20-11/217-12/154-9/057 Про спонукання перенести торговий павільйон малої архітектурної форми з дотриманням вимог протипожежної безпеки - 06.10.2009 Прийняття

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Винахідник" (далі –ТОВ "Винахідник") звернулось до суду з позовом до Суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі СПД ОСОБА_1) про спонукання перенести торговий павільйон малої архітектурної форми з дотриманням вимог протипожежної безпеки.

Ухвалою від 27.07.06 прийнята позовна заява та порушено провадження у справі №20-11/217.

Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя №61 від 14.08.06 справа №20-11/217, яка знаходилась у провадженні судді Дмитрієва В.Є., передана до провадження судді Харченко І.А.

Ухвалою від 16.08.2006 справа №20-11/217 прийнята до провадження суддею Харченко І.А.з привласненням номеру 20-11/217-12/154.

Ухвалою від 11.09.2006 залучені до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Севастопольська міська Рада, Нахімовська районна державна адміністрація м. Севастополя

Ухвалою від 25.09.2006 зупинено провадження по справі у зв’язку з призначенням судової будівельно-технічної експертизи по справі №20-11/217-12/154.

Ухвалою від 16.01.2007 поновлено провадження у справі №20-11/217-12/154.

Ухвалою від 11.04.2007 зупинено провадження у справі №20-11/217-12/154 до вирішення пов’язаної з нею іншої справи №20-12/117 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Винахідник" до Нахімовської районної Ради м. Севастополя, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, про визнання протизаконним та недійсним рішення Нахімовської районної Ради м. Севастополя ІV сесії №С4-48/146 від 21.07.2006, розірвання договору оренди земельної ділянки, що розглядається господарським судом міста Севастополя.

Ухвалою від 05.07.2007 провадження по адміністративній справі №20-12/117 закрито в порядку частини 1 пункту 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою від 29.08.2007 поновлено провадження у справі №20-11/217-12/154.

Ухвалою від 05.11.2007 зупинено провадження у справі до вирішення пов’язаної з нею іншої справи №20-12/380 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Винахідник" до Управління містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації про визнання дозволу №265.07 на установку малої архітектурної форми, виданого ОСОБА_1 19.04.2007 протиправним та недійсним.

Ухвалою від 09.02.2009, на виконання розпорядження голови господарського суду міста Севастополя №18 від 02.02.2009, справа №20-11/217-12/154 прийнята до провадження суддею Рибіною С.А. з привласненням номеру 20-11/217-12/154-9/057, провадження у справі поновлено.

Ухвалою від 07.05.2009 зупинено провадження у справі до вирішення пов’язаної з нею іншої справи №2а-556/09/2770 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Винахідник" до Сектору наглядово-профілактичної діяльності Нахімовського районного відділу Головного Управління МНС України в м. Севастополі про визнання рішення недійсним, що розглядається Окружним адміністративним судом міста Севастополя.

Ухвалою від 01.07.2009 поновлено провадження у справі №20-9/11/217-12/154-9/057 та призначено до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем його прав власника майна та норм Цивільного кодексу України (435-15) . Доводи виклав у позові та додаткових поясненнях (т.1 а.с.2-3, т.2 а.с.58-59).

Відповідач з позовними вимогами не погодився, вважаючи їх незаконними та необґрунтованими з тих підстав, що павільйон розташований ним у відповідності до вимог чинного законодавства на орендованій ним земельної ділянці. Обґрунтування та інші доводи викладені у відзиві та запереченнях на додаткові пояснення (т.1 а.с.51, т.2 а.с.86-88).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

19.03.1998 ТОВ "Винахідник"отримано реєстраційне посвідчення б/н, згідно якого позивач є власником вбудованих приміщень загальною площею 81,0, розташованих на першому поверсі житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 (т.1 а.с.19).

01.04.1999 СПД ОСОБА_4 (прізвище після укладення браку –ОСОБА_1) відповідно до договору купівлі продажу (т.1 а.с.57), придбала існуючий з 1995 року торгівельний кіоск площею 7,0 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (схема розміщення з узгодженнями (т.1 а.с.55), реконструйований у 1998 році відповідно до Розпорядження Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя №498 від 07.04.1998 (т.1 а.с.53-54).

