5011-7/15118-2012 Про визнання недійсними окремих частин Договору про відшкодування втрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю - 18.02.2013 Прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.12.2012 року у справі № 5011-7/15118-2012 відмовлено в позові Державної служби України з контролю за наркотиками на рішення господарського суду міста Києва до орендного підприємства "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" про визнання недійсними окремих частин договору від 01.08.2011 року №71/11-п.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Державна служба України з контролю за наркотиками звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2012 року та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити. В своїх доводах позивач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 28.12.2012 року Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №5011-7/15118-2012 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Представники позивача були присутніми в судовому засіданні та надали свої пояснення й підтримали доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представники відповідача приймали участь в судовому засіданні та надали свої пояснення й заперечили проти доводів, які викладені позивачем в апеляційній скарзі та просили рішення господарського суду Києва від 04.12.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної служби України з контролю за наркотиками - без задоволення.

Орендним підприємством "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги позивача на рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2012 року у справі № 5011-4/15118-2012 відмовити повністю, рішення суду залишити без змін.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.06.2011 року між орендним підприємством "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" (орендар, балансоутримувач) та Державним комітетом України з питань контролю за наркотиками (правонаступником якої є - Державна служба України з контролю за наркотиками відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 року № 457/2011 (457/2011) , далі - суборендар) було укладено договір суборенди № 71/11 державного нерухомого майна, орендованого в складі цілісного майнового комплексу Науково-дослідний інститут будівельного виробництва (далі - договір).

За умовами п. 1.1 договору орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлові приміщення (далі - майно) загальною площею 1 896,3 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, Червонозоряний пр., 51, на 1, 2, 3, 9, 12, 13 поверхах Інженерного та на 1, 2 поверхах Лабораторного корпусу Будівлі, що знаходиться на балансі Науково-дослідного інституту будівельного виробництва (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.05.2011 року і становить 12 713 100,00 грн.

Відповідно до п. 10.1 договору останній набирає чинності з моменту підписання сторонами договору та погодження орендодавцем розрахунку суборендної плати по 10.07.2012 року, але не довше строку дії договору оренди цілісного майнового комплексу

Згідно з п. 3.1 договору суборендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (786-95-п) (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), підлягає погодженню з орендодавцем, та становить без ПДВ - 1 грн. 00 коп. на рік.

Відповідно до п. 5.9 договору суборендар зобов'язався здійснювати витрати, пов'язані з утриманням суборендованого майна. До дня підписання акта приймання-передавання майна укласти з орендарем/балансоутримувачем суборендованого майна договір про надання комплексу експлуатаційних та комунальних послуг суборендарю, що вступають в силу з дня підписання цього акта.

Факт передачі державного нерухомого майна за адресою: м. Київ, Червонозоряний пр. 51, орендованого в складі майнового комплексу Науково-дослідний інститут будівельного виробництва підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передавання від 01.08.2011 року (а.с. 20).

01.08.2011 року між позивачем (замовник) та відповідачем (балансоутримувач) було укладено договір № 71/11-п про надання комплексу послуг по утриманню орендованого нерухомого майна (далі - договір-2, а.с. 22-24), за умовами якого балансоутримувач надає комплекс послуг з: обслуговування та експлуатації будівлі, утримання прибудинкової території, надання комунальних послуг (далі - послуги), а замовник зобов'язувався сплачувати отримані послуги.

Додатком № 1 "Протокол угод про договірну ціну" від 01.08.2011 року (далі - Протокол, а.с. 25) до договору-2 сторони визначили вартість послуг, що надаються балансоутримувачем замовнику.

26.09.2011 року сторони підписали додаткову угоду до договору-2 (а.с. 26), якою внесли зміни до Протоколу угоди про договірну ціну від 01.08.2011 року та виклали Протокол у новій редакції. У зазначеному Протоколі було дано розшифровку експлуатаційних послуг та послуг з технічного обслуговування будівлі та прибудинкової території.

У жовтні 2012 року позивач звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним Протокол угоди про договірну ціну між Державною службою України з контролю за наркотиками та орендним підприємством "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" від 01.08.2011 року в частині встановлення вартості послуг з обслуговування та експлуатації будівлі та прибудинкової території у розмірі 85 678,62 грн. (з ПДВ) на місяць за адресою: м. Київ, проспект Червонозоряний, 51.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Протокол угод про договірну ціну від 01.08.2011 року не відповідає встановленим законодавством вимог, а саме примірному договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, затвердженому наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 року № 1774 (z0930-00) і зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 21.12.2000 року за № 931/5152 (z0931-00) та Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений Постановою КМУ від 01.06.2011 року № 869 (869-2011-п) .

