2/331 Про стягнення боргу за поставлену абоненту електричну енергію - 30.11.2009 Прийняття

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СК-Яуза" м. Севастополь, звернувся до господарського суду Донецької області позовом до Приватного підприємства "Турмалін-маркет" м. Донецьк, Комунального підприємства Севастопольської міської ради "Севелектротранс" ім. О.С. Круподьорова м. Севастополь про стягнення заборгованості в розмірі 10960072,59грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір № 123 про забезпечення електричною енергією, рішення господарського суду м. Севастополь по справі № 20-7/1241 від 07.11.2001р., договір купівлі-продажу боргових зобов’язань № 225-03/07 від 01.06.2007р., ухвалу господарського суду м. Севастополь від 17.08.2009р., лист від 24.09.2008р., від 10.10.2008р., від 15.07.2009р., від 30.07.2009р. Як на правові підстави позову посилається на Конституцію України (254к/96-ВР) , ст. 16, 190, 207, 553, 554, 640, 656 ЦК України, ст. 20 ГК України.

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечує, надав відзив на позовну заяву від 20.10.2009р. № 02-41/51567, де зазначає, що позивач помилково вважає що між сторонами 10.10.2008р. склалися договірні відносини щодо поруки, оскільки:

- пропозиція укласти договір має містити не тільки намір особи вступити в договірні відносини, але ще й містити всі істотні умови договору. Між тим, в листі відповідача 1 до позивача від 24.09.2008р. мова йде лише про намір і можливість першого виступити поручителем перед останнім, але не містить жодних даних про предмет, ціну, строк договору поруки, які у розумінні ч. 3 ст. 180 ГК України є істотними умовами господарського договору. Тому оскільки вказаний лист не містить ознак пропозиції до укладення договору то останній не може вважатися офертою;

- лист позивача до відповідача 1 від 10.10.2008р., містив у собі проект договору поруки, який відповідачу 1 було надіслано для підписання, однак цей лист ні в якому разі не можна вважати фактом укладення між сторонами договору поруки;

- як видно з листа позивача від 06.11.2008р. та з листа відповідача 1 від 17.11.2008р. вказаний проект договору, надісланий для підписання відповідачу, так і не був підписаний останнім. У зв’язку з чим вважає, що договір поруки між сторонами укладений не був, а отже й жодні правовідносини між цими особами не виникли.

Також, відповідачем 1 надано клопотання від 20.10.2009р. № 02-41/51566, де останній просить розглянути справу № 2/331 без участі повноважного представника Приватного підприємства "Турмалін-маркет".

Відповідач 2 проти задоволення позову заперечує, надав відзив на позовну заяву від 16.11.2009р. № 05/913, де вказує:

- існує судове рішення від 26.01.2009р., яке набуло законної сили, котрим позивачу відмовлено у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача 2 заборгованості в розмірі 10960072,56грн.;

- надане позивачем листування щодо можливості укладення договору поруки не є правочином, який породжує цивільні або господарські права чи зобов’язання сторін.

Також, відповідачем надано клопотання від 17.11.2009р. № 02-41/54624, де останній просить зупинити провадження у справі, у зв’язку з неможливістю розгляду цієї справи до вирішення іншої пов’язаної з нею справи, що розглядається господарським судом м. Севастополь № 5020-7/339 за позовом КП СМР "Севелектроавтотранс" до ТОВ "СК-Яуза" та ПП "Турмалін - Маркет" про визнання договору недійсним, предметом якої є визнання недійсним договору поруки виконання зобов’язання КП СМР "Севелектроавтотранс" перед ТОВ "СК-Яуза" про сплату заборгованості в розмірі 10960072,59грн., укладеного між ТОВ "СК-Яуза" та ПП "Турмалін-Маркет" шляхом обміну листами від 24.09.2008р. та від 10.10.2008р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.10.2009р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Відкрите акціонерне товариство "Севастопольенерго".

