позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вініл", м. Дніпропетровськ,

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Глухів

про стягнення 203205 грн. 46 коп.

СУДДЯ Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: Зуйкова В.В., довіреність б/н від 01.11.2009р.

Від відповідача: не з‘явився

В судовому засіданні 24.09.2009р. оголошувалася перерва до 20.10.2009р. о 10 год. 30 хв., в судовому засіданні 20.10.2009р. оголошувалася перерва до 06.11.2009р. о 10 год. 00 хв.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 203 205 грн. 46 коп. в порядку відшкодування завданої матеріальної шкоди за неналежне виконання умов договору №29-05/08 від 29.05.2008р. транспортного експедирування автомобільним транспортом.

Відповідач позовні вимоги не визнає з огляду не доведення позивачем факту пошкодження обладнання, що експедирувалося за договором та розміру збитків.

В судове засідання від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Від позивача в судове засідання надійшла заява про залучення доказів до матеріалів справи, яка була оглянута судом та долучена до матеріалів справи.

Протягом судового розгляду справи сторонами подавалися додаткові пояснення та докази, які залучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, оцінивши надані докази, суд

29 травня 2008 року між ТОВ "Вініл" та ФОП ОСОБА_2, укладено договір транспортного експедирування автомобільним транспортом № 29-05/08 (далі - договір), відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_2 ("Виконавець") прийняла на себе зобов’язання за винагороду та за рахунок коштів ТОВ "Вініл"("Замовник") виконати та організувати експедирування вантажів у міжнародних сполученнях на підставі заявки замовника, що є невід’ємною частиною даного договору (пункти 1.1., 3.1.1.).

Відповідно до пункту 3.1.6. даного договору виконавець окрім іншого забезпечує збереження вантажу.

Пунктом 5.2.1. договору сторонами обумовлена відповідальність виконавця, яка полягає в тому, що відповідач повинен нести матеріальну відповідальність (в об’ємі фактично нанесеної шкоди та неотриманого позивачем прибутку) за збитки, спричинені позивачеві, зокрема внаслідок повної або часткової втрати, пошкодження вантажу – відшкодування суми збитків в доказаному об’ємі.

Відповідно до пункту 5.2.2. договору матеріальна відповідальність за збереження (втрату, нестачу, пошкодження) вантажу наступає з моменту підписання виконавцем (водієм перевізника) ТТН, оформленої вантажовідправником, і до моменту передачі вантажу одержувачу, вказаному в накладній, що підтверджується підписом та штампом вантажоодержувача.

Із матеріалів справи також вбачається, що 27.05.2008 р. від позивача на адресу відповідача надійшла заявка № 27/051 на здійснення перевезення з Германії (Бохольт) обладнання (блок очищення повітря), яка була прийнята останнім до виконання (а.с. 14, Т.1).

При прийнятті позивачем 18.06.2008 р. доставленого на його адресу відповідного вантажу ним виявлені значні ушкодження даного обладнання. За результатами огляду доставленого відповідачем обладнання позивачем у відповідності зі статтею 15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України, оформлено акт № 1 від 18.06.2008р. про пошкодження вантажу, який підписаний з боку замовника представниками - ОСОБА_4, ОСОБА_5, перевізника – водієм ОСОБА_6, постачальника – спеціаліста ОСОБА_7 та виробника – спеціаліста ОСОБА_8 (а.с. 24-25, Т.1). В даному акті міститься відмітка, що він є додатком до Міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) б/н від 05.06.2008р.

Звертаючись з позовом про стягнення збитків, ТОВ "Вініл" послалося на те, що відповідачем не виконані умови договору щодо відповідальності за збереження вантажу, оскільки це обладнання при отриманні його позивачем містило механічні пошкодження та знаходилось не в тому стані, в якому передавалось відповідачу для здійснення перевезення за договором. В підтвердження цих обставин позивач надав до суду першої інстанції акт експертизи № Ги-20 від 19.06.2008р. про огляд фактичного стану обладнання, яким виявлені певні його пошкодження, зокрема: зім’ято обшивку корпуса блоку очистки повітря, що відходить із використанням термоефекту загальною площею 22 кв.м.; зім’ято термоізоляцію загальною площею 22 кв.м.; зірвані кріпильні болти на обшивці корпуса площею 22 кв.м.; деформовані кронштейни обшивки корпуса площею 22 кв.м.; з протилежної сторони основного ушкодження на площі 25 кв.м. порушено кріплення листів обшивки.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що вказані вище пошкодження вантажу зумовили його звернення до постачальника обладнання з питання відновлювального ремонту обладнання, внаслідок чого позивач поніс значні матеріальні витрати, які складаються з: вартості частин блоку очищення відпрацьованого повітря та послуг митниці в сумі 17068,14 грн.; транспортування устаткування та матеріалів для ремонту блоку промислової очистки відпрацьованого повітря власним автотранспортом ТОВ "Вініл" в сумі 9121,15 грн.; вартості ремонтних робіт фахівцями фірми Виробника (Німеччина) в сумі 175970,17 грн.; витрат по оплаті слюсарям-ремонтникам на демонтаж ушкодженої обшивки блоку очищення повітря в сумі 957,82 грн.; утилізацію відходів (демонтованого ізоляційного матеріалу) в сумі 88,18 грн. Загальна сума витрат позивача склала 203205,46 грн.