При прийнятті оскаржуваного рішення про відмову в позові, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державної служби України з контролю за наркотиками про визнання недійсним Протокол угоди про договірну ціну між позивачем та відповідачем від 01.08.2011 року в частині встановлення вартості послуг з обслуговування та експлуатації будівлі та прибудинкової території у розмірі 85 678,62 грн. (з ПДВ) на місяць за адресою: м. Київ, проспект Червонозоряний, 51 - є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнута згода.

Нормами статті 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Згідно з ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно з ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Як зазначалось вище, в обґрунтування позовних вимог та вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що Протокол угод про договірну ціну від 01.08.2011 року не відповідає примірному договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, затвердженому наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 року №1774 (z0930-00) і зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 21.12.2000 року за № 931/5152 (z0931-00) та Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений Постановою КМУ від 01.06.2011 року № 869 (869-2011-п) .

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, враховуючи положення ст. 179 ГК України, ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України, судова колегія зазначає, що сторони мають право, але не зобов'язані укладати договір про надання комплексу послуг по утриманню орендованого нерухомого майна та Протокол угоди про договірну ціну відповідно до Примірного договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, затвердженому наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 року № 1774 (z0930-00) та зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 21.12.2000 року за № 931/5152 (z0931-00) .

Крім того, Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений Постановою КМУ від 01.06.2011 року № 869 (869-2011-п) , визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги (далі - виконавці), суб'єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями (далі - субпідрядники), органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках) (така ж позиція, щодо того що вищезазначений Порядок не поширюється на суб'єктів господарювання, які обслуговують окремо розташовані нежитлові приміщення, висловлена у листі Управління цінової політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.03.2012 року за №09050/4-969 (а.с. 44-45).

Колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає до уваги за безпідставністю посилання скаржника на необхідність застосування тарифів, які визначені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29.12.2010 року №1221 (ra1221017-10) "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх структури", оскільки зазначеним розпорядженням затверджено тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються підприємствами комунальної власності. Натомість, відповідач є суб'єктом господарювання приватної форми власності, а тому дія зазначеного розпорядження не може поширюватися на правовідносини, що виникли між сторонами.

До того ж твердження скаржника, що даним розпорядженням затверджені тарифи на кожний будинок у місті Києві не відповідає дійсності, оскільки у додатках до даного розпорядження встановлені тарифи та структура тарифів на послуги з утримання будинків і споруд комунальної власності та прибудинкових територій, які надаються суб'єктами господарювання по кожному будинку окремо, в той час як будівля, що розташована по проспекту Червонозоряному, 51, не знаходиться у комунальній власності, а є державною власністю.

Окрім цього, судова колегія не приймає до уваги за безпідставністю твердження скаржника, що Протоколом угоди про договірну ціну між позивачем та відповідачем від 01.08.2011 року не визначає переліку послуг, їх вартість та розрахунок тарифу, оскільки зазначений Протокол, який є невід'ємною частиною договору №71/11-п від 01.08.2011 року визначено перелік послуг, а саме: теплопостачання, водопостачання, електроенергія, обслуговування та експлуатація будівлі та прибудинкової території, а також визначено вартість цих послуг.

При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що 26.09.2011 року сторони підписали додаткову угоду до договору №71/11-п від 01.08.2011 року, якою внесли зміни до Протоколу та виклали останній у новій редакції. Так, у Протоколі угоди про договірну ціну, в редакції зазначеної додаткової угоди, фактично викладено розшифровку експлуатаційних послуг та послуг з технічного обслуговування будівлі та прибудинкової території.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позові слід відмовити повністю.

З огляду на зазначене вище, за переконанням колегії суддів апеляційного господарського суду місцевий господарський суд, при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Державної служби України з контролю за наркотиками про визнання недійсним Протокол угоди про договірну ціну між позивачем та відповідачем від 01.08.2011 року в частині встановлення вартості послуг з обслуговування та експлуатації будівлі та прибудинкової території у розмірі 85 678,62 грн. (з ПДВ) на місяць за адресою: м. Київ, проспект Червонозоряний, 51 - задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем - Державною службою України з контролю за наркотиками не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 04.12.2012 року та позовної заяви про визнання недійсним Протоколу угоди про договірну ціну між Державною службою України з контролю за наркотиками та орендним підприємством "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" від 01.08.2011 року в частині встановлення вартості послуг з обслуговування та експлуатації будівлі та прибудинкової території у розмірі 85 678,62 грн. (з ПДВ) на місяць за адресою: м. Київ, проспект Червонозоряний, 51.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, апелянтом не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2012 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи позивача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2012 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної служби України з контролю за наркотиками без задоволення.