818/1576/18 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, згідно з яким платнику податків нараховано штрафні санкції за прострочення сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств - 02.11.2020 Прийняття

розглянув у судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" до Офісу великих платників податків ДФС в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 (суддя Шевченко І.Г.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 (головуючий суддя Калиновський В.А., судді Мінаєва О.М., Сіренко О.І.),

У С Т А Н О В И В :

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - ТОВ "СМНВО", Товариство, позивач) звернулося з позовом (з урахуванням заяви про зміну (доповнення) підстав позову) до Офісу великих платників податків ДФС в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс ВПП, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2017 №0000385010, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1' 099' 865,83 грн, встановленими пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (далі - ПК), за прострочення узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на прибуток (авансових внесків), які підлягали сплаті за січень - грудень 2015 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що обов`язку сплачувати ці суми податкових зобов`язань у нього не було з огляду на те, що уточнюючими розрахунками Товариство зменшило раніше задекларовані податкові зобов`язання. Також позивач вказав, що штрафні (фінансові) санкції застосовані до нього всупереч нормам пункту 126.1 статті 126 та пункту 31 підрозділу 10 ``Інші перехідні положення`` розділу XX "Перехідні положення" ПК, оскільки на дату прийняття податкового повідомлення-рішення нормою пункту 126.1 статті 126 ПК не було встановлено відповідальності за прострочення слати авансових внесків з податку на прибуток, а норма пункту 31 звільняє платника податку на прибуток від відповідальності за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати за 2015 рік.

Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 30.08.2018, залишеним без змін постановами Другого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 та від 26.09.2019, позов ТОВ "СМНВО" задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 29.12.2017 №0000385010 в частині застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 299' 390,60 грн; в задоволенні інших позовних вимог відмовив.

Висновок суду в частині задоволених позовних вимог вмотивований тим, що контролюючий орган протиправно застосував штраф у розмірі 299' 390,60 грн за затримку на 874 на 894 календарних днів сплати самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на прибуток за І квартал 2015 року в загальному розмірі 1`496`953,00 грн, оскільки Товариство на цю суму зменшило самостійно узгоджену суму податкових зобов`язань в уточнюючих деклараціях, поданих 09.11.2017 та 20.10.2017 відповідно до норм статті 50 ПК. Заперечень щодо підстав уточнення (зменшення сум податкових зобов`язань, правомірності зменшення сум податкових зобов`язань) з боку контролюючого органу немає.

Відмова в задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 800`475,23 грн обґрунтована судом посиланням на встановлені у справі обставини щодо сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов`язань із затримкою від 774 до 793 календарних днів та висновком, що пункт 31 підрозділу 10 ``Інші перехідні положення`` розділу XX "Перехідні положення" ПК передбачає звільнення від штрафних (фінансових) санкцій платників податку на прибуток за наслідками діяльності у 2015 році за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій та повноти його сплати. До позивача штрафні (фінансові) санкції застосовані за порушення строків сплати податкових зобов`язань, задекларованих позивачем не за наслідком господарської діяльності у 2015 році, а за наслідками річного декларування за 2014 рік (рядок 23 декларації), тому норма пункту 31 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК при вирішенні спору не підлягає застосуванню.

ТОВ "СМНВО" подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2019.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позову та постановити нове рішення, яким позовні вимоги в частині застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 800' 475,23 грн задовольнити.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги позивач зазначає, що суди безпідставно не застосували норму пункту 31 підрозділу 10 ``Інші перехідні положення`` розділу XX "Перехідні положення" ПК до спірних правовідносин та неправильно застосували норми пункту 126.1 статті 126, пункту 11 підрозділу 10 ''Інші перехідні положення'', пункту 9 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" ПК, не взявши до уваги, що з 01.01.2016 податковий обов`язок зі сплати авансових внесків з податку на прибуток припинився, що виключає притягнення платника податку на прибуток за прострочення сплати сум авансових внесків з цієї дати.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення як безпідставну.

Верховний Суд ухвалою від 09.12.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "СМНВО" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2019 у цій справі та ухвалою від 16.09.2020 призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін на 05.10.2020.

У судовому засіданні 05.10.2020 за клопотанням ТОВ "СМНВО" від 02.10.2020 та з урахуванням обставин справи (необхідність надання позивачем пояснень щодо судового рішення суду апеляційної інстанції, яке оскаржується, оскільки у касаційній скарзі позивач наводить доводи, які свідчать, що він заперечує проти висновку суду в частині відмови в задоволенні позову, а не в частині його задоволення (протокольна ухвала від 05.10.2020)) розгляд справи відкладено на 02.11.2020.

06.10.2020 до суду надійшло пояснення позивача щодо оскаржуваного ним судового рішення суду апеляційної інстанції. У поясненнях ТОВ "СМНВО" вказує, що під час виготовлення тексту касаційної скарги була допущена описка щодо дати оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції: замість '' 10.04.2019'' було зазначено '' 26.09.2019", тому позивач просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 у цій справі в частині відмови в задоволенні позову.

Представник позивача адвокат Похилько Л.В. це клопотання підтримала в судовому засіданні щодо касаційного перегляду справи.

Касаційний перегляд справи здійснено в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, обґрунтування заперечень відповідача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у лютому 2015 року позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, в якій задекларував авансовий внесок з цього податку, що підлягає щомісячній сплаті впродовж 2015 року, в сумі 3' 757' 375,00 грн (рядок 23 декларації) (а.с. 30-34 т. 1).

