18/3777/11 Про визнання недійсним рішення наглядової ради Закритого акціонерного товариства, та визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства - 12.06.2013 Прийняття

Суть спору : розглядається позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства "Буровик" про визнання недійсним рішення наглядової ради Закритого акціонерного товариства "Буровик" від 27 квітня 2011 року про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень голови правління, ОСОБА_2 - від виконання функцій реєстроутримувача-спеціаліста по веденню реєстру власників іменних цінних паперів та заступника голови правління, обрання виконуючим обов'язки голови правління ОСОБА_4, оформлене протоколами (без номеру) від 27 квітня 2011 року, визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Буровик" від 1 жовтня 2011 року про обрання нового правління Закритого акціонерного товариства та наглядової ради, оформленого протоколом від 1 жовтня 2011 року.

Позивач 1 - ОСОБА_1 - представництво у судове засідання не забезпечив, через канцелярію суду надав суду заяву вх. № 8279 від 12.06.2013 р. про відкладення розгляду справи у зв'язку з його хворобою.

Колегією суддів дане клопотання відхиляється. При вирішенні клопотання судом враховано, що попередньою ухвалою суду задоволено аналогічне за змістом клопотання позивача 1, останнім не доведено неможливість забезпечення участі у судовому засіданні представника, а також неможливість розгляду справи без участі його представника. При цьому судом враховано приписи пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 (v0018600-03) від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції".

Позивач 2 - ОСОБА_2 - представництво у судове засідання не забезпечив, про причини цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 (v0018600-03) від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР (475/97-ВР) ) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний реєстратор виконавчого комітету Полтавської міської ради - представництво у судове засідання не забезпечила, надала суду клопотання № 01-30/01/2878 від 25.054.2013 р. (вх. № 6240 від 29.04.2013 р.), відповідно до якого просить суд про проведення судового засідання без участі її представників.

Позивачі надали суду додаток до позовної заяви вх. № 2134д від 13.02.2012 р., відповідно до якого просять суд :

- визнати дії державного реєстратора виконавчого комітету Полтавської міської ради стосовно державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу - закрите акціонерне товариство "Буровик", які містяться в єдиному державному реєстрі, а саме, відомостей про особу, що має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи - підприємства ЗАТ "Буровик" без довіреності, в тому числі підписувати договори, - ОСОБА_4, - неправомірними;

- зобов'язати державного реєстратора виконавчого комітету Полтавської міської ради скасувати внесені на підставі протоколу наглядової ради ЗАТ "Буровик" від 27 квітня 2011 р. зміни до відомостей про юридичну особу - ЗАТ "Буровик", які містяться в єдиному державному реєстрі, a caмe відомостей про особу, що має вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи - підприємства ЗАТ "Буровик" без довіреності, в тому числі підписувати договори, - ОСОБА_4.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивачеві надане право до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

За суттю поданий позивачами у даній справі суду додаток до позовної заяви вх. № 2134д від 13.02.2012 р. є пред'явленням додаткових позовних вимог до особи, яка не є відповідачем у даній справі, додаткові вимоги не є однорідними з первісними позовними вимогами, подані з порушенням чинного процесуального законодавства, а тому судом до розгляду в даному позовному провадженні не приймаються. При цьому судом враховано п. 3.6, п. 3.11, п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України у п. 3.11 постанови № 18 (v0018600-03) від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" та роз'яснено позивачам про право звернення до суду з окремим позовом з даними вимогами.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.02.2012 р. провадження у даній справі зупинено в порядку ст. 79 ГПК України в зв'язку з направленням окремих матеріалів справи до слідчих органів до закінчення відповідної перевірки. Прокуратура Полтавської області повідомила суд про закінчення перевірки та надала докази щодо результатів такої, з огляду на що ухвалою суду від 21.03.2013 р. провадження у даній справі поновлено.

Позивачем 1- ОСОБА_1 - через канцелярію суду 07.05.2012 р. за вх. № 6027д надане клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на основні та орендовані засоби товариства, грошові кошти (крім обов'язкових платежів до бюджету), списання та вибраковування ТМЦ, а також заборони будь-яких дій про зміну організаційно-правової форми товариства, виключення з Держреєстру, укладення різного виду угод про надання товариству послуг та договорів, якими встановлені штрафні санкції, не передбачені законом, зупинення виконання стягнень як в добровільному, так і примусовому порядку на підставі виконавчих документів, в тому числі документів, за якими стягнення здійснюється в безспірному порядку, а також за рішенням третейських судів (том справи 2, а.с. 76). В обґрунтування цього клопотання останній посилається на наявність інформації про відчуження основних засобів товариства, в стадії вирішення відчуження нерухомості, розподіл та відмова від оренди земельної ділянки по АДРЕСА_3, проведення дій по знеціненню акцій шляхом емісії та скупки рейдерами.

Судом дане клопотання відхиляється як необґрунтоване та неправомірне за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині цього рішення.

Позивачами - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - через канцелярію суду подана заява вх. № 5719 від 19.04.2013 р. про відвід судді Ківшик О.В., у задоволенні якої відмовлено ухвалою суду від 19.04.2013 р. у даній справі.

Проте для усунення будь-яких сумнівів щодо упередженості складу суду, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин даної справи в їх сукупності суд вбачає необхідність у призначенні колегіального складу суду відповідно до ст. 46 ГПК України.