Третя особа у поясненнях від 19.10.2009р. № 02-41/51406 зазначила, що дійсно 01.06.2007р. між ВАТ "Севастопольенерго" та ТОВ "СК-Яуза" був укладений договір купівлі-продажу боргових зобов’язань № 225-03/07, відповідно до якого ВАТ "Севастопольенерго" передало, а ТОВ "СК-Яуза" набуло право вимоги боргу у розмірі 10960072,59 грн. Позивач у справі належним чином розрахувався з підприємством третьої особи за договором купівлі-продажу боргових зобов’язань, перерахувавши грошову суму в загальному розмірі 7261436,36 грн., як ціну за відступлення права вимоги боргу з відповідача 2. Вважає, що оскільки відповідач 2 не виконав свого зобов’язання по сплаті заборгованості по договору № 123 від 02.04.1999р. на забезпечення електричною енергією перед Заявником, а останній набув право вимоги даного зобов’язання, та саме позивач є кредитором по відношенню до відповідача 2 та має право вимагати у останнього виконання зобов’язань по сплаті вказаної вище суми заборгованості.

19.10.2009р. від Севастопольської міської державної адміністрації надійшла заява № 02-41/51341, де остання просить залучити Севастопольську міську державну адміністрацію, як третю особу без самостійних вимог на предмет спору з боку Комунального підприємства "Севелектроавтотранс".

Під час слухання справи сторонами неодноразово надавалися письмові та усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши правовідносини, що виникали між сторонами, надані докази з боку обох сторін в обґрунтування заявлених сторонами вимог, суд

02.04.1999р. між Державною акціонерною енергопостачальною компанією "Севастопольенерго" (енергопостачальна організація) та Державним комунальним підприємством "Севтролейбус" ім. О.С. Круподьорова (абонент) був укладений договір на забезпечення електричною енергією № 123.

За цим договором енергопостачальна організація зобов’язується поставляти абоненту електричну енергію, а абонент зобов’язується здійснити оплату за спожиту електричну енергію по тарифам та в строки обумовлені договором.

рішенням господарського суду м. Севастополь від 07.11.2001р. по справі № 20-7/1241 позов Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Севастопольенерго" до Державного комунального підприємства "Севтролейбус" задоволено частково та стягнуто з останнього заборгованості станом на 10.10.2001р. в розмірі 9239035,01грн.; реактивне споживання - 25264,35грн., 1782525,51грн. – пені, 2121305,31грн. – індексу інфляції, 413320,26грн. – 3% річних, 1698,55грн. – державне мито, 68,94грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відстрочено виконання даного рішення до 07.11.2002р.

В подальшому ухвалами господарського суду м. Севастополь виконання рішення по справі № 20-7/1241 від 07.11.2001р. виконання рішення суду відстрочувалося.

22.05.2007р. на виконання рішення господарського суду м. Севастополь від 07.11.2001р. та постанови Севастопольського господарського апеляційного суду від 15.05.2007р. виданий наказ на примусове виконання зазначеного рішення суду.

01.06.2007р. між Відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК-Яуза" (Новий кредитор) був укладений договір купівлі-продажу боргових зобов’язань.

За цим договором кредитор продає (передає у власність), а новий кредитор купує (приймає і зобов’язується заплатити) право вимоги боргу і стає Кредитором Комунального підприємства Севастопольської міської ради "Севелектроавтотранс" ім.. О.С. Круподьорова.

Відповідно до п. 1.2. договору після повного проведення розрахунків, Кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе за актом приймання-передачі право дійсної вимоги на суму вказану в додатку № 1 до договору.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що за цим договором новий кредитор одержує право замість Кредитора вимагати від Боржника виконання зобов’язань за Договором № 123 від 02.04.1999р. та отримувати від нього виконання у розмірі, зазначеному у п. 2.5. договору.

Згідно п. 2.5. договору кредитором відступається право вимоги, яке визначене станом на 30 травня 2007р. у розмірі 10960072,59грн.

Зазначене у п. 2.5. договору право вимоги у розмірі 10960072,59грн. визнане рішенням господарського суду м. Севастополь від 07.11.2001р. і наказом у справі № 20-7/1241-2-4-7-12 (п. 2.6. договору).

