Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю.

при секретарі судового засідання Кужель А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача – Петрякова А.В. – довіреність від 05.05.09р.,

від відповідача – Кобилецькая О.С. – довіреність від 15.09.2008р.,

за позовом - Іноземного підприємства "Торговий дім ЄПК – Запоріжжя" м. Запоріжжя

до відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого

машинобудування" м. Маріуполь

про стягнення 14056,06грн. заборгованості, інфляційних, 3%річних

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 14056,06грн., з яких: 12107,44грн. - заборгованість, 1682,93грн. – інфляційні, 265,69грн. – 3%річних.

В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем договір б/н від 19.06.2008року по яких поставлені підшипники по товарно-транспортній накладній, видатковим накладним № 690 від 06.08.2008р. на суму 103680,00грн., №1006 від 21.10.2008р. на суму 320,58грн. та довіреність серії НБМ №586386/2188 від 22.10.2008року.

Відповідач заперечує проти позову на тій підставі, що у нього не виникли грошові зобов’язання, так як позивачем не виставлявся рахунок для оплати.

На розсуд суду наданий договір поставки б/н від 19.06.2008року, за яким виникла заборгованість за поставлений позивачем відповідачу товар.

Поняття договору поставки надається у статті 265 Господарського кодексу України (далі –ГК). Договір поставки – правочин, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 3 ст.265 ГК надає право укладати договори поставки всім суб’єктам господарювання, зазначеним у ч.1,2,ст.55 ГК.

З урахуванням ст. 628 і 638 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) зміст договору поставки включає в себе наступні питання: 1) істотні умови, які мають бути погоджені сторонами; 2) інші умови договору, погоджені сторонами; 3) права і обов’язки сторін, які набувають постачальник і покупець в результаті укладання договору поставки.

Із ст. 712 ЦК випливає, що істотними умовами договору поставки є умови про предмет договору (товар, що має бути поставлений) та ціну. Стаття 265 ГК доповнює істотні умови договору умовою про строк передання (поставки) товарів. Більш конкретно у п.19 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення і п.16 Положення про поставки товарів народного споживання вказується на те, що договором поставки мають встановлюватись умови про номенклатуру (розгорнутий асортимент), кількість, якість продукції (товарів), про строки поставки і ціну. Сторони не позбавлені права погодити в договорі будь-які інші умови.

Частина 2 ст. 268 ГК приписує зазначати в договорі поставки номери і індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що між сторонами підписаний договір поставки б/н від 19.06.2008року, в якому передбачені всі істотні умови, тому він вважається судом укладеним.

За цим договором позивач взяв на себе зобов’язання поставляти товар в асортименті, кількості згідно специфікації №1 (додаток №1), яка є невід’ємною частиною договору на загальну суму 103680,00грн. з ПДВ (п. п. 1, 6.2 договору), а покупець оплачувати товар у наступному порядку: 50% від вартості партії товару, що планується до поставки протягом 5 днів після виставлення рахунку на попередню оплату, останні 50% - протягом 20 банківських днів з моменту поставки партії товару та виставленого рахунку (п. 7 договору).

Таким чином, у специфікації сторонами письмово узгоджений предмет поставки – підшипники нестандартні в кількості 32 штук, ціна – 3240,00грн.(з ПДВ), загальна вартість – 103680,00грн., строк поставки – в межах 20 календарних днів з моменту передплати та вартість передоплати – 50% від загальної суми поставки.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Відповідачем позивачу перерахована попередня оплата 30.07.2008р., але не в повному розмірі: замість 51840,00грн. перераховано 40000,00грн., що підтверджено плат. дорученням № 269457.

З цієї суми позивач незаконно відрахував частину суми за раніше поставлену продукцію, яка не обумовлена договором, що є незаконною дією бухгалтера, оскільки йдеться про суто бухгалтерські документи, то вони мають фіксувати факт здійснення певної господарської операції.

Не дочекавшись повної суми попередньої оплати, яка встановлено умовами договору, позивач поставив відповідачу за видатковою накладною № 690 від 06.08.2008р. підшипники в кількості 32 штук на загальну суму 103680,00грн. і в цей же день виставив для оплати рахунок № 764 на повну суму поставки без врахування одержання попередньої оплати.