Розпорядженням голови господарського суду Полтавської області від 22.04.2013 р. дану справу призначено до колегіального розгляду в складі зазначеної вище колегії суддів.

Відповідач надав суду клопотання :

- про залучення доказів до матеріалів справи вх. № 8296 від 12.06.2013 р., яке колегією суддів задоволено;

- про призначення судової комплексної технічно-почеркознавчої експертизи вх. № 8298 від 12.06.2013 р., яке судом відхилено за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині цього рішення;

- про виклик у судове засідання для дачі пояснень в порядку ст. 30 ГПК України членів наглядової ради відповідача - ОСОБА_8 та ОСОБА_9, яке судом відхилено за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині цього рішення.

Позивачі та їх представники у минулих судових засіданнях на задоволенні позовних вимог наполягали за мотивами :

1). позовної заяви, стверджуючи про те, що оспорювані ними рішення спостережної ради товариства від 27.04.2011 р. прийняті неналежними членами наглядової ради з порушенням визначеної законом та статутом товариства компетенцією останньої;

2). додатку до позовної заяви вх. № 2134д від 13.02.2012 р. (том справи 1, а.с. 46-47), стверджуючи про порушення при реєстрації учасників. Так, за даними позивачів при проведенні позачергових загальних зборів учасників товариства до учасників не доводився склад реєстраційної комісії, не оголошувався протокол реєстраційної комісії, при обрахунку кворуму до уваги було взято голоси спадкоємців померлих акціонерів, які в установленому законодавством порядку станом на 01.10.2011 р. не переоформили право спадщини за законом : ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та інші, а також осіб, які на момент проведення зборів не були акціонерами товариства у зв'язку з відчуженням ними акцій;

3). заперечення на відзив вх. № 3248д від 02.03.2012 р. (том справи 2, а.с. 61), стверджуючи про те, що :

- даний спір підлягає розглядові саме у господарських судах України (ухвалою від 08.11.2011 р. Октябрський районний суд м. Полтави повернув позивачам позовну заяву з тотожними вимогами),

- рішення позачерговими загальними зборами товариства прийняте 01.10.2011 року за відсутності кворуму. Так, за даними позивачів при проведенні позачергових загальних зборів учасників товариства при обрахунку кворуму взято до уваги склад акціонерів станом на 01.01.1999 р., враховано голоси спадкоємців померлих акціонерів, які в установленому законодавством порядку станом на 01.10.2011 р. не переоформили право спадщини за законом у загальній кількості 992 акція або 8,99% голосуючих акцій : ОСОБА_11 - 96 акцій (присутня дружина ОСОБА_15.), ОСОБА_14 - 132 акції (присутня дружина ОСОБА_16.), ОСОБА_12 - 123 акції (присутня дружина ОСОБА_17.), ОСОБА_13 - 135 акцій (присутня дружина ОСОБА_18.), ОСОБА_19 - 106 акцій (присутня дружина ОСОБА_20.), ОСОБА_21 - 146 акцій (присутня дружина - ОСОБА_22.), ОСОБА_23 - 113 акцій (присутній син ОСОБА_24.), ОСОБА_25 - 141 акція (присутній син ОСОБА_26.), враховано голоси представників за відсутності відповідних доручень у загальній кількості 1 243 акції або 11,26 % голосуючих акцій : представник ОСОБА_4 - 605 акцій, ОСОБА_27 - 158 акцій, ОСОБА_28 - 76 акцій, ОСОБА_7 - 198 акцій, ОСОБА_29 - 134 акції, ОСОБА_30 - 72 акції; враховано голоси осіб, які на момент проведення зборів не були акціонерами товариства у зв'язку з відчуженням ними акцій у загальній кількості 798 акцій або 7,23 % голосуючих акцій : ОСОБА_31 - 108 акцій, ОСОБА_32 - 159 акцій, ОСОБА_33 - 131 акція, ОСОБА_34 - 134 акції, ОСОБА_35 - 106 акцій. ОСОБА_9 - 160 акцій; відповідно до протоколу зборів присутніми були 55 чоловік, в той час як згідно переліку зареєстрованих учасників - 49 осіб.

Відповідач проти позову заперечує за мотивами відзиву на позовну заяву вх. № 2291д від 16.02.2012 р., посилаючись на непідвідомчість спору в частині вимог щодо визнання недійсним рішень спостережної ради товариства господарським судам України та неправомірність позовних вимог в іншій частині. З огляду на викладене останній просить суд припинити провадження у справі відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 80 ГПК України. Аналогічне за змістом клопотання надане відповідачем 15.02.2012 р. (вх. № 2293д від 16.02.2012 р., том справи 1, а.с. 112).

Судом дане клопотання відхиляється як неправомірне за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи (позивачів та третьої особи - у минулих судових засіданнях), оцінивши надані докази, суд,

Відповідно до п. 5.2, п. 5.3. Статуту Закритого акціонерного товариства "Буровик" (том справи 1, а.с. 74-84), затвердженого загальними зборами учасників 17.04.1999 р., перереєстровано із змінами розпорядженням № 434-р від 13.06.2001 р. виконкому Полтавської міської ради (редакція, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) статутний фонд товариства становить 5 520 грн. та поділений на 11 040 простих іменних акцій номінальною вартістю 50 копійок кожна, які розподіляються між учасниками товариства.

