5011-76/14204-2012 Про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції - 31.01.2013 Прийняття

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення № 477-р, яким встановлено порушення позивачем пункту 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме неподання Антимонопольному комітету України інформації на вимоги державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 17.02.2012 № 243-29/03-1753 та від 12.03.2012 № 243-29/03-2846 у справі № 243-29/03-1753 у встановлені ним строки, та накладено на позивача штраф у сумі 140 000,00 грн., є незаконним, та таким, що не відповідає фактичним обставинам, прийняте з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, що відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є підставою для визнання рішення № 477-р недійсним. Позивач зазначає, що відповідач мав зупинити розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції до закінчення розгляду господарськими судами України справи за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним розпорядження останнього від 21.11.2011 № 05/263-р у справі № 243-26.13/202-11 про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з організації розміщення телекомунікаційних мереж у (на) житлових та нежитлових будівлях комунальної власності шляхом встановлення таких тарифів (плати) за послуги розміщення телекомунікаційних мереж у (на) житлових та нежитлових будівлях комунальної власності, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2012 у справі № 5011-76/14204-2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати повністю рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2012 у справі № 5011-76/14204-2012 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню у повному обсязі.

Згідно розпорядження В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 31.12.2012 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" у справі № 5011-76/14204-2012 було передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Михальській Ю.Б. та сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-76/14204-2012 колегію суддів у складі головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечує, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу, вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду вважає законним, обґрунтованим та просить залишити його без змін.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, судова колегія встановила наступне:

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно частини першої статті 48 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Антимонопольного комітету України № 477-р від 01.08.2012 встановлено порушення позивачем пункту 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме неподання відповідачу інформації на вимоги державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 17.02.2012 № 243-29/03-1753 та від 12.03.2012 № 243-29/03-2846 у справі № 243-29/03-1753 у встановлені ним строки та накладено на позивача штраф у сумі 140 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав рішення № 477-р 13.08.2012, а тому звернувся до господарського суду з позовом про визнання його недійсним в межах зазначеного строку (11.10.2012).

Частиною першою статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, а саме: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини другої вищезазначеної статті порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Як вбачається з позовної заяви, позивач як на підставу позовних вимог посилається на те, що відповідач не врахував вимоги статті 38 Закону України "Про захист економічної конкуренції", відповідно до яких зобов'язаний був призупинити розгляд справи і не вимагати інформацію, яка вимагалася в оскаржуваному в судовому порядку розпорядженні; більшу частину інформації, що витребовувалась вимогами від 17.02.2012 № 243-29/03-1753 та від 12.03.2012 № 243-29/03-2846, відповідач отримав від позивача у відповідь на вимогу від 18.10.2011 № 136-29/05-9745.

Пунктом 5 частини першої статті 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку зі звернення Інтернет асоціації України щодо прийняття Київською міською радою рішення від 14.07.2011 № 378/5765 (ra0378023-11) "Про питання впорядкування діяльності суб'єктів господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій" та з метою здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України надіслав Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація" вимогу від 18.10.2011 № 136-29/05-97115, відповідно до якої запропонував протягом 2 днів з дня отримання вимоги надіслати відповідачу інформацію щодо тарифів на розміщення телекомунікаційних мереж у (на) житлових та нежитлових будівлях комунальної власності.

21.11.2011 відповідачем було прийнято розпорядження № 05/263-р у справі № 243-26.13/202-11 про початок розгляду справи про порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з організації розміщення телекомунікаційних мереж у (на) житлових та нежитлових будівлях комунальної власності шляхом встановлення таких тарифів (плати) за послуги розміщення телекомунікаційних мереж у (на) житлових та нежитлових будівлях комунальної власності, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зазначене розпорядження позивачем оскаржено до господарського суду.

У ході здійснення дослідження ринку з організації розміщення телекомунікаційних мереж у (на) житлових та нежитлових будівлях комунальної власності Антимонопольним комітетом України (відповідач у справі) на адресу Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (позивач у справі) була направлена вимога про надання інформації № 243-29/03-1753 від 17.02.2012, згідно якої, у відповідності до статей 7, 16, 22, 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" позивачу було запропоновано протягом 10 календарних днів з дня отримання вимоги надати відповідачу інформацію про діяльність Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" на досліджуваному ринку (копії документів, якими встановлено тарифи на розміщення телекомунікаційних мереж; документів, які підтверджують кількість квартир, яка бралася у розрахунку тарифу у підготовці базових витрат на послугу та ін.)