Відповідач перерахував позивачу за отриману продукцію гроші в сумі 21000,00грн. платіжним дорученням №281671від 24.10.2008р. і 31000,00грн. платіжним дорученням №288627 від 12.01.2009р.

Приймаючи до уваги, що позивач довів суду, що ним поставлені 32 шт. підшипників на загальну суму 103680,00грн., а одержано за них 92000,00грн., тобто на 11680,00грн. менше передбаченої у специфікації вартості, тому господарський суд вважає, що відповідач не виконав свої умови щодо виконання п.1.1 договору та статей 655, 692 Цивільного кодексу України і задовольняє вимоги позивача стосовно стягнення заборгованості в цій частині.

Позивач надав суду ще одну накладну - № 1006 від 21.10.2008р., по якій відповідач одержав у нього підшипники в кількості 3 штук за ціною 89,05грн.(без ПДВ) на суму 320,58грн. за цим же договором, яку не приймає суд, оскільки вважає, що ця поставка проведена поза договором. Сторони не змінювали предмет поставки, ціну товару, строки поставки, тому посилання на договір від 19.06.2008р. в накладній, не законні.

Однак, позивач не позбавлений права на звернення з позовом на загальних підставах про стягнення з одержувача товару за цією накладною його вартості, але не посилаючись на договір яким не передбачена ця поставка.

Оскільки, отриманий від відповідачем товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в ст.ст. 526, 530 ЦК України.

Враховуючи, що позивачем доведений факт поставки товару та його часткової несплату з боку відповідача, суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 11680,00грн. (103680,00 – 40000,00 – 21000,00 – 31000,00) заборгованості в повному обсязі.

Решту вимог, щодо стягнення суми 427,44грн. боргу, яку просить стягнути позивач, господарський суд не задовольняє, так як не доведено, що вони виникли з поставки за договором. На який посилається позивача як на підставу своїх вимог.

Крім заборгованості, позивач просить суду стягнути з боржника 1682,93грн. інфляційних, 265,69грн. 3%річних.

Вирішуючи ці питання, суд виходить з наступного:

Відповідно до частини 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов’язань у відносинах суб’єктів господарювання після 1 січня 2004року визначаються приписами статей 534,549-552 та статті 625 ЦК, статей 229- 234 Господарського кодексу України та статей Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" (543/96-ВР) .

З огляду на зміст статей 534,549 та частини 2 статті 625 ЦК правовими наслідками порушення грошового зобов’язання, тобто прострочення у виконанні зобов’язання сплатити гроші, є не лише обов’язок боржника повернути суму основного боргу, а й сплатити неустойку у формі пені, додаткову суму, що обраховується як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до пункту другого статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 1682,93грн. інфляційних, 265,69грн. 3%річних, суд задовольняє ці вимоги частково в сумах 233,60грн. річних та 1623,52грн. витрат на інфляцію за 8 місяців прострочки, починаючи з дня виставленого позивачем рахунку №764 від 06.08.08р. та суми боргу, який доведений в розмірі 11680,00грн.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49, 82, 84, 81-1, 85 ГПК України, господарський суд –

Задовольнити позов Іноземного підприємства "Торговий дім ЄПК – Запоріжжя" м. Запоріжжя до Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" м. Маріуполь про стягнення 14056,06грн. заборгованості, інфляційних, 3%річних частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" м. Маріуполь-87535, пл. Машинобудівників, 1, ЄДРПОУ 20355550, п/р №26008900177848 у філії ПУМБ м. Маріуполь, МФО 335742 на користь Іноземного підприємства "Торговий дім ЄПК – Запоріжжя" м. Запоріжжя-69600, вул. Димитрова, 52, ЄДРПОУ 35300916, р/р №26003060184502 в ЗРУ "Приватбанк", МФО 313399 заборгованість в сумі 11680,00грн., 1623,52грн. – інфляційних, 233,60грн. – 3%річних, 135,37грн. державного мита та 300,97грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовити за недоведеністю.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений 23.07.2009року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст. 85 ГПК України.

Надруковано у 3прим.:

1-до справи,

1- позивачу,

1- відповідачу