910/4015/13 Про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за час фактичного користування приміщенням - 16.05.2013 Прийняття

( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs35197671) ) ( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs33443958) )

За позовом Фізичної особи - підприємця Сігало Валерія Леонідовича До Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал - Центр" Про стягнення 50 696,98 грн. Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача не з'явились

Від відповідача Солдаткін О.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" заборгованості по сплаті орендний платежів в розмірі 24 773,83 грн., неустойку за несвоєчасне повернення майна з оренди в розмірі 22 451,60 грн., пеню в розмірі 2 042,69, 3% річних в розмірі 404,86 грн., штраф за прострочення передачі приміщення з оренди в розмірі 744,00 грн., збитки за відновлення ушкодженого майна в розмірі 320,00 грн., а всього 50 696,98 грн. заборгованості за договором оренди № ФН/06/11 нежилого приміщення від 20.06.2011р.

В процесі розгляду справи представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог від 16.04.2013р., в якій просить стягнути з відповідача 24 773,83 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів, 22 451,60 грн. неустойку за несвоєчасне повернення майна з оренди, 2 676,82 грн. пені, 536,02 грн. 3% річних, 744,00 грн. штраф за прострочення передачі приміщення з оренди, 320,00 грн. збитки за відновлення ушкодженого майна, а всього 51 502,27 грн. заборгованості за договором оренди № ФН/06/11 нежилого приміщення від 20.06.2011р., Крім того, просить стягнути з відповідача витрати пов'язані з наданням правової допомоги в розмірі 5000 грн. адвокатських послуг.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема збільшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач збільшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 51 502,27 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач позовні вимоги не визнав, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 17.04.2013р., просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст. 69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

20.06.11. між Фізичною особою - підприємцем Сігало Валерієм Леонідовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" укладено Договір № ФН/06/11 оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду (користування) нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі будинку за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Чубаря, б. 9/52, загальною площею 39,8 кв.м, приміщення офісу-магазину промислової групи товарів, що належить Орендодавцеві на праві власності (об'єкт оренди).

Між сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до Договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору, об'єкт оренди передається в оренду Орендодавцем строком на 12 (дванадцять) місяців.

Пунктом 9.1 Договору строк його дії сторонами погоджено з 20.06.11. до 19.06.12.

Згідно з п. 2.1 Договору, Орендодавець передає Орендареві, а Орендар приймає об'єкт оренди не пізніше 22.06.11.

Передача об'єкта оренди в оренду здійснюється шляхом підписання сторонами акту прийму-передачі № 1, що свідчить по фактичний стан приміщення та устаткування в приміщенні й передачі його в оренду. Прийняття об'єкта оренди після закінчення строку оренди або дострокового розірвання договору оренди здійснюється шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі № 2, що свідчить по фактичний стан приміщення та устаткування в приміщенні і його повернення Орендодавцеві (п. 2.3 Договору).

На виконання умов Договору 20.06.11. між сторонами підписано та скріплено печатками акт № 1 прийому-передачі нежитлового приміщення в оренду Орендарю.

Приписами п. 6.1 Договору встановлено, що за користування об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцеві орендну плату в розмірі 3 000,00 грн. за місяць.

Згідно з п. 6.3 Договору, Орендар щомісяця до 15-го числа поточного місяця сплачує Орендодавцеві суму орендної плати за поточний місяць в наявній формі шляхом видачі коштів з каси Орендаря або шляхом їхнього перерахування на розрахунковий рахунок, зазначений Орендодавцем, або іншими способами, не забороненими законодавством України.

Відповідно до п.4.4. договору, Орендар зобов'язується вчасно і у повному обсязі здійснювати орендні платежі, у випадку розірвання (закінчення, припинення дії) даного договору повернути орендодавцеві об'єкт оренди, виконавши ремонт, у стані, не гіршому, чин на момент передачі його в оренду.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з порушенням умов договору оренди з боку відповідача в частині несвоєчасної сплати орендних платежів, орендодавцем на підставі ч.1 ст. 782 ЦК України було розірвано договір оренди №ФН/06/11 від 20.06.2011р. з додатковою угодою № 1 з 17.05.2012р.

За твердженням Позивача, відповідно до п.5.1. договору, після закінчення строку оренди (або а результаті дострокового розірвання) договору орендар зобов'язаний передати орендодавцеві об'єкт оренди протягом 3-х робочих днів з моменту закінчення строку оренди (припинення дії договору) по акту прийому-передачі № 2. Майно вважається повернути з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі № 2.