27.05.1999 розпорядженням Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя №772 підприємцю ОСОБА_4 (прізвище після укладення браку – ОСОБА_1) було надано дозвіл на розміщення торгівельного кіоску площею 7,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, строком на один рік з обов’язковим оформленням санітарного паспорту з можливістю подальшого продовження строку (т.1 а.с.148).

19 квітня 2007 року Управлінням міського будівництва та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації СПД ОСОБА_1 був виданий дозвіл №265.07 на установку малої архітектурної форми по АДРЕСА_2 (т.2 а.с.23).

20.09.2005 комісією з розміщення малих архітектурних форм Управління містобудівництва та архітектури СМДА було винесено рішення, у відповідності до якого суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 був наданий дозвіл на подальший збір необхідних узгоджень по розміщенню малої архітектурної форми з отриманням паспорта її прив’язки.

На виконання даного рішення СПД ОСОБА_1 був підготовлений та 29.09.2005 узгоджений Головним архітектором міста Севастополя паспорт прив’язки кіоску (т.1 а.с.100), отримані узгодження паспорта прив’язки МАФ відповідними установами, у тому числі Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у м. Севастополі №3449 від 09.11.2005 року (т.1 а.с.98), Севастопольської міської санітарно-епідеміологічної станції №4542 від 02.11.2005 (т.1 а.с.99).

02 листопада 2005 року було винесено рішення XIX сесії Севастопольської міської Ради XXIV скликання №4056 "Про затвердження плану розміщення об’єктів малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності по Нахімовському району м. Севастополя", яким у план розміщення МАФ по Нахімовському району м. Севастополя включено кіоск, який є предметом спору (т.1 а.с.89-90).

31.05.2007 розпорядженням Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя №521р було затверджено акт технічної комісії з введення в експлуатацію малої архітектурної форми –торгівельного кіоску площею 7,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, для здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_6 (т.2 а.с.24).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для видачі СПД ОСОБА_1 дозволу на розміщення малої архітектурної форми стало рішення IV сесії Нахімовської районної ради у м. Севастополі № С4-48/146 від 21 липня 2006 року "Про передачу в оренду земельної ділянки по вул. Н. Островської, 64 підприємцю ОСОБА_1 для розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності"(т.1 а.с.78).

На підставі вказаного рішення 26 вересня 2006 року між Нахімовською районною Радою у м. Севастополі та СПД ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки для розміщення об’єкту малої архітектурної форми (торгівельного кіоску) для здійснення підприємницької діяльності без права капітального будівництва, по вул. Н. Островської, 64 строком дії –три роки (т.1 а.с.138-147).

Проект відведення земельної ділянки затверджений Нахімовською районною радою у м. Севастополі за наявності всіх необхідних документів та узгоджень, а саме: Управління МНС України у м. Севастополі, Севастопольської міської санітарно-епідеміологічної станції, Севастопольського головного управлінням земельних ресурсів, Державного управління екології та природних ресурсів у м. Севастополі, Управлінням містобудівництва та архітектури СМДА.

Позивач оскаржував дії відповідних органів та видані ними документи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2006 року у справі №20-4/096 залишено без змін постанову господарського суду міста Севастополя, якою Товариству з обмеженою відповідальністю "Винахідник"відмовлено у позові про визнання протизаконним та недійсним рішення Нахімовської районної ради у місті Севастополі 24 сесії № С24-31/1251 від 20 грудня 2005 року "Про надання згоді на розробку проекту відведення земельної ділянки підприємцю ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 для розміщення малої архітектурної форми"відмовлено.

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 серпня 2009 року у справі К-8513/08 залишено без змін постанову Севастопольського апеляційного господарського суду, якою Товариству з обмеженою відповідальністю "Винахідник"відмовлено у позові про визнання дозволу Управління міського будівництва та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації на установку малої архітектурної форми ОСОБА_6 протиправним та недійсним.

Знаходження малої архітектурної форми –торгового кіоску відповідача –

поблизу від власності позивача стало підставою для звернення ТОВ "Винахідник"до господарського суду з даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених

Відповідно до статті 320 Цивільного кодексу України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання

власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що позивач є власником вбудованих приміщень загальною площею 81,0, розташованих на першому поверсі житлового будинку за адресою АДРЕСА_2, а відповідач є власником торгівельного кіоску площею 7,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (кіоск "Вкусный хлеб" №27 на схемі установки кіосків, т.1 а.с.55).