Відповідно до п. 2.7. договору боргове зобов’язання, яке є предметом купівлі-продажу за договором, продається Кредитором Новому кредитору за ціною 7261436,36 грн.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що Новий кредитор перераховує Кредитору плату у розмірі 7261436,36 грн. за відступлення права вимоги у національній валюті України не пізніше тридцяти календарних днів з дати укладання договору на поточні рахунки вказані у договорі.

Згідно додатку № 1 до договору купівлі-продажу боргових зобов’язань від 01.06.2007р. № 225-03/07 після повного проведення розрахунків, Кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе за Актом приймання-передачі право дійсної вимоги на суму 10960072,59 грн., а саме: активна – 7236172,01 грн.; реактивна – 25264,35 грн.; пеня – 1172293,60 грн.; 3% річних – 404031,45 грн.; інфляційні витрати – 2120543,69 грн.; судові видатки – 1698,55 грн., перебір ліміту – 68,94 грн., а всього 10960072,59 грн.

Як видно з матеріалів справи та підтверджено третьою особою, позивач вимоги договору купівлі-продажу боргових зобов’язань № 225-03/07 виконав в повному обсязі та сплатив на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" ціну боргового зобов’язання в розмірі 7261436,36 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень від 22.06.2007р. на суму 45000,00 грн., від 26.06.2007р. на суму 1880000,00 грн., від 02.07.2007 р. на суму 500000,00грн., від 06.07.2007 р. на суму 570000,00грн., від 17.07.2007р. на суму 435000,00 грн., від 18.07.2007 р. на суму 996600 грн., від 25.07.2007р. на суму 995800,00 грн., від 27.07.2007 р. на суму 498000,00 грн., від 31.07.2007 р. на 1341036,36 грн.

09.08.2007р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі документів за договором № 225-03/07 від 01.06.2007р.

В акті № 2 приймання-передачі права вимоги від 09.08.2007р. зазначено, що передане/прийняте право вимоги має відношення до Комунального підприємства Севастопольської міської ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова яке, після підписання акту та повідомлення його відповідно до законодавства, стає боржником Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Яуза" на суму 10960072,59 грн.

З матеріалів справи встановлено, що у зв’язку із укладанням вказаного договору купівлі-продажу боргових зобов’язань, Товариство з обмеженою відповідальністю "СК-Яуза" зверталося до господарського суду м. Севастополь із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвалою господарського суду м. Севастополь від 01.08.2008р. у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Яуза" про заміну сторони у виконавчому провадженні було відмовлено.

Ухвалою господарського суду м. Севастополь від 17.08.2009р. у справі № 5020-7/1241-2-4-7-12 наказ господарського суду м. Севастополь від 22.05.2007р. по справі № 20-7/1241-2-4-7-12 було визнано таким, що не підлягає виконанню з тих підстав, що обов’язок боржника щодо оплати ним на користь стягувача суми боргу відповідно до зазначеного наказу суду від 22.05.07р. є відсутнім, у зв’язку з його виконанням. Факти сплати боргу, визначеного наказом суду від 22.05.07р. Товариством з обмеженою відповідальністю "СК-Яуза" на користь ВАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" та факт відсутності заборгованості у боржника станом на 05.08.09р. перед ВАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" досліджені та встановлені судом в ухвалі господарського суду м. Севастополь від 17.08.2009р. у справі № 5020-7/1241-2-4-7-12.

Також, судом встановлено, що листом від 24.09.08р. за № 4-09 Приватне підприємство "Турмалін-маркет" письмово запропонувало виступити поручителем перед позивачем за виконання Комунальним підприємством Севастопольської міської ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова грошового зобов’язання в розмірі 8 млн. грн.

У відповідь на зазначену пропозицію позивач письмово погодився із пропозицією ПП "Турмалін-маркет" бути поручителем та направив для підписання відповідний договір поруки від 10.10.08р. № 1-10/08 р.

