34/361-4/276 Про стягнення неправомірно стягнутої суми - 10.12.2009 Прийняття

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку про стягнення з відповідача 102 321,03 грн. неправомірно стягнутої суми, 18 417,79 грн. штрафу, а всього 120738,82грн.за договором №130392 від 30.07.99р. на здійснення розрахунково-касового обслуговування.

рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2008р. позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 102321,03 грн. неправомірно стягнутої суми, 18417,79 грн. штрафу, 1700,00 грн. витрат по сплаті держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1466,40 грн. витрат на оплату судової експертизи.

Не погоджуючись з винесеним рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2008р. вищевказане рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2009р. рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2008р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2008р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи викладене, суд прийняв до уваги вказівки Вищого господарського суду України викладені в постанові від 04.03.2009, а саме, при новому розгляді справи суд вжив всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об’єктивного встановлення обставин справи, прав та обов’язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішив спір.

Під час нового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними, та такими, що задоволенню не підлягають, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву.

Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст. 69 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,—

Між Бердичівським відділенням Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку та ПП "А-Авангард" 30.07.1999 р. укладено договір № 130392 на здійснення розрахунково-касового обслуговування, за умовами якого, банк (відповідач) відкрив клієнту (позивач) поточний рахунок відповідно до Інструкції № 3 "Про відкриття банкам рахунків у національній та іноземній валюті" (v0121500-96) та здійснює його розрахунково-касове обслуговування (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.10 договору передбачено, що банк взяв на себе зобов’язання своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в господарському обороті України (v0204500-96) .

Клієнт взяв на себе зобов’язання не пізніше наступного дня повідомляти банк про всі помічені неточності або помилки у виписках з рахунку та інших документах або про визнання (не підтвердження) підсумкового сальдо за рахунком (п. 2.23 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору за несвоєчасне (пізніше наступного дня після отримання відповідного документа) чи неправильне списання з вини банку суми з рахунку клієнта, а також за несвоєчасне чи неправильне зарахування суми, яка належить власнику рахунку, банк сплачує клієнту штраф у розмірі 0,1%.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме: платіжними дорученнями № 308 від 16.08.2000 р. на суму 1 000,00 грн., № 310 від 31.08.2000 р. на суму 1 231,03 грн., № 306 від 11.08.2000 р. на суму 1 000,00 грн., № 308 від 14.08.2000 р. на суму 1 000,00 грн., № 305 від 09.08.2000 р. на суму 6 200,00 грн., № 304 від 08.08.2000 р. на суму 20 290,00 грн., № 302 від 03.08.2000 р. на суму 39 000,00 грн., № 303 від 04.08.2000 р. на суму 13 200,00 грн. відповідачем було списано грошові кошти з розрахункового рахунку позивача на загальну суму 102 321,03 грн. та перераховано їх одержувачу - ТОВ "Континіум-Льон-Контракт".

08.11.2001 р. Позивач в особі директора Дячука С.А. 08.11.2001 р. звернувся до відповідача з претензією в якій зазначив про неправильно списані банком з рахунку ПП "А-Авангард" грошових коштів та просив відповідача повернути суму списаних банком коштів та сплатити штраф від неправильного списаної суми за кожний день прострочення в розмірі 01%.

Бердичівське відділення Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку листом № 769 від 03.12.2001 р. повідомило Дячука С.А. про безпідставність заявленої їм претензії і про те, що відділення банку не має інформації про неправильність списання загаданих у претензії грошових коштів.

На думку позивача, причиною спору у справі стало питання відшкодування заподіяних відповідачем позивачу збитків, які були спричинені відповідачем внаслідок безпідставного списання ним з розрахункового рахунку позивача грошових коштів, що є порушенням умов укладеного між сторонами договору.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Позивач в серпні 2000 року надав Банку платіжні доручення №№ 302,303,304,305,306,308,101 та 310.

Відповідно до п.2.1 договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування від 30.07.99 р. за №130392, Промінвестбанк має право здійснювати операції з коштами позивача відповідно до нормативних актів НБУ, а відповідно до п.2.2, вищевказаного Договору, зобов'язаний повернути Клієнту розрахункові документи (платіжні доручення) в разі їх оформлення Клієнтом з порушенням чинного законодавства та нормативних актів НБУ. Інших підстав для повернення Банком платіжних доручень, наданих Клієнтом, зазначений договір не передбачає.

Пунктом 8 Інструкції про безготівкові розрахунки в господарському обороті України (v0204500-96) затвердженої Постановою НБУ №204 від 02.08.96 р., якою на той час керувався Промінвестбанк при здійсненні розрахунково-касового обслуговування передбачено, що платіжні доручення подаються клієнтом і мають відповідати вимогам установлених стандартів та вміщувати такі реквізити: (п.п. "є") на першому примірнику - відбиток печатки та підписи відповідальних осіб платника.

Крім зазначеного, згідно її.8 Інструкції (v0204500-96) , відповідальність за правильність внесених у розрахункові документи даних несе підприємство, яке оформило документ, тобто Позивач.

