5011-4/16093-2012 Про стягнення збитків, завданих отриманням майна без достатньої правової підстави - 24.01.2013 Прийняття

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Томсор» 74 262,75 грн. суму збитків, що спричинені відповідачем позивачу внаслідок отриманого без достатніх правових підстав майна (вартість виконаного ремонту) та грошових коштів (отриманих за договором оренди площі в нежитловому приміщенні № 2/7-2009).

За клопотанням Фізичної особи - підприємця Кузнецова Олександра Миколайовича запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду».

До початку розгляду справи по суті від Позивача надійшло клопотання від 16.01.2013р. про забезпечення позову, відповідно до якого позивач просить накласти арешт на майно відповідача, а саме, на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м.Київ, вул. Басейна, 5-б, власником якого є Відповідач.

Розглянувши подані письмові докази та матеріали, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. N 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" (v2776600-06) у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду безумовних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з поданих матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 05.12.2012р.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

25.06.2009р. між Фізичною особою - підприємцем Кузнецовим Олександром Миколайовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Томсор» було укладено договір оренди площі в нежитловому приміщенні № 2/7-2009.

Відповідно до п.1.1. договору відповідач надав, а позивач отримав у тимчасове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 5-б, загальною площею 65,7 кв.м. для організації закладу громадського харчування.

Сторони не заперечують що відповідач надав, а позивач отримав у тимчасове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 5-б, загальною площею 65,7 кв.м. для організації закладу громадського харчування, однак в матеріалах справи відсутній Акт прийому-передачі зазначеного приміщення.

Строк дії укладеного договору становить 3 роки, а саме: з 25.06.2009р. по 25.06.2012р.

Позивач вважає що договір оренди площі в нежитловому приміщенні № 2/7-2009 є нікчемним, оскільки договір оренди був укладений в письмовій формі, однак посвідчений в нотаріальному порядку не був.

Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Позивач зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Позивач також посилається на ч.1 ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала.

На думку Позивача, Відповідач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, відповідно до ст. 1213 ЦК України

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Позивач також посилається на ч. 2 ст. 1214 ЦК України, відповідно до якої у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст.536 цього кодексу) та на ч. 1 ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначає, що на виконання умов укладеного договору оренди позивачем на користь відповідача було сплачено орендну плату та проведено ремонті роботи в орендованому приміщенні. Першу сплату за договором оренди позивачем було внесено 28.07.2009р.

За орендовану площу, згідно з п.3.1. договору, позивач мав сплачувати щомісячно орендну плату в розмірі 1700 грн., на підставі рахунків, які повинні виставлятись відповідачем 25 числа кожного місяця.

Всього за договором оренди позивачем було сплачено 20400 грн. орендної плати. Факт оплати за договором оренди підтверджує копіями квитанцій. На думку Позивача, з урахуванням 3% річних та індексу інфляції за користування чужими грошовими коштами відповідач винен позивачу 26012,86 грн.

Позивач вважаючи договір нікчемним зазначає в позові, що при проведенні ремонту позивач керувався п. 6.4 договору оренди та розумів, що всі покращення приміщення, які будуть ним виконані, залишаються в його власності до викупу відповідачем.

Відповідно до п.6.4. договору всі покращення орендованого приміщення, що неможливо виділити без нанесення йому шкоди, залишаються у власності позивача до викупу відповідачем.

За твердженням позивача, стан приміщення, що було предметом договору оренди, не дозволяв використовувати його для організації закладу громадського харчування. Тому він був змушений провести ремонт приміщення, для чого позивачем укладено договір № 6-р. від 20.08.2009р. з ТОВ «Будівельний Альянс Київ», відповідно до умов якого ТОВ «Будівельний Альянс Київ» зобов'язувалось виконати ремонт приміщення кафе за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 5-6, тобто, приміщення, що було об'єктом договору оренди.

Відповідач заперечує проти вимог позивача, посилається на вимоги п. 5.4 договору, який вимагає письмової згодити на проведення ремонтних робіт з Орендодавцем

Пунктом 5.4 договору сторони погодили проводити переобладнання, реконструкції, орендованого приміщення, зміну зовнішнього вигляду інтер'єру у відповідності до своїх потреб, письмово узгодивши їх з Орендодавцем.

Позивач не надав жодних документів які б могли підтвердити згоду Відповідача на проведення робіт, за твердженням Відповідача такої згоди не надавалось і ремонт не здійснювався.

В матеріалах справи відсутній Акт приймання-передачі приміщення спірного майна, тому стверджувати що приміщення потребувало ремонту суд вважає недоведеним.

Позивач в підтвердження понесення збитків у сумі 35 076,54грн. посилається на договір № 6-р. від 20.08.2009р., який за своєю правовою природою є договором підряду. Відповідно до затвердженого кошторису за договором підряду вартість робіт та матеріалів складає 35076,54 грн. та на Акт приймання виконаних робіт від 28.09.2009р. до договору підряду, відповідно до якого підрядні роботи були виконані вчасно та в повному обсязі, сторони не мають претензій одна до одної. Факт оплати за договором підряду підтверджує копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів.