15.07.09р. позивач звернувся до відповідача-1 з письмовою вимогою про погашення грошового зобов’язання в розмірі 10960072,59 грн., як до поручителя, який прийняв зобов’язання поруки за невиконання відповідачем 2 зазначеного боргу.

У зв’язку з тим, що відповідачі свій обов’язок щодо оплати боргу не виконали, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з них солідарно заборгованості в розмірі 10960072,59 грн.

Проаналізувавши надані сторонами та учасниками судового процесу докази та пояснення, дослідивши та з’ясувавши всебічно та у повній мірі обставини справи, з якими закон пов’язує право на стягнення боргу придбаного за договором купівлі-продажу боргового зобов’язання, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог відносно відповідача 2, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи позовні вимоги до відповідача 1, позивач посилається на той факт, що шляхом обміну листів з Приватним підприємством "Турмалін-маркет" між сторонами було укладено договір поруки, де поручитель Приватне підприємство "Турмалін-маркет" зобов’язується відповідати перед Позивачем за виконання Відповідачем 2 свого боргового обов’язку. Однак, така позиція позивача судом до уваги не приймається з огляду на наступне.

Як видно, в листі відповідача 1 до позивача від 24.09.2008 р. мова йде лише про намір і можливість першого виступити поручителем перед останнім. Лист позивача до відповідача 1 від 10.10.2008 р. містив в собі проект договору поруки. Однак як видно з листа позивача від 06.11.2008 р. та з листа відповідача 1 від 17.11.2008 р. вказаний проект договору, надісланий для підписання відповідачу, так і не був підписаний останнім.

За приписами ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Приписами ст. 555 ЦК України встановлено, що у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Відповідно до п. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 206 цього ж закону, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Однак, як видно з листування сторін, останнім не досягнуто згоди, щодо істотних умов договору поруки та не вчинено будь-яких дій направлених на виконання такого договору, тому за висновками суду, оскільки сторонами вимоги ст. 180 ГК України та ст. 638 ЦК України виконані не були, то й договір поруки між сторонами неможливо вважати таким що є укладений, а отже, жодні договірні правовідносини між цими особами не виникли.

Згідно до приписів ст. 181 Господарського кодексу України якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарської угоди, така угода є такою, що не відбулися.

Таким чином, щодо стягнення солідарної заборгованості з Приватного підприємства "Турмалін-маркет" суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки як встановлено вище угода про поруку на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог є такою, що не відбулася, будь-яких інших угод про поруку спірної суми сторонами до матеріалів справи не надано, у зв’язку з чим за висновками суду позивачем не доведено наявність договірних відносин, щодо поруки з Приватним підприємством "Турмалін-Маркет", а отже підстави для стягнення солідарної спірної заборгованості відсутні.

Разом з цим, як вбачається із суті заявленого позову, причиною виникнення спірних обставин між сторонами є невиконання Комунальним підприємством Севастопольської міської ради "Севелектротранс" ім. О.С. Круподьорова на протязі майже 8 років свого грошового зобов’язання в сумі 10960072,59 грн. за фактично спожиту електричну енергію, яка підлягає оплаті позивачеві, у зв’язку із придбанням останнім спірного боргу за договором купівлі-продажу від 01.06.2007р. № 225-03/07.

Однак, позиція відповідача 2 щодо відсутності підстав для стягнення спірної заборгованості судом до уваги не приймається, оскільки ті обставини, на які посилається відповідач, заперечуючи проти позову, не можуть бути достатньою підставою для звільнення його від обов’язку сплатити суму боргу позивачу з огляду на наступне.

За приписами ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також, відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконане належним чином.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання визначено як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Тобто, поняття зобов’язання в розумінні Цивільного кодексу України (435-15) являє собою правовий зв'язок між двома суб'єктами.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, в тому числі й з договору; за тих самих підстав зобов’язання можуть змінюватися чи припинятися, при цьому стягнення коштів за рішенням суду не тягне припинення зобов’язання, та не спричиняє безумовну відсутність такого зобов’язання, у тому числі й на стадії виконання судового рішення.