За результатами камеральної перевірки з питань своєчасної сплати Товариством узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток за 2014 рік, висновки якої зафіксовані в акті від 11.12.2017 №429/28-10-50-10-10/34013028 (а.с. 10-13 т. 1), до Товариства згідно із податковим повідомленням-рішенням від 29.12.2017 №0000385010 застосовані штрафні (фінансові) санкції, встановлені пунктом 126.1 статті 126 ПК, за затримку на 906 календарних днів сплати грошового зобов`язання у сумі 5' 449' 329.15 грн в розмірі 1' 099' 865,83 грн, що становить 20% від зазначеної суми.

У судовому процесі встановлено, що штрафні (фінансові) санкції застосовані до позивача за прострочення сплати авансового внеску з податку на прибуток, задекларованого в рядку 23 податкової декларації за 2014 рік в розмірі 3' 757' 375,00 грн, що підлягатиме сплаті щомісячно впродовж 2015 року. Авансові внески позивач сплатив у період з 12.07.2017 по 21.11.2017.

За змістом норм статті 36 ПК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само) платники податків обтяжені податковими обов`язками. Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 ПК).

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи (пункт 38.3. статті 38 ПК).

Порядок декларування та сплати податку на прибуток підприємств відповідно до розділу ІІІ ПК, а також щомісячних авансових внесків з цього податку встановлено з урахуванням пункту 57.1. статті 57 та пункту 9 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" ПК.

Згідно з пунктом 9 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" ПК (у редакції із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII (71-19) ) у січні - грудні 2015 року та січні - травні 2016 року платники зобов`язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року. При цьому сума щомісячних авансових внесків за березень - травень 2016 року обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за 2014 звітний (податковий) рік.

Відповідно до абзацу першого пункту 57.1. статті 57 ПК у редакції, що діяла до 01.01.2015, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов`язань.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.

Податкова декларація та розрахунок щомісячних авансових внесків за базовий звітний (податковий) рік подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (абзаци четвертий, одинадцятий, дванадцятий, чотирнадцятий пункту 57.1.).

Статтею 10 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 №909-VIII з пункту 57.1. статті 57 ПК виключено положення щодо сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток.

Відповідно до пункту 9 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" ПК у редакції Закону від 24.12.2015 №909-VIII (909-19) у січні - грудні 2015 року платники зобов`язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1. статті 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 01.01.2015. Починаючи з 01.01.2016 щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств не сплачуються.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК в редакції, чинній до 01.01.2016, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Законами України від 24.12.2015 N 909-VIII (909-19) та від 21.12.2016 N 1797-VIII (1797-19) у пункт 126.1 статті 126 ПК внесені зміни, з врахуванням яких нормою цього пункту встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Верховний Суд в постанові від 19.12.2019 у справі №480/4788/18 вже зробив висновок щодо застосування норми пункту 126.1 статті 126 ПК у правовідносинах щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення строків сплати узгоджених сум авансових внесків з податку на прибуток, вказавши, що за невиконання податкового обов`язку (порушення способу, порядку та строків обчислення, декларування та/або сплати суми податку та збору) настає фінансова відповідальність у вигляді штрафних санкцій, які накладаються виключно за фактом прямого порушення припису ПК, яким встановлений такий обов`язок. Зміна правового регулювання обов`язку сплатити податкове зобов`язання з податку на прибуток не змінює правових наслідків порушення строків сплати узгодженого зобов`язання, оскільки зміна правового регулювання з відміною сплати авансових внесків з податку на прибуток усунула конкретизацію виду зобов`язань (авансові внески), але залишила в їх складі всі зобов`язання, які є узгодженими.

Підстав для відступу від наведеної правової позиції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах Верховний Суд у цій справі не знаходить.

Враховуючи, встановлений судами попередніх інстанцій факт сплати позивачем авансових внесків за січень - грудень 2015 року в період з 12.07.2017 по 21.11.2017, висновок цих судів, що контролюючий орган, застосувавши до позивача штрафні (фінансові) санкції, встановлені пунктом 126.1. статті 126 ПК, діяв правомірно, відповідає обставинам у справі та правильному застосуванню наведених вище норм матеріального права.

Довід позивача про незастосування судами першої та апеляційної інстанцій до спірних правовідносин норми пункту 31 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК відхиляється як безпідставний. Цією нормою встановлено, що за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються.

Верховний Суд у постанові від 14.02.2020 у справі №804/1783/17 (провадження №К/9901/35717/18) виклав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, підстав для відступу від якого колегія суддів не вбачає. Відповідно до цього висновку, норма пункту 31 підрозділу 10 розділу XX ''Перехідні положення'' ПК передбачає звільнення від штрафних (фінансових) санкцій платників податку на прибуток за наслідками діяльності у 2015 році за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій та повноти його сплати, проте не звільняє від відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкового зобов`язання.

Так само, відхиляється і довід позивача про неправильне застосування (не застосування) судами першої та апеляційної інстанцій норми пункту 11 підрозділу 10 ''Інші перехідні положення'' ПК, якою передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу ''Особливості порядку повернення торгових патентів'').

Зміни в пункт 126.1 статті 126 ПК, які були внесені згідно із законами України від 24.12.2015 N 909-VIII (909-19) та від 21.12.2016 N 1797-VIII (1797-19) , не стосувалися розміру штрафних санкцій.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми права, що регулюють спірні правовідносини, та спір у цій справі вирішили правильно.

За правилом частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

08.02.2020 набрав чинності Закон України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-IX, пунктом 2 розділу ІІ ''Прикінцеві та перехідні положення'' якого установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

У зв`язку з утворенням як юридичних осіб публічного права територіальних органів ДПС та реорганізації деяких територіальних органів ДФС шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів ДПС згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 (537-2019-п) суд допустив процесуальну заміну відповідача на Офіс великих платників податків ДПС відповідно до частини першої статті 52 КАС.