Позивач - ОСОБА_1 - є власником іменних простих акцій Закритого акціонерного товариства "Буровик" у загальній кількості 3 538 шт., частка у статутному капіталі 0,320471 згідно виписки з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особистого рахунку станом на 30.09.2011 р., виданого реєстратором - ОСОБА_2 (том справи 1, а.с. 34).

Позивач - ОСОБА_2 - є власником іменних простих акцій Закритого акціонерного товариства "Буровик" у загальній кількості 242 шт., частка у статутному капіталі 0,021920 згідно виписки з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особистого рахунку станом на 30.09.2011 р., виданого реєстратором - ОСОБА_2 (том справи 1, а.с. 35).

рішенням загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Буровик" від 17.04.1999 року (протокол № 1, том справи 1, а.с. 21-25) обрано до складу спостережної ради товариства акціонерів ОСОБА_36 - головою ради, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - членами ради. За даними відповідача на дату прийняття оскаржуваних рішень наглядова рада товариства не переобиралася.

27.04.2011 р. проведено засідання наглядової ради Закритого акціонерного товариства "Буровик", оформлені протоколами (без номеру) від 27 квітня 2011 року (том справи 1, а.с. 26, 27), якими прийняте рішення про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень голови правління, ОСОБА_2 - від виконання функцій реєстроутримувача-спеціаліста по веденню реєстру власників іменних цінних паперів та заступника голови правління, обрання виконуючим обов'язки голови правління ОСОБА_4.

01.10.2011 р. відбулися позачергові загальні збори акціонерів Закритого акціонерного товариства "Буровик" з порядком денним : затвердження порядку (процедури) проведення позачергових загальних зборів; звіт голови правління про результати фінансово-господарської діяльності товариства за 1999-2010 р.р. та його затвердження; звіт наглядової ради про роботу товариства у 1999-2010 р.р.; звіт голови ревізійної комісії товариства за 1999-2010 р.р.; прийняття рішення про виявлені матеріальні збитки, нанесені ЗАТ "Буровик" головою правління ОСОБА_1 та його замісником ОСОБА_2; про відкликання існуючих і створення нових складів органів управління : наглядової ради, виконавчого комітету, ревізійної комісії товариства; затвердження умов договорів (цивільно-правових або трудових контрактів з членами органів управління). Обрання осіб, які уповноважені на підписання договорів з членами органів управління товариством; зміна організаційно-правової форми товариства у відповідності до чинного законодавства; внесення змін та доповнень до статуту товариства шляхом викладення його у новій редакції з метою приведення діяльності товариства у відповідність з нормами Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) ; затвердження уповноваженої особи на підписання статуту товариства (том справи 1, а.с. 58-59).

З протоколу позачергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Буровик" вбачається, що кількість голосуючих акцій 11 040, у голосуванні брало участь 55 чоловік, кількість голосів учасників зборів - 7 385, присутні 66,89 % акціонерів, збори вважаються правомочними.

При цьому відповідачем надано копію переліку акціонерів, які мають право участі на загальних зборах 01.10.2012 р. (том справи 1, а.с. 60), протоколу засідання реєстраційної комісії від 01.10.2011 р. (том справи 1, а.с. 61), протоколу засідання лічильної комісії від 01.10.2011 р. (том справи 1, а.с. 62-63), відомості реєстрації акціонерів та їх представників, прибувших для участі в позачергових загальних зборах 01.10.2011 р. (а.с. 72-73) та копію переліку акціонерів, які мають право участі на загальних зборах 01.10.2011 р. (том справи 3, а.с. 110-111).

За результатом проведення вказаних позачергових зборів акціонерів прийняте рішення, яке є предметом позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, загальними зборами акціонерів відповідача було прийнято рішення про зміну назви з "Закрите акціонерне товариство "Буровик" на "Приватне акціонерне товариство "Буровик" та відповідно до чинного законодавства України було проведено державну реєстрацію останнього з огляду на зміну його найменування. Отже, назвою відповідача слід вважати "Приватне акціонерне товариство "Буровик".

Вважаючи свої корпоративні права порушеними, позивачі звернулися до суду з даним позовом з вимогами про визнання недійсним рішення наглядової ради Закритого акціонерного товариства "Буровик" від 27 квітня 2011 року про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень голови правління, ОСОБА_2 - від виконання функцій реєстроутримувача-спеціаліста по веденню реєстру власників іменних цінних паперів та заступника голови правління, обрання виконуючим обов'язки голови правління ОСОБА_4, оформлене протоколами (без номеру) від 27 квітня 2011 року, визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Буровик" від 1 жовтня 2011 року про обрання нового правління Закритого акціонерного товариства та наглядової ради, оформленого протоколом від 1 жовтня 2011 року.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

За приписами ст. 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків.

В акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства. Випадки обов'язкового створення в акціонерному товаристві наглядової ради встановлюються законом. Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства. Члени наглядової ради акціонерного товариства не можуть бути членами його виконавчого органу. Наглядова рада акціонерного товариства визначає форми контролю за діяльністю його виконавчого органу (ст. 160 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень пп. 8.3.1- пп. 8.3.2, пп. 8.3.4, пп. 8.3.6 п. 8.3 Статуту Закритого акціонерного товариства "Буровик" (том справи 1, а.с. 74-84), затвердженого загальними зборами учасників 17.04.1999 р., перереєстровано із змінами розпорядженням № 434-р від 13.06.2001 р. виконкому Полтавської міської ради (редакція, яка діяла на момент прийняття оспорюваних позивачами рішень спостережної ради товариства) спостережна рада товариства складається з числа акціонерів (їх представників) і обирається на загальних зборах товариства. Рада представляє інтереси учасників у перерві між проведенням загальних зборів товариства в межах компетенції, визначеної цим статутом. Засідання ради вважається правомочним, якщо на ній присутні 2/3 його членів. рішення ради приймаються більшістю голосів. У разі розподілу голосів порівну голос голови ради є вирішальним. До компетенції ради відносяться контроль за діяльністю виконавчого органу товариства, прийняття рішення про зміну статутного фонду у відповідності із законодавством України, інші дії, що не відносяться до компетенції загальних зборів товариства.

Пунктом 8.4.3 Статуту Закритого акціонерного товариства "Буровик" (том справи 1, а.с. 74-84), затвердженого загальними зборами учасників 17.04.1999 р., перереєстровано із змінами розпорядженням № 434-р від 13.06.2001 р. виконкому Полтавської міської ради (редакція, яка діяла на момент прийняття оспорюваних позивачами рішень спостережної ради товариства) визначено, що голова правління та його перший заступник обираються на загальних зборах акціонерів. Виключна компетенція вищого органу товариства - загальних зборів акціонерів - визначена пп. 8.2.3 статуту.

Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування підстав позову в частині визнання недійсним оспорюваних позивачами рішень наглядової ради Закритого акціонерного товариства "Буровик" від 27 квітня 2011 року останні посилаються на приписи ст. 41, ст. 46 Закону України "Про господарські товариства" та п. 8.4.3 Статуту товариства.

Колегія суддів не погоджується з даним твердженням.

Оспорювані позивачами рішення спостережної ради прийняті 27 квітня 2011 року.

За приписами ст. 46 Закону України від 19.09.1991 р. № 1576-XII "Про господарські товариства" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) в акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися наглядова рада акціонерного товариства, яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність виконавчого органу. В акціонерному товаристві, яке налічує понад 50 акціонерів, створення наглядової ради акціонерного товариства обов'язкове. Статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на наглядову раду акціонерного товариства може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів. Питання, віднесені статутом акціонерного товариства до виключної компетенції наглядової ради акціонерного товариства, не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів товариства.

Як встановлено судом вище, рішенням загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Буровик" від 17.04.1999 року (протокол, том справи 1, а.с. 21-25) обрано до складу спостережної ради товариства акціонерів ОСОБА_36 - головою ради, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - членами ради. За даними відповідача на дату проведення оскаржуваних рішень наглядова рада товариства не переобиралася. Суду не надано допустимих доказів на підтвердження дострокового припинення повноважень вказаних осіб як членів спостережної (наглядової) ради товариства - відповідача, на наявність таких позивачі на посилаються, відповідач проти цього заперечує.

Саме у вказаному складі 27.04.2011 р. проведено засідання наглядової ради Закритого акціонерного товариства "Буровик", оформлені протоколами (без номеру) від 27 квітня 2011 року (том справи 1, а.с. 26, 27), якими прийняте рішення про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень голови правління, ОСОБА_2 - від виконання функцій реєстроутримувача-спеціаліста по веденню реєстру власників іменних цінних паперів та заступника голови правління, обрання виконуючим обов'язки голови правління ОСОБА_4. З протоколів засідання наглядової ради вбачається, що на засіданні були присутні усі члени наглядової ради, рішення прийняті одноголосно. Крім того, до порядку денного засідань наглядової ради 27.04.2011 р. не включено та не вирішувалося питання щодо обрання голови правління чи його першого заступника. Питання, які були розглянуті спостережною радою, знаходяться в межах компетенції останньої, визначеної наведеними положеннями статуту товариства та не віднесеними до компетенції загальних зборів акціонерів за приписами ст. 41 Закону України "Про господарські товариства".

За викладеного, позовні вимоги в частині визнання недійсними вказаних рішень наглядової ради товариства спростовуються поданими доказами та не відповідають нормам матеріального права.

Посилання позивачів на припинення повноважень членів наглядової ради товариства ОСОБА_8 та ОСОБА_9 згідно поданих ними заяв, відповідно, 27 травня 2009 року та 02 червня 2009 року, та відчуження ними акцій товариства за передавальними розпорядженнями від 07.10.2005 р. судом не оцінюються як правомірні, оскільки :

- вказані твердження не підтверджені допустимими доказами : заяви (том справи 2, а.с. 64, 65) та передавальні розпорядження (том справи 2, а.с. 62, 63) в порушення приписів ст. 36 ГПК України та п. 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, не завірені належним чином, оригінали останніх суду не надано;

- за даними відповідача, загальні збори товариства не приймали рішень щодо дострокового припинення повноважень вказаних членів наглядової ради, відповідно до витягу з журналу реєстрації вхідної кореспонденції Закритого акціонерного товариства "Буровик" за період з 04.04.2009 р. по 25.08.2009 р. не зареєстровано вказаних заяв ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (том справи 3, а.с. 107-109), представники відповідача у судовому засіданні проти наявності вказаних заяв заперечували. Проте, за приписами ч. 1 ст. 57 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори акціонерного товариства можуть прийняти рішення про дострокове припинення повноважень членів наглядової ради та одночасне обрання нових членів, без рішення загальних зборів повноваження члена наглядової ради з одночасним припиненням договору припиняються, зокрема, за його бажанням за умови письмового повідомлення про це товариства за два тижні;