Згідно статті 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов’язанні є боржник і кредитор. У зобов’язанні стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

Такий статус сторін у правовідносинах існує до моменту виконання боржником зобов’язань перед кредитором, які відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України припиняються, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов’язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладання між ними відповідного договору.

Як було встановлено судом, перехід прав кредитора підтверджується укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Севастопольенерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ск-Яуза" договором купівлі-продажу боргових зобов’язань від 01.06.07р. № 225-03/07, який є дійсним.

Виходячи із досліджених вище предмету та умов даного договору, на вказані відносини розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу відповідно до статті 656 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов’язанні не може бути змінений, якщо це встановлено договором або законом.

Зміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вичерпний перелік обмежень в силу норм цивільного закону, відповідно до яких би відступлення права вимоги є неможливим врегульовані статтею 515, ч.3 ст. 512 ЦК України. Іншими нормами Цивільного (435-15) та Господарського кодексів України (436-15) , у тому числі й Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) не встановлено жодних обмежень щодо порядку та способу заміни сторони у існуючому фактично зобов’язанні, прямої заборони на таку зміну кредитора у зобов’язанні, як купівля-продаж права вимоги, не передбачено.

Фактичні обставини справи, зміст процесуальних актів господарського суду м. Севастополя та умови договору, що укладений між відповідачем 2 та Відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" свідчать про те, що зобов’язання Комунального підприємства Севастопольської міської ради "Севелектротранс" ім. О.С. Круподьорова щодо сплати грошових коштів у розмірі 10960072,59 грн. виникло, було чинним перед кредитором - ВАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" та не було виконано належним чином станом на момент укладання договору купівлі-продажу боргових зобов’язань.

Виходячи із договору № 225-03/07 від 01.06.07р. та ст. 655, 656 Цивільного кодексу України позивач набув у ВАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" право вимоги від відповідача 2 сплати суми боргу в розмірі 10960072,59грн.

Разом з цим, первісний кредитор - ВАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго", продавши своє право вимоги до відповідача 2, фактично втратив право та реальне стягнення спірної заборгованості на підставі рішення господарського суду м. Севастополя від 07.11.2001р. по справі № 20-7/1241, оскільки наказ суду, виданий 22.05.07р. на виконання цього рішення, визнаний таким що не підлягає виконанню повністю.

Також, Товариству з обмеженою відповідальністю "СК-Яуза", як заміненому кредитору за договором, було відмовлено у заміні сторони у виконавчому провадженні у справі за позовом ВАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" до Комунального підприємства Севастопольської міської ради "Севелектротранс" ім. О.С. Круподьорова про стягнення спірної суми заборгованості. Тобто, позивач у виконавчому провадженні в цій справі позбавлений можливості реалізувати своє право на захист свого порушеного права.

Проте, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем 2 заборгованість в сумі 10960072,59грн. не сплачена ні первісному кредитору, ні новому кредитору.

Сам факт наявності спірної заборгованості в розмірі 10960072,59грн. відповідач 2 не заперечив, доказів оплати суду не надав.

Приписами ст. 516 ЦК України встановлено, що зміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням тієї обставини, що первинний кредитор та стягувач - ВАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" фактично продав своє право вимоги, а для боржника - Комунального підприємства Севастопольської міської ради "Севелектротранс" ім. О.С. Круподьорова суть його зобов’язання не змінилася – заборгованість в сумі 10960072,59 грн. залишена не погашеною, виходячи із вище викладених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати від відповідача 2 сплати грошових коштів в розмірі 10960072,59 грн.

Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості в розмірі 10960072,59 грн. у Комунального підприємства Севастопольської міської ради "Севелектротранс" ім.. О.С. Круподьорова перед Товариством з обмеженою відповідальністю "СК-Яуза" вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом стягнення суми боргу саме з відповідача 2.

Стосовно заперечень відповідача щодо існування рішення суду від 26.01.2009 р., яке набуло законної сили та яким Товариству з обмеженою відповідальністю "СК-Яуза" відмовлено у задоволенні вимог щодо стягнення з КП СМР "Севелектроавтотранс" заборгованості у розмірі 10960072,59 грн., що виключає повторне стягнення суми заборгованості у судовому порядку, то суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з’ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов’язку.