Саме з цим фактом позивач - ТОВ "Вініл" і пов'язує заявлену вимогу про стягнення з ФОП ОСОБА_2 203205,46 грн. збитків, що виникли внаслідок пошкодження вантажу (обладнання) при перевезенні та витрат, пов’язаних з проведенням відновлювального ремонту.

На виконання вимог суду, з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 05.08.2009р. по даній справі, позивачем були надані додаткові пояснення щодо розрахунку збитків заявлених до стягнення та письмові докази (копії платіжного доручення, вантажно-митної декларації та ін.) (а.с 33-43, Т.2).

Також додатково позивачем були надані: копія рахунку №28072008/А на суму 1800,00 евро; копія платіжного доручення в іноземній валюті №680 від 07.07.2008р. на суму 2500,00 евро; копія вантажно митної декларації СМR №110000001/8/139327 від 05.08.2009р.; копія приймального акту №768 від 05.08.2008р. (а.с.37-43, Т.2). На його думку, зазначені докази є первинними бухгалтерськими документами в підтвердження фату наявності витрат у позивача на здійснення ним платежів.

Відповідачем позовні вимоги не визнаються в повному обсязі у зв‘язку із тим, що позивачем не доведено ні факт завданих збитків, ні їх дійсний розмір.

Так, на думку відповідача, доказами в підтвердження факту пошкодження майна при його транспортування, позивач зазначає акт №1 від 18.06.2008р., акт експертизи №ГИ-20 від 19.06.2008р., акт виконаних робіт від 31.08.2008р., які не відповідають вимогам господарського процесуального законодавства щодо належності і допустимості доказів.

Також, відповідач вважає, що розмір збитків не підтверджується доказами позивача. Це стосується як і витрат позивача на придбання запчастин та їх транспортування, так і витрат на проведення ремонтних робіт обладнання.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є наявність чи відсутність підстав для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності за порушення договірних зобов'язань та положень чинного законодавства згідно приписів статті 22 Цивільного кодексу України.

При цьому, слід зауважити, що відносини, які виникли між позивачем та відповідачем у справі, за своєю правовою природою є відносинами транспортного експедирування, до яких повинні застосовуватись норми відповідного законодавства, а саме: стаття 316 Господарського кодексу України, Глава 65 Цивільного кодексу України (435-15) "Транспортне експедирування", Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (1955-15) , Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів (995_234) .

Відповідно до статті 929 названої глави Цивільного кодексу України (435-15) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 934 зазначеного Кодексу встановлена відповідальність експедитора перед клієнтом за договором транспортного експедирування відповідно до глави 51 цього Кодексу (435-15) . Як вбачається з наведеного договір експедиції може містити елементи кількох видів договорів, зокрема перевезення, доручення, підряду, зберігання, що і мало місце в даному випадку.

Крім того, у розумінні статті 934 Цивільного кодексу України, відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов’язків за договором транспортного експедирування настає за наявності загальних підстав передбачених статтею 617 цього Кодексу. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Разом з тим, з урахуванням вищевказаної норми за порушення (неналежне виконання) зобов'язань за договором транспортного експедирування Експедитор несе відповідальність у тому числі у вигляді відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання (стаття 22, пункт 4 частини першої статті 611, стаття 623 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 22 Цивільною кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків.

Суд вважає необхідним зазначити, що встановленими статтею 34 Господарського процесуального кодексу України правилами щодо належності і допустимості доказів, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем в порушення вимог ст. ст. 22, 611, 623 Цивільного кодексу України не доведено збитки у розмірі 203 205, 46 грн. належними та допустимими доказами, а саме:

- вартість запасних частин у розмірі 1800,00 евро або 13652,86 грн. та вартість митних зборів у розмірі 3492,75 грн.