Відповідач стверджує, що зазначений договір є підробкою, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про виконавця будівельних робіт (довідки з ЕДРПОУ), просив суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс Київ».

Суд задовольняв клопотання Відповідача, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.12. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс Київ», розгляд справи було призначено на 22.01.2013р.

22.01.2013р. представник третьої особи в судове засідання не з'явився, письмових пояснень відносно заявлених позовних вимог не надав.

Крім того, за твердженням Позивача для виконання ремонтних робіт позивачем 20.08.2009р. в ТОВ «Епіцентр К» було придбано будівельні матеріали на загальну суму 11 149,35 грн., за доставку товарів до орендованого приміщення позивачем було сплачено 160 грн. Крім того, для проведення ремонту позивачем було придбано додатково будівельні матеріали на суму 1864 грн., що Позивач підтверджує копією товарного чеку від 22.09.2009р. В підтвердження оплати за придбані матеріали, доставку матеріалів та додатково придбаних матеріалів Позивач посилається на відмітку здійснену в зазначених документах невідомою особою «Опл».

За твердженням Позивача, кожну з оплат за проведення робіт позивач здійснював Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс Київ» готівкою, отримуючи квитанції до прибуткового касового ордеру з печаткою підприємства, не виїжджаючи до офісу виконавця робіт, оплати здійснювались на місці проведення робіт.

За розрахунком Позивача, загальна сума витрат, що спричинені відповідачем позивачу внаслідок отриманого без достатніх правових підстав майна (вартість виконаного ремонту) та грошових коштів (отриманих за договором оренди), складає 74262,75 грн.

Відповідно до п. 6.2 Договору зазначено, що при поверненні орендованої площі складається Акт здачі-приймання, який підписують представники Орендаря та Орендодавця (Позивача та Відповідача). Такого акту сторони також не підписували.

За твердженням Відповідача Позивач самостійно покинув орендоване приміщення без його передачі у відповідності до умов п. 6.2 договору.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Укладений договір № 2/7-2009 є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 59 Цивільного кодексу України (435-15) , Глави 30 Господарського кодексу України (436-15) та Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 810 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Положення Глави 59 Цивільного кодексу України (435-15) «Найм (оренда) житла не передбачають обов'язкового нотаріального посвідчення та державної реєстрації договорів найму (оренди) житла. Відповідно до ч.1 ст.811 договір найму житла укладається у письмовій формі. Необхідність нотаріального посвідчення та державної реєстрації передбачена тільки для договорів найму (оренди) житла з викупом. У питаннях найму житла слід керуватися виключно положеннями глави 59 Цивільного кодексу України (435-15) .

Наведеної позиції дотримується Міністерство юстиції України у Методичних рекомендаціях стосовно державної реєстрації права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 13.10.2010 N 2500/5 (v2500323-10) . У розділі ІІІ вказаних методичних рекомендацій зазначено наступне. Цивільний кодекс України (435-15) , регулюючи відносини, пов'язані з наймом (орендою), застосовує різні правові конструкції в залежності від статусу майна, яке може бути предметом такого виду договорів. Так, параграф 4 глави 58 "Найм (оренда)" містить положення щодо найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини). Водночас, окремою главою 59 "Найм (оренда) житла" врегульовано відносини, що пов'язані з укладенням договору саме щодо такого виду нерухомого майна як житло. Тобто, відповідно до Цивільного кодексу України (435-15) житло як об'єкт нерухомості виокремлено в окрему правову категорію і не може ототожнюватися з об'єктами, речові права щодо яких виникають з підстав, визначених параграфом 4 глави 58 "Найм (оренда)". Таким чином Цивільний кодекс України (435-15) встановлює різні підходи до регулювання відносин найму (оренди) в залежності від цільового призначення об'єктів нерухомого майна».

У постанові Вищого господарського суду України від 28.01.2010 у справі №35/205 Вищий господарський суд України висловив правову позицію, згідно з якою на правовідносини щодо найму житла не поширюються вимоги ст. 793 Цивільного кодексу України, якими врегульовані питання щодо найму будівлі або іншої капітальної споруди. Натомість до вказаних правовідносин слід застосовувати главу 59 Цивільного кодексу України (435-15) , яка регулює відносини з найму (оренди) житла і не передбачає обов'язкового нотаріального посвідчення договору, за винятком оренди з викупом.

З підстав вищезазначених суд не вважає договір оренди площі в нежитловому приміщенні № 2/7-2009 нікчемним.