- до матеріалів справи надані через канцелярію суду оригінал заяви вх. № 7459 від 30.05.2013 р. ОСОБА_9 та оригінал заяви вх. № 8297 від 12.06.2013 р. ОСОБА_8, у яких стверджується про те, що останні не підписували жодних документів на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2, заяв про припинення обов'язків членів наглядової ради Закритого акціонерного товариства "Буровик" не подавали, акції товариства не відчужували, які суперечать наданим позивачами заявам.

Надану через канцелярію суду заяву вх. № 7458 від 30.05.2013 р. ОСОБА_8 аналогічного змісту суд як допустимий доказ до оцінки не приймає, оскільки остання в порушення приписів ст. 36 ГПК України та п. 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, не завірена належним чином.

Як вже зазначалося вище, відповідачем було заявлене клопотання вх. № 8298 від 12.06.2013 р. про призначення судової комплексної технічно-почеркознавчої експертизи підписів на зазначених вище заявах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та передавальних розпорядженнях від 07.10.2005 р..

Дане клопотання колегією суддів відхилено. При цьому судом враховано, що відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Як вбачається з наведеного вище, при вирішенні даного спору суд не прийняв вказані документи як докази у справі, а тому дослідження шляху виготовлення відповідних заяв та передавальних розпоряджень, а також вчинення на них підписів не стосуються вирішення спору у цій справі.

Також суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про виклик у судове засідання для дачі пояснень в порядку ст. 30 ГПК України членів наглядової ради відповідача - ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

Крім того, суд не оцінює як правомірне та відхиляє клопотання відповідача про припинення провадження у справі відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 80 ГПК України з огляду на непідвідомчість спору в частині вимог щодо визнання недійсним рішень спостережної ради товариства господарським судам України (заявлене за текстом відзиву та повторно надане відповідачем 15.02.2012 р. (вх. № 2293д від 16.02.2012 р.).

Усунення членів виконавчого органу товариства від виконання обов'язків (частина третя статті 99 Цивільного кодексу) або відсторонення голови виконавчого органу товариства від виконання повноважень (абзац перший частини другої статті 61 Закону України "Про акціонерні товариства") за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі статті 46 Кодексу законів про працю. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання ним обов'язків міститься не в приписах Кодексу законів про працю (322-08) , а у статті 99 Цивільного кодексу, тобто не є предметом регулювання нормами трудового права. Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним. Усунення члена виконавчого органу товариства від виконання своїх обов'язків, яке передбачене частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України, не є відстороненням працівника від роботи в розумінні статті 46 Кодексу законів про працю України. Подібні висновки знайшли відображення у Рішенні Конституційного Суду України від 12.01.2010 р. № 1-рп/2010 (v001p710-10) у справі № 1-2/2010 (справа про за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України).

В частині позовних вимог щодо визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Буровик" від 1 жовтня 2011 року про обрання нового правління Закритого акціонерного товариства та наглядової ради, оформленого протоколом від 1 жовтня 2011 року, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст. ст. 152, ст. 153 Цивільного кодексу України акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.

Згідно із ст. 159 Цивільного кодексу України вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать. Акціонери (їхні представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, що їх має кожний акціонер, який бере участь у зборах. Порядок голосування на загальних зборах акціонерів встановлюється законом. Акціонер має право призначити свого представника для участі у зборах. Представник може бути постійним чи призначеним на певний строк. Акціонер має право у будь-який момент замінити свого представника у вищому органі товариства, повідомивши про це виконавчий орган акціонерного товариства. рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, щодо: 1) внесення змін до статуту товариства; 2) ліквідації товариства, крім випадків, встановлених законом; 3) питань, передбачених законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах. Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік. Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності товариства, а також за наявності обставин, визначених у статуті товариства, та в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому. Порядок скликання і проведення загальних зборів, а також умови скликання і проведення позачергових зборів та повідомлення акціонерів встановлюються статутом товариства і законом.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 17.09.2008 р. № 514-VI "Про акціонерні товариства" (514-17) (із змінами та доповненнями, далі - Закон України "Про акціонерні товариства" (514-17) ) цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім другого речення частини другої статті 20, яке набирає чинності через тридцять місяців з дня опублікування цього Закону. Через два роки з дня набрання чинності цим Законом втрачають чинність статті 1 - 49 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) у частині, що стосується акціонерних товариств. До приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону, крім статей 1 - 49 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) у частині, що стосується акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом. Статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 23 частини другої ст. 7 Закону України від 30.10.1996 р. № 448/96-ВР "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" визначено, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку роз'яснює порядок застосування чинного законодавства про цінні папери та акціонерні товариства.