Зазначена Інструкція (v0204500-96) не передбачає обов'язку Промінвестбанку приймати платіжні документи безпосередньо у уповноваженої на такий підпис особи, або вимагати виконання підпису і поставлення печатки в присутності працівника Промінвестбанку, завіряти справжність підпису Клієнта в платіжному документі або здійснювати експертне дослідження підпису Клієнта на таких документах.

Тому, суд приймає до уваги твердження відповідача, що надані позивачем Промінвестбанку платіжні доручення містили передбачені Інструкцією НБУ необхідні реквізити і підстав для їх повернення Банком не було.

Оскільки Інструкцією (v0204500-96) №7 не передбачено інше, як візуальна (не експертна) звірка із зразком підпису і печатки, а п.81 цієї Інструкції (v0204500-96) відповідальність за правильність цих реквізитів покладається на Клієнта - позивача у справі, тому п.2.23 зазначеного договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування передбачене зобов'язання Клієнта (позивача) не пізніше наступного дня повідомляти Банк про всі помічені неточності або помилки у виписках з рахунку та інших документах або про невизнання (не підтвердження) підсумкового сальдо за рахунком.

Суду доведено, що всупереч зазначеному Позивач не повідомив Банк по жодному з виконаних останнім платіжних доручень, якщо вони були неточними або помилковими, а навпаки, визнав і підтвердив підсумкове сальдо за його рахунком, а саме: згідно и.2.20 зазначеного договору "до 10 січня року, наступного за звітним надав форму №112 про підтвердження залишку на" його рахунку станом на 1 січня нового року"(копія цієї форми по рахунку ГІН "А-Авангард"від 05.01.2001 року міститься в матеріалах справи).

Висновок експерта №8765 від 23.01.08р., що підписи в платіжних дорученнях від імені Д'ячука С.А. виконані з наслідуванням справжнім його підписам доводить той факт, що працівник банку (операціоніст) який приймав до виконання зазначені платіжні доручення, і на якого ні договірними відносинами, ні Інструкцією (v0204500-96) НБУ №7 не покладено вимоги експертного дослідження цих підписів, при візуальному порівнянні цих підписів із зразком, за відсутності повідомлення Клієнта щодо помилки або неточності в них, не мав підстав вважати, що підписи виконано не уповноваженою особою - Д'ячуком, а іншою особою.

Таким чином, безпідставні, не ґрунтуються на будь-яких доказах доводи позивача, що Банк в порушення Інструкції не перевірив підпис на фіктивній платіжній вимозі, і тим самим не виконав умов Договору.

Позивач у своїй позовній заяві зазначав, що ОСОБА_6 підробляв

зазначені вище платіжні доручення, згідно яких Банком були перераховані кошти,

кримінальне переслідування якого було закрите внаслідок застосованого щодо

ОСОБА_6 акту амністії.

Дане твердження є безпідставним, а наданий доказ - повідомлення Бердичівського МРВ УМВСУ про закриття справи від 17.09.01 р. не є належним, таким що суперечить вимогам ст.ст. 34, 35 ГПК, оскільки:

а) ОСОБА_6 не є і не був службовою особою Банку і відповідно,

контрагентом за договором на здійснення розрахунково-касового

обслуговування;

б) повідомлення МРВ УМВСУ від 17.09.01 р. не є рішенням

Господарського суду або суду загальної юрисдикції, вироком суду, як вимагає

ст.35 ПІК, а крім того, відповідна постанова скасована прокурором і діє,

скасована постанова слідчого від 17.11.03 р., за якою не встановлено складу

злочину в діях ОСОБА_6

Натомість, Позивачем не надано рішення або вирок суду щодо службових осіб Банку, якими би було визнано неправомірність дій останніх щодо платіжних доручень, якими перераховувались кошти в серпні 2000 року для "Контініум-Льон-Контракт".

У всіх без виключення платіжних дорученнях, на які посилався Позивач,

отримувачем коштів зазначено ТОВ "Континіум-Льон-Контракт"(м.Луцьк), а

підставою платежу - оплата за різні види палива згідно виставлених ТОВ

"Континіум-Льон-Контракт"рахунків, тобто оплата за поставлене Позивачу

паливо, що саме і виключає заподіяння матеріальної шкоди Позивачу.

Таким чином, позивачем не надано доказів факту заподіяння йому матеріальної шкоди, вини банку (відповідача) у її заподіянні, як того вимагала ст. 440 ЦК УРСР(в редакції 1963р), позивачем не надано доказів заподіяння банком матеріальних збитків внаслідок невиконання останнім договірних зобов’язань, доказів факту їх невиконання (неналежного виконання), як того вимагала ст. 203 ЦК УРСР (в редакції 1963р) і на яку посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані у відзиві на позовну заяву та доданими до нього документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

10.12.2009р. в судовому засіданні закінчено розгляд справи. Суддя за згодою представників сторін, оголосив тільки вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.