Умови використання майна, а саме малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності як тимчасових споруд, у тому числі порядок їх розміщення на момент встановлення малої архітектурної форми відповідача, регулювалися Законом України "Про планування та забудову території" (1699-14) , Методичними рекомендаціями щодо встановлення порядку розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затвердженими наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 04 вересня 2006 року №296 (v0296667-06) (далі –Рекомендації).

Згідно статті 24 Закону України "Про планування і забудову території"фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об’єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов’язані отримати від виконавчих органів відповідних рад Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об’єкта містобудування. Дозвіл на будівництво надається на підставі комплексного висновку щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівної документації, державним будівельним нормам, місцевім правилам забудови.

Порядок надання дозволу на будівництво тимчасових споруд та розміщення реклами визначається місцевими правилами забудови відповідно до закону. У випадках, передбачених регіональними або місцевими правилами забудови, комплексний висновок готується з урахуванням висновків відповідних землевпорядних, природоохоронних, санітарних та інших органів виконавчої влади, або органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про архітектурну діяльність"до спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури належать: центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, уповноважений орган містобудування та архітектури Ради міністрів Автономної республіки Крим, управління містобудування та архітектури обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

Малою архітектурною формою для здійснення підприємницької діяльності, у відповідності до пункту 2 Рекомендацій (v0296667-06) , є невелика одноповерхова споруда, яка виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів.

Відповідно до пункту 13 Рекомендацій (v0296667-06) після подання заявником паспорта прив’язки до органу містобудування та архітектури, останній перевіряє відповідність паспорта прив’язки державним будівельним нормам і в тижневий термін видає суб’єкту підприємницької діяльності дозвіл на розміщення малої архітектурної форми разом із затвердженим паспортом прив’язки.

Суд встановив, що відповідачем при розташуванні спірного павільйону дотримані вимоги чинного законодавства, павільйон розташований на земельній ділянці, яка передана відповідачу в оренду саме для цієї мети, при установці павільйону отримані необхідні дозволи, об’єкт введений в експлуатацію належним чином. рішення відповідних органів з цього приводу були оскаржені в судовому порядку та залишені судом в силі.

Згідно статті 7 Закону України "Про пожежну безпеку"та пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України №508 від 26.07.1994 (508-94-п) (зі змінами та доповненнями) "Про заходи щодо виконання Закону України "Про пожежну безпеку", встановлення та контроль за забезпеченням єдності вимог державних стандартів, норм і правил у галузі пожежної безпеки та їх застосуванням покладено на органи держпожнагляду.

Доводи позивача про наявність великої кількості порушень протипожежної безпеки які можуть призвести до пожежі та нанесенню майну позивача шкоди, а також невідповідність погодження розміщення малої архітектурної форми відповідача Управлінням з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у м. Севастополі №3449 від 09.11.2005 діючому законодавству, не можуть бути прийняті судом, оскільки позивач не є органом пожежного нагляду, не має повноважень на його представництво та не наділений законодавством правом на звернення до суду із вимогами, які пов’язані із дотриманням пожежної безпеки. Крім того, дії відповідного органу пожежного нагляду з погодження розміщення об’єкту МАФ не є предметом даного спору.

Суд дослідив в якості доказу висновок судової будівельно-технічної експертизи №602 від 28.12.2006, проведеної відповідно до ухвали від 25.09.2006 (т.1 а.с.124-125) та встановив, що експертом був досліджений інший об’єкт: предметом спору є павільйон №27, в той час як експертом дослідужвався павільйон №29.

Висновок спеціаліста від 25.01.2006 №9, на який посилається позивач в обґрунтування порушень ОСОБА_1 санітарних норм, суд до уваги не приймає, як неналежний доказ, оскільки така експертиза судом не призначалася, спеціаліст при наданні висновку не був попереджений про кримінальну відповідальність.

У відповідності до частини другої статті 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позивач не має доказів розміщення малої архітектурної форми з порушенням вимог діючого законодавства та не довів, чим саме відповідач порушує або може порушить його майнові права та інтереси як власника вбудованих нежитлових приміщень, тому суд визнає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.