Суду доведено, що після розірвання договору оренди від 17.05.2012р. відповідач повернув орендоване приміщення за участю працівників Нікопольського ДВС МУЮ у Дніпропетровській області, про що складний акт державного виконавця від 25.01.2013р., сторонами підписаний акт № 2 передачі - прийому нежитлового приміщення від 25.01.2013р.

Відповідно до п. 6.2 Договору, зобов'язання по сплаті орендної плати починається за даним Договором з моменту підписання акту № 1 прийому-передачі, а закінчується з моменту акту прийому-передачі № 2.

Згідно п.8.2. договору, стягнення заборгованостей по платежах здійснюється орендодавцем у встановленому законом порядку зі стягненням пені в розмірі подвійної дисконтної ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, за кожний день прострочення з вини орендаря.

Пунктом 8.3. договору, за затримки в передачі або прийманні нежитлового приміщення в оренду, з оренди та поверненні понад строки, зазначені в пунктах договору, винна сторона сплачує штраф у розмірі 0,1% від суми орендної плати за місяць, установленої на дату підписання договору, за кожний день прострочення.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Укладений договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України (435-15) , Глави 30 Господарського кодексу України (436-15) та Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду, користування ним відповідачем, а також існування у відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів за період травня 2012р. по січень 2013р. у розмірі 24 773,83 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно п. 6.3 Договору, Орендар щомісяця до 15-го числа поточного місяця сплачує Орендодавцеві суму орендної плати за поточний місяць в наявній формі шляхом видачі коштів з каси Орендаря або шляхом їхнього перерахування на розрахунковий рахунок, зазначений Орендодавцем, або іншими способами, не забороненими законодавством України.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 6.3 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісяця до 15-го числа поточного місяця.

Проте відповідач свого обов'язку зі сплати орендних та інших платежів належним чином не виконав у зв'язку із чим заборгованість відповідача по орендній платі з травня 2012р. по січень 2013р. становить 24 773,83 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент винесення рішення у справі настав.

Згідно ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності боргу у Відповідача за договором оренди №ФН/06/11 у сумі 24773,83 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені у сумі 2676,82 грн. задоволенню підлягає частково в розмірі 2 279,21 грн., з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку пені судом було виявлено помилки в частині визначеного Фізичною особою - підприємцем Сігало Валерієм Леонідовичем періоду, за який він просить стягнути пеню.

Так, відповідно до розрахунку, Позивачем визначено період для нарахування пені, тобто після шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 2 279,21 грн.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, Позивач також правомірно нарахував відповідачу суму штрафу від загального розміру заборгованості по сплаті орендної плати, відповідно до п.8.3 договору.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 744,00 грн. штрафу у розмірі 0,1% від загального розміру заборгованості по сплаті орендної плати, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 536,02 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що у зв'язку з порушенням умов договору оренди з боку відповідача в частині несвоєчасної сплати орендних платежів, орендодавцем на підставі ч.1 ст. 782 ЦК України було розірвано договір оренди №ФН/06/11 від 20.06.2011р. з додатковою угодою № 1 з 17.05.2012р.

Після розірвання договору оренди від 17.05.2012р. відповідач повернув орендоване приміщення за участю працівників Нікопольського ДВС МУЮ у Дніпропетровській області, про що складний акт державного виконавця від 25.01.2013р., сторонами підписаний акт № 2 передачі - прийому нежитлового приміщення від 25.01.2013р.

Проте, матеріали справи свідчать, що після закінчення строку дії Договору Відповідач орендоване приміщення не повернув, а безпідставно продовжував ним користуватись до 25.01.2013р.

Відповідно до ч.2 ст. 785 ЦК України встановлена відповідальність за не виконання обов'язку наймачем щодо повернення об'єкта оренди у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи, що приміщення за актом повернуто тільки 25.01.2013р., обґрунтованою є вимога про стягнення неустойки за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до закону, а саме ч.2 ст. 785 ЦК України у розмірі подвійної плати за користування спірним майном за час прострочення, а саме з 03.10.2012 по 25.01.2013р. включно.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню неустойка (за період з 03.10.2012р. по 25.01.2013р.) у сумі 22 451,60 грн., відповідно до ч.2 ст. 785 ЦК України, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Вимога позивача про стягнення з відповідачів збитків в розмірі 320 грн. підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦКУ, особа, якій завдано збитків має право на їх відшкодування.

