пояснень скаржника вбачається, що у випадку належного виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань та, відповідно, за умови отримання ТОВ "Приват Лізинг" грошових коштів від ТОВ "Аванта" в сумі 1 492 298,00 грн. в якості плати за придбаний зернозбиральний комбайн CLAAS TUKANO 320, апелянт використав би вказані грошові кошти на зменшення власної заборгованості за кредитом перед ПАТ КБ "Приватбанк", наслідком чого стало б зменшення суми відсотків за користування кредитом, які підлягають сплаті на користь даної банківської установи за умовами кредитного договору № П225Г/С від 28.02.2011р..

Однак, судова колегія відхиляє вказані доводи апеляційної скарги, оскільки за кредитним договором апелянту надано кредит у розмірі 56 175 064 грн., в той час як вартість зернозбирального комбайна, який надано у зберігання ТОВ "Аванта", складає 1 570 840 грн.. При цьому, договором передбачено, що обов'язки позичальника забезпечуються договором застави майнових прав на отримання товару по контракту №172/101123 PL від 23.12.2010р., однак з тексту договору неможливо встановити, який саме товар придбав ТОВ "Приват Лізинг" та чи був придбаний спірний комбайн за кредитні кошти.

Розрахунок відсотків не приймається судовою колегією до уваги, оскільки містить відсотки, нараховані за цілий 2011 рік, разом з тим, відповідач користувався комбайном лише в період з 15.06.2011р. по 28.09.2011р. (а.с.79), а відокремити суму відсотків за конкретний період не вбачається можливим.

Наявні в матеріалах справи платіжні доручення №101780 від 29.03.2012р. на суму 1 113 977,49 грн., №101812 від 26.04.2012р. на суму 1 266 765,55 грн., №101819 від 25.05.2012р., на суму 1 166 356,40 грн., №101830 від 26.06.2012р. на суму 1 198 612,29 грн., №101855 від 25.07.2012р. на суму 1 122 956,55 грн., №101867 від 30.08.2012р. на суму 1 204 158,50 грн., №101880 від 03.10.2012р. на суму 1 241 113,48 грн. (а.с.113-119) не можуть вважатись належними доказами в розумінні ст.ст. 32- 34 ГПК України в підтвердження позиції апелянта, оскільки не підтверджують погашення відсотків саме за спірний зернозбиральний комбайн, який знаходився у користуванні ТОВ "Аванта", та за спірний період, в якому відповідач користувався зазначеним майном, а саме з 15.06.2011р. по 28.09.2011р.. Окрім того, розмір відсотків, які сплачував відповідач за договором №П225Г/С від 28.02.2011р., значно перевищують вартість комбайна, що також унеможливлює ідентифікацію погашення відсотків саме за спірний комбайн.

Відтак, оскільки апелянтом не надано графіку нарахування відсотків саме на суму вартості спірного комбайна за період користування відповідачем зазначеним комбайном, також такий розрахунок відсутній в наявних матеріалах справи, то судова колегія погоджується з судом першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача 253 224,84 грн. відсотків річних за кредитним договором №П225Г/С від 28.02.2011р., укладеним між ТОВ "Приват Лізинг" та ПАТ КБ "Приватбанк".

Також, судова колегія вважає за необхідне дослідити доводи апелянта стосовно компенсації збитків, понесених внаслідок сервісного та гарантійного обслуговування зернозбирального комбайна CLAAS TUKANO 320 в період з 15.06.2011р. по 29.09.2011р., відвантаженого ТОВ "Аванта" у розмірі 16 586,11 грн.

Проаналізувавши умови договорів поставки та відповідального зберігання між сторонами по справі, судова колегія зазначає, що умовами вказаних договорів не передбачена компенсація ані зарплати сервісного інженера, ані транспортних витрат сервісного інженера, ані вартості запасних частин та паливо-мастильних матеріалів, використаних при сервісному обслуговуванні за рахунок відповідача, крім того, договором передбачено гарантійне обслуговування комбайну.

При цьому, з наявних в матеріалах справи актів виконаних робіт від 17.06.2011р., від 21.07.2011 року вбачається, що збирання комбайну, настройка, інструктаж, введення до експлуатації, а також гарантійний ремонт комбайна проведено безкоштовною Разом з тим, судова колегія приймає до уваги наявні рахунки №ЦОП3-408 від 06.07.2011р., №ЦОПЗ-399 від 05.07.2011р. та відповідні платіжні доручення, згідно яких ТОВ "Аванта" відшкодовував вартість запчастин для комбайну в розмірі 16 814,75 грн. (а.с.126).

Довід апелянта в апеляційній скарзі про обов'язок відповідача повернути скаржнику майно за свій рахунок також відхиляється судовою колегією, оскільки не передбачений умовами договорів поставки та відповідального зберігання між сторонами по справі.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача понесених витрат на транспортування товару від відповідача до місця зберігання комбайна в сумі 9200 грн. не підтверджена належними доказами та не передбачена умовами укладених між сторонами договорів.

Окрім того, судова колегія не приймає до уваги бухгалтерську довідку головного бухгалтера ТОВ "Приват Лізинг" від 30.10.2012 р. (а.с.67) на суму 16586,11грн., та вважає її неналежним доказом по справі, оскільки вона містить підпис лише уповноваженої особи апелянта та ніяким чином не підтверджує витрати, понесені ТОВ "Приват Лізинг" по сервісному обслуговуванню комбайну, відвантаженого ТОВ "Аванта", в матеріалах справи відсутні підписані сторонами акти виконаних робіт на дану суму.