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначену вимогу позивачем було отримано 17.02.2012, що підтверджується розпискою в отриманні пакета.

Позивач не надіслав запитувану інформацію, та не звертався до відповідача з клопотаннями про продовження та/або перенесення розгляду справи.

У зв'язку з ненаданням позивачем у строк до 27.02.2012 (останній день строку подання інформації) відповідачу інформації, що зазначена у вимозі, останнім була направлена позивачу вимога від 12.03.2012 № 243-29/03-2846, відповідно до якої позивачу було запропоновано протягом п'яти днів з дня отримання вимоги надати відповідачу письмові пояснення щодо причин неподання інформації на вимогу № 243-29/03-1753 від 17.02.2012, а також надати інформацію, викладену у вимозі № 243-29/03-1753.

Позивач отримав вищезазначену вимогу 12.03.2012, проте до 17.03.2012 (останній день надання інформації) відповідь на вимогу не надійшла.

У листі від 23.02.2012 № 155/1/19-821 позивач клопотав про зупинення відповідачем розгляду справи, результатом якої є вимога від 17.02.2012 № 243-29/03-1753, до моменту вирішення справи у судовому порядку; а у листі від 14.03.2012 № 155/1/19-1026 позивач зазначив, що ним вже надавалася відповідь з проханням зупинити розгляд справи до моменту вирішення пов'язаної з нею справи у судовому порядку.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що у справі № 243-26.13/202-11 відповідача досліджувалося питання про порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з організації розміщення телекомунікаційних мереж у (на) житлових та нежитлових будівлях комунальної власності шляхом встановлення таких тарифів (плати) за послуги розміщення телекомунікаційних мереж у (на) житлових та нежитлових будівлях комунальної власності, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, проте у справі № 243-29/03-1753 вимагалася інформація у зв'язку з дослідженням останнім ринку з організації розміщення телекомунікаційних мереж у (на) житлових та нежитлових будівлях комунальної власності; відтак, наведені справи не є тотожними.

Доводи позивача щодо відсутності правових підстав для надання ним інформації на вимоги відповідача у справі № 243-29/03-1753 спростовуються також судовими рішеннями господарських судів у справі № 58/591. Так, рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2012 було визнано недійсним розпорядження Антимонопольного комітету України від 21.11.2011 № 02/263-р та зазначено, що позивач не є суб'єктом зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку та не має підстав для зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з організації розміщення телекомунікаційних мереж у (на) житлових та нежитлових будівлях комунальної власності, так як не встановлювало порядок використання комунального майна, власником якого є територіальна громада міста Києва та не встановлювало тарифів (плати) за користування такого майна.

Разом з тим, постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2012, зазначене рішення місцевого господарського суду у справі № 58/591 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено та зазначено, що до прийняття Антимонопольним комітетом України рішення у справі, порушеної оспорюваним розпорядженням від 21.11.2011 № 02/263-р, відсутні підстави для розгляду питання наявності в діях позивача зловживання монопольним становищем, оскільки відповідним розпорядженням такі порушення не встановлено, а лише зафіксовано початок розгляду справи.

Отже, позивачем не подано суду доказів на підтвердження доводів позовної заяви, натомість відповідачем повністю підтверджено обставини, наведені у рішенні № 477-р.

У визначенні суми штрафу, який слід накласти на позивача, відповідачем враховано наведений припис частини п'ятої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", згідно з яким якщо відповідач на вимогу Комітету не надав розмір доходу (виручки), штраф за порушення, передбачене, зокрема, пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накладається у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем у прийнятті рішення № 477-р дотримано вимоги Конституції України (254к/96-ВР) , Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (3659-12) та Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) , Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а висновки, викладені в рішенні № 477-р, відповідають фактичним обставинам справи № 243-29/03-1753, є законними та обґрунтованими, а тому відсутні передбачені статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстави для визнання недійсним оскаржуваного рішення.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не ґрунтуються за законодавстві, не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.