Збитками, відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України є втрати, які особа зробила або мусить зробити для поновлення свого порушеного права.

Відповідно до ч. 3 ст. 216 Господарського Кодексу України, потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Відшкодування збитків передбачено ч. 1 ст. 224 Господарського Кодексу України, де зазначається, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками у ч. 2 ст. 224 Господарського Кодексу України розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до Акту від 20.06.2011р.№1 прийому-передачі приміщення до Договору №ФН/06/11 від 20.06.2011р. відповідачу були передані ролети-жалюзі в доброму стані та працюючі;

Відповідно до Акту від 25.01.2013р.№2 передачі-прийому приміщення до Договору №ФН/06/11 від 20.06.2011р. вікно в торговому залі з зовнішніми захисними ролетами -жалюзами, з механізмом відкриття, стан добрий, однак ролети -непрацюючі;

Відповідно до Акту здачі прийняття робіт загальна вартість робіт по відновленню механізму блокіровки ролет складає 320,00грн., яка сплачена Позивачем виконавцю робіт Подлужному Олесандру Станіславовичу 28.01.2013р., що підтверджується Квитанцією до прибуткового касового ордеру від 28.01.2013р.

Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх обов'язків за договором, Позивач зазнав матеріальних збитків на загальну суму 320,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн. витрат на послуги адвоката, суд встановив наступне.

На підтвердження наданих позивачу послуг адвоката, Фізичною особою-підприємцем Сігало Валерієм Леонідовичем надано суду:

- Договір № 11/02-13 від 11.02.13. про надання юридичних послуг адвокатом по господарській справі;

- акт № 1 прийому передачі послуг (робіт) від 25.03.2013 на підставі вказаного Договору;

- квитанцію до прибуткового касового ордера № 448 від 25.03.2013;

- свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2604 Онищенко С.В.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, Судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру" (2887-12) .

Таким чином, ст. 44 ГПК України передбачає можливість відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам, чи юридичним особам.

Аналіз поданих позивачем на обґрунтування понесених витрат на правову допомогу документів дає підстави стверджувати, що між позивачем та Онищенко С.В. 11.02.2013. укладено договір про надання юридичних послуг адвокатом № 11/02-13, за яким останній зобов'язується надати консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього по господарській справі за позовом ФОП Сігало В.Л. до ТОВ "Арсенал-Центр" по стягненню залишкових сум заборгованостей по сплаті орендних платежів, пені, штрафу, 3% річних, неустойки за несвоєчасне повернення майна з оренди та збитків та інших витрат з ТОВ "Арсенал-Центр".

Проте, як вбачається з акту від 25.03.2013р. за № 1 прийому передачі послуг (робіт), адвокатом були надана правова допомога у господарській справі, а саме у п.1. акту зазначено, що вивчення матеріалів по справі № 5011-30/9782-2012, та у п. 4 зазначено, вивчення матеріалів виконавчого провадження у справі № 5011-30/9782-2012 стосовно примусового повернення приміщення та стягнення грошових коштів, проте позивачем не надано доказів надання правової допомоги саме по даній справі № 910/4015/1, в акті також не зазначено складання якої позовної заяви було здійснено адвокатом Онищенко С.В.

Таким чином, суд не вбачає правових підстав для задоволенні вимоги позивача щодо стягнення 5000 грн. гонорару за надану правову допомогу по даній справі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення орендних платежів в розмірі 24 773,83 грн., неустойки в розмірі 22 451,60 грн., пені в розмірі 2 279,21 грн., 536,02 грн. 3% річних, 744,00 грн. штрафу, 320 грн. збитків.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, в розмірі 22 451,60 грн. основного боргу, неустойки в розмірі 22 451,60 грн., пені в розмірі 2 279,21 грн., 536,02 грн. 3% річних, 744,00 грн. штрафу, 320 грн. збитків. В іншій частині стягнення пені та витрат по сплату гонорару адвокату за надання правової допомоги суд відмовляє з вищевказаних підстав.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 ГПК України, суд, -

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" (03067, м. Київ, пер. Чугуївський, 21, код ЄДРПОУ 31202310) на користь Фізичної особи - підприємця Сігало Валерія Леонідовича (53213, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 1, кв. 15, ідентифікаційний код 2201810052) орендних платежів в розмірі 24 773,83 грн., неустойки в розмірі 22 451,60 грн., пені в розмірі 2 279,21 грн., 536,02 грн. 3% річних, 744,00 грн. штрафу, 320 грн. збитків, 1720 50 коп. судового збору.