Вимога Позивача про стягнення 48 249,89 грн. суми збитків у вигляді витрат за проведення ремонтних робіт та витрати на купівлю матеріалів, які на думку позивача спричинені відповідачем позивачу внаслідок отриманого без достатніх правових підстав майна (вартість виконаного ремонту) та грошових коштів у сумі 26 012,86 грн. (отриманих за договором оренди) задоволенню не підлягає, з огляду на наступне:

- між Фізичною особою - підприємцем Кузнецовим Олександром Миколайовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Томсор» укладено договір оренди площі в нежитловому приміщенні № 2/7-2009;

- відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності;

- пунктом 3.1 договору орендар щомісячно сплачує орендну плату, сплата здійснюється на підставі рахунків, які виставляються Орендодавцем 25-го числа кожного місяця;

- пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 3.1 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісяця;

- позивач обґрунтовуючи вимогу про стягнення сплаченої ним орендної плати безпідставно посилається на ч.1 ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала.

Суду незрозуміло посилання Позивача на ст. 1213 ЦК України, відповідно до якої набувач, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідач отримав орендну на правовій підставі, на підставі договору оренди площі в нежитловому приміщенні № 2/7-2009;

Позивач також неправомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми у розмірі 1564,00грн. та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у сумі 4 048,86 грн., відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак вимога позивача за позовом про стягнення з відповідача коштів отриманих за договором оренди, з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, не підлягає задоволенню, оскільки як правило вимога повинна полягати у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів, внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частин першої і другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача, як заподіювача збитків; вина відповідача. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, позивачем, в порушення норм зазначеної статті, не доведено належними та допустимими доказами сукупності вищевказаних елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідача, зокрема, наявності збитків та протиправності поведінки відповідача.

Так, суд не може розцінювати посилання позивача в підтвердження понесення збитків, що при проведенні ремонту позивач керувався п. 6.4 договору оренди (при цьому вважаючи договір нікчемним) та розумів, що всі покращення приміщення, які будуть ним виконані, залишаються в його власності до викупу відповідачем.

Твердженням позивача в підтвердження понесених збитків, що стан приміщення, що було предметом договору оренди, не дозволяв використовувати його для організації закладу громадського харчування, тому він був змушений провести ремонт приміщення, для чого позивачем укладено договір № 6-р. від 20.08.2009р. з ТОВ «Будівельний Альянс Київ», спростовуються матеріалами та судом не приймаються.

Так, пунктом 5.4 договору сторони погодили проводити переобладнання, реконструкції, орендованого приміщення, зміну зовнішнього вигляду інтер'єру у відповідності до своїх потреб, письмово узгодивши їх з Орендодавцем.

Позивач не надав жодних документів які б могли підтвердити згоду Відповідача на проведення ремонтних робіт.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Тому саме на Позивача покладається обов'язок відповідно до статті 33 ГПК України доведення факту отримання об'єкту оренди, який не дозволяв використовувати його для організації закладу громадського харчування і потребував ремонту.

В матеріалах справи відсутній Акт приймання-передачі приміщення спірного майна Позивачем, тому твердження Позивача, що приміщення потребувало ремонту суд вважає недоведеним.

Відповідно до затвердженого кошторису за договором підряду вартість робіт та матеріалів складає 35076,54 грн. Відповідно до акту приймання виконаних робіт від 28.09.2009р. до договору підряду підрядні роботи були виконані вчасно та в повному обсязі, сторони не мають претензій одна до одної. Загальна вартість виконаних робіт складає 35076,54 грн. Факт оплати за договором підряду підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Однак в наданих документах на підтвердження здійснення підрядних робіт та видаткових накладних на придбання будівельних матеріалів містяться численні розбіжності.

Так, відповідно до кошторису ремонту кафе перелічений перелік матеріалів як на думку суду які повинні були використовуватися при здійсненні ремонтних робіт та види робіт на загальну суму 35 076,54 грн. З доданих копій видаткових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» не вбачається що Позивач придбав зазначені в кошторисі матеріали, зокрема по електриці (5789,54 грн.), однак вартість зазначених матеріалів входить до суми 35 076,54грн. без доказів їх придбання.

В Кошторисі, наприклад також зазначено, що ТОВ «Будівельний Альянс Київ» повинно здійснити демонтаж та монтаж плінтусу 38п.м та зазначено просто плінтус 38 п.м., однак в матеріалах справи відсутні докази придбання плінтусу на 760,00грн. В кошторисі містяться також інші розбіжності.

Додані Позивачем копії видаткових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» як на придбання Позивачем будівельних матеріалів на загальну суму 11 149,35 грн., та начебто Акт здачі-прийняття робіт №усл/03-0010056 від 20.08.2009р. за доставку товарів до орендованого приміщення позивачем на підтвердження сплати 160 грн. та копію товарного чеку від 22.09.2009р. на підтвердження придбаних додатково будівельних матеріалів на суму 1864 грн. не можуть бути прийняті судом як належні докази, оскільки суду не надані оригінали зазначених документів та не надано належних доказів сплати за зазначеним документам. Посилання Позивача в підтвердження сплати зазначених послуг на відмітку здійснену в документах невідомою особою «Опл» не є належними доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не доведений факт вчинення відповідачем правопорушення, в зв'язку з чим не вбачає правових підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 74 262,75 грн. збитків.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані у відзиві на позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.