У п. 4 роз'яснення від 14.07.2009 р. № 8 (va008312-09) "Щодо порядку застосування окремих положень розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) у зв'язку з набранням ним чинності" (затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14 липня 2009 року № 797) Державна (Національна) комісія з цінних паперів та фондового ринку зазначила наступне : Закон України "Про акціонерні товариства" (514-17) , опублікований в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур'єр" N 202 від 29.10.2008 року, набрав чинності 30.04.2009 року. Пунктом другим розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) передбачено, що через два роки з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 30.04.2011 року) втрачають чинність статті 1 - 49 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) у частині, що стосується акціонерних товариств. Абзацом першим пункту п'ятого розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) передбачено, що статути та інші внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність з нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом (тобто в термін до 30.04.2011 року). Датою приведення діяльності відкритого акціонерного товариства та закритого акціонерного товариства у відповідність з вимогами Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) є дата державної реєстрації змін до статуту, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого акціонерного товариства на публічне/приватне акціонерне товариство або закритого акціонерного товариства на публічне/приватне акціонерне товариство. Акціонерні товариства до приведення у відповідність з нормами Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) статуту та інших внутрішніх положень акціонерного товариства мають керуватись у своїй діяльності з 30.04.2009 року по 30.04.2011 року Законом України "Про господарські товариства" (1576-12) та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. Цими ж актами законодавства регулюються взаємовідносини товариства з акціонерами, інвесторами, органами державної влади та іншими особами. При цьому, починаючи з 30.04.2009 року всі акціонерні товариства, в тому числі ті, що ще не привели свою діяльність у відповідність із Законом України "Про акціонерні товариства" (514-17) , зобов'язані керуватись у своїй діяльності нормами Цивільного кодексу України (435-15) , Господарського кодексу України (436-15) , Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (3480-15) , Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (710/97-ВР) , Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (448/96-ВР) та Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (185-16) , в тому числі тими, що внесені до зазначених законодавчих актів розділом XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) .

Аналогічні приписи містить і розділ 7 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" (v5_14600-07) (із змінами та доповненнями).

З матеріалів справи вбачається, що державна реєстрація змін до статуту відповідача щодо приведення діяльності закритого акціонерного товариства "Буровик" у відповідність з вимогами Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) за рішенням позачергових загальних зборів учасників від 05.11.2011 р. (протокол № 2) проведена 30.11.2011 р..

Враховуючи приписи наведених норм права, з 30.04.2011 року на відповідача поширюються норми Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) .

В обґрунтування підстав позову в цій частині вимог позивачі посилаються на те, що рішення позачерговими загальними зборами товариства прийняте 01.10.2011 року за відсутності кворуму.

За приписами ст. 34 вказаного Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) у загальних зборах акціонерного товариства можуть брати участь особи, включені до переліку акціонерів, які мають право на таку участь, або їх представники. На загальних зборах за запрошенням особи, яка скликає загальні збори, також можуть бути присутні представник аудитора товариства та посадові особи товариства незалежно від володіння ними акціями цього товариства, представник органу, який відповідно до статуту представляє права та інтереси трудового колективу. Перелік акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах, складається станом на 24 годину за три робочих дні до дня проведення таких зборів у порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України. Представником акціонера на загальних зборах акціонерного товариства може бути фізична особа або уповноважена особа юридичної особи, а також уповноважена особа держави чи територіальної громади. Представником акціонера - фізичної чи юридичної особи на загальних зборах акціонерного товариства може бути інша фізична особа або уповноважена особа юридичної особи, а представником акціонера - держави чи територіальної громади - уповноважена особа органу, що здійснює управління державним чи комунальним майном (ст. 39 Закону України "Про акціонерні товариства").

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про акціонерні товариства" порядок проведення загальних зборів акціонерного товариства встановлюється цим Законом, статутом товариства та рішенням загальних зборів.

Реєстрація акціонерів (їх представників) проводиться на підставі переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах, складеного в порядку, передбаченому законодавством про депозитарну систему України, із зазначенням кількості голосів кожного акціонера. Реєстрацію акціонерів (їх представників) проводить реєстраційна комісія, яка призначається наглядовою радою, а в разі скликання позачергових загальних зборів на вимогу акціонерів у випадках, передбачених частиною шостою статті 47 цього Закону, - акціонерами, які цього вимагають. Реєстраційна комісія має право відмовити в реєстрації акціонеру (його представнику) лише у разі відсутності в акціонера (його представника) документів, які ідентифікують особу акціонера (його представника), а у разі участі представника акціонера - також документів, що підтверджують повноваження представника на участь у загальних зборах акціонерів товариства. Перелік акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах, підписує голова реєстраційної комісії, який обирається простою більшістю голосів її членів до початку проведення реєстрації. Акціонер, який не зареєструвався, не має права брати участь у загальних зборах. Перелік акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах, додається до протоколу загальних зборів (ч. 3 ст. 40 Закону України "Про акціонерні товариства").

При цьому наявність кворуму загальних зборів визначається реєстраційною комісією на момент закінчення реєстрації акціонерів для участі у загальних зборах акціонерного товариства. Загальні збори акціонерного товариства мають кворум за умови реєстрації для участі у них акціонерів, які сукупно є власниками не менш як 60 відсотків голосуючих акцій (ч. 1, ч. 2 ст. 41 Закону України "Про акціонерні товариства"). Згідно зі ст. 42 Закону України "Про акціонерні товариства" одна голосуюча акція надає акціонеру один голос для вирішення кожного з питань, винесених на голосування на загальних зборах акціонерного товариства, крім проведення кумулятивного голосування. Право голосу на загальних зборах акціонерного товариства мають акціонери - власники простих акцій товариства, а у випадках, передбачених статтею 26 цього Закону, - також акціонери - власники привілейованих акцій товариства, які володіють акціями на дату складення переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах.