В підтвердження факту витрат на придбання запасних частин для промислового очищення відпрацьованого повітря позивач надає суду рахунок №28072008/А від 28.07.2008р. та приймальний акт №768 від 05.08.2008р., ВМД СМК №11000000118/139327. Однак, наданий рахунок, по-перше, не підтверджує факт, що перераховані у ньому запчастини були необхідні для ремонту пошкодженого обладнання та використані позивачем саме для цього. По-друге, рахунок не є доказом проведення банківської операції по перерахуванню валютних коштів, тобто не підтверджує сам факт витрат у зазначеному розмірі – 1800 евро. Приймальний акт №768 від 05.08.2008р. не має необхідних реквізитів про підтвердження факту приймання матеріальних цінностей, так як у ньому відсутня посада особи, підпис якої є у графі "прийняв", підпис відповідальної особи про здачу матеріальних цінностей взагалі відсутній, що свідчить про його односторонній характер. Акт не скріплений печатками, у акті відсутні посилання на документ (договір, рахунок тощо), за яким мало проходити приймання матеріальних цінностей.

- вартість витрат на транспортування запасних частин у розмірі 9121,15 грн.

В підтвердження факту зазначених витрат позивачем в якості доказів подана калькуляція фактичних затрат на доставку обладнання та матеріалів з Німеччини (а.с. 32, Т.1), посвідчення про відрядження водія за кордон, авансовий звіт, податковий лист (а.с. 34-36, Т.1).

Однак, посилання в матеріалах справи на документи про відрядження водія за кордон до Німеччини як понесені транспортні витрати свідчать лише про факт такої поїздки водія за кордон, але з цих матеріалів не видно, який саме вантаж доставлявся позивачу, на підставі якого контракту. Із звіту про відрядження не вбачається на що саме витрачені суми 9848 грн. та 5120 грн.

Крім цього, позивачем не подані належні первинні бухгалтерські документи в підтвердження факту здійснення ним витрат на зазначені суми.

- вартість витрат на оплату праці працівниками позивача при демонтажі обладнання у розмірі 957,82 грн.

В підтвердження зазначених витрат позивачем подана довідка (а.с. 37, Т.1), наряди на виконання робіт, табель обліку використання робочого часу за серпень 2008р. (а.с. 47-48, Т.1). Однак, зазначені документи не можуть вважатися належним доказом понесення позивачем витрат у розмірі 957,82 грн. так як вони не підтверджують сам факт сплати позивачем своїм робітником заробітної плати та здійснення перерахувань на заробітну плату до відповідних фондів. Такими доказами можуть бути лише відповідні первинні бухгалтерські документи (відомість на виплату заробітної плати з відміткою про їх отримання, платіжні доручення та ін.).

- вартість утилізації відходів у розмірі 88,18 грн.

В підтвердження зазначених витрат позивачем подано договір №29-Б(м)пр від 07.12.2007р. (а.с. 27, Т.1).

Однак, надана суду копія договору про утилізацію не має жодних посилань на прізвища, ім‘я по батькові осіб, уповноважених на його підпис та наявність їх підписів в розділі 9 договору. Відсутні транспортні документи, акти виконаних робіт, платіжні документи про сплату вказаної суми з вивозу відходів.

- вартість монтажу у розмірі 23 200 евро або 175 970,17 грн.

На думку позивача, данні витрати підтверджуються актом виконаних робіт від 31.08.2008р. на загальну суму 25000, 00 евро та платіжним дорученням в іноземній валюті №680 від 07.07.2008р. на суму 25000,00 евро (а.с. 37, Т.2, а.с. 31, Т.1).

Однак, акт виконаних робіт з ремонту пошкодженого блоку для промислового очищення відпрацьованого повітря від 31.08.2009 року за участю німецького фахівця не підписаний як німецьким спеціалістом, так і представником позивача. Жодного іншого документу про виконання ремонту німецькими фахівцями немає. Так само як не має і контракту, укладеного за вимогами зовнішньоекономічного законодавства про ремонт обладнання.

Також, суд бере до уваги той факт, що в матеріалах справи (а.с. 49, Т.1) є довідка за підписом генерального директора та головного бухгалтера позивача, в якій як на підставу в підтвердження витрат по монтажу обладнання у розмірі 23 200 евро зазначено інший акт - від 19.08.2008р., а він взагалі позивачем суду не поданий.

В підтвердження факту сплати 25 000 евро подано платіжне доручення №580 від 07.07.2008р. Однак, суд не може вважати зазначене платіжне доручення належним доказом, так як із нього не вбачається за які роботи (послуги) або товари та на підставі якої угоди була здійснена зазначена проплата. Крім цього, 07.07.2008р. ніяким чином позивач не міг оплатити ремонт блоку очистки повітря, оскільки запасні частини, як він вказує були доставлені на підприємство лише через місяць після оплати ремонтних робіт, а саме 05.08.2008 року, а сам ремонт, як зазначає позивач, був виконаний 31.08.2009р.

