910/8249/13 Про стягнення заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП - 31.07.2013 Прийняття

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (далі - Відповідач) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 42 966,93 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) не відшкодував Позивачу матеріальну шкоди, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.

Проти заявленого позову Відповідач заперечує, мотивуючи це недоведеністю вини його страхувальника у вчиненні ДТП, а отже відсутністю складу всіх передбачених законом елементів цивільного правопорушення, та як наслідок відсутністю у Відповідача обов'язку відшкодувати заявлену Позивачем матеріальну шкоду.

Представник Відповідача в судове засідання 31.07.2013 не з'явився, проте подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з його зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Разом з цим, Відповідач, як учасник судового процесу не позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч. 1 - 5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 (v0018600-11) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції").

Суд також приймає до уваги, що явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, розгляд справи вже відкладався, та подальше відкладення її розгляду призведе до затягування справи.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 (v0018600-11) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

09.09.2011 в м. Києві на вул. Н.Вал скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля "Мітсубісі", д.р.н. АА 5048 НВ, яким керував Ушаков А.О. та автомобіля "Хонда", д.р.н. D020013, яким керував Сурадж Мохан. Дана обставина підтверджується довідками про дорожньо-транспортну пригоду від 09.09.2011р., копії яких містяться у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "Мітсубісі", д.р.н. АА 5048 НВ (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить Ушакову А.О. на праві власності, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування від 17.03.2011 (далі - Договір добровільного страхування), при цьому вигодонабувачем за вказаним договором є ПАТ "Укрсиббанк".

З метою визначення вартості матеріального збитку, завданого Позивачу як власнику Застрахованого автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, на замовлення Позивача було складено Звіт № 866 від 20.09.2011 про визначення вартості матеріального збитку, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників Застрахованого автомобіля, в результаті його пошкодження при ДТП, склала 43 966,93 грн.

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи ремонтну калькуляцію від 20.09.2011, рахунок ТОВ "Ніко-Київ" та згідно страхового акта від 05.10.2011, Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в сумі 55 089,78 грн., шляхом перерахування вказаної суми на рахунок ТОВ "Ніко-Київ", як ремонтного СТО Застрахованого автомобіля, згідно платіжного доручення № 29074 від 07.10.2011, копія якого міститься у матеріалах справи.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з Відповідача частини виплаченого страхового відшкодування в розмірі 42966,93 грн. (сума за Звіт № 866 від 20.09.2011, за мінусом франшизи), Позивач зазначає, що винною у ДТП особою є водій автомобіля "Хонда", д.р.н. D020013, Сурадж Мохан, цивільно-правова відповідальність якого при керуванні вказаним автомобілем застрахована Відповідачем на підставі Договору обов'язкового страхування (полісу) № АА/4094857.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду. Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою, тобто в межах справи належить довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки (Роз'яснення Вищого арбітражного (нині - господарського) суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 (v_215800-94) "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди").

Відповідно до ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, учасник ДТП Сурадж Мохан, який керував автомобілем "Хонда", д.р.н. D020013, та якого Позивач вважає винним в ДТП, є співробітником Посольства Індії в Україні і відповідно до положень Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року він користується імунітетом від кримінальної, цивільної та адміністративної юрисдикції.

З огляду на наведене, щодо нього не складався протокол про адміністративне правопорушення та не направлявся до суду з питання встановлення наявності або відсутності в діях Сурадж Мохан ознак складу адміністративного правопорушення, та встановлення наявності або відсутності його вини в скоєнні ДТП.

Натомість, складені працівниками ДАІ адміністративні матеріали щодо Сурадж Мохан були направлені до МЗС України, що підтверджується листом останнього, і в подальшому передані до Посольства Індії в Україні з проханням сприяти у випадку спірних питань.

При цьому, відповідно до статті 35 ГПК України, довідка органу ДАІ щодо обставин ДТП, на яку посилається Позивач, не має преюдиціального значення для суду щодо встановлення вини Сурадж Мохан, та отже оцінюється на рівні з іншими доказами.

Надані Позивачем звіт його аварійного комісара про огляд місця ДТП, Звіт № 866 від 20.09.2011 про визначення вартості матеріального збитку, та пояснення іншого учасника ДТП Ушакова А.О., оцінені судом в сукупності з письмовими пояснення Сурадж Мохан, не є належними доказами вини останнього у вчиненні ДТП, оскільки у вказаних документах та письмових поясненнях Сурадж Мохан викладено взаємовиключні позиції щодо обставин ДТП та розподілу вини між його учасниками. І також обґрунтована Позивачем позиція щодо вини Сурадж Мохана спростовується його поясненнями про режим дії світлофора під час вчинення ДТП, чого Позивач спростувати не зміг.

При цьому суд зауважує, що докази, на які посилається Позивач, як на доведення вини Сурадж Мохан у вчинені ДТП, не передбачені положеннями закону як безпосередні докази на доведення вини певної особи у вчиненні ДТП, і тому вони оцінюються судом нарівні з іншими доказами.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

З огляду на наведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими засобами доказування протиправної поведінки і вини Сурадж Мохан у скоєнні ДТП та спричинення ним, в зв'язку з такими діями, пошкоджень Застрахованому автомобілю, а тому на думку суду є недоведеним причинно-наслідковий зв'язок між поведінкою даної особи та завданням шкоди власнику Застрахованого автомобіля.

Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) , зокрема його стаття 22 передбачає обов'язок страховика відшкодувати у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП майну третьої особи, у разі настання страхового випадку.

Разом з цим, відповідно до статті 6 згаданого Закону (у редакції статті, що діяла на момент скоєння спірної ДТП), страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Оскільки Позивачем не доведено суду факт наявності у діях Сурадж Мохана

повного складу цивільного правопорушення за вчинення спірної ДТП, тобто не доведено

факту того, що дана особа несе цивільно-правову відповідальність за спірне ДТП, то

відповідно й не доведено факт настання страхового випадку за Полісом № АА/4094857.

Відтак, у суду відсутні підстави для задоволення позову та покладення на Відповідача за Полісом № АА/4094857 обов'язку відшкодувати Позивачу в порядку регресу суму завданих під час спірної ДТП збитків.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд

У задоволенні позову відмовити повністю.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.