Право на оскарження акціонером рішення загальних зборів та строки реалізації цього права (три місяці з дати прийняття рішення) встановлені ст. 50 Закону України "Про акціонерні товариства".

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 18, п. 24, п. 25 Постанови від 24.10.2008 р. № 13 (v0013700-08) "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства);

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства);

- прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).

Право участі у загальних зборах акціонерів мають особи, які є власниками акцій на день проведення загальних зборів (крім установчих зборів). Судам необхідно враховувати, що згідно з абзацом 3 частини першої статті 5 Закону про Національну депозитарну систему права на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.

Згідно зі статтями 41, 60 Закону про господарські товариства загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери (учасники), що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 % голосів. У зв'язку з цим положення установчих документів товариства, які встановлюють інші правила щодо визначення кворуму, є такими, що суперечать закону і не підлягають застосуванню. Відсутність кворуму на загальних зборах є безумовною підставою для визнання в судовому порядку прийнятих загальними зборами рішень недійсними. Загальні збори є неправомочними, якщо реєстрація акціонерів у день проведення загальних зборів не здійснювалась (стаття 159 ЦК України, стаття 41 Закону про господарські товариства), у зв'язку з неможливістю визначення кворуму на загальних зборах. рішення, прийняті на таких загальних зборах, у судовому порядку визнаються недійсними. Правомочність загальних зборів визначається на підставі реєстру акціонерів у день проведення загальних зборів (частина перша статті 41 Закону про господарські товариства), а не фактичної участі акціонерів у прийнятті загальними зборами рішень.

З матеріалів справи не вбачається можливим достеменно встановити факт наявності кворуму при проведенні позачергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Буровик" від 1 жовтня 2011 року, оскільки суду не надано допустимих в розумінні ст. 40 Закону України "Про акціонерні товариства" доказів на підтвердження переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах, складеного в порядку, передбаченому законодавством про депозитарну систему України, із зазначенням кількості голосів кожного акціонера, а також переліку акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах.

Надані відповідачем копія переліку акціонерів, які мають право участі на загальних зборах 01.10.2012 р. (том справи 1, а.с. 60) та копія переліку акціонерів, які мають право участі на загальних зборах 01.10.2011 р. (том справи 3, а.с. 110-111) колегією суддів як допустимі докази не оцінюються, оскільки складені не за станом на 24 годину за три робочих дні до дня проведення таких зборів у порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України, не підписані, не скріплені печаткою підприємства.

Надана відповідачем копія відомості реєстрації акціонерів та їх представників, прибувших для участі в позачергових загальних зборах 01.10.2011 р. (а.с. 72-73), колегією суддів як допустимий доказ не оцінюється, оскільки не підписана головою реєстраційної комісії, не скріплена печаткою підприємства, частково не відповідає переліку акціонерів, які мають право участі на загальних зборах, відповідно до протоколу зборів присутніми були 55 чоловік, в той час як згідно переліку зареєстрованих учасників - 49 осіб.

Крім того, відповідачем документально не спростовано посилання позивачів у запереченні на відзив вх. № 3248д від 02.03.2012 р. (том справи 2, а.с. 61 про те, що при проведенні позачергових загальних зборів учасників товариства при обрахунку кворуму взято до уваги склад акціонерів станом на 01.01.1999 р., враховано голоси спадкоємців померлих акціонерів, які в установленому законодавством порядку станом на 01.10.2011 р. не переоформили право спадщини за законом.

Пунктом 2.11 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" (v5_14600-07) (із змінами та доповненнями) встановлено, що підставами недійсності рішень загальних зборів, зокрема, є неможливість встановлення правомочності загальних зборів.