Таким чином, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог щодо компенсації вартості гарантійного та сервісного обслуговування, оскільки умовами договорів, укладених між сторонами, зазначена компенсація не передбачена, при цьому апелянтом не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 32- 34 ГПК України, щодо того, що відповідач повинен відшкодувати такі витрати.

Проаналізувавши наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та часткового скасування рішення суду в частині відмови в стягненні з ТОВ "Аванта" штрафу, передбаченого пунктом 2.1.8 договору у розмірі 30% від вартості майна, що складає 471 252 грн..

Суд першої інстанції дійшов висновку, що річний строк позовної давності розпочинається з моменту вчинення відповідачем дій, які свідчать про його відмову від придбання зернозбирального комбайну CLAAS TUKANO 320, а саме сторони погодили, що нездійснення ТОВ "Аванта" викупу даного комбайну не пізніше 10 днів після закінчення строку зберігання, тобто до 25.07.2011р., є фактом відмови відповідача від придбання цього майна. Таким чином, річний строк позовної давності для звернення до суду із позовними вимогами про стягнення штрафу, нарахованого на підставі п. 2.1.8 договору відповідального зберігання сільськогосподарської техніки № А01/2011 від 15.06.2011р., розпочав свій перебіг саме з 26.07.2011р., даний позов було подано до суду 18.09.2012р..

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст. 251 Цивільного кодексу України визначає, що строком позовної давності є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Стаття 252 ЦК України визначає, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно зі статтею 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, оплати майна в строк, визначений договорами поставки та зберігання здійснено не було. Разом з тим, слід зазначити, що в порушення вищезазначених положень договору, Охоронець не повернув майно Зберігачу в обумовлений строк, продовжував ним користуватись, про що свідчить також факт придбання відповідачем запчастин для комбайна згідно рахунку №ЦОП3-399 від 05.07.2011р.(а.с.126).

Отже, відповідно до положень пункту 2.1.8 договору, у випадку відмови від придбання майна після закінчення строку його зберігання, Охоронець повертає майно і сплачує депоненту штраф у розмірі 30% від ціни майна та компенсує збитки, завдані зменшенням ринкової вартості майна внаслідок його використання Охоронцем, які сторони визначають в фіксованому розмірі - 5% від ціни майна. Сторони встановлюють, що ненадходження повної суми коштів в якості оплати майна в строк, вказаний в п.п.2.1.7 цього договору є фактом відмови від придбання майна.

Пунктом 1.1 договору встановлено строк зберігання майна до 15.07.2011 року, пунктом 2.1.7 визначено, що викуп майна, що знаходиться на зберіганні, проводиться шляхом перерахування коштів згідно умов вищезазначеного договору поставки, не пізніше 10 днів з моменту закінчення строку зберігання майна.

Аналіз вищенаведених норм права та обставин справи дає підстави судовій колегії вважати, що перебіг позовної давності розпочинається саме з моменту фактичного повернення відповідачем спірного майна, оскільки з моменту підписання акту про повернення майна сторонами по справі, ТОВ "Приват Лізинг" довідалось про порушення свого права.

Доводи представника ТОВ "Аванта" щодо відсутності у ТОВ "Аванта" обов'язку повернути комбайн ТОВ "Приват Лізинг" в строк до 15.07.2011 року спростовуються п.п.2.1.7,2.1.8 укладеного сторонами договору зберігання та не звільняють ТОВ "Аванта" від сплати штрафу у випадку відмови від придбання майна.

Таким чином, враховуючи те, що в строк визначений договором зберігання спірне майно не було повернуто, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо початку перебігу строку позовної давності з 26.07.2011року, тобто після відмови відповідача від придбання комбайну за умовами договору зберігання.

Оскільки ТОВ "Приват Лізинг" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою 18.09.2012р., а фактично комбайн повернуто 28.09.2011року, то судова колегія вважає, що позов про стягнення з відповідача штрафу подано в межах строку позовної давності.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість стягнення з відповідача штрафу, передбаченого пунктом 2.1.8 договору, у розмірі 30% від вартості майна, що складає 471 252 грн..

Виходячи з вищевикладеного, керуючись нормами чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку про те, що висновки місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу є хибними, та прийняті з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, що, як наслідок, тягне за собою часткове скасування оскаржуваного рішення та часткове задоволення апеляційної скарги ТОВ "Приват Лізинг".

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 14 листопада 2012 року скасувати частково в частині відмови в стягненні штрафу, виклавши його в наступній редакції:

"Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аванта" /68702, Одеська область, м. Болград, вул. Училищна, 95, код ЄДРПОУ 30537463, р/р 26007324873 в Райффайзен Банк Аваль м. Київ, МФО 380805/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" /03191, м. Київ, вул. Ломоносова, 54а, офіс 5, код ЄДРПОУ 33274434, р/р 26009050004102 в ПАТ КБ "Приватбанк" м. Київ, МФО 305299/ збитки у розмірі 78 542 грн.00 коп., штраф у розмірі 471 252 грн. 00 коп., судовий збір в сумі 16 493,83 грн.00 коп.