26.01.2009р. господарським судом м. Севастополь у справі № 5020-2/588 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Яуза" до Комунального підприємства Севастопольської міської ради "Севелектроавтотранс" ім. А.С. Круподьорова про стягнення 10960072,59грн. було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2009р. у справі № 5020-2/588 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Яуза" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Севастополь від 26.01.2009 р. у справі за № 5020-2/588 – без змін.

Підставою відмови у задоволенні позовних вимог стало те, що на момент укладення договору № 225-03/07 купівлі-продажу боргових зобов’язань від 01.06.2007 р. Відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастополь", як кредитор за договором на забезпечення електричною енергією № 123 від 02.04.1999 р., вже реалізувало своє право вимоги виконання грошового зобов’язання комунального підприємства Севастопольської міської ради "Севелектроавтотранс" у судовому порядку, а тому не могло здійснити його відступленя у спосіб визначений ст. 512- 517 ЦК України.

Також у постанові вищого господарського суду України зазначено, що із прийняттям судового рішення зобов’язання не припиняється, однак первісний або новий кредитор, як сторона у зобов’язанні, може у встановленому законом порядку, реалізувати своє право вимоги виконання цього зобов’язання лише один раз.

З огляду на викладене у задоволенні позовних вимог позивачу було відмовлено саме з підстав того, що Первісний кредитор, вже реалізував своє право вимоги виконання грошового зобов’язання та виконавче провадження з виконання такого зобов’язання на користь Первісного кредитора припинено не було.

Наявність вказаних обставин, якими позивач вже обґрунтовував позовні вимоги до відповідача 2, не можуть бути перешкодою для позивача у пред'явленні іншого позову про той же предмет спору, але з інших підстав.

Однак, згідно матеріалів даної справи судом встановлено, що ухвалою господарського суду м. Севастополь від 17.08.2009 р. по справі № 5020-7/1241-2-4-7-12 наказ господарського суду м. Севастополь від 22.05.2007р. по справі № 20-7/1241-2-4-7-12 визнано таким, що не підлягає виконання, оскільки між Відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК-Яуза" був укладений договір купівлі-продажу боргового зобов’язання та обов’язок боржника щодо оплати ним на користь стягувача суми 13583217,93 грн. відповідно до наказу господарського суду м. Севастополь від 22.05.2007р. № 20-7/1241-2-4-7-12 відсутній. Тобто, у позивача виникли інші підстави для стягнення спірної суми боргу.

Як вбачається із змісту вказаної ухвали суду, наказ господарського суду м. Севастополь виданий Відкритому акціонерному товариству "Енергетична компанія "Севастопольенерго" визнано таким що не підлягає виконання саме з тих підстав що між Відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севстопольенерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК-Яуза" було укладений договір купівлі-продажу боргових зобов’язань та відсутності у Відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" права вимоги на стягнення такого боргу.

З огляду на викладене, позивач шляхом звернення до суду реалізує своє право вимоги викання зобов’язання, що не суперечить чинному законодавству.

Таким чином наявність судового рішення у справі № 5020-2/588 від 26.01.2009 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю "СК-Яуза" відмовлено у задоволенні позовних вимог до Комунального підприємства Севастопольської міської ради "Севелектротранс", що як вважає відповідач 2 виключає повторне стягнення суми заборгованості у судовому порядку спростовується фактом виникнення зобов’язань по сплаті за надані послуги з постачання електричної енергії, оскільки наказ господарського суду м. Севастополь щодо спірної заборгованості визнано таким що не підлягає виконання, який є предметом дослідження у даній справі, тобто підстави позову у цій справі є іншими.

Стосовно клопотання відповідача 2 про зупинення провадження у справі у зв’язку з неможливістю розгляду цієї справи до вирішення іншої пов’язаною з нею справою, що розглядається господарським судом м. Севастополь та предметом якої є визнання недійсним договору поруки виконання зобов’язань у розмірі 10960072,59грн., укладеного між ТОВ "СК-Яуза" та ПП "Турмалін-Маркет" шляхом обміну листами від 24.09.2008р. та від 10.10.2008р., то суд відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.

