ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
02.12.09р.
Справа № 3/325-09
( Додатково див. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду (rs8267951) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs1572304) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs9988415) )
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Петропласт", м. Каховка
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Мартекс", м. Дніпропетровськ
про стягнення 88 255,44 грн.
Суддя Юзіков С.Г.
Представники:
позивача - Літвінова Т.В., дов. від 27.11.09р.
відповідача - Сальник М.А., дов. №17-11 від 17.11.2008р.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач просить стягнути з Відповідача 80 000,00 грн. - основного боргу, 1 216,44 грн. - 3% річних, 7039,00 грн. - інфляційних втрат.
З урахуванням уточнень до позовної заяви, що надійшли до суду26.11.2009р. Позивач просить розірвати договір поставки № 212-ОП від 11.03.2008р. з 30.11.2009р., стягнути з Відповідача 80 000,00 грн. - основного боргу (безпідставно отриманого майна), 1 216,44 грн. - 3% річних, 7039,00 грн. - інфляційних втрат.
Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що Позивач не погодив з Відповідачем строку поставки, а визначений у запропонованій Додатковій угоді № 1 строк поставки не може визначатися як реальний чи розумний з підстав повної невідповідності вимогам ст. 530 ЦК України. Крім того, Позивачем не правильно визначено поняття суми попередньої оплати, тому що повернення попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням, а є правовим наслідком порушення умов Договору, що у даному випадку допущено не було у зв'язку з непогодженням з Відповідачем строку поставки товару за Договором. Також, у зв'язку з тим, що в Договорі не було встановлено обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем, а навпаки передбачено надання відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк за поставлений товар, то сума, раніше перерахованих коштів у розмірі 80 000,00 грн. –є авансом, а не попередньою оплатою.
02.12.2009р. Відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи необхідністю підготувати відзив на позов, з урахуванням змін предмету позову, так як зазначені зміни ним отримані лише 01.12.2009р. о 14 год. 15 хв., тобто у Відповідача було недостатньо часу для підготовки відзиву.
Представник Позивача заперечувала у задоволенні клопотання Відповідача, мотивуючи тим, що останній навмисно затягує розгляд справи, так як зміни до позовних вимог ґрунтуються на наявних у матеріалах справи документах, крім телеграми про розірвання договору.
Враховуючи обставини справи, обсяги змін предмету позову, позицію сторін, суд відхиляє клопотання Відповідача.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 12 год. 00 хв. 02.12.2009р.
Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
11.03.2008р. сторонами укладено Договір поставки № 212-ОП (далі Договір), за яким Постачальник (Відповідач) зобов'язався передати у власність покупця (Позивача), а покупець зобов'язався прийняти та сплатити продукцію(далі - Товар) у кількості, асортименті, за ціною та в строки, відповідно до умов Договору та Додаткових угод до нього (Специфікації), які є невід'ємною частиною Договору (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 5.1. Договору товар за даним Договором продається з відстрочкою платежу і на умовах надання Постачальником Покупцеві товарного кредиту. Під товарним кредитом сторони розуміють товар, який передається Постачальником у власність Покупця на умовах відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк. Строк товарного кредиту становить 5 календарних днів.
Згідно з п.2.1 Договору, сторони погодили та підписали Специфікацію № 14028 від 02.09.2008р., якою визначили, що партія Товару (ПВХ суспензія S-65, Тайвань) яка підлягає поставці складає 21 т, загальною вартістю 186 480,00 грн.
Однак у специфікації сторони не погодили строку поставки.
Факсимільним зв’язком Відповідач передав Позивачеві рахунок від 04.09.2008р. № 14061 на загальну суму 186 480,00 грн.
Платіжним доручення № 23 від 06.10.2008р. Позивач перерахував Відповідачеві 80 000,00 грн.
Відповідач поставку товару не здійснив.
З листом від 30.06.2009р. № 206-1 Позивач направив Відповідачеві проект додаткової угоди до Договору у якому запропонував погодити строк поставки товару до 10.07.2009р.
Відповідач у своїй відповіді від 06.07.2009р. № 0607/06-09 на звернення Позивача повідомив, що у запропонований строк не зможе організувати поставку товару і запропонував Позивачеві погодити інший зручний для нього час для поставки товару, з урахуванням необхідності пакування, завантаження і доставку товару, цей строк повинен бути не менше двох тижнів. А у випадку відсутності у Позивача бажання продовжувати господарські відносини, просить повідомити про Відповідача про розірвання Договору.
У силу ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що у частині вимоги про розірвання Договору позов підлягає поверненню Позивачеві на підставі ст. 22, п. 5 ст. 63 ГПК України, так як ставлячи таку вимогу, Позивач змінив і предмет спору і підстави.
Оскільки у Договорі погоджено оплату товару на умовах товарного кредиту, строк якого становить 5 календарних днів після поставки товару, товар Відповідачем Позивачеві не поставлено, то перераховані Відповідачеві Позивачем кошти –80 000,00 грн. є безпідставно набутими, за даними Позивача, перерахованими помилково, що підтверджується і наданими Відповідачем документами і відзивом на позов. З цих підстав заперечення Відповідача судом не приймаються.
Виходячи з викладеного, вимоги про стягнення 80 000,00 грн. підлягають задоволенню, з урахуванням положень ст. 1214, 536 ЦК України, вимоги про стягнення 1 216,44, грн.. - 3% річних підлягають задоволенню, вимоги про стягнення 7 039,00 грн. –збитків від інфляції задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82- 85, 115- 118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Мартекс", 49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1 (код ЄДРПОУ 49083) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Петропласт", 74800, Херсонська обл., м. Каховка, вул. Мелітопольська, 7 а (код ЄДРПОУ 31947354) 80 000,00 грн . –боргу (безпідставно набутого майна), 1 216,44 грн. - 3% річних, 812,16 грн. –витрат по сплаті державного мита, 217,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
С.Г. Юзіков
рішення підписане