Таким чином, суд визначає, що жодних належних доказів, які б підтверджували реальну вартість робіт на відновлення пошкодженого обладнання позивач не надав і такі документи в матеріалах справи відсутні. Не міститься у справі також і доказів виконання ремонтних робіт (відповідних договорів, належно оформлених актів виконаних робіт, накладних, тощо), доказів оплати позивачем виконаних ремонтних робіт, а також доказів оплати витрат на фактичну доставку (транспортировку) обладнання та матеріалів, зокрема відповідних платіжних доручень, виписок банківських установ або інших документів, які б свідчили про здійснення позивачем таких господарських операцій. Крім того, не містять матеріали справи і відповідної товарно-транспортної документації, на підставі якої здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортні накладні, які б свідчили про облік запасних частин та матеріалів для ремонту обладнання на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також розрахунки за перевезення такого вантажу та обліку виконаної роботи (транспортировку запасних частин та матеріалів) позивачем не надані.

Щодо факту заподіяння шкоди суд вважає за необхідне зауважити наступне:

Пунктом 5.2.1. спірного договору позивач та відповідач передбачили, що у разі пошкодження вантажу виконавець повинен нести матеріальну відповідальність в об’ємі фактично нанесеної шкоди, який повинен бути доказаним позивачем. Проте такі обставини позивачем не доведені належними та допустимими доказами.

Так, в обґрунтування вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди у сумі 203205,46 грн., позивач окрім іншого посилався на акт експертизи № Ги-20 обладнання (блоку очистки відпрацьованого повітря з використанням термоефекту), яка проводилась Дніпропетровською торгово-промисловою палатою 19.05.2008р. (а.с. 26, Т.1).

Однак необхідно звернути увагу на те, що згаданий акт не може вважатися належним доказом у даному господарському спорі, оскільки він оформлений неналежним чином, а саме: не містить описової частини, даних про назву експертизи та її вид, особу, яка призначила експертизу, інформацію про експерта (освіта, експертна діяльність, стаж експертної роботи, дані про ліцензію), місце проведення експертизи, відомостей щодо осіб, які були присутніми при проведенні експертизи. Доказів в підтвердження повноважень представників Перевізника із Польщі та представника фірми Виробника із Німеччини, що підписали даний акт експертизи, позивачем не надано.

Крім того, в даному акті експертизи не зазначено питань, які були поставлені на вирішення експерта та відсутні відомості про його відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства. Більш того, даний висновок не містить дослідницької частини, в якій повинно бути відображено процес самого дослідження обладнання, його результати та мотивоване обґрунтування висновку експерта. Суд також вважає необхідним зазначити, що цей експертний висновок не містить обґрунтувань щодо причин та характеру отримання механічних пошкоджень обладнання позивача, зокрема у переліку виявлених недоліків не зазначено конкретну кількість пошкоджених складових частин обладнання (крепіжних болтів корпусу блока очистки), кількість деформованих кронштейнів обшивки корпусу та характер деформації обладнання. Не згадуються в даному висновку експертизи і дані щодо місцезнаходження вантажу на момент проведення експертизи (в машині, на складі, тощо). При цьому, обставини стосовно дотримання позивачем правил та вимог до розвантаження вантажу останнім не доведені.

Більш того, матеріали справи містять розбіжності та суперечливі відомості стосовно зовнішнього стану та пошкоджень обладнання позивача, так як зафіксований даний висновком експертизи об’єм пошкоджень обшивки корпуса обладнання позивача загальною площею 47 м.кв. суттєво відрізняється від зафіксованого об’єму пошкодження вантажу довідкою ДАІ м. Львову, згідно з якою пошкоджень зазнала обшивка корпуса обладнання площею лише 10 м.кв. В підтвердження цих обставин відповідач надав суду доповнення до протоколу серії АВ № 326 352 про порушення правил дорожнього руху та Схему ДТП.

Також, пункти 11 та 12 акту експертизи містять суперечливі дані щодо предмету дослідження експерта, а саме в пункті 11 експерт посилається на Контракт № 0612/07 від 06.12.2007р., в той час як у пункті 12 згадується про Контракт № 0612/07 від 06.12.2008р.

Враховуючи те, що наявні у справі докази підлягають оцінці у їх сукупності, суд вважає, що даний висновок експерта однозначно не підтверджує ті фактичні дані, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, оскільки з його змісту розмір шкоди, завданої обладнанню позивача, встановити неможливо.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов‘язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

При цьому, згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин заявлені позивачем вимоги не можуть підлягати задоволенню, оскільки позивач на надав належних та допустимих доказів настання у нього права на стягнення з відповідача вказаних у позовній заяві грошових сум.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В задоволенні позову – відмовити.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 09.11.2009р.

Суддя Резніченко Олена Юріївна