За викладеного, у зв'язку з неможливістю визначення кворуму на позачергових загальних зборах акціонерів Закритого акціонерного товариства "Буровик" від 1 жовтня 2011 року, є підстави для визнання недійсним прийнятого на них рішення, а тому колегія суддів дійшла висновку про правомірність позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Буровик" від 1 жовтня 2011 року про обрання нового правління Закритого акціонерного товариства та наглядової ради, оформлене протоколом від 1 жовтня 2011 року, підтверджуються поданими доказами та відповідають нормам права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині визнання недійсними рішення наглядової ради Закритого акціонерного товариства "Буровик" від 27 квітня 2011 року про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень голови правління, ОСОБА_2 - від виконання функцій реєстроутримувача-спеціаліста по веденню реєстру власників іменних цінних паперів та заступника голови правління, обрання виконуючим обов'язки голови правління ОСОБА_4, оформлене протоколами (без номеру) від 27 квітня 2011 року, спростовуються поданими доказами та не відповідають нормам матеріального права, заперечення відповідача проти позову в цій частині є правомірним, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Як зазначалося вище, позивачем 1 - ОСОБА_1 - через канцелярію суду 07.05.2012 р. за вх. № 6027д надане клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на основні та орендовані засоби товариства, грошові кошти (крім обов'язкових платежів до бюджету), списання та вибраковування ТМЦ, а також заборони будь-яких дій про зміну організаційно-правової форми товариства, виключення з Держреєстру, укладення різного виду угод про надання товариству послуг та договорів, якими встановлені штрафні санкції, не передбачені законом, зупинення виконання стягнень як в добровільному, так і примусовому порядку на підставі виконавчих документів, в тому числі документів, за якими стягнення здійснюється в безспірному порядку, а також за рішенням третейських судів (том справи 2, а.с. 76). В обґрунтування цього клопотання останній посилається на наявність інформації про відчуження основних засобів товариства, в стадії вирішення відчуження нерухомості, розподіл та відмова від оренди земельної ділянки по АДРЕСА_3, проведення дій по знеціненню акцій шляхом емісії та скупки рейдерами, яке судом відхиляється з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Зі змісту вищенаведеної статті вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Як роз'яснив Пленум Вищого Господарського суду України у Постанові від 26.12.2011 р. № 16 (v0016600-11) "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Як роз'яснив Пленум Верховний Суд України у п. 45 - п. 47 Постанови від 24.10.2008 р. № 13 (v0013700-08) "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", у судових рішеннях про визнання недійсними актів установлюється факт відповідності акта вимогам законодавства і наявність порушення прав позивача та не встановлюється обов'язок відповідача вчиняти певні дії. Відповідно до змісту статті 67 ГПК господарські суди, вживаючи заходи до забезпечення позову, зобов'язані точно вказати, які саме дії забороняється вчиняти відповідачу та іншим особам. Господарські суди не вправі забороняти товариству чи його посадовим особам вчиняти будь-які дії. Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) товариства. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

При вирішенні цієї заяви суд, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, адекватності і обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає, як необґрунтована. При цьому суд виходив з того, що заявником не обґрунтована наявність зв'язку засобів забезпечення із предметом позовної вимоги, наявність обставин, які утруднять чи унеможливлять виконання рішення у даній справі, обраний спосіб забезпечення порушує права та охоронювані законом інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.11 постанови від 21.02.2013 р., № 7 (va007600-13) "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ", якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог. У разі, коли ГПК України (1798-12) не передбачено можливості повернення господарським судом заяви у зв'язку з неподанням доказів сплати суми судового збору (наприклад, заяви про забезпечення позову), то суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами згідно із статтею 49 названого Кодексу у залежності від результатів розгляду відповідної заяви; про такий розподіл може бути зазначено і в рішенні (постанові) господарського суду, прийнятому(-ій) за результатами розгляду справи, або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи (п. 2.22 Постанови). Якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу (п. 2.23 Постанови).

Відповідно до ст. 4 Закону України № 3674-VI від 08.07.2011 року "Про судовий збір" із позовних заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, сплачується судовий збір у розмірі 1 розмір мінімальної заробітної плати, із заяв про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову - 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України від 06.12.2012 р. № 5515-VI "Про Державний бюджет України на 2013 рік" з 01.01.2013 р. встановлено, що мінімальна місячна заробітна плата становить 1 147,00 грн..

Оскільки при пред'явленні даного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було сплачено судовий збір виходячи зі ставки для двох вимог немайнового характеру при об'єднанні трьох вимог немайнового характеру, судовий збір в сумі 1 147,00 грн. підлягає стягненню з них солідарно в дохід бюджету з подальшим пропорційним відшкодуванням за рахунок відповідача враховуючи задоволення позову в цій частині.

Сплачений позивачами при пред'явленні даного позову судовий збір в розмірі 941,00 грн. + 941,00 грн. = 1 882,00 грн. покладається на останніх, оскільки в цій частині вимог суд дійшов висновку про відмову у позові.

За подання позивачем 1 - ОСОБА_1 - заяви про забезпечення позову судовий збір в сумі 1 720,50 грн. покладається на останнього та підлягає стягненню в дохід бюджету.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст.ст. 66- 67, ст.ст. 82- 85 ГПК України, суд -

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Буровик" від 1 жовтня 2011 року про обрання нового правління Закритого акціонерного товариства та наглядової ради, оформлене протоколом від 1 жовтня 2011 року.

3. В частині позовних вимог про визнання недійсним рішення наглядової ради Закритого акціонерного товариства "Буровик" від 27 квітня 2011 року про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень голови правління, ОСОБА_2 - від виконання функцій реєстроутримувача-спеціаліста по веденню реєстру власників іменних цінних паперів та заступника голови правління, обрання виконуючим обов'язки голови правління ОСОБА_4, оформлене протоколами (без номеру) від 27 квітня 2011 року у позові відмовити.

4. У забезпеченні позову відмовити.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_2 (АДРЕСА_1), ідентифікаційний номер НОМЕР_2 солідарно до спеціального фонду державного бюджету України - 1 147,00 грн. судового збору.

6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Буровик" (36002, м. Полтава, вул. Сосюри, 60), ідентифікаційний код юридичної особи 01039926 на користь :

- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 573,50 грн. судового збору;

- ОСОБА_2 (АДРЕСА_1), ідентифікаційний номер НОМЕР_2 - 573,50 грн. судового збору.

7. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 до спеціального фонду державного бюджету України - 1 720,50 грн. судового збору.

Видати накази з набранням рішенням законної сили.

8. Копію рішення надіслати учасникам процесу за вказаними у його вступній частині адресами.

Повне рішення складене 14.06.2013 р.

Примітка : рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.