Як встановлено судом вище сторони при укладанні договору поруки не досягли згоди з усіх істотних умов господарської угоди, а отже ця угода є такою, що не відбулася та позивачем не доведено існування інших угод про поруку спірного боргу.

На час вирішення даної справи, відповідачем 2 не надано судових рішень, що набрали законної сили, якими б були встановлені інші факти дійсності оспорюваної угоди поруки. Отже, суд не вбачає наявності перешкод для прийняття рішення на цей час.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідач 2 не позбавлений права на перегляд судового рішення по справі 2/331 за нововиявленими обставинами в разі якщо господарським судом м. Севастополя в іншій справі будуть встановлені інші обставини щодо договору поруки, укладеного між позивачем та відповідачем 1.

З огляду на викладене клопотання відповідача 2 про зупинення провадження у справі підлягає залишенню без задоволення.

Щодо клопотання Севастопольської міської державної адміністрації від 19.10.2009 р. про залучення останньої до участі у справі в якості третьої особи з боку Комунального підприємства "Севелектроавтотранс", яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, то суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України питання про допущення або залучення третіх осіб вирішується господарським судом, та відповідно суд залучає таких осіб до участі у справі не будь-яких осіб, а лише в тому разі, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права та обов’язки. Суд не вбачає безпосереднього впливу на права та обов’язки територіальної громади м. Севастополя, та пов’язаність вирішення даної справи з станом комунального майна, оскільки відносини учасників даного спору з Севастопольською міською державної адміністрації не є об’єктом спірних правовідносин та не стосується предмету спору.

До того ж, згідно до розділу 3 Статуту Комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Севелектроавтотранс" ім.. О.С. Круподьорова останнє є юридичною особою, має самостійний баланс, поточні і інші рахунки, діє на основі повного господарського розрахунку, забезпечує самооплатність. Підприємство несе відповідальність за своїми обов’язками усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення відповідно до чинного законодавства. Держава, Власник, Орган управління не несе відповідальність по обов’язкам Підприємства.

З огляду на викладене та враховуючи положення Закону України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) за висновками суду орган управління тобто Севастопольська міська державна адміністрація не несе відповідальності по обов’язкам відповідача 2, отже й рішення господарського суду ніяким чином не вплине на її права та обов’язки, а отже й підстави для залучення останньої до участі у справі відсутні.

Крім того, Севастопольська міська державна адміністрація не позбавлена права звернутися до будь-якого із учасників даного спору в окремому провадженні з самостійними позовними вимогами, якщо вважає, що будь-яке право територіальної громади м. Севастополя порушено та захистити його шляхом звернення до суду.

Відповідно зі ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що вимоги позивача доведені належним чином та підлягають задоволенню відносно відповідача 2.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача 2 в повному обсязі в відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) , ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 – 85 ГПК України (1798-12) , господарський суд

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Яуза" м. Севастополь до Приватного підприємства "Турмалін-маркет" м. Донецьк, Комунального підприємства Севастопольської міської ради "Севелектроавтотранс" ім.. А.С. Круподьорова м. Севастополь про стягнення заборгованості в розмірі 10960072,59грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Севастопольської міської ради "Севелектроавтотранс" ім. А.С. Круподьорова (99003, м. Севастополь, вул. Л.Толстого, 51, п/р 260033011016 в Укрсоцбанку, м. Севастополь, МФО 324195, ЄДРПОУ 003328899) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Яуза" (99003, м. Севастополь, вул. Гідрографічна, 21, п/р 26009054801716 у СФ КБ "Приватбанк", МФО 324935, ЄДРПОУ 34945700) заборгованість в розмірі 10960072,59грн., судові витрати: державне мито в розмірі 25500,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Яуза" м. Севастополь до Приватного підприємства "Турмалін-маркет", - відмовити.

рішення суду набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дні набрання рішенням законної сили.